Відносні величини та їх види

Як вже зазначалось, абсолютні показники відіграють важливу роль в системі статистичних показників. Разом з тим, при вивченні будь-яких суспільних явищ, стати­стика не може і не повинна обмежуватись обчисленням виключно абсолютних показників, тому що вони далеко не завжди дають достатньо вичерпного уявлення про явище, що досліджується. Так, наприклад, співставлення абсолютного показника зареєстрованої в Україні злочинності, з кількістю розкритих злочинів вказує на недоліки в роботі ОВС. Тому, в ста­тистичному аналізі поряд з абсолютними величинами виникає потреба у більш детальному його проведенні із визначенням середніх і відносних величин. Середні величини детально розглядаються у наступному підрозділі. Зупинимося на характеристиці відносних показників.

Відносними називають показники, які показують кількісні співвідно­шення між явищами. Вони отримуються в результаті ділення двох абсолютних або середніх величин. Так, результати роботи ОВС (відносний показник) одержують шляхом зіставлення двох абсолютних показників, наприклад, кількість розкритих та кількість зареєстрованих злочинів.

При цьому ту величину, з якою порівнюють, називають основою, або базою порівняння, а порівнювану величину – поточною, або звітною.

При обчисленні відносних величин слід мати на увазі, що в чисельнику завжди знаходиться показник, який відображає те явище, яке вивчається, тобто порівнюваний показник, а в знаменнику - показник, з яким порів­нюють і, що приймається за основу, або базу порівняння.

Відносні показники мають перш за все мають аналітичне значення. Вони відображають характерні ознаки злочинності. За їх допомогою можна визначити ступінь суспільної небезпеки, інтенсивність розповсюдження злочинності, рівень, структуру і динаміку злочинності.

За допомогою відносних показників можуть порівнюватися одноймен­ні та різнойменні величини.

Однією із найважливіших переваг відносних показників є те, що во­ни надають змогу порівнювати такі явища, абсолютні розміри яких безпосе­редньо неспівставні. Наприклад, кількість злочинів, що вчиняються на 1 т., 10 т., 100 т. населення, кількість осіб, що вчиняють злочини, або кількість жертв злочинів щодо загальної кількості населення регіону чи міста тощо.

Залежно від бази порівняння, відносні показники можуть виражатися в різних формах: коефіцієнтах (частками), відсотках (%), проміле (%о), продецеміле (%оо).

Якщо база порівняння приймається за одиницю (прирівнюється до одиниці), то відносна величина (результат порівняння) називається коефі­цієнтом (часткою) і показує у скільки разів досліджувана величина більше за основу. Якщо значення основи, або бази порівняння прийняти за 100%, результат обчислення відносної величини буде виражений у відсотках.

Щоб уникнути дрібних відносних величин, що важко сприймаються, базис­на величина приймається іноді за 1000 або 10 000 одиниць. В тих випадках, коли базу порівняння приймають за 1000 (наприклад, при обчисленні демо­графічних коефіцієнтів), результат порівняння виражається в проміле, а коли за 10 000 – продецеміле, які використовуються при порівняннях явищ, що рідко зустрічаються, з метою надати відносним величинам зручний для сприй­няття вигляд.

В тих випадках, коли величина, що порівнюється, більше основи, від­носний показник може бути виражений або коефіцієнтом, або у відсотках. Коли порівнюваний показник менше основи, відносний показник краще виражати у відсотках. Якщо порівняно малі за числовим значенням величини співставляються з великими, відносні показники виражаються в проміле або продецеміле. Так, в цих формах вираження розраховуються коефіцієнти народжуваності, смертності, природного приросту населен­ня, шлюбів, розлучень, кількості осіб з вищою освітою на 10 000 населення тощо.

Залежно від змісту і пізнавального значення розрізняють такі основні види відносних показників: структури, планового завдання, виконання пла­ну, динаміки, інтенсивності, координації, диференціації, порівняння та ін (мал.1.3).