Як створити макрос та виконати його?

Процес створення макроса як послідовності вказівок роботи з об’єктами документа полягає у його запису за допомогою вбудованих до текстового процесора засобів. Перед заиисом макроса погрібно заздалегідь чітко спланувати кроки та вказівки, які виконуватимуться автоматично після його запуску макроса. Якщо під час запису буде допущено помилку, то в макросі також запишуться усі вказівки разом з помилкою та її виправленням.

Непотрібні дії можна видалити пізніше під час редагування макроса, але для цього будуть погрібні додаткові знання та вміння.

Крім того, під час запису макроса слід передбачити появу всіх повідом­лень Microsoft Word, які можуть призупинити дії макроса або спрямувати його неправильним шляхом.

Перед використанням макроса, який було записано до іншого документа, потрібно переконатися, що він не залежить від вмісту цього документа.

Для запису макроса слід обрати вказівку Сервіс/Макрос, а потім вказівку Почати запис. Далі у діалоговому вікні Запис макроса потрібно ввести ім’я нового макроса, обрати шаблон або документ, у якому буде зберігатися макрос, та ввести опис макроса. За потреби можна призначити макросу кнопку панелі інструментів або комбінацію клавіш та натиснут и кнопку ОК для того, щоб розпочати запис. На початку процесу запису макроса на екрані автоматично з ’являється панель інструментів Зупинити напис, яка містить дві кнопки — Зупинити запис і Пауза. Завер­шити запис макроса можна натисненням на кнопку Зупинити запис або за допомогою вказівки Сервіс/Макрос/Зупинити запис.

Для виконання створеного макроса слід вибрати вказівку Сервіс/Макрос/Макроси. У діалоговому вікні Макрос у полі Ім’я відображатиметься макрос, вибраний зі списку доступних макросів. Можна вивести на екран список всіх макросів, доступних з активних шаблонів, або список макросів, доступних у певному шаблоні або документі. Слід обрати ім’я потрібного макроса та натиснути кнопку Виконати.

Якщо макросу призначено комбінацію клавіш, так звані «гарячі клавіші», або створено кнопку на панелі інструментів, то для виконання та кого макроса достатньо скористатися чи відповідною створеною кнопкою
чи його «гарячими клавішами». Це дасть змогу швидко викликати макрос без відкриття діалогового вікна Макроси.

Введення в мову програмування VBA. Концепція процедури обробки події. Поняття модуля MS Access: стандартний модуль, модуль форми (звіту). Структура VBA-програми в середовищі MS Access. Інтерфейс засобів створення та налагодження VBA-програм

Visual Basic for Application (VBA) – це об’єктно-орієнтована мова програмування високого рівня, що є одним з діалектів дуже популярної мови програмування Visual Basic. Visual Basic for Applications є новітнім втіленням Microsoft Visual Basic 3.0 для Windows. Фахівці корпорації Microsoft перенесли Forms Designer з Visual Basic, зв'язали Visual Basic з Excel, а потім додали діалогові таблиці замість Forms Designer. Додатково вони зробили всі команди і об'єкти Excel (елемента, таблиці і т.п.) доступними для Visual Basic, що дозволило Visual Basic управляти всіма функціями Excel. Таким чином, в цей час Visual Basic є "супермакромовою" для Excel, що базується на добре відомих командах і синтаксисі BASIC.
Доповнюючи Excel, Visual Basic є також макромовою для Project, а незабаром стане і макромовою для Word, Mail і PowerPoint. Більшість з випущених в останні роки основних прикладних пакетів були реалізовані зі своїми власними макромовами, і всі ці макромови відрізнялися один від одного і від всіх відомих мов програмування. Створення корпорацією Microsoft універсальної макромови значною мірою позбавляє від головного болю, пов'язаного з розробкою призначених для користувача команд і процедур.
Visual Basic є сучасною мовою програмування, повністю оснащеною всіма необхідними структурними операторами і типами даних. Крім того, в Visual Basic застосовуються об'єкти, що робить його використання при розробці прикладних програм більш зрозумілим і легким.

Программы на VBA хранятся в проектах. Проект содержит модули различных типов, а модули включают различные процедуры.

Проект может содержать несколько модулей. Имеется три типа модулей:

стандартные модули - это модули, в которых можно описать доступные во всем проекте процедуры;

модули класса содержат описание объекта, который является членом класса. Процедуры, написанные в модуле класса, используются только в этом модуле. Среди модулей класса выделяют модули форм и отчетов, которые связаны с конкретной формой или отчетом. и Модули форм и отчетов часто содержит процедуры обработки событий, которые срабатывают в ответ на событие в форме или отчете. Процедуры обработки событий используются для управления поведением форм и отчетов и их реакцией на действия пользователя типа щелчка мыши на кнопке.

Модули содержат описания и процедуры - наборы описаний и инструкций, сгруппированных для выполнения. Существует три типа процедур:

процедура Sub - набор команд, с помощью которого можно решить определенную задачу. При ее запуске выполняются команды процедуры, а затем управление передается в приложение пакета MS Office или процедуру, которая вызвала данную процедуру.

процедура Function (функция) также представляет собой набор команд, который решает определенную задачу. Различие заключается в том, что такие процедуры обязательно возвращают значение, тип которого можно описать при создании функции.

процедура Property используется для ссылки на свойство объекта. Данный тип процедур применяется для установки или получения значения пользовательских свойств форм и модулей.

Для создания модуля в любом приложении MS Office необходимо выбрать команду меню Сервис\Макрос\Редактор Viual Basic. В окне "Проект" необходимо щелкнуть правой кнопкой мыши на любом элементе либо в окне редактора выбрать команду меню Вставка, а далее тип модуля. При выборе формы (Userform) для перехода к ее модулю используется команда Вид\Программа или кнопка "Программа" в окне "Проект".

Самое начало модуля называется общей областью, в которой располагаются общие описания, например, типа данных, используемого по умолчанию (DefТип), инструкция Option Explicit, требующая явного описания всех используемых в модуле переменных, а также описания общих (глобальных) для всех модулей и для данного модуля переменных.