Вікова і педагогічна психологія. Так, криза нереалізованості виникає в тому випадку, коли, на думку людини, життєва програма не виконана

VIII. Вік дорослості

Так, криза нереалізованості виникає в тому випадку, коли, на думку людини, життєва програма не виконана, коли вона незадоволена продук­тивністю свого життя, не бачить чи недооцінює свої досягнення, недо­оцінює суттєвих у минулому подій, які б впливали на сьогоднішнє і май­бутнє життя.

Криза спустошеності виникає тоді, коли людина слабо уявляє собі актуальні зв'язки, що ведуть від минулого через сьогодення до майбут­нього. Людина може усвідомлювати важливі і значимі досягнення у своє­му житті, але на майбутнє у неї "немає сил", вона не має конкретної мети, яка б приваблювала її.

Криза безперспективності характеризується слабким усвідомленням потенційних зв'язків подій, проектів, планів на майбутнє. У людини є і активність, і досягнення, і цінні особистісні риси, але вона не може бу­дувати нових життєвих програм, самовдосконалюватися, реалізовувати себе в різних ролях.

Кризи можуть виникати і тоді, коли змінюються життєві ролі людини. Життєві ролі (особистісні ролі) завжди пов'язані з важливими функціями людини у власному і суспільному житті. В одних людей зміна ролі про­ходить спокійно, без великих суперечностей продуктивно і завершується прийняттям людиною нової ролі - так протікає гармонійний розвиток. У інших, навпаки, - прийняття нової ролі викликає великі суперечності, небажання змиритися з новою роллю, відхилення у поведінці - це харак­терно для дисгармонійного розвитку.

За визначенням Т.М. Титаренко, "життєва криза - це перехідний пе­ріод життя, коли відбувається ламання і активна зміна життєвих ролей особистості... Життєва криза характеризується неможливістю (або труд­нощами) засвоїти нову життєву роль, або ускладненням з можливістю позбутися старої життєвої ролі. Іншим випадком дисгармонійного роз­витку особистості може бути нерозвинутість важливих психологічних ролей людини, що пов'язане з нерозвинутістю її важливих соціальних функцій".

Вирізняють: кризи становлення особистості, їх ще називають вікови­ми або нормативними, тобто такими кризами, які необхідні для розвитку особистості. Ці кризи характеризуються повними, якісними змінами, а саме змінами ролей, які виконує людина в грі, навчанні, спілкуванні, пра­ці, тобто зміни ролей, які потребує провідна діяльність.

Кризи здоров 'я. Втрата здоров'я часто веде до значних проблем у жит­ті людини, змінює спосіб її існування і соціальні функції, перекреслює наміри і життєві плани.

Термінальні кризи - визначені поняттям "термін" і пов'язані з "термі­нальними цінностями" людини. Наприклад, звістка про важку хворобу, що неминуче призведе до закінчення життя, може викликати кризу.

Кризи значущих стосунків. Для кожної людини дуже важливим є коло людей, з якими вона підтримує певні стосунки і грає певні міжособистіс-ні ролі. Зміни у структурі цих стосунків призводять до кризового стану. Так, наприклад, смерть близької людини, розлучення, непорозуміння з дорослими дітьми, розлука супроводжуються кризами і змінами міжосо-бистісних ролей.

Нові міжособистісні ролі батька і матері з появою у сім'ї немовляти також можуть призвести до кризи. До категорії криз значущих стосунків відносяться і кризи кохання.

Кризи особистісної автономії пов'язані з втратою чи обмеженням особистішої свободи. Це може бути примусовий вплив чи опіка інших людей, або позбавлення волі за хибним звинуваченням.

Кризи самореалізації виникають за певних обставин, які унеможлив­люють нормальну, звичайну самореалізацію людини. Це може бути втра­та роботи, місця проживання, вихід на пенсію, банкрутство, будь-яка ка­тастрофа.

Кризи життєвих помилок можуть виникати тоді, коли дії людини або її бездіяльність призвели до фатальних наслідків.

У психології виділяють наступні вікові або нормативні кризи віку до­рослості.

У віці ранньої дорослості (приблизно у 23 роки) виникає перша нор­мативна криза віку дорослості. Вона полягає у тому, що молода людина обирає між "Я - реальним" і "Я - ідеальним" на користь першого. Фанта­зії, мрії юності відходять на другий план і поступаються місцем активній діяльності молодої людини, яка прагне, щоб у її житті все було унікальне, неповторне і найкраще.

Е. Еріксон вважає, що "новоспечений дорослий... готовий злити свою ідентичність з ідентичністю інших". Але якщо ця готовність не зна­ходить взаєморозуміння у віці ранньої дорослості, то формується підо­зріле ставлення до оточуючих, уникаються контакти, що зобов'язують до близькості.

Наступна криза у віці ранньої дорослості виникає приблизно у 33 ро­ки. На цей час людина вже має певний життєвий досвід, який допома­гає їй зрозуміти, що життя не можна прожити по максимуму, що кожна людина має певні можливості, що існує безліч перешкод та обмежень у досягненні мети. Відбувається корекція планів, які особистість на цей час не реалізувала. Виникає потреба почати життя спочатку, знайти нову роботу, змінити місце проживання, розлучитися або вдосконалюватися у професійному зростанні. У цьому віці людина краще розуміє себе і ви­знає неповторність і індивідуальність інших.

Перехід від ранньої до середньої дорослості характеризується кри­зою 37-40 років, яка має назву кризи середини життя. Вона полягає в

2ВО