IX. Поняття про учіння. Учбова діяльність учнів як одна з форм учіння. благополуччі людини. Знизилась цінність освіти, багатьом молодим лю­дям більше потрібен диплом, атестат

благополуччі людини. Знизилась цінність освіти, багатьом молодим лю­дям більше потрібен диплом, атестат, а не знання.

Роль вчителя у вихованні підростаючого покоління у нашому сус­пільстві відповідно не оцінюється, а тому часто до педагогічних закладів потрапляють молоді люди, яких більше цікавить диплом, а не знання. Такі майбутні вчителі знижують інтелектуальний та моральний рівень учительства. Приниження ролі вчителя як джерела знань відбулось під впливом прогресу технічних засобів інформації. З їх допомогою можна отримати багато цікавої інформації без особливого напруження.

Важливою причиною неуспішності є стан здоров'я школярів, який в останнє десятиріччя має тенденцію погіршуватися. До педагогічних при­чин неуспішності належить відсутність профілактичної роботи над цією проблемою.

В психологічній теорії вивчались стійко невстигаючі учні (Н.О. Мен-чинська, Л.С. Славіна, 3.1. Калмикова). На думку вказаних авторів, є дві групи причин стійкої неуспішності. Одна з них пов'язана з недоліками у пізнавальній сфері учнів (недоліки у мисленні, не вироблені прийоми учіння, невміння використати свої індивідуально-психологічні особли­вості). Друга група причин пов'язана з недоліками мотиваційної сфери та зі здатністю організувати власну учбову діяльність.

Вчені спробували створити типологію учнів, які стійко не встигають. Так, в одній з типових груп орієнтувалися на якість мислення та на став­лення до навчання. Згідно з цими критеріями виділили групу невстигаю-чих, у яких низька якість мислення, але позитивне ставлення до навчан­ня. Для другої групи характерними є висока якість мислення і негативне ставлення до навчання, а для учнів третьої групи - низький рівень мис­лення і негативне ставлення до навчання.

На думку 3.1. Калмикової, особливості мисленнєвої діяльності вияв­ляються у навчальності. Навчальність - це така система інтелектуальних властивостей особистості, якостей розуму, від яких значною мірою за­лежить продуктивність учіння. Чим вища навчальність, тим швидше та легше учень здобуває знання, вільно оперує ними у нових умовах, тим вищий темп його розумового розвитку.

Отже, висока навчальність - це здібності до учіння, це індивідуаль­ні особливості учня, які дають можливість легко та швидко добувати знання, оволодівати прийомами розумової діяльності, вміти організову­вати знання в систему.

Отже, на успіхах у навчанні позначаються ставлення до навчання, уміння вчитися та особливості мислення. Вчителеві потрібно знати ін­дивідуальні особливості кожного учня, щоб вчасно прийти на допомо­гу і виробити відповідний до цих особливостей стиль навчальної ді­яльності.

Діяльність вчителя, спрямована на профілактику неуспішності, має базуватися на знанні ознак виникаючої неуспішності. Для цього необхід­но уточнити такі поняття, як "неуспішність" та "відставання". Неуспіш­ністю називають комплексну, підсумкову непідготовленість учня, яка ви­никає в кінці певного відрізку навчання.

Відставання співвідноситься з неуспішністю як частина з цілим. Не­успішність вбирає в себе різні елементи, що стосуються освіченості, ви­хованості та розвитку. Відставання пов'язано з одним із вказаних еле­ментів. Якщо вчитель не помітить відставання учня, що виявляється у непідготовленості з окремого якогось елемента, останнє може призвести до неуспішності.

Таким чином, неуспішність і відставання по своїй суті різні поняття, але пов'язані між собою. Як процеси вони при певних умовах мають тен­денцію взаємопереходити, знижуватися і зникати.

Для того, щоб вчасно надати допомогу школярам, вчитель повинен знати елементи неуспішності та ознаки відставання. В цілому вони визначаються складом змісту освіти. У відповідності до нього таки­ми елементами є знання, способи діяльності (уміння, навички, інте­лектуальні дії - дії сприймання, пам'яті, мислення, створення образів тощо), а також різного характеру ставлення - до світу, до людей, до діяльності. Зміст навчальних дисциплін побудований так, що у одних провідна роль належить знанням, а в інших - способам діяльності. У зв'язку з цим виділяють три типи навчальних предметів. Перший тип складають навчальні предмети, провідним компонентом у змісті яких є знання. До другого типу належать навчальні предмети, провідним ком­понентом яких є способи діяльності. Засвоєння цих предметів полягає у засвоєнні знань та виробленні навичок, умінь, способів дій, операцій. До третього типу належать предмети, продуктом засвоєння яких є пев­ні емоційні ставлення до різних сторін життя природи, суспільства та планети в цілому.

Знання вважаються засвоєними тоді, коли вони зберігаються в пам'яті в узагальненому, згорнутому вигляді як вибудувані, усвідомлені, гнучкі теоретичні положення, що виражають світобачення та систему переко­нань учнів.

Знання вважаються незасвоєними, коли учень відчуває труднощі у відтворенні теоретичних положень з відповідних тем, не може відповісти на запитання, виділити головну думку, оцінити правильність відповіді товариша, не може відтворити формулу, визначення поняття, формулю­вання закону, неправильно вживає терміни, не помічає помилок у визна­ченнях, формулах інших учнів; школяр не може використати формулу, закон, правило для розв'язання типових та нестандартних задач, не мо­же визначити труднощі задачі, скласти план розв'язання задачі, оцінити