Внутрішніх справ в Україні у 2006 р

 

Кількість заяв та повідомлень, що надійшли до ОВС
Кількість заяв та повідомлень по яких прийнято рішення
Рішення прийнято: Про порушення кримінальної справи
Про підготовку протокольного провадження (ст.430 КПК)
Про відмову в порушенні кримінальної справи
Про передачу за підслідністю та підсудністю
Залишок заяв та повідомлень, по яких не прийнято рішення
Кількість заяв та повідомлень про злочини, за якими ОВС у порушенні кримінальних справ було відмовлено з різних підстав, але в подальшому прокурорами такі постанови були скасовані як необґрунтовані і порушені кримінальні справи

 

Крім наведених в процесі аналізу можуть також використовуватися інші показники, отримані шляхом суцільного або вибіркового дослідження первинних даних щодо заяв та повідомлень про злочини. Це можуть бути відомості щодо кількості заяв та повідомлень про злочини, за якими було порушено кримінальні справи, за видами (складами) злочинів; кількості заяв та повідомлень про злочини, за якими було відмовлено у порушенні кримінальних справ, за підставами такої відмови, видами (складами) злочинівтощо.

Відносні показники стану злочинності виражають відношення узгодженості між певними абсолютними показниками або відношення частини та цілого. В першому випадку зіставляються показники, між якими існує певний зв’язок і величини яких знаходяться у залежності. Один з таких показників зазвичай частково входить до складу іншого, але визначити цю частину можливо лише шляхом проведення спеціального аналізу первинних даних. Слід враховувати, що зіставлення показників, які знаходяться у відношенні узгодженості, є до певної міри умовним, оскільки часто зіставляються різні за часовим періодом (зареєстровані злочини та злочини, закінчені розслідуванням і передані до суду протягом зазначеного періоду) та змістом (злочини та особи, що їх вчинили) величини.

Показники узгодженості дозволяють визначити тенденції змін основних параметрів злочинності.

Відношення узгодженості розраховується таким чином:

,

де – перший показник злочинності, – другий показник злочинності, з яким зіставляється перший, – співвідношення обох показників, яке становить неіменовану величину, тобто коефіцієнт.

Коли один показник злочинності є цілим, а другі входять до нього та в сумі складають це ціле, визначається співвідношення частин і цілого. Ціле приймається за 100% і вираховується, скільки відсотків від цілого припадає на певні його частини, тобто визначається їх частка у цілому. Формула для обчислення частки має наступний вигляд:

де – показник злочинності, який становить частину, – показник злочинності, який становить ціле щодо першого показника, – частка даного показника від показника, взятого за ціле.

У залежності від мети кримінологічного аналізу можуть розраховуватися частки окремих або всіх елементів структури цілого. Зазначені дані можуть бути представлені у таблиці або рисунку (графіку або діаграми) тобто у графічному зображенні у вигляді точок, ліній та геометричних фігур, параметри яких відбивають відповідні статистичні дані.

В процесі кримінологічного аналізу досліджується цілий ряд відносних показників стану злочинності. Співвідношення між кількістю зареєстрованих злочинів та кількістю виявлених осіб, що їх вчинили, дозволяє у першому наближенні оцінити, кількість яких випадків є більшою: коли один злочин вчинило декілька осіб, чи, коли декілька злочинів вчинила одна особа. Крім того, воно певною мірою характеризує повноту виявлення осіб, які вчинили злочини.

Приклад

В Україні у 2006 р. було зареєстровано 420900 злочинів і виявлено 214507 осіб, що вчинили злочини, відповідно співвідношення між цими абсолютними показниками становило, тобто на одну виявлену особу, що вчинила злочин, припадало 2 зареєстрованих злочини.

 

Рекомендується використовувати цей показник у сукупності з іншими, зокрема з такими, як кількість злочинів, вчинених групою осіб, кількість нерозкритих злочинів, тобто злочинів, щодо яких не виявлені особи, що їх вчинили. В державній статистичній звітності та документах первинного обліку відсутні дані щодо кількості осіб, які вчинили декілька злочинів (наприклад, 2, 3, 4 і більше), що обмежує можливості більш ефективного використання даного показника.

Система відносних показників, які характеризують співвідношення даних про вчинені злочини, що фіксуються на різних стадіях процесу кримінального судочинства, дозволяє оцінити ефективність функціонування системи кримінального судочинства на всіх його етапах, виявити в ній слабкі місця, які негативно позначаються на стані злочинності. До числа таких даних належить кількість заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до органів внутрішніх справ; кількість зареєстрованих злочинів; кількість розслідуваних злочинів, по яких кримінальні справи направлено до суду (ст.232 КПК), а також злочинів, кримінальні справи щодо яких направлено до суду відповідно до ст. 430 КПК (протокольна форма досудової підготовки матеріалів).

Приклад

Рис. 1. Співвідношення кількості злочинів, зафіксованих на основних стадіях процесу кримінального судочинства в Україні у 2006 р.

Зіставлення цих даних як частин та цілого неможливе, оскільки протягом року реєструються та розслідуються злочини, вчинені як в даному, так і в попередні роки. Між тим, цілком коректно на основі наведених даних констатувати, що у 2006 р. співвідношення заяв та повідомлень про злочини та зареєстрованих злочинів становило 6,2 до 1 або кількість таких заяв та повідомлень перевищувала кількість зареєстрованих злочинів у 6 разів; співвідношення кількості зареєстрованих злочинів і кількості розслідуваних злочинів, кримінальні справи щодо яких були направлені до суду складало 1,5 до 1 або перший показник перевищував другий у 1,5 раза.

На рис. 1 представлена стовпчикова діаграма, яка відображає так звану "воронку злочинності".

Приклад

В Україні у 2006 р. було отримано 2612190 заяв та повідомлень про злочини і за 375117 з них були порушені кримінальні справи. Якщо взяти перший показник за 100%, то частка заяв та повідомлень про злочини, по яких порушені кримінальні справи, буде становити в ньому

Співвідношення кількості осіб, які вчинили злочини, і осіб, матеріали щодо яких розглядаються на різних стадіях процесу кримінального судочинства, може бути побудовано шляхом зіставлення наступних показників: кількість виявлених осіб, що вчинили злочини; кількість виявлених осіб, що вчинили злочини і були притягнуті до кримінальної відповідальності; кількість осіб, засуджених за вчинення злочину, та кількість осіб, засуджених за вчинення злочину до позбавлення волі. Воно дозволяє визначити, в якій мірі особи, що вчинили злочини, піддаються кримінальній відповідальності та покаранню.

Ці показники знаходяться у відношенні узгодженості і можуть зіставлятися у два способи: з останнім показником ряду, який приймається за одиницю, як на рис.1; послідовно з кожним наступним показником за виключенням останнього.

Приклад

Таблиця 3

Співвідношення кількості осіб, щодо яких вживались процесуальні заходи на різних стадіях процесу кримінального судочинства в Україні у 2005 р. *

Показник	Абсолютне число	Співвідношення з останнім показником ряду	Співвідношення з кожним наступним показником
Кількість виявлених осіб, що вчинили злочини		5,2	1,1
Кількість виявлених осіб, що вчинили злочини, яких було притягнуто до кримінальної відповідальності		4,9	1,3
Кількість осіб, засуджених за вчинення злочинів		3,9	3,9
Кількість осіб, засуджених за вчинення злочинів до позбавлення волі			-

 

Інтерпретація цієї таблиці може бути такою: у 2005 р. кількість виявлених осіб, що вчинили злочини, співвідносилась з кількістю таких осіб, яких було притягнуто до кримінальної відповідальності, як 1,1 до 1, кількість останніх з кількістю засуджених – як 1,3 до 1, кількість засуджених з кількістю тих з них, кого було засуджено до позбавлення волі – як 3,9 до 1, кількість осіб, що вчинили злочини, до кількості засуджених до позбавлення волі – як 5,2 до 1.

 

Співвідношення результатів розгляду заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до органів внутрішніх справ дозволяє оцінити ефективність та якість роботи органів внутрішніх справ щодо протидії злочинності.Воно визначається шляхом зіставлення кількості заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до органів внутрішніх справ; кількості заяв та повідомлень про злочини, за якими було прийнято рішення згідно зі ст.97 КПК України, зокрема, про порушення кримінальної справи, про підготовку протокольного провадження (ст.430 КПК), про відмову у порушенні кримінальної справи, про передачу матеріалів за підслідністю та підсудністю; кількості заяв та повідомлень про злочини, по яких не прийнято рішення; кількості заяв та повідомлень про злочини, за якими ОВС у порушенні кримінальних справ було відмовлено з різних підстав, але в подальшому прокурорами такі постанови були скасовані як необґрунтовані і порушені кримінальні справи.

Ці дані є результатом послідовного розділення цілого на частини за певними ознаками. Результати зіставлення можуть бути представлені у груповій таблиці, тобто таблиці, в якій основний показник розподіляється на групи за певною ознакою.В даному випадку кількість заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до органів внутрішніх справ послідовно розподіляється на групи за результатами первинної перевірки, характером прийнятого рішення, наслідком відміни прокурором рішення про відмову у порушенні кримінальної справи.

Приклад

Таблиця 4