Проблеми сучасної освіти та шляхи Їх розв'язання

ПРОБЛЕМИ	ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ
Зміст освіти не відповідає сучасним вимогам матеріального та духовного розвитку суспільства	фундаменталізація освіти; формування системи безперервної освіти; активізація ролі освіти у формуванні цінностей демократичного суспільства екологізація змісту освіти надання змісту освіти інтеркультурної орієнтації наближення змісту освіти до реальних потреб світу праці
Прагматична орієнтація освіти, що не має на меті (Пріоритетного розвитку особистості	гуманістична орієнтація педагогічних технологій гнучке проблемне навчання запровадження ідеології школи діалогу культур креативні інформаційні технології
Недостатня доступність якісної освіти для широких верств населення	дистанційне навчання доступні бази даних телекомунікаційні технології

 

Отже, провідними шляхами підвищення ефективності діяльності астеми освіти відповідно до визначених цілей є:

фундаменталізація змісту освіти;

забезпечення випереджаючого характеру всієї системи освіти, її спрямованості на проблеми майбутньої постіндустріальної цивілізації;

формування системи освіти як безперервної;

активізація гуманного та творчого начала в освіті;

формування у процесі навчання цінностей мирного співіснування та міжнародного співробітництва;

формування комунікативних навичок, вміння співпраці у колективі, прийняття відповідальності за індивідуальні та колективні рішення;

 

• запровадження гуманістично орієнтованих методів інноваційного та розвивального навчання на основі використання перспективних інформаційних технологій;

• забезпечення більшої доступності освіти для населення планети шляхом широкого використання можливостей дистанційної освіти та самоосвіти з застосуванням інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Розглянемо далі сутність провідних з названих чинників. Кардинальним завданням сучасної науки взагалі і педагогіки зокрема є виявлення цілісності кожної з фундаментальних наук, а потім і цілісності всього природничо-наукового і всього гуманітарного знання, і, нарешті, створення цілісних основ фундаментальної освіти. Провідними шляхами фундаменталізації освіти є:

• зміна співвідношення між прагматичним та загальнокультурним компонентами освіти на всіх її рівнях. Пріоритетними повинні стати проблеми розвитку загальної культури людини, формування у неї наукових форм системного мислення;

• зміна змісту та методології навчального процесу, яка передбачає акцентуацію вивчення фундаментальних законів природи і суспільства, створення принципово нових навчальних курсів, зорієнтованих на формування цілісних уявлень про наукову картину світу, на формування здібності виходити на системний рівень її пізнання;

• забезпечення практичної реалізації тріади "екологічне виховання -екологічне навчання - екологічна освіта". Всі частини цієї тріади є взаємопов'язаними, всі вони складають основу формування у людства екологічного світогляду, що базується на усвідомленні необхідності збереження оптимального для життя середовища, яким є Земля [11, 10-

15].

Нові підходи до змісту освіти вимагають якісного оновлення і побудови навчальних програм. Пошук шляхів перебудови навчальних програм є предметом постійної уваги освітян. Зокрема, на Міжнародній конференції з питань розвитку змісту освіти (МБО, Женева, 1998), були сформульовані такі принципи їх організації: відкритий характер, варіативність, гнучкість, інтеркультурність, адаптованість до регіональних особливостей, інтегративність.

Конкретними шляхами реорганізації змісту освіти, характерними для сучасних освітніх реформ у більшості країн є:

• посилення уваги до вивчення математики, що здійснюється як екстенсивним шляхом (кількісне зростання навчального часу для вивчення дисципліни), так і інтенсивним (структурна перебудова програм курсу

з включенням нових наукових досягнень, наданням програмам якостей гнучкості, відкритості, варіативності);

-посилення уваги до вивчення іноземних мов, зумовлене активізацією глобалізаційних тенденцій. Вивчення іноземної мови розглядається як засіб посилення конкурентноздатності особистості на ринку праці, так і як засіб активізації міжкультурного спілкування та співробітництва. У цілому ряді країн вивчення іноземних мов введене до змісту навчання у початковій школі;

- посилення уваги до екологічної освіти, метою якої є формування в учнів навичок осмислення фактів та наукових ідей, предметом яких слугує оточуюче середовище як у локальному, так і у глобальному вимірах та їх застосування у повсякденному житті;

- запровадження у зміст освіти предметів та тем міждисциплінарного характеру. Таких, наприклад, як громадянознавство та вільна праця (Палестина); соціальна освіта (Мальта); виховання споживача, ціннісна освіта, трудові експериментальні програми (Індія) тощо. На рівні початкової та базової освіти така практика має за мету надання знанням з різних галузей науки цілісного, інтегрованого характеру, запобігання перевантаженості навчальних планів. Значна частина таких предметів, у тому числі і з названих, спрямована на формування ціннісних орієнтацій демократичного суспільства;

- активізація вивчення економічних та технічних дисциплін, інформаційних технологій з метою успішного вступу у світ праці, запобігання школою маргіналізації як власного статусу, так і статусу своїх випускників [1б,4].

Одним з провідних напрямів якісної перебудови освітньої системи К. перехід від концепції підтримуючого навчання до концепції випереджаючого навчання. Принципи практичної реалізації такого переходу є •найбільш наочними для системи вищої освіти. За концепцією підтримуючого навчання підготовка спеціалістів здійснюється головним чином на основі вимог сьогоднішнього дня, без урахування того, що вимагатиметься від нього у майбутньому. Основна частина навчального часу При навчанні за такою системою витрачається на вивчення традиційних знань. Вивчення прагматичних знань, тобто професійна підготовка з обраної спеціальності, складає, як правило, 15-20% від загального обсягу навчального навантаження. Що ж стосується нових знань, які потрапляють в освітню систему безпосередньо в процесі навчання, їх частка не перевищує 5-7%. Час, що призначається на розвиток творчих здібностей людини і її здібностей до самоосвіти є ще більш незначним.

Випереджаюче навчання навпаки орієнтоване на майбутнє, на ті умови життя та професійної діяльності, в яких випускник вузу опиниться

 

ся після його закінчення. Такий підхід є надзвичайно актуальним, оскільки, як відомо, значна частина знань застаріває вже протягом 3-5 років Тому головна увага у навчальному процесі за такою концепцією звернена на розвиток творчих якостей спеціаліста, його здібностей до самостійних дій в умовах невизначеності, а також розвиток навчальних здібностей до набуття нових знань та навичок, оволодіння сучасними методами отримання, накопичення, класифікації та передачі знань.

В системі випереджаючого навчання значна кількість навчального часу відводиться для вивчення нових фундаментальних знань, процесів та технологій, інформація про які повинна надходити в освітню систему різними каналами взаємодії з системою науки, банками даних та знань науково-технічної інформації. Тому важливою умовою реалізації системи випереджаючої освіти є її тісний зв'язок з наукою. Освіта повинна бути "вбудованою" в систему наукових досліджень. Для науки такий зв'язок є гарантією більш якісної підготовки майбутніх вчених.

Важливим імперативом часу є залучення до освітнього процесу системи знань у галузі інформатики, її засобів та методів. Розвиток цивілізації відбувається у напрямі інформаційного суспільства, у якому об'єктами та результатами праці більшості населення будуть не матеріальні цінності, а, головним чином, інформація та наукові знання. Вже сьогодні діяльність значної частини населення у розвинутих країнах пов'язана з процесами обробки та передачі різного роду інформації, що примушує людей вивчати та використовувати відповідні інформаційні технології. З огляду на важливість проблеми використання інформаційних технологій (ІТ) у навчальному процесі розглянемо її докладно.