Методи аналізу й оцінки ризиків інвестиційних проектів

Мета аналізу ризику — дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат. Види аналізу ризику: якісний — визначення показників ризику, етапів робіт, при яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику; кількісний — передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому.

До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків. Як правило, даний вид оцінки застосовується на початкових етапах роботи над проектом. Процедура експертної оцінки ризику передбачає:

· визначення видів ризику і граничного рівня його припустимої величини;

· встановлення ймовірності настання ризикової події і небезпечності даного ризику для успішного завершення проекту;

визначення інтегрального рівня за кожним видом ризику і вирішення питання про прийнятність даного виду ризику для учасників проекту.

Метод дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій), що відображають життєвий цикл проекту, визначають ключові події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення, які можуть бути прийняті в результаті настання кожного ключового виду роботи з визначення ймовірності їх прийняття і вартості робіт. Аналіз чутливості -використання змін заданих параметрів для визначення життєздатності проекту в умовах невизначеності. Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості.

Алгоритм проведення аналізу чутливості передбачає:

· визначення критичних змінних, що впливають на величину чистої теперішньої вартості (NPV);

· оцінку впливу зміни однієї змінної проекту (при незмінності всіх інших) на величину чистої теперішньої вартості;

· розрахунок впливу зміни змінної, що досліджується, на величину відхилення одержаної NPV від базової (оцінка еластичності, чутливості до зміни чистої теперішньої вартості від зміни змінної проекту);

· визначення межового (критичного) значення змінної і можливого допустимого її відхилення від базового сценарію проекту;

· розрахунок показника чутливості і критичного значення для кожної змінної проекту і ранжування їх за убуванням (чим вища чутливість NPV, тим важливіша перемінна для значення чистої теперішньої вартості, а значить, для проекту).

Метою аналізу сценаріїв є розглянути екстремальні результати та ймовірність розподілу чистої теперішньої вартості проекту. Його звичайно готують за трьома сценаріями: очікуваним (базовий випадок, що був основою проведення аналізу чутливості) та двома додатково розробленими — оптимістичним і песимістичним.

Оптимістичний, сценарій відображає уяву про те, наскільки поліпшуються умови реалізації про­екту у тому випадку, коли всі обставини будуть більш сприятливими, ніж заплановано.

Песимістичний сценарій показує, наскільки невдалим виявиться проект, якщо умови його реалізації будуть набагато гіршими, ніж передбачається.

Різновидом аналізу сценарію є метод Монте-Карло.

Кількісний підхід до оцінки ризиків передб. розрах. пок-ів:

1.Сер. ефективність проекту-визнач. як мате мат. сподівання прибутку.

2.Дисперсія – хар-є серед. квадрат відхилень індивід. значень ознаки від середн.

3.Стандарт. відхилення – це лінійні коливання індивідуальних значень ознаки від середнього.

4.Коеф.варіації- це відносний пок-к. оцінювання ризику, який хар-є співвідношення між ризиками та ефективністю.

5.Семіваріація

6.Семіквадратичні відхилення

7.Коеф.ризику

8.Гран. похибка

9.Границі зміни ефективності

10.Розмах варіації

Методи зниження ризику:

· розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);

· резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

· зниження ризиків у плані фінансування;

· страхування.

Розподіл ризику фактично реалізується у процесі підготовки проекту і конкретних документів. Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною у розподілі доходів від проекту. Тому під час переговорів необхідно:

· визначити можливості учасників проекту по запобіганню наслідків настання ризикових подій;

· визначити міру ризику, яку бере на себе кожний учасник проекту;

· домовитися про прийнятну винагороду за ризик;

· слідкувати за дотриманням співвіднош. ризику і доходів між усіма учасниками проекту.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту. Роботи по резервуванню коштів мають таку послідовність:

· проводиться оцінка потенційних наслідків ризиків, тобто визначаються суми на покриття непередбачених витрат;

· встановлюється структура резерву на покриття непередбачених витрат;

· визначається напрям використання встановленого резерву.

З метою зниження ризиків у плані фінансування необхідно створити достатній запас міцності, що враховував би такі види ризиків:

¨ ризик незавершеного будівництва (додаткові витрати і відсутність запланованих на цей період доходів);

¨ ризик тимчасового зниження обсягу продажу продукції проекту;

¨ податковий ризик (неможливість використання податкових пільг і переваг, зміна податкового законодавства);

¨ ризик несвоєчасної виплати заборгованості з боку замовника.

У випадку, коли учасники проекту неспроможні забезпечити реалізацію проекту при настанні тієї чи іншої ризикової події власними силами, необхідно застосовувати страхування ризику.