Аналітичні реакції аніонів

Усі аніони поділяються на три аналітичні групи залежно від розчинності їх солей барію (ІІ) і арґентуму (І). Аніони першоі аналітичної групи осаджуються катіонами Ва²⁺, аніони другої аналітичної групи осаджуються катіонами Ag⁺, аніони третьої аналітичної групи не мають групового реагента, оскільки їх солі барію (ІІ) і арґентуму (І) розчинні у воді.

У скороченому курсі якісного аналізу з аніонів першої аналітичної групи вивчаються сульфат-, сульфіт-, карбонат- і фосфат-іони, другої – хлорид-, бромід-, йодид-іони, третьої – ацетат-, нітрит- і нітрат-іони. Усі вони мають безпосереднє відношення до харчових продуктів: фосфор, сірка і хлор належать до макроелементів; ацетат і аніони інших органічних кислот входять до складу бaгатьох харчових продуктів, надаючи їм первого смаку; карбонати і сульфати широко застосовуються у харчових технологіях; нітрати і особливо нітрити негативно впливають на організм людини, їх вміст у харчових продуктах повинен постійно контролюватися методами аналітичної хімії.

Лабораторна робота № 9

Перша аналітична група аніонів: SO₄^2–, SO₃^2–, CO₃^2–, PO₄^3–

Груповим реагентом, який осаджує усі аніони першої аналітичної групи, є кaтіони барію у вигляді BaCl₂ або Ba(NO₃)₂. У нейтральному або слабколужному середовищі вони утворюють з аніонами першої аналітичної групи білі осади:

SO₄^2– + Ba²⁺ = BaSO₄ ¯

SO₃^2– + Ba²⁺ = BaSO₃ ¯

CO₃^2– + Ba²⁺ = BaCO₃ ¯

2 PO₄^3– + 3 Ba²⁺ = Ba₃(PO₄)₂ ¯

У випадку кислого або навіть слабкокислого середовища (рН 4-5 за універсальним індикаторним папером) потрібно додати 1 – 2 краплі NH₄OH.

Виконання: у чотиричисті пробірки внести по 2 – 3 краплі 0,5 н. розчинів Na₂SO₄, Na₂SO₃, Na₂CO₃ і Na₂HPO₄ і додати у кожну по 2 – 3 краплі 0,5 н. розчин BaCl₂ (або Ba(NO₃)₂). Спостерігати утворення білих осадів, які розрізняються за своєю розчинністю у сильних кислотах.

Сульфат ВаSO₄ є сіллю сильної кислоти і не розчиняється у сильних кислотах, а сульфіт ВаSO₃, карбонат ВаСO₃ і фосфат Ва₃(РO₄)₂ є солями слабких кислот і розчиняються у НCl або НNO₃:

ВаSO₃ + 2 Н⁺ = Ba²⁺ + Н₂SO₃

ВаСO₃ + 2 Н⁺ = Ba²⁺ + Н₂СO₃

Ва₃(РO₄)₂ + 6 Н⁺ = 3 Ba²⁺ + 2 Н₃РO₄

Вугільна (карбонатна) кислота Н₂СO₃ швидко розкладається, тому при розчиненні білого осаду ВаСO₃ інтенсивно виділяються бульбашки безбарвного газу СO₂.

Сірчиста (сульфітна) кислота Н₂SO₃ більш стійнка, але також можна спостерігати окремі бульбашки SO₂, хоча сірчистий газ виділяється не так інтенсивно, як СO₂, і має характерний запах.

Виконання: у кожну з попередніх пробірок, де утворилися білі осади, додати 2 – 3 краплі НCl і спостерігати особливості розчинення осадів.

Виконавши реакцію з груповим реагентом, потрібно відкрити іони за допомогою індивідуальних реакцій.

Аніони сульфату SO₄^2–

1. Хлорид барію ВаCl₂ (0,5 н.) (або Ва(NO₃)₂) утворює з сульфатами білий осад SO₄^2– + Ba²⁺ = BaSO₄ ¯,

який (на відміну від інших аніонів першої аналітичної групи) не розчиняється у НCl (або НNO₃).

Сульфат-іон SO₄^2– може з‘явитися у розчині внаслідок окиснення сульфіту SO₃^2– киснем повітря, тому, відкривши сульфат, потрібно обов‘язково перевірити присутність сульфіту, виконавши наступну реакцію, як це описано далі.

Аніони сульфіту SO₃^2–

SO₃^2–відрізняється від усіх інших аніонов першої аналітичної групи тим, що є відновником. Він реагує із забарвленими окисниками і знебарвлює їх. Сірка (сульфур ІV) окиснюеться до сірки (сульфуру VI).

1. Перманганат калію КМnО₄ у сильнокислому середовищі знебарвлюється при додаванні сульфіту:

2 KMnO₄ + 3 H₂SO₄ + 5 Na₂SO₃ = 2 MnSO₄ + 5 Na₂SO₄ + K₂SO₄ + 3 H₂O

Виконання: у чисту пробірку взяти краплю 0,05 н. розчину KMnO₄, додати 10 крапель 2 н. розчину H₂SO₄, перемішати і спостерігати забарвлення розчину у червно-фіолетовий колір. Обережно додати 1 – 2 краплі 0,5 н. розчину Na₂SO₃, перемішати і спостерігати знебарвлення розчину у пробірці.

Нітрит-іон NO₂^– може давати таку саму реакцію, але він належить до 3-ї аналітичної групи аніонів.

2. Жовто-бурий розчин йоду J₂ стає темно-синім, якщо до нього додати крохмаль, а сульфіт відновлює йод і знебарвлює темно-синій колір. Розчин стає безбарвним:

J₂ + Na₂SO₃ + H₂O = Na₂SO₄ + 2 HJ

Виконання: у чисту пробірку взяти 2 – 3 краплі 0,1 н. розчину йоду, додати 1 – 2 краплі крохмалю, перемішати і додати 1 – 2 краплі розчину Na₂SO₃. Спостерігати знебарвлення розчину.

Аніони карбонату СO₃^2–

1. При дії кислот (НCl, СН₃СООН) на розчин карбонатів або на сухі карбонати утворюється слабка вугільна кислота, яка швидко розкладається з виділенням вуглекислого газу СО₂, який не має кольору і запаху:

СO₃^2– + 2 Н⁺ = Н₂СO₃ ® Н₂О + СО₂↑

При цьому спостерігається утворення бульбашок газу і шипиння. Якщо пропустити газ крізь розчин Са(ОН)₂, утворюється осад СаСО₃ і розчин мутніє.

Виконання: у двічисті пробіркі внести 3 – 4 краплі 0,5 н. Na₂СO₃, і додати 2 – 3 краплі 2 М розчину НCl, а в іншу 2 – 3 краплі 2 М СН₃СООН, перемішати. У першій пробірці швидко виділяється велика кількість бульбашок СO₂, а у другій – газ виділяється поступово і бульбашки можна спостерігати довше.

При аналізі досліджуваного розчину перед виконанням реакції на аніон СO₃^2– порібно обов‘язково виконати реакцію на аніон SO₃^2‘, тому що з кислотами він утворює сірчисту (сульфітну) кислоту Н₂SO₃, яка може роскладатися з виділенням бульбашок газу SO₂.

Аніони фосфату РО₄^3–

Фосфат-іон може існувати у розчині у різних формах: при рН 4,3 у розчині існує переважно іон Н₂РO₄^–, при рН 9,6 – іон НРO₄^2–, а при рН 12,5-13 – іон РO₄^3–. Тільки попереднє визначення рН розчину може вказати на одну з цих форм, оскільки всі вони дають однакові аналітичні реакції.

1. Магнезіальна суміш (MgCl₂+ NH₄Cl + NH₄OH) утворює з фосфатом білий кристалічний осад фосфату магнію-амонію (магній-амоній фосфат): HPO₄^2– + Mg ²⁺ + NH₄OH = MgNH₄PO₄¯ + H₂O

Виконання: у чисту пробірку внести 2 – 3 краплі 0,5 н. розчину MgCl₂, додати 3 – 4 краплі NH₄Cl і 1 – 2 краплі 2 М NH₄OH, перемішати і спостерігати утворення безбарвного розчину (магнезіальна суміш). Додати 1 – 2 краплі 0,5 н. Nа₂НPO₄, перемішати і спостерігати утворення білого осаду.

2. Молібденова рідина (HNO₃ + (NH₄)₂MoO₄) утворює з фосфатом жовтий кристалічний осад 12-молібдофосфату амонію:

Na₂HPO₄+12 (NH₄)₂MoO₄+23 HNO₃=(NH₄)₃[P(Mo₃O₁₀)₄]¯+2 NaNO₃+21 NH₄NO₃+ 12 H₂O

Розчин молібдату амонію в азотній (нітратній) кислоті (молібденову рідину потрібно додавати у великому надлишку до фосфату. На відміну від попередньої реакції осад утворюється поступово (протягом 3 – 5 хв.): спочатку розчин жовтіє, потім мутніє. Процес можна прискорити додаванням кристалів NH₄NO₃ або нагріванням.

Виконання: у чисту пробірку взяти не більше однієї краплі розчину Nа₂НPO₄ (або невідомого розчину), додати не менш як 10 крапель молібденової рідини, збовтувати деякий час, залишити у штативі на 3 – 5 хв. Якщо осад не випадає, додати кілька кристалів NH₄NO₃, обережно підігріти. Спостерігати утворення жовтого дрібнокристалічного осаду.

Лабораторна робота № 10

Друга аналітична група аніонів: Cl^– , Br^–, J^–

Груповим реагентом, який осаджує усі аніони другої аналітичної групи, є катіони аргентуму у вигляді AgNO₃:

Cl^– + Ag⁺ = AgCl ¯ білий,

Br^– + Ag⁺ = AgBr ¯ блідо-жовтий,

J^– + Ag⁺ = AgJ ¯ світло-жовтий.

Осади є солями сильних галогеноводневих кислот і тому вони не розчиняються у сильних кислотах (для випробування береться 2 М розчин HNO₃). Аніони інших аналітичних груп утворюють з AgNO₃ білі осади Ag₂SO_3, AgNO₂, Ag₂СO₃, або жовтий Ag₃РO₄. Але ці осади є солями слабких кислот і розчиняються у сильній НNO₃.

Виконання: у тричисті пробіркі внести по 3 – 4 краплі розчину 0,5 М розчинів NаCl, NаBr і КJ, додати 1 – 2 краплі 1 М AgNO₃, перемішати і спостерігати утворення осадів відповідного кольору. Додати у кожну пробірку 5 – 10 крапель 2 М розчину НNO₃, збовтувати деякий час і упевнитися, що осади не розчиняються.

1. Розчин аміаку NH₄OH 25% зовсім не розчиняє осад AgJ, частково розчиняє

AgBr і повностю розчиняє AgCl:

AgCl↓ + 2 NH₄OH = [Ag(NH₃)₂]⁺ + Cl^– + 2 H₂O

Утворюється безбарвний розчин, який знов мутніє, якщо нейтралізувати аміак азотною (нітратною) килотою:

[Ag(NH₃)₂]⁺ + Cl^– + 2 H⁺ = AgCl¯ + 2 NH₄⁺

Виконання: у чисту пробірку внести 1 – 2 краплі 0,5 М розчину NаCl, додати краплю розчину AgNO₃, перемішати і спостерігати утворення білого осаду AgCl. Додавати краплями 25% розчин NH₄OH і збовтувати, поки осад не розчиниться. Утворюється безбарвний прозорий розчин. Додавати до нього 2 М розчин НNO₃, поки знову не утвориться осад AgCl.

2. Хлорна вода (вільний хлор Cl₂ у водному розчині) не реагує з хлоридами, а броміди та йодиди окиснює до вільних брому та йоду:

2 Cl^– + Cl₂ – не реагує

2 Br^– + Cl₂ = 2 Cl^– + Br₂ – жовто-бурий

2 J^– + Cl₂ = 2 Cl^– + J₂ – червоно-фіолетовий

У водному середовищі розчини брому та йоду мають жовто-бурий колір, тому проводять екстракцію хлороформом (або бензолом) і одержують жовто-бурий (Br₂) і червоно-фіолетовий (J₂) екстракти. Таким чином, за кольором екстракту можна впевнено визначати аніон другої аналітичної групи: жовто-бурий екстракт дає бромід, а червоно-фіолетовий – йодид. Безбарвний екстракт (або забарвлений вільним хлором у дуже слабкий жовто-зелений колір) утворюється у випадку хлориду або аніону іншої групи, який не взаємодіє з хлорною водою.

Виконання: у тричисті пробіркі внести по 3 – 4 краплі розчину 0,5 М розчини NаCl, NаBr і КJ (або невідомий розчин), додати у кожну 1 – 2 краплі 2 М розчину НCl або 2 н. H₂SO₄, 2 – 3 краплі хлорної води (або розчину хлораміну) і 3 – 4 краплі хлороформу. Закрити кожну пробірку і інтенсивно збовтати. Залишити у штативі до повного розшарування водної та хлороформної фаз. Хлороформ важчий за воду і утворює нижній шар, колір якого вказує на аніон, який реагував з хлорною водою: жовто-бурий – бромід, червоно-фіолетовий – йодид.

3. Нітрит KNO₂ (або NaNO₂) у кислому середовищі окиснює йодид на відміну від броміду і хлориду:

2 J^– + 2 NO₂^– + 4 H⁺ = 2 NO­ + J₂¯ + 2 H₂O

Виконання: проводиться як попередня реакція, тільки замість хлорної води додається 0,5 М розчин KNO₂ (або NaNO₂). Хлороформ забарвлюється у червоно-фіолетовий колір у присутності йодиду.

Лабораторна робота № 11

Третя аналітична група аніонів: CH₃COO^–, NO₂^–, NO₃^–

Не має групового реагенту.

Аніони ацетату CH₃COO^–

1. Сильні кислоти (2 н. розчин H₂SO₄) витісняють з ацетатів слабку оцтову кислоту, при обережному нагріванні можна відчути характерний запах:

CH₃COO^– + Н⁺ = CH₃COOН­

Виконання: у чисту пробірку внести 3 – 4 краплі 1 М розчину CH₃COONа і додати 3 – 4 краплі 2н. H₂SO₄. Перемішати і обережно підігріти. Пари, які виділяються з пробірки, мають запах оцту. Якщо замість запаху оцту відчувається запах оксидів азоту (нітрогену), можна зробити припущення про присутність NО₂^–. Але остаточний висновок можна зробити, тільки виконавши реакцію з KJ.

2. Хлорид феруму (ІІІ) FeCl₃ утворює з ацетатами ацетат феруму (ІІІ), який є сілью слабкої кислоти і дуже слабкої основи, тому у водному розчині і катіон, і аніон беруть участь у гідролізі, внаслідок якого утворюється основний ацетат феруму (ІІІ), що забарвлює розчин у червоно-бурий колір. При нагріванні гідроліз посилюється і випадає червоно-бурий осад.

Склад основних ацетатів феруму (ІІІ) залежить від умов проведення реакції, тому можна записати спрощений варіант реакції:

Fe³⁺ + 3 CH₃COO^– + H₂O «CH₃COOH + FeOH(CH₃COO)₂

червоно-бурий розчин

FeOH(CH₃COO)₂ + H₂O = CH₃COOH­ + Fe(OH)₂CH₃COO¯

червоно-бурий осад

Виконання: у чисту пробірку внести 3 – 4 краплі розчину 1 М CH₃COONа і додати 1 – 2 краплі 0,5 н. розчину FeCl₃, перемішати і спостерігати забарвлення розчину у червоно-бурий колір. Якщо підігріти розчин майже до кипіння, можна спостерігати утворення червоно-бурого осаду і відчути запах оцту.

Йодид-іон окиснюється розчином FeCl₃ до вільного йоду J₂, який забарвлює водний розчин у червоно-бурий колір. Але при нагріванні такого розчину осад не виділяється і відчувається запах йоду, а не оцту.

Аніони нітриту NО₂^–

1. Сильні кислоти витісняють з нітритів слабку азотисту (азотисту) кислоту, яка поступово розкладається:

2 NaNO₂ + H₂SO₄ = Na₂SO₄ + 2 HNO₂

2 НNO₂ ® H₂O + N₂O₃

N₂O₃ ® NO­ + NO₂­

При цьому виділяються оксиди азоту(нітрогену) NO і NO₂, які мають відповідний запах, а NO₂ – забарвлений у жовто-бурий колір. Але остаточний висновок можна зробити, тільки виконавши більш чутливу реакцію з KJ.

2. Йодид калію у кислому середовищі відновлює нітрити до NO, окиснюючись до вільного йоду:

2 J^– + 2 NO₂^– + 4 H⁺ = 2 NO­ + J₂¯ + 2 H₂O

Виконання: у чисту пробірку внести 1 – 2 краплі 0,5 М розчину NaNO₂ (або КNO₂) додати 4 – 5 крапель 2 н. розчину H₂SO₄, і 2 – 3 краплі розчину KJ, перемішати.

Спостерігати забарвлення розчину у червоно-бурий колір (інколи випадає сірий осад йоду). Додати 4 – 5 крапель хлороформу, щільно закрити і добре збовтати. Після розшарування спостерігати забарвлення хлороформного екстракту (нижній шар) у чевоно-фіолетовий колір.

Ця реакція дає можливість відрізнити іони NO₂^– від нітрат-іонів NO₃^–, які не дають реакції з KJ.

3. Перманганат калію КМnО₄ у сильнокислому середовищі

знебарвлюється при додаванні нітриту:

2 KMnO₄ + 3 H₂SO₄ + 5 NaNO₂ = 2 MnSO₄ + 5 NaNO₃ + K₂SO₄ + 3H₂O

Ця реакція дає можливість перевірити присутність нітриту, якщо у розчині є іони, які реагують з КJ, як у попередній реакції, з виділенням йоду (Cu²⁺, Fe³⁺).

Виконання: у чисту пробірку взяти краплю 0,05 н. розчину KMnO₄, додати 10 крапель 2 н. розчину H₂SO₄, перемішати і спостерігати забарвлення розчину у червно-фіолетовий колір. Обережно додати 1 – 2 краплі 0,5 М розчину NaNO₂, перемішати і спостерігати знебарвлення розчину у пробірці.

Аніони нітрату NO₃^–

Усім реакціям на нітрат (0,5 М розчин), які наведені нижче, заважає нітрит, оскільки він дає такий самий аналітичний ефект реакції. Тому перед відкриттям нітрату треба упевнитися, що у досліджуваному розчині відсутній нітрит (виконати наведенівище реакції з KJ і з KMnO₄).

1. Металічна мідь (стружки) з 2 н. розчином H₂SO₄ не реагує,

але якщо у розчині з‘являється нітрат, мідь починає розчинятися:

3 Cu + 2 NO₃^– + 8 H⁺ = 3 Cu²⁺ + 2 NO + 4 H₂O

3 Cu + 4 H₂SO₄ + 2 NaNO₃ = 3 CuSO₄ + 2 NO­ + Na₂SO₄ + 4 H₂O

Безбарвний розчин стає блакитним, виділяється NO, який має характерний запах і легко переходить в NO₂, забарвлений у жовто-бурий колір.

2. Металічний алюміній (або цинк) у сильнолужному середовищі відновлює нітрат до аміаку, який можна виявити за запахом або іншими методами:

NO₃^– + 4 Zn + 7 OH^– = NH₃­ + 4 ZnO₂^2– + 2 H₂O

3 NO₃^– + 8 Al + 21 OH^– = 3 NH₃­ + 8 AlO₃^3– + 6 H₂O

3. Реакція “бурого кільця”: до розчину, який містить нітрат, додають насичений розчин FeSO₄, перемішують і додають концентровану Н₂SO₄ по стінці пробірки так, щоб вона, не перемішуючись, зібралась у нижній частині пробірки. На межі розподілу двох шарів утворюється буре кільце – нестійка комплексна сполука [FeNO]SO₄ темно-бурого кольору:

NO₃^– + 3 Fe²⁺ + 4 H⁺ = 3 Fe³⁺ + NO + 2 H₂O

2 NaNO₃ + 6 FeSO₄ + 4 H₂SO₄ = 2 NO + 3 Fe₂(SO₄)₃ + Na₂SO₄ + 8 H₂O

NO + FeSO₄ = [FeNO]SO₄

Реакції пп. 1-3 найбільш специфічні для нітратів і тому їх потрібно знати, але у скороченому курсі якісного аналізу нітрати відкривають менш специфічною реакцією з дифеніламіном.

4. Дифеніламін (C₆H₅)₂NH у концентрованій H₂SO₄ дає з нітратами темно-сине забарвлення на стінках пробірки. Це перетворення (окиснення) відбувається і при дії інших окисників.

Виконання: у чисту пробірку внести 1 – 2 краплі розчину що містить нітрат і вилити. До того розчину, який залишився на стінках пробірки, додати розчин дифеніламіну у концентрованій H₂SO₄ (дуже обережно! Не торкатися піпеткою стінок пробірки!). Спостерігати темно-синє забарвлення на стінках пробірки.

Лабораторна робота № 12

Аналіз солей

У скороченому курсі якісного аналізу макро- та мікроелементів аналіз невідомої речовини є аналізом простої солі, яка містить тільки один катіон та один аніон і розчинна у воді. Сіль видається у сухому вгляді у день виконання індивідуального завдання.

І. Підготовчі операції. Описати зовнішній вигляд солі (кристалічна форма, колір, гігроскопічність тощо і зробити певні припущення щодо присутності деяких іонів, наприклад, якщо сіль біла, це означає, що там не містяться катіони Cu²⁺, Ni²⁺, Co²⁺, Mn²⁺, Cr³⁺, Fe²⁺, Fe³⁺; якщо сіль блакитна або зеленувата – там знаходиться катіон Cu²⁺, зелена – Ni²⁺, малинова – Co²⁺, блідо рожева – Mn²⁺, сіро зеленувата – Fe²⁺, жовто оранжева – Fe³⁺ тощо) і приготувати її розчин у воді у співвідношенні 1:10: у чисту пробірку насипати частину виданої солі і долити 10 частин дистильованої води, перемішати скляною паличкою. Цією ж паличкою нанести краплину розчину солі на один край універсального індикаторного папірця (жовтого кольору), з іншого краю – краплину дистильованої води, у якій розчиняли сіль. Порівняти зі шкалою рН і визначити, як змінює розчинена сіль рН води. Зменшення рН вказує на гідроліз солі слабкої основи та сильної кислоти, збільшення – на гідроліз солі сильної основи і слабкої кислоти. Незначну зміну рН індикаторним папірцем визначити не можна. Визначення рН розчину солі необхідно перед виконанням багатьох аналітичних реакцій, тому що вони виконуються тільки у певному середовищі.

ІІ. Відкриття катіону солі. Спочатку відкривають аналітичну групу, а вже потім – сам катіон. Реакції виконують у чистих пробірках з невеликими порціями розчину солі.

1. Відкриття катіонів 3-ї аналітичної групи: До окремої порції розчину солі додати 1 М розчин HCl. Утворення білого осаду вказує на наявність катіонів 3-ї групи. Додати дистильованої води до 1/3 пробірки, нагріти, злити прозорий розчин у чисту пробірку і додати КJ. Утворення жовтого осаду PbJ₂ вказує на присутність Pb²⁺. Якщо жовтий осад не утворюється, до білого осаду, що утворився з НСІ, додати NН₄OH. Розчинення осаду вказує на присутність Ag⁺.

2. Відкриття катіонів 2-ї аналітичної групи. Якщо з НСІ білий осад не утворився, до нової порції розчину солі додати 1 М розчин Н₂SО₄. Утворення білого осаду вказує на присутність катіонів Cа²⁺ або Ва²⁺. Осад BaSO₄ утворюється миттєво, а для утворення CaSO₄ потрібно охолодити пробірку під краном з холодною водою і потерти скляною паличкою стінки пробірки. У чисту пробірку взяти нову порцію цього розчину і додати 2 – 3 краплі K₂Cr₂O₇ та 1 – 2 краплі CH₃COONa. Утворення жовтого осаду вказує на присутність Ва²⁺. Якщо Ва²⁺ немає, з новою порцією розчину виконати реакцію на Са²⁺ з (NH₄)₂C₂О₄.

3. Відкриття катіонів 4-ї, 5-ї та 6-ї аналітичних груп. Якщо з НСІ і Н₂SО₄ осаду не було, потрібно з новою порцією розчину солі виконати реакції з груповими реагентами 4-ї, 5-ї та 6-ї аналітичних груп катіонів – NаОН та NH₄OH і далі як описано у лабораторній роботі № 8.

4. Відкриття катіонів І аналітичної групи. Якщо з груповими реагентами на катіони 2 – 6-ї груп осадів не було, в окремих порціях розчину солі відкривають катіони 1-ї групи у певній послідовності: NH₄⁺, K⁺, Na⁺.

ІІІ. Відкриття аніону солі. Спочатку відкривають аналітичну групу, а потім – сам аніон. Не потрібно шукати аніони, які з уже відкритим катіоном утворюють нерозчинні у воді солі.

1. Відкриття аніонів І аналітичної групи. До нейтрального розчину солі додати ВаСІ₂ (або Ва(NО₃)₂ ). Утворення білого осаду (BaSO₄, BaSO₃, BaCO₃, Ba₃(PO₄)₂) вказує на присутність аніону І групи. Перевірити розчинність осаду у сильних кислотах – HCI або HNO₃. Нерозчинність у сильних кислотах вказує на присутність BaSO₄. Але аніон SO₄^2– може утворитися при окисненні SO₃^2–, тому з новою порцією розчину потрібно виконати реакцію на SO₃^2–. Якщо осад повністю розчиняється у сильних кислотах, потрібно шукати CO₃^2– або PO₄^3–. Якщо розчин солі кислий (рН 4-5 і менше), і осад після додавання ВаСІ₂ не випадає, потрібно додавати по краплині 2 M NH₄OH до слабколужної реакції розчину (рН більше 7). Якщо і у цьому випадку білий осад не випадає, аніонів І групи у розчині немає.

2. Відкриття аніонів ІІ аналітичної групи. До нової порції розчину солі додати 1 – 2 краплі AgNO₃. Утворення світлого осаду (AgCI білий, AgBr блідо-жовтий, AgJсвітло-жовтий) вказує на присутність аніону ІІ групи тільки у тому випадку, якщо цей осад не розчиняється у сильних кислотах (HNO₃ розведена). Додати до осаду 4 – 5 крапель 2 М HNO₃, перемішати, упевнитися у тому, що осад не розчинився (суміш не стає прозорою). З новою порцією розчину виконати реакцію з хлорною водою і визначити, який саме аніон ІІ групи входить до складу солі.

3. Відкриття аніонів ІІІ аналітичної групи. Якщо ні катіони Ва²⁺, ні катіони Ag⁺у відповідних умовах не осаджують аніон солі, він належить до ІІІ групи. З окремими порціями розчину солі виконати реакції на СН₃СОО^–, NO₂^– і тільки потім – на NO₃^– - іони.

Визначивши катіон і аніон солі, скласти звіт про роботу і записати відповідь – формулу і назву солі.