З історії інституту класних керівників

Демократична школа ставить у центр своєї уваги не програму, а людину з її самобутнім характером, здібностями, життєвими справами. Тому замовниками на виховання в нових умовах є не стільки держава і відомства, скільки найближчі для дитини люди — батьки, учителі, громадськість - сили, які 4 піклуються про національне, духовне відродження свого народу. Педагогом, який найближчий до учнів і має на них особливий, різнобічний вплив, є класний керівник. У Положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад зазначається: "Повсякденне керівництво навчально-виховною роботою в класі здійснює класний керівник, який призначається адміністрацією школи з числа вчителів, що викладають у цьому класі. Увільнення класного керівника від учительської роботи не передбачається, тому що тільки на уроках педагог має змогу систематично вивчати своїх дітей, вступає з ними в контакт".

Класний керівник:

о виховує в учнів культуру поведінки, формує в них моральні якості;

о забезпечує єдність педагогічних вимог з боку сім'ї і школи;

о організовує в разі необхідності допомогу учням (навчальну, матеріальну, моральну);

о здійснює заходи, які передбачають зміцнення здоров'я учнів;

о організовує суспільно-корисну працю учнів, веде документацію класу;

о будує взаємини з дітьми та їхніми батьками на демократичних засадах,, співробітництві, сприяє розвитку самоврядування учнів.

У своїй діяльності класний керівник тісно пов'язаний з причетними до виховання шкільними і позашкільними установами. Із заступником директора школи з виховної роботи він планує свою діяльність, бере участь у підготовці й проведенні шкільних свят, урочистих подій, моральних та естетичних акцій. З учителем праці він з'ясовує питання профорієнтації старшокласників, з бібліотекарем — забезпечення класу підручниками та читання художньої літератури учнями, з учителем фізичного виховання — участь класу в кросах і спартакіадах, із керівником музичного виховання налагоджує питання естетичного виховання учнів. Немало питань можна розв'язати спільно з батьками-активістами. Отже, громадські зв'язки класного керівника урізноманітнюють, пожвавлюють виховну роботу в класі, спрямовують її на ширший і глибший вияв здібностей і уподобань школярів, на виконання головного завдання — зробити кожного учня повноцінним, зацікавленим суб'єктом виховання.

Історія інституту класних керівників сягає XIX ст. Тоді це був наглядач, класна дама, вихователь, звільнений від уроків. Після 1917 року ці посади були скасовані і лише подекуди виконувалися на громадських засадах.

У 20-і роки класне керівництво офіційно заборонялося як атрибут старої, дореволюційної школи, але фактично вводилося, оскільки було об'єктивно необхідним, особливо в початковій школі. Були групові керівники-організатори навчально-виховної роботи вчителів, у багатьох великих школах утворювалися комісії вчителів 5-8, 8-9 класів. На засіданнях цих комісій вчителі колегіально обговорювали основні питання. Історія класних керівників (груповодів) офіційно почалася в радянській школі в 1931 р., коли Наркомос РРФСР затвердив першу "Інструкцію груповода ФЗС і ШКМ". Це був нормативний акт, що завершив період становлення класного керівництва.

Інститут класних керівників дуже швидко завоював загальне визнання, бо структура школи вимагала, щоб групі (класу) надавалася особлива увага. Після відомої постанови ЦК ВКП(б) "Про початкову і середню школу" (25 серпня 1931 року1) відбулося офіційне затвердження інституту класних керівників.

Відтоді функції класних керівників неухильно розширювалися, але підготовка вчителів до їх виконання не здійснювалася, не передбачалася й оплата їхньої праці (за винятком вихователів груп продовженого дня та вихователів шкіл-інтернатів).

Під час війни та в перші післявоєнні роки класні керівники брали на себе функції батьків, піклувалися не лише про успішність і поведінку дітей, а й про їхнє здоров'я, харчування, самоорганізацію тощо. У 50-і роки класному керівникові додається функція "наглядача", що віддаляло дітей від педагогів. Наприкінці 50-х років класним керівникам надається велика свобода в прояві творчої ініціативи, розвитку самодіяльності в навчанні, праці, дозвіллі; розвивається учнівське самоуправління, що призвело до відміни класного керівництва в старших класах деяких шкіл.

У1974 році вийшов методичний лист МО СРСР "Про роботу класних керівників", який мав позитивне значення, бо розкривав зміст діяльності класних керівників, але він був і "шаблоном", бо не враховувалися регіональні та національні особливості, не було оплати за роботу та за підготовку класних керівників. Разом з тим функції класних керівників розширювалися, бо збільшувалась кількість учнів у класі, кількість дітей, схильних до правопорушень; у педінститутах вводиться спеціальний курс "Класний керівник" (20-30 год.).

У 80-і роки дещо поліпшилося методичне забезпечення класного керівництва: з'явилася серія книг "Бібліотечка класного керівника", вийшло 10 випусків щорічного посібника "Супутник класного керівника" (1981-1990), на курсах перепідготовки вчителі почали отримувати знання не лише з предметів, а й з організації виховної роботи.

В останні роки у зв'язку із загостренням стосунків у дитячих колективах, погіршенням дисципліни, зниженням інтересу до навчання особливо зростає значення особистісних, суто людських якостей класного керівника, розуміння ним важливого соціального і психолого-педагогічного захисту дітей від агресивного впливу середовища, довірливих стосунків, духовної відвертості, співпереживання труднощам і проблемам дітей. Немало нового з'явилося в роботі класних керівників у 90-і роки: ставки звільнених класних керівників; у сільських неповних середніх школах педагог-вихователь працює з декількома класами (2-3), отримуючи за свою роботу півтори ставки; з'явилися "профільні" вихователі для організації позаурочної роботи (туризм, фізкультурно-спортивна робота, трудова діяльність, естетичне виховання); у деяких школах виділяються ставки для роботи класного керівника в групах особливо важких дітей, що вчаться в різних класах (наставництво, кураторство, шефство).

За останнє десятиріччя інститут класного керівництва пережив і загальну кризу через відсутність нових програм із виховання, і піднесення у зв'язку з національним відродженням, можливістю вносити нові національні елементи у виховну роботу. Вже вийшов закон про виховання, розроблено комплексну програму виховання, стало більше наукових досліджень у сфері виховання, затверджено посадовий статус та положення про атестацію класних керівників, розроблена градація їхньої оплати та стимулювання творчої діяльності. Можливі такі типи вихователів, як: звільнений від уроків класний керівник — координатор виховного впливу школи, сім'ї, громадськості; психолог-вихователь (у відібраній групі дітей); батьки-вихователі — керівники гуртків дитячої творчості; студент-вихователь, який закріплюється за класом; соціальний педагог-вихователь та ін.