Об'єктом злочину є громадський порядок в частині, що забезпечує нормальний фізичний і моральний розвиток людини

Об'єктивна сторона злочину характеризується діями, що полягають у публічному або груповому незаконному вживанні наркотичних засобів. Незаконне публічне вживання психотропних речовин чи аналогів зазначених засобів або речовин не визнається злочином.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу цього злочину є місце його вчинення.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно. 2) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ККУ.

 

1. Кримінальна відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (ст. 358 КК)

Об'єкт цього злочину є встановлений законодавством порядок ведення, обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також прав і законних інтересів громадян.

Предметом злочину є: документи, печатки, штампи та бланки.

Об'єктивна сторона злочину виражається у таких формах:1) підроблення посвідчення або іншого документа з метою використання його як самим підроблювачем, так і іншою особою; 2) збут підробленого документа; 3) виготовлення підроблених печатки, штампу або бланку; 4) збут таких штампів, печаток, бланків;5) використання завідомо підробленого документа.

Суб'єкт злочину загальний. Підроблення офіційних документів, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, визнається службовим підробленням (ст. 366).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою суб'єктивною ознакою підроблення документа, виготовлення підробленого штампа, печатки або бланку є мета використання зазначених предметів як підроблювачем, так і іншою особою.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

 

1. Кримінальна відповідальність за піратство (ст. 446 КК), його відмінність від злочинів проти власності

Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека міжнародного судноплавства, а його додатковим обов'язковим об'єктом можуть бути - власність або життя, здоров'я, воля і гідність особи.

З об'єктивної сторони піратство полягає у використанні озброєного чи неозброєного судна для: 1) захоплення іншого морського чи річкового судна; 2) застосування насильства щодо екіпажу чи пасажирів іншого морського чи річкового судна; 3) пограбування екіпажу чи пасажирів іншого морського чи річкового судна; 4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.

Обов'язковою ознакою піратства є місце його вчинення. Піратство може бути вчинене лише у відкритому морі або в іншому місці за межами територіальної юрисдикції будь-якої держави. Дії ж вчинені, наприклад, з морського судна із спрямуванням на острів, або у внутрішніх водах, або в територіальному морі мають кваліфікуватися як відповідний злочин проти власності або злочин проти життя та здоров'я особи тощо.

Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа зі складу екіпажу чи пасажир будь-якого приватновласницького або прирівняного до нього морського чи річкового судна, у т.ч. катера або човна.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а також спеціальною метою - одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його повторно, а також спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків.

Злочини проти власності – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що, порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й учиняються, зазвичай, із корисливих мотивів.

Родовим і безпосереднім об’єктом цихзлочинів є врегульовані законом суспільні від­носини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Додатковими необхідними безпосередніми об’єктами злочинів, які вчиняються з використанням насильства чи погрози його застосування, можуть бути здоров’я, життя, психічна чи фізична недоторканність особи. При знищенні або пошкодженні майна додаткові факультативні безпосередні об’єкти – громадський порядок, громадська безпека, довкілля тощо.

Предмет, до якого належать: чуже майно (наприклад, речі, грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо), а також право на майно та дії майнового характеру – електрична та теплова енергія.

З об’єктивної сторони злочини проти власності характеризуються, зазвичай, активними діями, що спричиняють матеріальну шкоду певній особі, колективу чи державі. Бездіяльністю вирізняється такий злочин, як порушення обов’язків щодо охорони майна.

Суб’єктом злочинів може бути фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку, а деяких злочинів – осудна особа, котра досягла 16-річного віку,а також суб’єкт спеціальний. Це особа, якій майно було ввірено чи перебувало в її віданні, службова особа…

Суб’єктивна сторона злочинів проти власності, переважно, характеризується умисною формою вини. Вчинення крадіжки, грабежу, вимагання супроводжується реалізацією прямого умислу та корисливого мотиву, а розбою – ще й метою заволодіння чужим майном.

До кваліфікованих та особливо кваліфікованих видів більшості злочинів проти власності закон відносить вчинення таких діянь:1) повторно;2) за попередньою змовою групою осіб;3) організованою групою;4) із заподіянням значної шкоди потерпілому;5) у великих розмірах;6) в особливо великих розмірах.

1. Кримінальна відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК), його відмінність від порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272 КК)

Основним безпосереднім об'єктом злочину є конституційне право людини і громадянина на безпечні умови праці. Додатковим обов'яз к овим об'єктом виступає здоров'я особи

Об'єктивна сторона характеризується 1) діянням (дією або бездіяльністю), 2) наслідками у вигляді шкоди здоров'ю або загибелі людей чи іншими тяжкими наслідками, 3) причинним зв'язком МіЖ діянням і наслідками, а також 4) місцем вчинення злочину (ним є місце, де здійснюється виробництво, підприємство, установа, організація або підприємницька діяльність громадянина - суб'єкта такої діяльності)

Суб'єкт злочину спеціальний Крім загальних ознак суб'єкта злочину, він наділений ще й спеціальними ознаками, а саме 1) є службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, 2) несе спеціальні обов'язки з охорони праці.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується, як правило, складною формою вини до самого порушення вимог законодавства про охорону праці особа ставиться умисно (інколи - необережно), а до його суспільне небезпечних наслідків - тільки необережно

Кваліфіковані види злочину мають місце тоді, коли порушення вимог законодавства про охорону праці спричинило 1) загибель людей, 2) інші тяжкі наслідки

Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека виконання робіт з підвищеною небезпекою, а додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - порушенням правил безпеки підчас виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві, 2) наслідками у вигляді загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків 3} причинним зв'язком між діянням і наслідками. Крім того, обов'язковими ознаками об'єктивної сторони складу цього злочину є обстановка і місце його вчинення.

Обстановка вчинення злочину полягає у тому, що діяння має місце в ході виконання робіт з підвищеною небезпекою. Місцем вчинення даного злочину є виробництво або будь-яке підприємство.

Суб'єкт злочину спеціальний. Ним с особа, яка зобов'язана дотримувати правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою,

Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і характеризується необережністю.

Кваліфікованими видами порушення правил під час виконання робіт з підвищеною небезпекою є спричинення цим діянням: Ї) загибелі людей; 2} інших тяжких наслідків.

 

1. Кримінальна відповідальність за порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК)

Основним безпосереднім об'єктом злочину є екологічна безпека як умова життєдіяльності людини, флори і фауни в частині нормативне визначеного порядку виконання робіт, пов'язаних з проектуванням, будівництвом, експлуатацією об'єктів, потенційно шкідливих для навколишнього природного середовища, а додатковим обов'язковим об'єктом - життя людини або інші блага.

Предметом злочину є підприємства, споруди, пересувні засоби та інші об'єкти, у зв'язку з проектуванням, експлуатацією яких існує небезпека негативного впливу на людину і довкілля.

Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю Трьох ознак: 1) діяння - порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; 2) наслідки у вигляді загибелі людей, екологічного забруднення значних територій або інших тяжких наслідків; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, на яку покладено правовий обов'язок дотримуватись відповідних приписів законодавства щодо порядку проведення державної екологічної експертизи, правил екологічної безпеки.

Суб'єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням особи до наслідків і, за загальним правилом, характеризується необережною формою вини.

 

40. Кримінальна відповідальність за посів або вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 310 КК)

Об'єктом злочину є здоров'я населення.

Предмет цього злочину - це не власне наркотики, готові до вживання, а лише рослини (чи їх частини), що містять наркотичні засоби,- мак снотворний і коноплі.

Об'єктивну сторону злочину утворюють незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель, тобто культивування цих рослин.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є незаконні посів або вирощування снотворного маку чи конопель: 1) особою, яка була засуджена за цією статтею; 2) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ККУ; 3) за попередньою змовою групою осіб з метою збуту; 4) у кількості п'ятисот і більше рослин.

 

41. Кримінальна відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (ст. 355 КК), його відмінність від вимагання (ст. 189 КК)

Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок виконання цивільно-правових зобов'язань, обов'язковим додатковим - психічна чи тілесна недоторканість, воля, здоров'я людини, право власності.

З об'єктивної сторони злочин вчиняється у формі примушування потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань. Зміст такого примушування складають дві взаємопов'язані дії: 1) вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання; 2) погроза застосувати насильство, пошкодити чи знищити майно.

Суб'єкт злочину загальний.

Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Мотивація дій винного у таких випадках на кваліфікацію вчиненого не впливає. При примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань в основі дій винної особи корисливі спонукання можуть бути відсутні. Більше того, винний за допомогою вказаних дій може прагнути повернути майно, належне йому на законних підставах.

Кваліфікуючими ознаками примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; 4) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я; 5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна, а особливо кваліфікуючими - вчинення його; 1) організованою групою; 2) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я; 3) завдання ним великої шкоди чи спричинення інших тяжких наслідків.

Вимагання – це вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Основним безпосереднім об'єктом вимагання є право власності, а його додатковими обов'язковими об'єктами виступають психічна та фізична недоторканість особи, й особиста свобода, здоров'я. Додатковими факультативними об'єктами злочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян.

Предметом злочину може бути як майно, так і право на нього, а також будь-які дії майнового характеру.

З об'єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов'язаними діями: 1) пред'явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди.

Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру.

Смисл погрози при вимаганні полягає у залякуванні особи, до якої пред'явлена вимога, з метою забезпечити вигідну для винного поведінку.

Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання - це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або добитися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.

Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами злочину закон визнає вимагання: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб, або 3) службовою особою з використанням свого службового становища, або 4) з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або 5) з пошкодженням чи знищенням майна, або 6) організованою групою; 7) що завдало значної шкоди потерпілому, або 8) майнової шкоди у великих чи 9) в особливо великих розмірах; 10) поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або 11) із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.

 

42. Кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці (ст. 328 КК), його відмінність від державної зради (ст. 111 КК) та шпигунства (ст. 114 КК)

43. Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197-1 КК)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності на землю. Додатковими об’єктами вказаних злочинів виступають, зокрема: правомірна управлінська діяльність державних і самоврядних органів у галузі земельних та архітектурно-будівельних відносин; система оподаткування; встановлений порядок охорони надр.

Предметом злочину виступає конкретна земельна ділянка, під якою треба розуміти частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Об’єктивна сторона злочину полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, у самовільному будівництві будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Самовільне зайняття земельної ділянки - це фактичне заволодіння земельною ділянкою або її частиною, вчинене особою: 1) якій ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння і користування або не передавалась у власність;2) за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки або прав на неї;3) за відсутності інших законних підстав, які дозволяють вважати користування земельною ділянкою правомірною дією.

Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці полягає у веденні на такій ділянці без належного дозволу будівельних робіт, а також виконанні монтажних робіт по спорудженню нового об’єкта - будівлі чи споруди.

Суб’єкт злочину - загальний.

Суб’єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки і самовільного будівництва на ній будівель або споруд характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками самовільного зайняття земельної ділянки є вчинення цього злочину: 1) особою, раніше судимою за такий злочин; 2) групою осіб; 3) щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, а кваліфікуючими ознаками самовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці - 2) вчинення його особою, раніше судимою за такий самий злочин. Кримінальна відповідальність за самоправство (ст. 356 КК), його відмінність від самозахисту цивільних прав