Екологічна експертиза, її мета і завдання

 

Основною метою експертних оцінок, котрі мають назву “інженерно-екологічна експертиза”, є всебічна оцінка впливу підприємства на НПС:

- на стадії затвердження проекту;

- при функціонування підприємства та при його розширенні;

- при складанні заключення та при виробленні рішення про затвердження або відхилення проекту;

- на стадії визначення можливості подальшого функціонування підприємства;

- при обмеженні обсягу випуску або при припиненні випуску того чи іншого виду продукції;

- при визначенні необхідності установки або застосування нових природоохоронних заходів;

- при модернізації існуючих підприємств.

Екологічна експертиза дозволяє виявити найбільш ймовірні екологічні наслідки будівництва, функціонування та розширення підприємства порівняно з бажаним, допустимим станом НПС.

Підприємство не повинне наднормативно впливати на природне та оточуюче людину середовище, не повинне перешкоджати власній роботі та функціонуванню розташованих поряд підприємств, порушуючи через оточуюче їх природне середовище хід технологічних процесів, не повинне завдавати шкоду здоров’ю населення.

Екологічна експертиза полягає в оцінці довготривалого впливу підприємства на природні ресурси, природні умови, умови подальшого розвитку промислового регіону та умови життя мешканців локальної ділянки місцевості.

 

2. Обов’язкові питання, що підлягають перевірці при проведенні екологічної експертизи.

 

Згідно за діючими законодавчими актами екологічній експертизі підлягають такі матеріали:

- проекти регіональних комплексних схем охорони НПС в містах та промислових центрах;

- проекти планування, забудови міст та інших населених пунктів;

- проекти будівництва великих регіональних та межрегіональних народногосподарських об’єктів, пов’язаних з впливом на НПС;

- технічна документація на нові види сировини, виробів, матеріалів для народного господарства.

Проекти локального рівня (будівництво окремих невеликих підприємств, електростанцій, висушування боліт, розорювання земель) підлягають галузевій або територіальній експертизі лише в часті розділів “Охорона природи”. Метою цієї експертизи є оцінка повноти поданого матеріалу, правильності та точності виконаних обгрунтувань та розрахунків, переконливості прийнятих рішень.

Загалом екологічна експертиза складається з трьох етапів:

- розгляд завдання з проектування об’єкта та результати пошукових робіт, проведених на місці передбачуваного будівництва. Результатом першого етапу є оцінка вихідних даних, що містяться в проекті виробництва. При цьому передбачається також оцінка вихідних даних, покладених в основу проекту при розрахунках передбачуваного впливу на НПС.

- Оцінка технологічних рішень, характеристик обладнання та властивостей матеріалів; встановлення можливості їхнього використання в природних умовах місця будівництва об’єкта.

- Оцінка проекту загалом. При проведенні екологічної експертизи проекту найбільш доцільною є наявність 2-3 альтернативних рішень для передбачуваного об’єкта будівництва. Здійснюється аналіз природоохоронних заходів та засобів щодо відновлення природного середовища з кожного альтернативного рішення, оцінка їхньої ефективності.

З метою отримання вірогідних експертних оцінок в проведенні екологічної експертизи беруть участь працівники реконструйованих, діючих подібних підприємств та тих, що будуються; місцеві органи влади і громадські організації, населення району будівництва.

о-оздоровчі зони.

У випадку правопорушень встановлюється адміністративна, цивільна або кримінальна відповідальность.

 

ЛЕКЦІЯ 10

 

1. Будова літосфери.

2. Грунти України. Проблема збереження грунтів в с/г.

3. Корисні копалини України. Техногенне забруднення грунтів.

 

Будова літосфери.

 

Літосфера – зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі й складається з осадочних, вивержених і метаморфічних порід.

Нижня межа літосфери нечітка й визначається різким зменшенням в”язкості порід, зміною швидкості поширення сейсмічних хвиль і збільшенням електропровідності порід. Товщина літосфери на континентах і під океанами різниться й становить в середньому відповідно – 25-200 і 5-100 км.

Третя за віддаленістю від Сонця планета – Земля має радіус 6370 км, середню густину – 5.5 г/см³ і складається з трьох оболонок – кори, мантії та ядра.

Земна кора – тонка верхня оболонка Землі, яка має товщину на континентах 40-80 км, під океанами 5-10 км і становить всього близько 1 % маси Землі Вісім елементів – кисень, кремній, водень, алюміній, залізо, магній, кальцій, натрій – утворюють 99.5 % земної кори.

На континентах кора тришарова: осадочні породи вкривають гранітні, а гранітні залягають на базальтових. Під океанами кора “океанічного” двошарового типу; осадочні породи залягають на базальтах, гранітного шару немає.

Основна частина літосфери складається з вивержених магматичних порід (95 %), серед яких на континентах переважають граніти та гранітоїди, а в океанах – базальти.

Актуальність екологічного вивчення літосфери зумовлене тим, що літосфера є середовищем усіх мінеральних ресурсів, одним з основних об’єктів антропогенної діяльності, через значні зміни якого розвивається глобальна екологічна криза.

У верхній частині континентальної земної кори розвинені грунти, значення яких для людства важко переоцінити.

З різними породами земної кори, як і з її тектонічними структурами пов’язані різні корисні копалини: горючі, металічні, будівельні, а також такі, що є сировиною для хімічної та харчової промисловості.

Глибинні товщі літосфери, які досліджуються геофізичними методами, мають досить складну й ще недостатньо вивчену будову, так само, я мантія та ядро Землі. Але вже відомо, що з глибиною щільність порід зростає, і якщо на поверхні вона становить у середньому 2.3-2.7 г/см³, то на глибині близько 400 км – 3.5 г/см³, а на глибині 2900 км (межа мантії та зовнішнього ядра) – 5.6 г/см³. У центрі ядра, де тиск досягає 3.5 тис. т/см³, вона збільшується до 13-17 г/см³. Встановлено також характер зростання глибинної температури Землі. На глибині 100 км вона становить приблизно 1300 К, на глибині близько 3000 км – 4800, а в центрі земного ядра – 6900 К.

Переважна частина речовини Землі перебуває в твердому стані, але на межі земної кори та верхньої мантії (глибини 100-150 км) залягає товща пом’якшених, тістоподібних гірських порід. Ця товща (100-150 км)називається астеносферою. Геофізики вважають, що в розрідженому стані можуть перебувати й інші ділянки Землі, зокрема зона зовнішнього ядра. Внутрішнє ядро перебуває в металічній фазі, але щодо його речовинного складу єдиної думки на сьогодні немає.