Розвиток, навчання і виховання школярів із порушенням мови

Обов’язковою умовою для повноцінного розвитку дитини є її нормальна мовна діяльність. Мова формується в процесі загального психофізичного розвитку дитини. До умов формування нормальної мови відносять збережену центральну нервову систему, наявність нормального слуху і зору і достатній рівень активного мовного спілкування дорослих з дитиною.

Серед причин, які викликають порушення мови, розрізняють екзогенні (зовнішні) і ендогенні (внутрішні) фактори. Виділяють також органічні (анатомо-фізіологічні, морфологічні), функціональні (психогенні), соціально-психологічні (різні несприятливі впливи навколишнього середовища) і психоневрологічні (розлади психічних функцій: розумова відсталість, порушення пам’яті, уваги і т.п) причини.

Під причиною порушення мови розуміють вплив на організм зовнішнього чи внутрішнього патологічного фактора чи їх взаємодії, які визначають специфіку мовного розладу і без яких останній не може виникнути.

Всі мови мовних порушень можна розділити на дві великі групи в залежності від того, який вид мови порушений: усна чи письмова.

Порушення усної мови в свою чергу діляться на два типи: 1) фонаційного (зовнішнього) оформлення висловлювання, яке називають порушенням вимовної сторони мови, і 2) структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення висловлювання, яке називають системним або поліморфним порушенням мови.

Розлади фонаційного оформлення висловлювання.

1) Порушення голосу – це відсутність чи розлади голосоутворення (фонації) внаслідок патологічних змін голосового апарату. Порушення голосу можуть бути обумовлені органічними (виникають в результаті хронічних запалювальних процесів голосового апарату чи його анатомічними змінами) чи функціональними (пов’язані з голосовою перевтомою, інфекційними захворюваннями, психотравмуючими ситуаціями) розладами голосоутворюючого механізму центральної чи периферійної локалізації і виникати на будь-якому етапі розвитку дитини. Бувають ізольованими чи входять до складу ряду інших порушень мови.

2) Брадилалія – патологічно уповільнений темп мови. Виявляється в уповільненій реалізації артикуляційної мовної програми, є центрально обумовленою, органічною чи функціональною за своєю природою.

3) Тахилалія – патологічно прискорений темп мови. Проявляється в прискореній реалізації артикуляційної мовної програми, є центрально обумовленою, органічною чи функціональною за своєю природою.

4) Заїкання – порушення темпо-ритмічної організації мови, обумовлене судорожним станом м’язів мовного апарату. Є центрально обумовленим, має органічну чи функціональну природу, виникає частіше всього в ході мовного розвитку дитини (так зване фізіологічне заїкання). Одна з поширених причин виникнення заїкання – це надмірно високі вимоги в сім’ї до мовлення дитини: дитину змушують повторювати незрозумілі та складні слова, довгі фрази, перевантажують читанням книжок, розрахованих на старший вік, декламувати вірші перед гостями. Часто в дитини заїкання виникає, коли не вистачає елементарного словникового запасу та граматичних засобів висловлювання думок. Негативне ставлення на стан мовлення дитини негативне емоційне тло, психотравмуючі ситуації. Заїкання може виникати і внаслідок наслідування. Іноді заїкання може розвиватись після перенесення важкої хвороби як наслідок ослаблення організму. Причиною заїкання є слабкість нервової системи або органічні враження кори головного мозку, а перелічені вище явища є впливам и середовища. Основним проявом заїкання є судороги м’язів мовного апарату, які виникають тільки в момент мови або при спробі почати мовлення. Для переборення мовного дефекту потрібна систематична допомога логопеда, а в тих випадках, коли заїкання має затяжний характер, - також допомога психолога.

5) Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слусі і збереженій іннервації мовного апарату. Виявляється в неправильному звуковому оформленні мови: спотвореній вимові звуків, в замінах звуків або в їх змішуванні. Дефект може носити функціональний характер, якщо він обумовлений тим, що у дитини не повністю сформувалась артикуляційна база чи неправильно сформувалась артикуляційна позиція, внаслідок чого продукуються ненормовані звуки. Дефект носить органічний характер, якщо він обумовлений анатомічними порушеннями артикуляційного апарату. Порушення виникає зазвичай в процесі розвитку мови дитини, у випадку травматичного порушення чи периферійного апарату – в будь-якому віці.

6) Ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату. Виявляється в патологічній зміні тембру голосу, який виявляється надміру назалізованим (гугнявим) внаслідок того, що голосовидихаючий струмінь проходить при вимові всіх звуків в носову порожнину і в ній отримує резонанс. Крім того при роналалії спостерігається спотворена вимова всіх звуків. Мова мало розбірлива, монотонна. До ринолалії відносять дефекти, пов’язані з вродженими розщелинами піднебіння, тобто грубими порушеннями артикуляційного апарату.

7) Дизартрія – порушення вимовної сторони мови, що обумовлене недостатньою іннервацією мовного апарату. Дизартрія пов’язана з органічними враженнями нервової системи, в результаті чого порушується рухова сторона мови. Частіше всього дизартрія виникає внаслідок рано набутого церебрального параліча, але може виникнути на будь-якому етапі розвитку дитини внаслідок нейроінфекції і інших мозкових захворювань. При дизартрії спостерігаються розлади звуковимови голосоутворення, темпо-ритму мови і інтонації. Як правило, при дизартрії мова дітей розвивається із затримкою, страждає вимова складних за артикуляцією звуків В цілому вимова звуків нечітка, змазана («каша в роті»).

2. Порушення структурно-семантичного оформлення висловлювання.

1) Алалія – відсутність чи недорозвинення мови внаслідок органічного враження мовних зон кори головного мозку у внутріутробному чи ранньому періоді розвитку дитини. Порушені операції відбору і програмування на всіх етапах породження і прийому мовного вислову, внаслідок чого виявляється несформована мовна діяльність дитини. Система мовних засобів (фонематичних, лексичних, граматичних) не формується. Страждає мотиваційно-побуджувальний рівень мово породження. Спостерігаються грубі семантичні дефекти, порушено управління мовними рухами, що відображається на відтворенні звукового і складового складу слова. У дітей з алалією без спеціального колекційного впливу мова не сформується, тому їм необхідна тривала логопедична допомога.

2) Афазія – повна чи часткова втрата мови, що обумовлена локальними порушеннями головного мозку. В дитини втрачається мова в результаті черепно-мозкових травм, нейроінфекції чи пухлин мозку вже після того як мова вже була сформована. Якщо таке порушення пройшло у віці до трьох років, то дослідники утримуються від діагнозу афазія. Якщо таке порушення пройшло у більш старшому віці, то говорять про афазію. При афазії головним чином пошкоджуються певні зони домінантної по мові півкулі. Порушення письмової мови діляться на дві групи, в залежності від того, який вид її порушений. При порушенні продуктивного виду відзначаються розлади письма, при порушенні рецептивної письмової діяльності – розлади читання.

Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання. Повна нездатність оволодіти читанням називається алексією. Проявляється в багатьох помилках, які повторюються у вигляді замін, перестановок, пропусків букв, що призводить до неправильного відтворення звукової форми слова. Дислексія обумовлена не сформованістю психічних функцій, що забезпечують процес оволодіння читанням. Розрізняють фонематичну дислексію – не сформовані функції фонематичного сприймання, аналізу та синтезу; семантична дислексія – не сформовані процеси звуко-складового синтезу, відсутні диференційовані уявлення про синтетичні зв’язки всередині речення; аграматична дислексія – не сформовані граматичні сторони усної мови; мне стична дислексія – порушено встановлення асоціативних зв’язків між зоровим образом букви і слуховимовним образом звука; оптична дислексія – при читанні букви, схожі за написанням, змішуються і замінюються.

Дисграфія – специфічне порушення процесу письма. Повна нездатність оволодіти письмом називається аграфією. Виявляється в нестійкості оптико-просторового образу букви, у змішуванні чи пропусках букв, у викривленнях звуко-складового складу слова і структури речень. Дисграфія зумовлена дефектами усної мови, не сформованістю операцій звукового аналізу, нестійкістю довільної уваги.

Таким чином, дослідники виділяють 11 форм мовних порушень, 9 із яких складють порушення усної мови і 2 – порушення письмової мови, в залежності від порушеного процесу.

Психолого-педагогічна класифікація орієнтується на її застосування в педагогічному процесі; вона спрямована на розроблення методів корекційно-розвивального впливу для роботи із виправлення мовних дефектів з колективом дітей (групою, класом) і базується на підході від часткового до загального.

Порушення мови в даній класифікації діляться на дві групи:

1. Порушення засобів спілкування (фонетико-фонематичний недорозвиток і загальний недорозвиток мови)
• Фонетико-фонематичний недорозвиток мови – порушення процесів формування вимовної системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприймання і вимовлення фонем.
• Загальний недорозвиток мови – складні мовні розлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовної системи, що відносяться до звукової і смислової сторони.

В якості загальних ознак спеціалістами виділяються наступні: пізній початок мови, обмежений словниковий запас, аграматизм, дефекти вимови, дефекти фонемоутворення.

2. Порушення в застосуванні засобів спілкування.

Сюди відносять заїкання, яке розглядається як порушення комунікативної функції мови при правильно сформованих засобах спілкування. Можливий і комбінований дефект, при якому заїкання поєднується із загальним недорозвитком мови.

В даній класифікації порушення письма і читання не виділені в якості самостійних, а розглядаються у складі фонетико-фонематичного і загального недорозвитку мовлення.

Механізми і симптоматика мовної патології розглядаються з позицій клініко-педагогічного підходу. Ті ознаки, які покладені в основу психолого-педагогічної класифікації, сприяють організації групових форм логопедичної роботи при різних формах мовних аномалій.