Проблема сенсу життя у ранньому юнацькому віці

Соціальна ситуація розвитку в період ранньої юності.

Основною складовою механізму психічного розвитку людини є соціальна ситуація розвитку. Це та конкретна форма значимих для особистості взаємин із навколишньою дійсністю (насамперед соціальною), у яких вона знаходиться у той чи інший період свого життя. Соціальна ситуація розвитку - це висхідний момент для всіх динамічних змін, що відбуваються в розвитку людини протягом даного вікового періоду. Вона визначає форми і шлях, коли та набуває нових особистісних якостей, беручи їх із середовища, де соціальне стає індивідуальним.

У період ранньої юності (від 15 до 17 років) соціальна ситуація розвитку складається таким чином, що юнак цілком залежить від дорослих як у матеріальному плані, так і з точки зору спрямованості його життєдіяльності. Роль, яку виконує юнак у родині, — це роль дитини, хоча і такої, що підросла. Однак у суспільстві діапазон соціальних ролей стає ширшим за рахунок того, що розширюються інтереси старшокласника, які пов'язуються з майбутнім. Відтак міра самостійності та відповідальності юнака зростає.

Соціальна ситуація розвитку в цей період обумовлює нову соціальну позицію старшокласника, яка змінює для нього значущість учіння. На відміну від підліткового віку, у період ранньої юності підвищується інтерес до навчання. Причиною цього є утворення нової мотиваційної структури учіння, в якій провідне місце займають мотиви самовизначення та підготовки до самостійного життя. Вони набувають особистішого смислу і спонукають старшокласників до відповідального ставлення до навчання і до дієвості. Для юнаків навчання стає необхідною базою для майбутньої професійної діяльності. Під час навчання у передвипускному і випускному класах старшокласники акцентують увагу на тих дисциплінах, які будуть пов'язані із обраною ними професією. Змінюється також ставлення юнака до дорослих людей — батьків і вчителів. Стосунки з дорослими стабілізуються. У взаєминах із батьками зникає критичне до них ставлення. Менше виникають конфлікти. Більше надається перевага тим чеснотам, які дійсно властиві батьку чи матері. Виявляється толерантність до їхніх слабких сторін. У стосунках із вчителями юнаки орієнтуються на їхні особистісні і професійні якості. Учителі, які, окрім педагогічного такту, демонструють педагогічну майстерність у викладанні свого предмету, заслуговують на повагу старшокласників. Юнаки люблять вступати у дискусії з учителями, відстоювати власну точку зору, вислуховувати аргументовані пояснення і поради. В цілому старшокласники прагнуть до рівноправних, доброзичливих взаємин як з батьками, так і з учителями, де самі старшокласники можуть продемонструвати виважену позицію майже дорослої людини.

Усе життя юнака стає підпорядкованим майбутньому. На теперішнє він дивиться з позиції майбутнього, відшуковуючи смисл життя. Закінчуючи школу, юнаки вступають у доросле життя, до якого вони повинні бути психологічно готовими. Мають бути в наявності потреби та здібності, які дадуть можливість повною мірою реалізуватись у професійній діяльності та громадському житті. Зокрема, у спілкуванні з іншими людьми, у здатності творчо працювати,- вмінні теоретично мислити, орієнтуватися у різноманітних подіях, наявності розвиненої рефлексії, яка забезпечує свідоме та критичне ставлення до себе (Т.М.Зелінська).

У юнаків достатньо сильно виражена потреба зайняти внутрішню позицію дорослої людини. Старшокласники виробляють свій світогляд, окреслюють власні життєві перспективи, вибудовують плани, обирають життєвий шлях, визначаються із майбутньою професією. Вибір професії відображає певний рівень домагань старшокласника. Він включає оцінку юнаком своїх об'єктивних можливостей та здібностей. Вибір професії стає вдалим тоді, коли він пов'язаний із соціально-моральним вибором.

Юнак самовизначається у всіх сферах життя. Таке самовизначення не підкреслює автономію від дорослих (що є тенденцією підліткового віку), а лише є підґрунтям для віднаходження свого місця у світі дорослих. Центральним новоутворення раннього юнацького віку є особистісне і професійне самовизначення.

Актуальним для юнаків стає питання віднаходження власної ідентичності, тобто тотожності самому собі, що дозволяє особистості усвідомити себе у різноманітності власних ставлень до навколишнього світу та визначає систему її цінностей, ідеалів, життєвих планів, соціальних ролей з відповідними формами поведінки (Е.Еріксон). Пройшовши через кризові явища, які виникають на шляху віднаходження власної ідентичності, досягнувши "зрілої ідентичності" (Ж.Марша), юнак з довірою починає ставитися до світу, людей у ньому; стає самостійним, активним, ініціативним, самодостатнім, готовим до життєвих випробувань. Це дає можливість старшокласнику розробити свій життєвий план, який буде відповідати вимогам суспільства і не суперечити його власним переконанням і прагненням.

Основні тенденції психічного розвитку старшокласників.

Когнітивний розвиток у ранньому юнацькому віці є основою успішного навчання старшокласника і зумовлює становлення його особистості. У період ранньої юності відбувається інтенсивне інтелектуальне дозрівання, провідна роль у якому належить розвитку мислення (Г.С.Костюк, М.І.Алекеєєва). Складний навчальний матеріал, який опановують старшокласники в школі, зумовлює розвиток вищих рівнів абстрагуючого і узагальнюючого мислення. З'яється здатність науково обґрунтовувати сутність предметів і явищ дійсності, давати теоретичні пояснення формулювати істинні судження і робити висновки. Теоретичне мислення дозволяє глибоко і правильно пізнавати об'єктивну реальність, є засобом формування наукового світогляду юнака. У ранньому юнацькому віці поєднуються думка зі словом: інтелект стає мовленнєвим, а мовлення інтелектуалізованим.

У перцептивному розвитку спостерігається інтелектуалізація процесу сприймання. Вдосконалюється спостережливість, виявляється здатність у пізнаваних об'єктах помічати істотні ознаки і тим самим точніше їх відображати. Далі розвивається інтроспекція - самоспостереження.

У розвитку пам'яті старшокласників спостерігається зррстання її довільності. Провідним стає логічне запам'ятовування. Юнаки стають здатними запам'ятовувати складний абстрактний матеріал, використовуючи при цьому раціональні способи та прийоми запам'ятовування. Оволодіння складним навчальним матеріалом зумовлює не тільки розвиток сприймання, пам'яті, мислення, а й уяви. 'Дедалі розвивається репродуктивна уява, хоча з не меншою інтенсивністю розвивається творча уява. Особливе місце в.житті старшокласника займають мрії як різновид активної уяви. У них відображається мотивація старшокласника, його рівень домагань. Мрії його спонукають до активних рішучих реальних дій.

Особистісний розвиток включає в себе емоційний розвиток, розвиток вольових якостей, зміни у мотиваційній сфері, розвиток самосвідомості і відкриття власного "Я".

Емоційна сфера старшокласника значно збагачується. Джерелом емоцій юнаків стають як конкретні об'єкти, так і взаємини з іншими людьми, внутрішні переживання. Позитивні емоції формуються під впливом досягнення певних успіхів у навчанні, спілкуванні. У цілому спостерігається стабілізація розвитку емоційної сфери. Юнаки здатні керувати власними емоціями, що обумовлюється розвитком вольової сфери.

Вибудова старшокласниками життєвого плану спонукає їх до підпорядкування власної поведінки конкретним цілям свого майбутнього життя. Вольова поведінка є мотивованою. Розвиваються такі вольові якості, як цілеспрямованість, організованість, ініціативність. Далі формується самоконтроль. Відбуваються зміни у потребнісно-мотиваційній сфері юнаків. Зокрема, потребу в безпеці юнаки реалізують у референтній групі, з сім'ї, а також у спілкуванні з дорослими за межами родини. Інтерес до спілкування з дорослими у цей період посилюється. У стосунках з дорослими зменшується критичне ставлення до них. Взаємини з батьками стають більш довірливими і відкритими. Сім'я дає відчуття захищеності і впевненості. У стосунках з ровесниками юнаки виступають рівними партнерами. Через таке спілкування з однолітками реалізується потреба в дружбі та коханні. У виборі друга юнак стає вимогливішим. Юнацька дружба є першою самостійно обраною прив'язаністю, яка передує коханню. Потреба в повазі, досягненні, яка виникає у ранньому юнацькому віці, пов'язана з бажанням досягнути успіху в діяльності -г навчальній, спілкуванні тощо. Усе частіше у старшокласника виявляється прагнення ствердитися в інтелектуальній сфері, завоювати повагу інших, привернути до себе увагу соціуму. Пов'язаною з потребою в повазі є потреба у самореалізації та розвитку власного "Я". Юнак усвідомлює, яким чином розвиваються його загальні і спеціальні здібності, в чому виявляються їх потенційні можливості. Прагнення у подальшому їх вдосконалювати пов'язується із мотивацією досягнення та реалізацією потреби у визнанні та прийнятті юнака суспільством.

Реалізація основних потреб у ранній юності сприяє розвитку самосвідомості і формуванню особистісної ідентичності юнака, що завершує його пошуки самого себе.

Найважливіше психологічне утворення періоду ранньої юності — уміння складати життєві плани, шукати засоби їх реалізації. Життєвий план — явище одночасно соціального та етичного порядку, тобто юнак визначається, ким бути (професійне самовизначення) та яким бути (моральне самовизначення). Життєвий план — це план діяльності, тому він зорієнтований насамперед на вибір професії. Учні починають свідомо замислюватись над вибором професії. Цей вибір продиктований не тільки орієнтацією на життєву вимогу, покликання (наприклад, лікар, педагог, дослідник), але і кон'юнктурою, вигодою, практичною цінністю даної професії в конкретній ситуації суспільного розвитку країни.

Правильна орієнтація навчально-професійної діяльності старшого школяра багато в чому визначає його становлення як суб'єкта подальшої трудової діяльності, його ставлення до праці. Це ще більшою мірою визначає підпорядкування навчальної діяльності більш важливій меті — майбутній діяльності. Людина навчається не заради самого навчання, а для чогось значимого для неї в майбутньому.

Проблема сенсу життя у ранньому юнацькому віці

Ранній юнацький вік*- це період інтенсивного пошуку смислу життя. Відповідаючи самому собі на питання «Хто я? Який я? До чого я прагну?», молода людина формує: 1) самосвідомість - цілісне уявлення про самого себе, емоційне ставлення до самого себе, самооцінка своєї зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей, усвідомлення своїх достоїнств і недоліків, на основі чого виникають можливості цілеспрямованого самовдосконалення, самовиховання; 2)власний світогляд як цілісну систему знань, поглядів, переконань, своєї життєвої філософії, що спирається на засвоєну раніше значну суму знань і сформовану здатність до абстрактно- теоретичного мислення, без чого розрізнені знання не складаються в єдину систему; 3) прагнення заново і критично осмислити все навколишнє, затвердити свою самостійність і оригінальність, створити власні теорії сенсу життя, любові, щастя.