Структура та функції соціології

Кожна галузь науки виконує певні завдання, досліджує різноманітні проблеми. Для цього визначаються відповідні напрями досліджень та аналізу соціальної реальності, а практична реалізація цих досліджень здійснюється на певних рівнях спеціальними кваліфікованими науковими закладами.

Соціологія, як і будь-яка інша наука, має свою структуру, що зумовлено її змістом та завданнями. Передусім самі соціологічні знання мають три основних рівні:

· фундаментальні соціологічні теорії;

· теорії середнього рівня;

· емпіричний (див. схему 4).

Схема 4

Соціологічні знання — це єдність теорії та соціальної практики. Теорії та концепції, розроблені на найвищому рівні у сфері формування знань про соціальну реальність, становлять теоретичну фундаментальну соціологію.

Спеціальні соціологічні теорії, або теорії середнього рівня, вивчають закономірності та випадковості розвитку й відтворення окремих соціальних спільностей (соціологія міста, села, етнічної групи, демографічної групи тощо). До середнього рівня належать галузеві теорії, що розкривають закономірності, випадковості та механізми життєдіяльності соціальних спільностей в окремих сферах (соціологія праці, соціологія освіти, соціологія побуту, економічна соціологія, соціологія управління тощо), та теорії, що аналізують окремі елементи соціального механізму (теорії комунікації, соціальної активності, соціологія організацій тощо).

Емпірична соціологія вивчає, аналізує та узагальнює соціальні факти. Вона використовує методи конкретних соціологічних досліджень (опитування, спостереження, аналіз документів).

Між різними рівнями соціального знання немає абсолютної межі. Теоретичні та емпіричні знання тісно пов’язані між собою. Теоретичні знання необхідні для грамотного здійснення емпіричних досліджень, а емпірична соціологія забезпечує теоретичні розробки перевіреними й узагальненими соціальними фактами.

Зміст, рівні та завдання соціології визначають її функції. Функції соціології як науки — це виконання притаманних їй завдань для створення соціологічних теорій і концепцій, а також забезпечення со­ціального розвитку й удосконалення соціальних відносин суспільства.

Соціологія як самостійна наука виконує дві групи функцій: 1) гносеологічні (теоретико-пізнавальні); 2) соціальні функції (див. схему 5).

Схема 5

До гносеологічних функцій соціології належать теоретико-пізнавальна, методологічна, критична функції, які забезпечують найповніше й конкретне пізнання тих чи інших явищ і процесів соціального життя.

Теоретико-пізнавальна функція соціології полягає у тому, що вона забезпечує здобуття й нагромадження знань про суспільство, його соціальні відносини, систематизацію цих знань і на цій основі — створення соціальних теорій та концепцій. Водночас соціологія вивчає закономірності й випадковості соціального життя суспільства, розкриває їх сутність, місце й роль у пізнанні соціальних явищ і процесів, їх регулюванні, управлінні та перетворенні, тобто виконує методологічну функцію, формулюючи закономірності, випадковості, визначаючи методи пізнання та створюючи вчення про ці закономірності й випадковості, методи пізнання соціальної сфери суспільства, її функціонування та розвитку. Соціологічну методологію використовують й інші науки про суспільство.

Реалізуючи критичну функцію, соціологія, з одного боку, обґрунтовує і показує все те позитивне, що можна і треба зберігати, зміцнювати, розвивати й використовувати, з іншого — виявляє і висвітлює те, що є негативним, віджилим, що справді вимагає радикальних змін або повного усунення із суспільного життя.

Що стосується соціальних функцій, то вони повинні забезпечити надійну інформацію про різноманітні соціальні процеси та явища, про зміни соціальної структури, сім’ї, національних відносин та ін.

Інформаційна функція — це отримання та систематизація інформації про реальний стан соціальних відносин, явищ і процесів, про їхній розвиток та взаємозв’язки.

Прогностична функція соціології виявляється у формуванні соціальних прогнозів розвитку соціальних явищ і процесів. Соціальні прогнози можуть бути короткостроковими або довгостроковими. В соціальній практиці використовуються частіше короткострокові прогнози розвитку соціальних об’єктів та суб’єктів.

Сутність перетворювальної функції полягає у тому, що висновки, рекомендації та пропозиції соціологічної науки слугують основою для вироблення та прийняття рішень.

Управлінська функція соціології — це вироблення соціального механізму впровадження у практику рішень щодо функціонування, розвитку й удосконалення соціальних відносин. Ця функція забезпечує ефективну діяльність органів соціального управління та конкретних керівників. Відсутність або ігнорування соціального механіз­му реалізації управлінських рішень призводить до зниження ефективності соціального управління або до його втрати, що є основною причиною тяжких наслідків розвитку суспільства.

Світоглядна функція соціології виявляється у використанні справ­ді конкретних вивірених кількісних та якісних показників і фактів соціального життя людини і суспільства, що тільки й здатні переконати в чомусь сучасну людину, сформувати в її свідомості не тільки си-
стему знань про суспільство, а й розуміння своїх власних місця, ро-
лі та відповідальності в даному суспільстві. Саме тому світоглядна
функція соціології є, в основному, соціологічною.

Соціологія як наука виконує цілу низку інших допоміжних функцій у життєдіяльності людини, сім’ї, національних груп, суспільства загалом.

Соціологія нерозривно пов’язана з іншими суспільними науками, особливо з економічною теорією, політологією та філософією. З одного боку, соціологія, як наука про суспільство, включає за-
гальну соціологічну теорію, що може служити теорією та мето-
дологією всіх інших суспільних наук. З іншого боку, філософія обґрунтовує всезагальні закономірності й випадковості розвитку природи і суспільства, філософські категорії та принципи, які лежать в основі наукового аналізу суспільних відносин, соціальних зв’язків, соціальних дій тощо. Зв’язок соціології та політології визначається, по-перше, тим, що виявити закономірності й можливі випадковості політичного життя можна лише враховуючи особливості суспільства в цілому, як єдиної соціальної системи, по-друге, саме суспільство не можна зрозуміти і змінити без впливу на нього політичних структур та різноманітних режимів.

Економічна теорія найтісніше пов’язана з соціологією. З одного боку, соціологія вивчає соціальне: носіїв економічних відносин, їх взаємодію, рольову поведінку, організаційно-нормативні форми, їх закріплення, соціальні механізми, що забезпечують функціонування та розвиток економіки. З іншого боку, економічна теорія вивчає економічні відносини, економічну свідомість, економічні нормативи, організації та установки, що є елементами структури соціальних механізмів в економіці. Якщо економічна теорія розглядає людину як елемент трудових ресурсів, як одну з основних умов виробництва, то соціологія вивчає людину як суб’єкта економічних і соціальних процесів, що безперервно взаємодіють. Таким чином, соціологія в системі суспільних наук, що мають справу із світом людини і соціальних груп, виконує роль генератора ідей, теорій і концепцій про людину в системі соціальних зв’язків, і саме тому вона є соціальною теорією та методологією всіх інших суспільних наук.

 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність предмета та об’єкта соціології?

2. Якою є структура соціології?

3. Що таке соціальна закономірність?

4. Які специфічні соціальні закономірності використовує соціо-
логія?

5. Якими методами користується соціологія?

6. У чому сутність основних функцій соціології?

7. Яку роль виконує соціологія в системі суспільних наук?

Література

1. Андрущенко В. П. та ін. Соціологія: Підручник. — К.—Х., 1998.

2. Смелзер Н. Социология. — М.: Наука, 1994.

3. Сорокин П. А. Система социологии. — Пг., 1920.

4. Ядов В. А. Размышления о предмете социологии // Социол. ис­следования. — 1990. — № 2.

ТЕМА 2