Філософські погляди Г.Сковороди

Г. Сковорода – видатний філософ, поет, просвітитель-гуманіст, який здобув освіту в Києво-Могилянській академії. Його філософські твори можна поділити на чотири цикли:

1. належить праця “Нарцис”, мислитель стверджує, що людина віддільна від природи;

2. входить декілька робіт, одна з них «Дружня розмова про духовний світ» – подає вчення про людину, щастя, мораль;

3. Сковорода узагальнює думки про духовний світ,

загальний ідеал життя;

4.визначає те, з чим повинна боротись справжня людина.

За Сковородою, Бог і природа єдине ціле. Це дві натури одного Всесвіту. Єдність натур утворює об’єктивну реальність. Матеріальне змінюється, людина сприймає його органами чуттів. Сама по собі фізична натура – «мертва стихія», вона піддається руйнуванню і переходить від одного стану в інший. Таким чином, … близько підходить до поняття про не знищу-ванність матерії, неперер-вність її руху. Філософія «серця», вчення про сродну працю, безумовно мала дещо утопічний характер в час поневолення українського козатцтва, приниження гідно-сті людини, яка перебувала в повній залежності від пана. Кріпатцтво і «сродна» праця не сумісні. Сковорода бачив, що у суспільстві панують пригноблення людини, несп-раведливість, що керівною рушійною силою людських вчинків, матеріальний інтерес, гонитва за наживою.

Але саме ці ідеї роскривають гуманізм його поглядів, непересічний характер, їх життєву силу і значення для сучасності.

Філософські ідеї Києво-Могилянської академії.

Києво-Могилянська академія була заснована у 1632р. засновник П. Могила. Її професори значною мірою спиралися на ідейні позиції братств та Острозького літературно-освітнього центру.

Згідно з вченням філософів К.-М. академії про матерію і форму, в основі всього існуючого в світі, лежить певний субстрат, що завдяки принесенню форми перетворюється у ту чи іншу річ. Рух розумівся як зміна певного кінцевого стану. У філософських курсах академії з’являється механічне розуміння руху як взаємного переміщення ототожнюваних з матерією тіл. Обгрунтовується ідея невіддільності простору і часу від природних тіл, існування порожнечі заперечується. Час розглядається як тривалість кожної речі. Етика поділялась ними на теоретичну і практичну. Теоретична етика займалась обгрунтуванням ролі людини в світі. Практично вказувала на шляхи й способи влаштування особистої долі, досягнення щастя. Сенс життя вбачався у творчій праці, спрямованій на власне й громадське добро. Значна увага приділялася проблемі взаємозв’язку волі й розуму. Вчені академії зробили значний внесок у розвиток філософії права. В її лекційних курсах розроблялися ідеологія нац. – визвольної боротьби, містилися реформаційні ідеї. Ідеї і концепції висловлені ними руйнували усталені системи середньовічного світогляду. Представники академії: І. Гізель, Т. Прокопович, Г. Щербинський.

Основні ідеї, напрямки: - розробка проблем буття Гізель, Прокопович; - критика томізму; -розвивалися проблеми гносеології; - орієнтація на пізнання природи й людини: принцип матеаралістичного сенсуалізму: Яворський, Кроковський, Кониський; - людина ісвіт її моралі: Гізель, Яворський; - ідея проти окатоличення населення; - ідея доступності освіти.

Назвіть основні різновиди сфер буття та охарактеризувати їх?

Буття-це загальний процес існування світу. Буття розглядає: явищний світ, предметний світ, процесуальний світ, дійовий світ, становий світ, видовий світ. Специфічною формою буття є небуття, яке є його продовженням в рамках іншого змісту. Воно не є протилежним до буття, виникає паралельно.

Інобуття-різновид буття для позначення паралельної форми його існування. Напівбуття - різновид буття, в рамках якого розуміється не повністю основні особливості і характеристики об’єкта.