Класифікація методів збирання інформації

У соціологічному дослідженні використовують такі методи збору соціологічної інформації.

1. Спостереження – фіксація реальних актів поведінки людини. Це досить поширений метод, але спостереження фіксує поверхневі факти досить вузького кола респондентів. Воно не може проникнути в глибину суб’єкта дії, визначити причину цієї дії. Крім того, недоліком спос­тереження є складність або, навіть, неможливість його повторення.

Відрізняють спостереження структуровані і неструк­туровані. До структурованих відносять ті, в яких дослідник наперед знає, які саме елементи досліджуваного процесу треба спостерігати, а до неструктурованих – такі, коли дос­лідник наперед не знає, які саме елементи про­цесу він повинен спостерігати, тому спостерігає все підряд, що бачить, щоб потім, аналізуючи дані, виявити найхарак­терніші риси.

2. Аналіз документів – це теж досить поширений метод збору інформації, що найбільш притаманний для теоретич­них досліджень, коли синтезуються дані попередніх емпі­ричних досліджень.

Виділяють такі види документів: – текстові – будь-які документи установ, преса, до­відники, журна­ли, особисті справи робітників, службовців, учнів, журнали відвідувань лекцій і успішності занять; залікові книжки тощо. Отже, це до­кументи, в яких зміст викладено текстом; – іконографічні – це документи, які зберігають ін­формацію у виг­ляді різноманітних зображень. Це можуть бути малюнки, фотографії, кі­нострічки, відеозаписи тощо.. – фонетичні – записи на магнітофонній стрічці розмов, доповідей, виступів, співів тощо; – cтатистичні – дані певних досліджень, переведені у цифри, які можуть бути поданими у вигляді таблиць, гра­фіків, діаграм у кількіс­них, відсоткових показниках тощо;

Ставитись до документів треба критично. Їх аналіз може бути традиційним (класичним), коли документ вивчається і інтерпретується умоглядно, і формалізованим (кількісним), коли змістовні одиниці пе­реведено у кількісні. Ці аналізи, як правило, доповнюють один одного. Формалізований вва­жається точнішим, але, на жаль, не все піддається фор­малізації. Буває, що при формалізації втрачаються певні важливі риси досліджуваного об’єкта.

3. Опитування – це найпоширеніший метод одержання первинної ін­формації в соціології. Виділяють такі види опи­тувань: – інтерв’ю – коли дослідник (інтерв’юер) задає питання досліджу­ваному (респонденту), а той відповідає. Інтерв’ю може бути безпосе­реднім (очним), коли бесіда ведеться віч-на-віч; за допомогою теле­фону тощо, і заочним; стандар­тизованим (за наперед розробленим планом) і нестандар­тизованим (у формі вільної співбесіди); одноразовим і ба­гаторазовим тощо; – анкетне опитування – коли респондент письмово дає відповіді в наперед складеній дослідником анкеті, яку йому можуть вручити безпо­середньо в руки і після запов­нення забрати, можуть цю анкету надіс­лати поштою або опублікувати в газеті чи журналі. – експертне опитування проводиться тоді, коли дослідникпідбирає респондентів за наперед заданими характеристиками. Якщо йому треба знати оцінку того чи іншого прийнятого закону, то він опи­тує фахівців з тої чи іншої галузі знання: економістів, якщо цей за­кон стосується економіки, юристів, якщо він стосується правової сфе­ри тощо.

4. Вибірковий метод – коли після аналізу частини (вибірки) робить­ся висновок про ціле (генеральну су­куп­ність).Цей метод запозичений з статистики і викорис­товується в соціології дуже широко. Він є уза­гальнюючим методом. Вірогідність результату, отриманого при роботі з вибіркою, залежить від її репрезентативності. Репрезента­тивність – це достатня кількі­сть вибраних об'єктів, аналіз яких дозволяє правильно судити про всю ге­неральну сукупність. Чим більший обсяг вибірки, тим вона репрезен­та­­тивніша. Але з великою вибіркою працювати важко і часто недоціль­но, тому що для вирішення деяких питань може бути достатньо зовсім невеликої вибірки.Вибірки можуть бути таких видів:

– випадкова – коли відбір об’єктів для дослідження проводиться по­вністю незалежно від дослідника. Як правило, тут використовується метод випадкових чисел, при якому користуються спеціально розробленими таблицями, з яких береться певний ряд випадкових чисел, за ними і від­бирають певну кількість або об’єктів, або респондентів, або документів для дослідження; – механічна – є своєрідним різновидом випадкової. Тут задається певний інтервал, через який беруться для дослідження певні об’єкти (документи, або респонденти, або відповідні показники). Так, може бути прийняте рішення опитувати кожного третього або п’ятого з дослід­жуваної групи, це значить, що у вибірку можуть з однаковою ступінню ймовірності попасти будь-які об’єкти (респонденти або доку­менти тощо); – cтихійна – це вибірка, яка залежить від стихії. Дослід­ник може знати про недостатність вибірки, але збіль­шити її не може, бо інших даних просто нема, вони або втрачені, або зовсім не доступні для дослідника. Таке може бути в результаті пожежі, війни, коли збереглась лише частина документів, а інша втрачена і тому дослідник має задовольнитися тим, що є. Іноді він може зовсім не мати даних про ступінь репрезентативності вибірки, з якою працює. Таке часто трапля­ється в роботі з історичними джерелами, тому стихійна вибірка харак­терніша для вивчення минулого, коли дослідник вже не може відновити втрачені дані; – квотна – коли відбір ведеться за наперед заданими характеристи­ками. Прикладом цього виду вибірки може бути експертне опитування. Крім того, при опитуванні певної групи людей, коли відіграє роль вік респондентів, у вибірку представники різного віку повинні попада­ти за квотою, яка відповідає справжній кількості вікових груп. Якщо у генеральній сукупності представники пенсійного віку становлять 50%, то цей відсоток повинен зберегтися й у вибірці.

Отже, перелічені чотири методи збору соціологічної інформації є основними, що застосовуються соціологами. Звичайно, ними не обмежує­ться соціологічне дослідження, є й інші методи, з’являються нові, але вони більш специ­фічні і не мають такого широкого, загального поширен­ня.