Людина як соціальний суб‘єкт

Міністерство науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

І.О.Трунова

Конспект лекцій з дисципліни

«Безпека життєдіяльності людини»

дистанційний курс «БЖД»

		Стор.
Вступ
Тема 1	Людина як елемент системи «людина – життєве середовище»
1.1	Людина як біологічний та соціальний суб‘єкт
1.2	Фізіологічні та психофізіологічні характеристики людини
1.3	Обмін речовин та енергії
1.4	Психологічні особливості людини.
1.5	Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
1.6	Ергономіка
Тема 2	Небезпеки життєдіяльності у виробничій сфері та побуті
2.1	Шум і вібрація
2.2	Іонізуючі випромінювання, радіація
2.3	Електромагнітні поля
2.4	Електричний струм
2.5	Хімічні фактори небезпеки
2.6	Біологічні фактори небезпеки
2.7	Психофізіологічні фактори небезпеки
Тема 3	Екологічна безпека
3.1	Здоровʼя та навколишнє середовище
3.2	Найважливіші глобальні проблеми людства
3.3	Загальна схема формування екологічних ситуацій
Тема 4	Небезпеки, що ведуть до надзвичайних ситуацій, заходи зниження їх наслідків
	Природні небезпеки (атмосфері, літосферні, гідросфері, біосферні)
	Небезпеки техногенного характеру (катастрофи та аварії на транспорті, заводах, в биту)
	Соціальні небезпеки (алкоголізм, тютюнокуріння, наркоманія, проституція, суїцид, венеричні захворювання, СНІД)
	Політичні небезпеки (тероризм, війни)
	Комбіновані небезпеки
Тема 5	Ризик як оцінка небезпеки
Тема 6	Перша долікарська допомога
	Надання допомоги при враженні діяльності мозку, зупинці дихання
	Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв‘язок та при переломах кісток
	Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках
	Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою
	Допомога при отруєннях
	Перша допомога при укусах

 

 

Вступ

Ще до початку зародження людства, коли не було техніки та знарядь виробництва, основою життя було забезпечення виживання.

Первісна людина була тісно пов'язана з природою. Наші предки не просто поклонялися рослинам, звірям, птахам, сонцю, вітру, воді тощо, а використовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки саме природні небезпеки становили головну загрозу.

Другою групою небезпек, які почали становити загрозу людині з часу існування її на нашій планеті, були дії інших людей. Війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення, погрози, терористичні акти та інші акти насильства супроводжували і, на жаль, продовжують супроводжувати розвиток суспільства.

Третьою на Землі з'явилась група небезпек, що походять від об'єктів, створених людьми, так званих антропогенних чинників. Ці небезпеки пов'язані з прагненням людини глибше пізнати себе і навколишній світ, створювати матеріальні блага і, як не парадоксально, з пошуком більшої безпеки.

Життя людини є найбільшою цінністю для держави і суспільства, що підтверджується Конституцією України. Але люди гинуть у мирний час на виробництві, у побуті, на транспорті та інших місцях. Навіть на відпочинку вони не можуть відчувати безпечність свого існування.

У минулому столітті на Землі від усіх війн загинуло майже 100 млн. людей, а на виробництві від нещасних випадків – 300 млн. людей. За один рік це складає 3,75 млн. людей, за один день – 10 тис. людей, за одну годину – 440 людей, за одну хвилину – 7-8 людей.

За даними Міжнародної організації праці, щороку у світі фіксується близько 125 млн. нещасних випадків, пов‘язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн. – з тяжкими та 220 тис. – зі смертельними наслідками.

В Україні у зв‘язку з високою смертністю та низькою народжуваністю чисельність населення країни зменшується щороку на 1,3 млн. чоловік.

Рівень смертності в Україні найбільший у Європі. Тривалість життя скорочується. Так, за даними на 1990 рік вона складала: у чоловіків – 67,1, у жінок – 75,4 роки, а в 1995 році – 61,8 та 73,2 роки відповідно. Загальна смертність є найвищою в південно-східному і центральному регіонах, особливо в Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Запоріжській та Харківській областях, де розташовані підприємства металургійної, вугільної, хімічної, атомної індустрії.

Погіршена екологічна ситуація внаслідок хронічної токсичної дії на організм, і в першу чергу на людський мозок, що є найбільш чутливим і вразливим, призводить до стійких порушень психічного стану. Невротичними розладами страждають 55-60% громадян. Катастрофічне поширення пияцтва й алкоголізму негативно впливає на стан здоров‘я, продуктивність виробничих сил і економіку держави. Поширюється наркоманія і токсикоманія, в першу чергу серед підлітків.

Поступово зростає не лише кількість нещасних випадків, а й кількість великих аварій та катастроф, що у свою чергу призводить до значиних матеріальних втрат та людських жертв.

У XX ст. людство увійшло у складний період історії свого існування, коли воно у своєму розвитку вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньо обережно та раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров'я та життя сучасного та майбутніх поколінь людей, існування людської цивілізації.

У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов‘язаних з питаннями безпеки. Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі людина відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-культурну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та пристосовуючи ї відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.

Безпека – це збалансований стан людини, соціумі, держави, природних і антропогенних систем тощо.

Життєдіяльність – властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це наука про комфортну та безпечну взаємодію людини із середовищем існування.

Мета курсу – збереження здоров‘я та життя людини в сучасних умовах проживання, захист її від небезпек техногенного, антропогенного, природного походження та створення комфортних умов для життєдіяльності людини.

Завдання дисципліни:
- ідентифікація небезпек;
- розробка та використання засобів захисту від небезпек;
- безперервний контроль та моніторинг засобів захисту;
- навчання робітників та населення основам захисту від небезпек;
- розробка заходів з ліквідації наслідків проявів небезпек.

Безпека життєдіяльності базується на досягненнях таких дисциплін, як інженерна психологія, фізіологія людини, охорона праці, екологія, екологічна безпека, ергономіка, економіка та подібне. Вона була і є у центрі уваги людей. З древніх часів до наших днів людина прагнула забезпечити свою безпеку. З розвитком промисловості, це зажадало спеціальних знанім. БЖД особливо актуальна зараз, в пору науково-технічного прогресу. Вона покликана зіграти важливу роль в стабілізації людського суспільства.

Тема 1. Людина як елемент системи «людина – життєве середовище»

Основні питання:

1.1 людина як біологічний та соціальний суб‘єкт;

1.2 фізіологічні особливості організму людини;

1.3 обмін речовин та енергії;

1.4 психологічні особливості людини;

1.5 роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини;

1.6 ергономіка.

 

Людина як соціальний суб‘єкт

Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. За своєю тілесною будовою й фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Характерно, що з погляду біології принципової різниці між людиною і тваринним світом немає.

Подібність, схожість людини і тварини визначається:

- складом речовини, будовою та поведінкою організмів;

- у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй.

Поняття «людина» вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні усім людям якості й особливості, що знаходять свій вияв у назві «Homo sapiens» — «людина розумна».

Людина як біологічний вид має:

- характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці);

- високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях;

- свідомість (здатність пізнання сутності зовнішнього світу і своєї особистої природи);

- мислення та мова.

Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколишньої дійсності, а з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв‘язками з ними й з іншими людьми, заглиблюватись в себе, що б досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття у світі.

Якщо тварина живе в природі, то людина — в соціумі.

Найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя: тварина живе природним чином (існування), а людина — суспільним, соціальним (життєдіяльність).

За допомогою діяльності людина перетворює природу на предмети споживання.

Діяльність — це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Потреби — це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяються на групи:

Первинні (вроджені)	- фізіологічні і сексуальні (секс, їжа, дихання, рух, житло);
- екзистенціальні (безпека свого існування, впевненість у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованість праці);
Набуті	- соціальні (належність до колективу чи спільноти, турбота про інших та увага до себе;
	- престижні (повага з боку інших, визнання, службовий зріст, високий статус у суспільстві);
	- особистісні (самовираження, самореалізація);
	- духовні (нові знання про навколишній світ, самопізнання, мистецтво).

Людина являє собою цілісну єдність біологічного, психічного і соціального рівня. Під психічним розуміємо внутрішній духовний світ людини — її волю, переживання, пам'ять, характер, темперамент. Соціальне і біологічне існують у нерозривній єдності. Біологічне, природне, можна спрощено назвати системою, «що живе», а соціальне — «як живе». Але і «що живе» і «як живе» злилися в єдине ціле, в соціальну істоту на ім'я Людина.

Людський індивід — це інтегральна єдність біологічного, психічного і соціального.

Особистість — це міра цілісності людини, включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик та має свій світогляд.

Мета життя людини розвивається в різноманітних видах діяльності — в праці, вихованні, сімейному житті, захопленні наукою, літературою і мистецтвом, в активній суспільній діяльності тощо. При цьому праця – не самоціль, а реальна основа створення об‘єктивних умов для того, щоб кожна людина могла проявити себе, розгорнути свої здібності, виявити таланти.

Мета – ідеальний результат діяльності, що подається думкою.

Стимул – зовнішній фактор, що посилює прагнення до мети.

Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед матеріально.

За Аристотелем, справжня мета людського життя — блаженство, яке називається діяльністю.