Філософське осмислення проблеми щастя

В корпусі філософсько-етичної проблематики одне з найвизначніших місць по праву займає проблема людського щастя. У реєстрі імен найяскравіших зірок наукової, філософської та богословської думки навряд чи можна знайти хоча б одного мислителя, який не висловився б будь-яким чином на цей рахунок.

Дійсно, з часу виділення філософії, моралі і релігії в самостійні форми суспільної свідомості спроби осмислення феномену щастя стали невід'ємним моментом рефлексії з приводу того, що є змістотворних початком людського буття. Більше того, досить часто, у багатьох випадках тема щастя ставала навіть лейтмотивом всієї філософської системи того чи іншого мислителя.

Багато філософи, вчителі етики та релігійні реформатори давнину були захоплені спробами вивести свого роду "формули" щастя, знайти рецепти його виготовлення, вказати шляхи до нього, алгоритми його досягнення. На жаль, ми дуже мало знаємо про те, що думали древні мислителі з приводу того, яким має бути людина, щоб стати щасливим, і починаємо "відкривати Америку "заново. Чи не краще звернутися до досвіду минулих століть?

Аналіз великої кількості сентенцій великих світу цього дозволяє прийти до висновку про те, що прагнення до щастя генетично закладено в кожній людині і становить невід'ємну частину його природи. Здійснення ж цього прагнення вручено людині як дар його вільної волі.

Італійська мислитель епохи Відродження П'єтро Помпонацці (1462-1525) вважав, що... людині природно прагнути до щастя й уникати нещастя...

Французька філософ, теолог, фізик і математик Блез Паскаль (1623-1662), який стояв біля самих витоків філософії Нового часу, висловив свої думки на цей рахунок у наступному вислові: Всі люди прагнуть до щастя - з цього правила немає винятків; способи у всіх різні, але мета одна... Щастя - спонукальний мотив будь-яких вчинків будь-якої людини, навіть того, хто збирається повіситися.

Людвіг Фейєрбах (1804-1872), великий антрополог, представник "золотого століття "німецької філософської думки, що присвятив багато сил пізнання людської природи, стверджував, що... де немає прагнення до щастя, там немає і прагнення взагалі і що прагнення до щастя - це прагнення прагнень. За його думку, перший обов'язок людини полягає в тому, щоб зробити щасливим самого себе. Якщо ти сам щасливий, - говорив Фейєрбах, - то ти зробиш щасливими та інших. Щасливий може бачити тільки щасливих колом себе.

Філософське осмислення теми щастя знайшло своє відображення і в російській літературі. Багато твори російської прози та поезії є своєрідними філософськими творами, одягнений у літературну форму. Видатний російський письменник В.Г. Короленко говорив, що загальний закон життя є прагнення до щастя і все більш широке його здійснення.

Таким чином, значущість в житті того, що люди називають словом "щастя", навряд чи взагалі можна ставити під сумнів, і щоб усвідомити це, не обов'язково бути видатним моралістом, філософом, богословом. Саме по собі прагнення людини на щастя - явище більш ніж очевидна. Наведені ж вище висловлювання щодо даного предмета знадобилися нам для того, щоб висвітити антропологічний корінь цього прагнення - саме істота людської природи.

Отже, вирішення питання про щастя, розуміння щастя здебільшого залежить від вирішення питання про людську природу, розуміння сенсу і призначення буття людини.

Смислові межі поняття "щастя" надзвичайно широкі і включають в себе комплексне, системне вирішення цілого ряду філософських, релігійних, морально-етичних, психологічних, соціально-економічних та інших аспектів розгляду цієї проблеми. Причому, залежно від обраного ракурсу, так скажемо, кута зору розгляду цього поняття смислове наповнення його може істотно змінюватися.

Скажімо, розгляд категорії щастя в площині соціально-економічних відносин тягне за собою аналіз ступеня задоволення потреб фізичного рівня буття людини, матеріального достатку, ступеня задоволеності його соціальним становищем і т.д. Словом, тут вступають в силу показники так званого якості життя людини. Тут доречно згадати Гельвеція, що сказав: "Нещастя майже всіх людей і цілих народів залежить від недосконалість їхніх законів і від занадто нерівномірного розподілу їх багатств ".

Психологічний аспект щастя має на увазі під собою аналіз якогось психічного стану людини, яке можна охарактеризувати даним терміном. Тут швидше можна говорити про короткочасний стані переживання радості, незвичайного душевного піднесення, відчуття польоту, закоханості, небувалого припливу сил і т.д.

Нарешті, онтологічний рівень осмислення поняття щастя приводить нас до розуміння його як характеристики, що виражає тривалий стан людського буття. Щастя з цієї точки зору є переживання повноти буття, відчуття і усвідомлення своєї причетності чогось більш високим, ніж повсякденні метушливі турботи кожного з нас.

До тих пір, поки людина намертво занурений в нескінченну низку великих і дрібних клопоту нашої повсякденного життя, його свідомість роздроблений на десятки і сотні всіляких думок, що не дають йому можливості сконцентруватися на роздумі про метафізичному призначення людини. Для цього, мабуть, необхідно піднестися над тимчасовим, минущим, мінливим і зосередитися на простому і вічне.