Список рекомендованої основної літератури 5 страница

Контрольні запитання

1. Що таке соціологічне дослідження?

2. Яке місце посідає програма і робочий план соціологічного дослідження у його підготовці, організації та проведенні?

Тема: Вибірка у соціологічному дослідженні

План

1. Вибірка.

2. Способи формування вибіркової сукупності.

Основні поняття: вибірка, вибіркова сукупність, методи відбору.

Література

1. Соціологія. Навчальний посібник. Для студентів аграрних вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації. Укладач Шупик І.І. – “Інтас”, 2002 р. – С.32-34.

2. Павліченко П.П., Литвиненко Д.Н. Соціологія. Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2000 р. – С.240-253.

3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник – К.: Каравела, 2004 р. – С.410-452.

4. Соціологія: Підручник / За редакцією В.М.Пічі. – 2-е видання, стереотипне. – Львів: “Магнолія Плюс”, “Новий світ – 2000”, 2006. – С.249-257

5. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник. Укладачі: В.М.Піча, Ю.В.Піча, Н.М.Хома та ін. За заг. Ред. В.М.Пічі. – К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ- 2000”, 2002. – 480 с.

6. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. В.Г.Городяненка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – С. 306-316.

7. Соціологія: Підручник / За ред. В.Г.Городяненка. – К.: ВЦ «Академія», 2008.- С.430-435.

Зміст

Особливе значення в соціологічному дослідженні відводиться вибірці. Це обумовлено тим, що об’єктом дослідження найчастіше є сотні, тисячі, десятки або сотні тисяч людей. Тому при підготовці дослідження важливо так сформувати вибірку, щоб вона була і економічною, і презентативною, тобто вона має правильно відтворити всі характеристики генеральної сукупності, із якої вона походить. Репрезантативністьзабезпечують дизайном вибірки (стратегією і процедурами її формування) і розрахунком її мінімального обсягу, який здатний забезпечити необхідну точність результатів. Економічність (ефективність) вибірки пов’язують з вартістю вибіркового дослідження.

Генеральною сукупністю називають об’єкт дослідження, на який розповсюджуються висновки соціологічного аналізу.

Вибіркова сукупність – це певна кількість елементів генеральної сукупності, які відібрані за певним правилом. Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються і т.п.), які підлягають вивченню називають одиницями аналізу. Ними можуть бути окремі люди, групи, трудові колективи.

У соціологічній практиці застосовують різноманітні способи вибірки: простий випадковий відбір, багатоступеневий, систематичний, стратифікований, кластер ний (гніздовий), квотний та ін.

Вибірковий метод — науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.
Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як «генеральна сукупність», «вибіркова сукупність», «одиниця відбору», «одиниця спостереження», «репрезентативність», «помилка репрезентативності» тощо.
Генеральна сукупність — обмежений територіально і в часі об'єкт дослідження. Визначення генеральної сукупності передбачає конкретизацію характеристик об'єкта, його найважливіших суттєвих ознак, які піддаються фіксації. Здебільшого конкретизацію генеральної сукупності проводять за такою схемою:
Регіон – Соціально демографічна характеристика – галузева специфіка
Вибіркова сукупність — певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності. Вона нібито є мікромоделлю генеральної сукупності, її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками.
Одиниці відбору — елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки. Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.
Одиниці спостереження — елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню. Ними можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи.
Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження потрібно попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і ступінь точності, з якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукупність); дібрати тип вибірки, найбільш адекватний меті й завданням дослідження; визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з іншого — економним, забезпечуючи оперативне отримання якісної інформації.
Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об'єкта дослідження. Репрезентативність вибірки — здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності. Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.
Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності. Чим більша величина відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження — врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.
Значну роль у визначенні якості інформації, отриманої в результаті емпіричного дослідження, окрім репрезентативності, відіграють такі параметри, як надійність і валідність. Надійність інформації — адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації. Забезпечується вона врахуванням так званих випадкових помилок, які є неминучими внаслідок неоднорідності досліджуваного контингенту. Чим однорідніший контингент обстеження і чим більший обсяг вибіркової сукупності, тим незначніша випадкова помилка вибірки і відповідно вища якість отриманої інформації. Випадкові помилки виникають також і через низьку якість інструментарію, непрофесійну роботу дослідника тощо. Величину випадкової помилки можна розрахувати за допомогою спеціальних математичних формул.
Якість дослідження встановлюється величиною випадкової помилки (знаходять її за допомогою математичних формул), яка дає змогу врахувати її під час поширення висновків, зроблених на підставі вибіркового дослідження, на всю генеральну сукупність.
Валідність (обґрунтованість) інформації — відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити. До зниження валідності можуть призвести не тільки помилки інструментарію, а й систематичні помилки вибірки.
Перед тим, як обрати тип вибірки, визначаються щодо методу (ймовірнісний або цілеспрямований) відбору одиниць аналізу.
Поширеною є стратифікаційна (районована) вибірка, побудова якої пов'язана з поняттям «районування генеральної сукупності».
Районування генеральної сукупності — процес поділу досліджуваного об'єкта на складові відповідно до мети і завдань дослідження.
Стратифікаційна (районована) вибірка передбачає попереднє групування одиниць генеральної сукупності за певними критеріями, які повинні впливати на досліджуване явище. Але одиниці сукупності повинні істотно відрізнятися. Наприклад, при вивченні кар'єрних стратегій молоді з вищою освітою можна передбачити, що форма навчання (державна, приватна) буде впливати на їх погляди щодо працевлаштування, професійної кар'єри. Відомо, що частка студентів, які навчаються у приватних вищих навчальних закладах, значно менша, ніж тих, хто здобуває вищу освіту у державних вищих навчальних закладах. Тому ймовірність їх потрапити у вибірку за механічного відбору досить низька. У такому разі всі вищі заклади поділяють на групи залежно від форми навчання, а потім з кожного типу відбирають респондентів пропорційно чисельності всього контингенту. У більшості опитувань громадської думки, що проводять за національними вибірками, первинна стратифікація здійснюється за географічною локалізацією, звідси й назва принципу — районування.
«Гніздова» вибірка є протилежною до районованої. У ній за одиницю відбору для суцільного обстеження беруть групи, колективи. Якщо при районуванні дослідник виокремлює різнотипні підсукупності, то при гніздовій вибірці генеральну сукупність розбивають на однотипні групи («гнізда»), всередині яких містяться різнорідні одиниці спостереження. Наприклад, досліджуючи колективи навчальних закладів, за одиницю можна взяти певні учнівські класи, студентські групи тощо. Застосовуючи цей метод, дослідник повинен усі одиниці генеральної сукупності розподілити між гніздами, подбати про максимальну ідентичність за параметрами основних характеристик гнізд. Зручність, доступність і простота виокремлення гнізд роблять цей метод раціональним та економним. Але формальний підхід до виокремлення гнізд може призвести до спотворення реальної картини досліджуваного об'єкта.
Серійну вибірку використовують з метою розбити генеральну сукупність на однорідні частини (серії) за певними ознаками. Вважаючи серією сукупність статистично відмінних одиниць, дослідник може будувати вибірку з урахуванням детальних ознак структурної організації об'єкта. З кожної серії (пропорційно кількості елементів у ній) відбирають необхідну кількість елементів вибіркової сукупності. Поряд з ймовірнісним підходом до побудови вибірки використовують цілеспрямований підхід, який не передбачає використання правил теорії ймовірності. Він є основою квотної та стихійної вибірок.
Квотна вибірка застосовується тоді, коли до початку дослідження відомі статистичні дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Це дає змогу побудувати вибіркову сукупність, відтворивши найважливіші пропорції генеральної сукупності, а на підставі цих пропорцій розрахувати відповідні квоти. Інформацію, яка утворює квоти, одержують з документів державної чи відомчої статистики. Найчастіше використовують показники за статтю, віком, освітою, типом поселення тощо.
Прикладом стихійної вибірки є поштове опитування читачів періодичного видання, опитування першого зустрічного журналістами на вулицях міст, метод «снігової кулі». Цей метод використовують, коли потрібно опитати декілька сот представників громадських організацій, знаючи, наприклад, лише 10 з них. Тоді інших респондентів шукають за допомогою цих 10, якщо кожен з них погодиться повідомити про своїх знайомих, які належать до цих організацій, а ті повідомлять про своїх знайомих. Наслідком цього буде збільшення кількості людей, яких можна буде опитати, тобто вибірка формується поступово, як «снігова куля».
Всі наведені типи вибірок відносять до однощаблевих. У сучасній практиці проведення масових великомасштабних досліджень застосовують складні багатощаблеві вибірки, які поєднують різні підходи до її формування.

Контрольні запитання

1. Що таке вибірка?

2. Що визначає особливість методу вибірки?

3. Які критерії визначають якість та надійність вибірки?

Тема: Опитувальні методи збору соціологічної інформації спостереження та його види. Експериментальні методи в соціології

План

1. Основні методи конкретно-соціологічних досліджень.

2. Спостереження та експеримент.

3. Опитування, його види.

4. Аналіз документів.

Основні поняття: метод, анкета, інтерв’ю, експеримент

Література

2. Павліченко П.П., Литвиненко Д.Н. Соціологія. Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2000 р. – С.240-243.

3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник – К.: Каравела, 2004 р. – С.425-438.

4. Соціологія: Підручник / За редакцією В.М.Пічі. – 2-е видання, стереотипне. – Львів: “Магнолія Плюс”, “Новий світ – 2000”, 2006. – С.257-273.

6. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. В.Г.Городяненка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – С.316-349.

7. Соціологія: Підручник / За ред. В.Г.Городяненка. – К.: ВЦ «Академія», 2008.- С.436-471.

Зміст

Соціологічна практика виробила цілий комплекс методів збору соціологічної інформації: опитування, інтерв”ю, спостереження, експеримент, аналіз документів, експертна оцінка, тестування, ведення бесіди тощо.

Використання того або іншого методу, їх сукупності, залежить від умов, місця і часу, мети і завдань, виду дослідження.

Найдавнішим способом одержання інформації є метод вивчення документів. Під документом в соціології розуміють ті або інші джерела, які містять інформацію про соціальні факти і явища суспільног життя, а також соціальні субє’кти, що функйіонують у суспільстві (письмові документи, статистичні дані, іконограяічна документація – картини, кіно-відео-фотодокументація), фонетичні документи).

Опитування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповіді респондентів на сформульовані соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження.

Анкета – тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами. Популярність методу анкетного опитування зумовлена різоманітністю і якістб соціологічної інформації, яку можна одержати за його допомогою. Цей метод грунтується на висловлювання окремих осіб і поводиться з метою виявлення найтонщих нюансів у думках респондентів.

Інтерв”ю – це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв”юера респондентом.

Соціометричний метод опитування – один із різновидів опитування, який використовують для вивчення внутріколективних зв’язків шляхом виявлення стосунків між членами колективу.

Спостереження можна визначити як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результаи якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються.

Соціологічний експеримент – це спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показникув діяльності та поведінки соціального об’єкта внаслідок впливу на нього деяких керованих і уонтрольованих чинників.

На практиці виникають ситуації, коли для оцінки якого-небудь явища важко або взагалі неможливо визначити носія проблеми і відповідно використати його як джерело інформації (прогнозування змін явища, процесу, дати об’єктивну оцінку таким сторонам діяльності і рисам людей, щодо яких їх самооцінка може бути спотвореною). Подібна інформація може надходити тільки від компетентних осіб – експертів, які мають глибокі знання про предмет чи об’єкт дослідження.

Контрольні запитання

1. Які методи дослідження ви знаєте?

2. Поясніть, що таке спостереження, експеримент, опитування?

3. Як застосовуються методи дослідження?

4. У чому полягає специфіка опитування як методу збору первинної соціологічної інформації?

5. Охарактеризуйте види опитування.

Тема: Технологія обробки та аналізу емпіричних даних. Підготовка практичних рекомендацій

План

1. Поняття аналізу соціологічних даних.

2. Підсумковий документ.

Основні поняття: аналіз, аналітична записка, інтерпретація.

Література

2. Павліченко П.П., Литвиненко Д.Н. Соціологія. Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2000 р. – С.251-253.

3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник – К.: Каравела, 2004 р. – С.438-452.

4. Соціологія: Підручник / За редакцією В.М.Пічі. – 2-е видання, стереотипне. – Львів: “Магнолія Плюс”, “Новий світ – 2000”, 2006. – С.272-273.

6. Соціологія: Підручник / За ред. В.Г.Городяненка. – К.: ВЦ «Академія», 2008.- С.471- 483.

Зміст

Аналіз соціологічних даних – це фактично членування об’єкта на певні елементи. Він включає ряд етапів (процедур), а саме: опрацювання інформації; узагальнення даних; інтерпретацію отриманої інформації.

Підсумковий документ аналізу соціологічної інформації – це вид звітності про хід і результати соціологічних досліджень, який (якщо дослідження було замовленим) передається замовнику дослідження.

Аналітична записка, як різновид підсумкового документа соціологічного дослідження, може завершити важливий етап дослідження або виступати основним підсумковим документом невеликої науково-дослідної роботи. Вона може бути значною за обсягом і мати таку структуру: 1) вступ; 2) основна частина; 3) заключення.

Головним підсумковим документом є звіт про роботу. Вимоги до цього документу: чіткість і логічність викладу, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи, обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.

Контрольні запитання

1. Які питання можна вирішити за допомогою аналізу документа?

2. Як здійснюється аналіз результатів соціологічного дослідження?

Література

Список рекомендованої основної літератури

Соціологія. Навчальний посібник. Для студентів аграрних вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації. Укладач Шупик І.І. – “Інтас”, 2002 р.

Павліченко П.П., Литвиненко Д.Н. Соціологія. Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2000 р. -.

Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник – К.: Каравела, 2004 р. – 456 с.

Соціологія: Підручник / За редакцією В.М.Пічі. – 2-е видання, стереотипне. – Львів: “Магнолія Плюс”, “Новий світ – 2000”, 2006. -

Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник. Укладачі: В.М.Піча, Ю.В.Піча, Н.М.Хома та ін. За заг. Ред. В.М.Пічі. – К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ- 2000”, 2002. – 480 с.

Соціологія: Підручник / За ред. В.Г.Городяненка. – К.: ВЦ «Академія», 2008.- 544с.

Макєєв С.О. Соціологія. Навчальний посібник.-К, 2003

Некрасов А.И.Социология. Учебное пособие.- Х.,2004.

Осипова Н.П. Соціологія. Навчальний посібник – К.: Юрінком, 2003.

Пилипенко В.Є., Вишняк О.І., Куценко О.Д. та ін. Спеціальні та галузеві

соціології - К, 2004

Сірий С.В. Соціологія - К., 2004

Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За

ред. В.Г.Городяненка.- К., 2003

Социология в аудитории: искусство коммуникации: Научно-

методическое пособие для преподавателей - X. Изд.центр

Харьк.нац.ун-та В.Н. Каразина, 2004

Социология семьи. Частично аннотированньїй библиографический

указатель литературьі за 1980-2000 г. / Отв.ред. В.Г.Городяненко,

Днепропетровск: ДНУ, 2001.

Григорьев С.И., Гуслякова Л.Г. Социология для социальной работы:

Учебное пособие для студентов вузов и практических работников. 2-е

изд., доп., перераб. - М.: Изд.Дом МАГИСТР - ПРЕСС, 2002

Лукашевич Н.П. Социология труда: Учеб.пособие - К.: МАУП, 2001.