Відмежування права соціального захисту від інших галузей права

Визнаючи право соціального захисту за всіма юридични­ми ознаками самостійною галуззю права, необхідно відмежовувати її від суміжних галузей, передусім від трудового, адміністративно­го і фінансового.

Основними критеріями розмежування галузей в системі права слугують предмет і метод правового регулювання. Предмет визна­чає коло суспільних відносин, що підлягають регулюванню норма­ми даної галузі, а метод - якими способами здійснюється таке ре­гулювання. Основна відмінність між суспільними відносинами, що є предметом трудового права і суспільними відносинами що є пред­метом права соціального захисту, полягає в тому, що перші пов'язані з трудовою діяльністю людини на підприємстві, в уста­нові, організації незалежно від форми власності чи у фізичної осо­би, та її участю в суспільній організації праці, а другі - з соціаль­ним захистом, матеріальним забезпеченням та обслуговуванням насамперед непрацездатних громадян. У трудових відносинах учасниками є працівник, тобто, особа, здатна до праці, і роботодавець, тобто підприємство, установа, організація незалежно від форми власності чи фізична особа, а у відносинах з соціального забезпе­чення — непрацездатний громадянин чи сім'я з одного боку і дер­жавний орган з соціального забезпечення - з іншого. На відміну від відносин з соціального забезпечення трудові відносини виника­ють в силу договірних узгоджень між сторонами і їм притаманна ознака оплатності. Трудове право і право соціального захисту суттєво відрізняються одне від одного і за методом правового регу­лювання. Так, на відміну від трудового права у праві соціального захисту підставою виникнення суспільних відносин є не по­одинокий юридичний факт (укладення договору), а певний ком­плекс юридичних фактів, а також характерна відсутність підпо­рядкування одного суб'єкта іншому та такого виду санкції, як дисциплінарна відповідальність. Трудове право і право соціального забезпечення можна розмежовувати і за іншими ознаками.

Між трудовим правом і правом соціального захисту існує не лише відособленість правового регулювання, а й певний зв'язок та взаємодія. Трудові відносини в багатьох випадках передують відносинам з соціального забезпечення або існують поряд з ними. І першим і другим властива наявність ряду загальних понять та­ких, як трудовий стаж, трудове каліцтво тощо. Наявність трудових відносин в минулому або в теперішній час є відповідною умовою реалізації конституційного права громадянина на певний вид соціального забезпечення (трудова пенсія чи допомога по соціаль­ному страхуванню), а також підставою для встановлення дифе­ренційованих розмірів відповідного соціального забезпечення різних категорій працівників. Однак є і такі види соціального за­безпечення, які призначаються незалежно від перебування грома­дян у трудових відносинах, наприклад, соціальні пенсії та деякі види соціальних допомог. В окремих випадках нормами трудового права регулюються відносини соціальне - економічного характеру, які зовні схожі з відносинами, що є предметом права соціального забезпечення. І це іноді викликає труднощі в розмежуванні цих двох галузей права. Наприклад, колективним договором підприємства може бути передбачене надання працівникам соціальних допомог з відповідних фондів підприємства, в тому числі в зв'язку з народженням дитини працівника чи на похован­ня працівника або його близьких родичів. В цьому випадку для розмежування галузей права ми повинні враховувати також і дже­рела фінансування таких соціальних допомог. До предмету трудо­вого права також включаються і відносини з приводу сприяння державною службою зайнятості громадянам в працевлаштуванні, але відносини з приводу надання допомоги по безробіттю в системі соціального страхування від безробіття є предметом права соціаль­ного забезпечення.

Право соціального захисту тісно пов'язане і з адміністра­тивним правом. Особливо це проявляється у відносинах з уп­равління соціальним захистом населення. Так, через владно-організаційні відносини, регульовані адміністративним правом, визначається соціальна політика держави у сфері соціального за­безпечення. Державними органами виконавчої влади, які водночас є суб'єктами як адміністративного права так і права соціального забезпечення, видаються нормативні акти, якими встановлюються умови, розмір і порядок надання соціального забезпечення, визна­чаються джерела його фінансування, а також забезпечується ре­алізація цих норм. Адміністративне право забезпечує організаційні зв'язки у відносинах з соціального забезпечення. Через заходи адміністративного впливу в певній мірі забезпечується своєчасне надходження внесків до бюджету пенсійного фонду і фонду соціального страхування. Але державні органи і громадяни, які є суб'єктами права соціального забезпечення, на відміну від суб'єктів адміністративного права, не перебувають у відносинах влади-підпорядкування, оскільки відносини з надання громадянам окремих видів забезпечення обумовлені соціальною функцією (обов'язком) держави забезпечувати непрацездатних. На практиці іноді важко розрізнити відносини у сфері соціального забезпечен­ня, які регулюються адміністративним правом чи правом соціаль­ного забезпечення. Наприклад, відносини, що виникають між рай­онним відділенням Пенсійного фонду і пенсіонером з приводу виплати пенсії регулюються правом соціального забезпечення, а відносини між районним відділенням Пенсійного фонду і фізич­ною особою - платником внесків до Пенсійного фонду з приводу несвоєчасної їх сплати регулюються адміністративним правом.

У сфері соціального забезпечення серед галузей, суміжних із правом соціального захисту, особливе місце займає фінансове право, оскільки саме ним регулюється значна частина суспільних відносин, які виникають в процесі збирання, накопичування та розподілу грошових коштів, необхідних для соціального забезпе­чення. За допомогою норм фінансового права забезпечується функціонування фондів пенсійного забезпечення та соціального страхування. Вирішуються розрахункові, кредитні, страхові та інші питання фінансового контролю щодо раціонального і ефектив­ного використання коштів у сфері соціального забезпечення за цільовим призначенням. Відповідні державні органи шляхом за­стосування фінансових санкцій до платників - юридичних осіб за­безпечують своєчасне наповнення бюджетів, які використовуються для соціального забезпечення.

Право соціального захисту також слід відмежовувати від цивільного, сімейного та інших суміжних галузей права, оскільки ці галузі права мають багато спільного. Так, вони мають спільних суб'єктів, таких як громадянин, сім'я, діти. Окремі суспільні відносини, що регулюються цивільним та сімейним правом також мають схожість з відносинами, які входять до предмету права соціального захисту, зокрема, у сфері надання послуг ліку­вально-оздоровчими закладами чи утримання і виховання дітей у навчально-виховних закладах. Так, наприклад, якщо громадя­нин придбав путівку до санаторію за власні кошти, то це будуть цивільно-правові відносини, а якщо таку путівку надав інвалідові орган соціального забезпечення, то такі відносини регулюються правом соціального забезпечення. Крім того, громадяни можуть укладати цивільно-правові договори з банками про відкриття нако­пичувальних пенсійних рахунків.