Тема 9. Соціальна структура суспільства

Всього годин – 4, семінарське заняття – 2,самостійна робота – 2.

семінарське заняття - 2 години

Перелік питань, що складають сутність теми:

1. Поняття соціальної структури;

2. Базові елементи соціальної структури;

3. Соціально-класова теорія та теорія соціальної стратифікації.

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід розпочати з того, що суспільство є складною соціальною системою, структурно організованою цілісністю, яку утворюють різні елементи, компоненти, підрозділи. У свою чергу вони теж мають певний рівень організованості й упорядкованості власної структури. Соціальна структура суспільства – ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об’єднаних стійкими зв’язками і відносинами.

Іншими словами, це внутрішній устрій суспільства, який складається з відповідно розташованих, упорядкованих елементів, що взаємодіють між собою. Поняття “соціальна структура” охоплює системно-організаційний і стратифікаційний аспекти, охарактеризуйте їх.

До другого питання. Необхідно пояснити головний зміст соціальної структури, що створюють соціальні інститути, насамперед економіка, політика (держава), наука, освіта, сім’я, зберігаючи і підтримуючи існуючі в суспільстві відносини і зв’язки. Ці інститути нормативно регулюють, контролюють і спрямовують поведінку людей у життєво важливих сферах, а також визначають стійкі, регулярно відтворювані їх рольові позиції (статуси) у різних типах соціальних організацій. Соціальний статус є первинним елементом соціальної структури суспільства, що розкриває місце особистості в соціальній структурі суспільства. Він зумовлений професією, віком, освітою, матеріальними статками тощо.. На основі близькості соціальних статусів, що встановлюють потенційну можливість участі індивідів у відповідних видах діяльності, формуються складніші структурні елементи суспільства – соціальні групи.

Вкажіть, що у соціальній структурі суспільства взаємодіють різні за чисельністю соціальні групи. Традиційно їх поділяють на малі та великі, охарактеризуйте їх.

До третього питання. Необхідно вказати, що теорію соціальної стратифікації було створено на початку 40-х років XX ст. американськими соціологами Толкоттом Парсонсом (1902–1979), Робертом-Кінгом Мертоном (нар. у 1910 р.), К. Девісом та іншими вченими, які вважали, що вертикальна класифікація людей та їх груп спричинена розподілом функцій у суспільстві. На їх думку, соціальна стратифікація забезпечує виокремлення соціальних верств за певними важливими для конкретного суспільства ознаками (критеріями): характером власності, розміром доходів, обсягом влади, освітою, престижем, національними та іншими рисами.

Соціальна стратифікація (лат. stratum – шар) – поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.

Розкажіти, що англійський соціолог Е. Гідденс розрізняє чотири основні історичні типи стратифікованого суспільства: рабство, касти, стани і класи: рабство, касти,стани, класи, охарактеризуйте їх

 

Тема 10. Соціальні організації.

Всього годин – 4, лекційне заняття – 2,самостійна робота – 2.

семінарське заняття - 2 години

Перелік питань, що складають сутність теми:

1. Поняття та характерні риси соціальної організації

2. Формальні і неформальні організації.

3. Бюрократія як соціальне явище

4. Поняття соціального інституту.

5. Функції та дисфункції соціальних інститутів.

6. Співвідношення понять соціальний інститут та соціальна організація.

7. Позитивні та негативні риси бюрократії за М.Вебером

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід розпочати з того, що суспільство як соціальна реальність упорядковано не тільки інституціально, а й організаційно. Організація як процес налагодження та узгодження поведінки індивідів притаманна всім суспільним утворенням – об’єднанням людей, закладам, установам тощо.

Соціальна організація – соціальна група, орієнтована на до­сягнення взаємопов’язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур. Наголосіть на тому, що переважна більшість цілей, які ставлять перед собою люди, соціальні спільноти, неможливо досягти без соціальних організацій, що зумовлює їх повсюдність і різноманітність. Назвіть найбільш значущі серед них:

– організації з виробництва товарів і послуг (промислові, сільськогосподарські, сервісні підприємства і фірми, фінансові установи, банки);

– організації в галузі освіти (дошкільні, шкільні, вищі навчальні заклади, заклади додаткової освіти);

– організації в галузі медичного обслуговування, охорони здоров’я, відпочинку, фізичної культури і спорту (лікарні, санаторії, туристичні бази, стадіони);

– науково-дослідні організації;

– органи законодавчої, виконавчої влади. їх називають ще діловими організаціями, які виконують суспільне корисні функції: кооперацію, співробітництво упорядкування підпорядкування),управління, соціальний контроль.

До другого питання. Необхідно пояснити, що основний критерій структурування соціальних організацій – ступінь формалізації існуючих у них відносин. З урахуванням його розрізняють формальні й неформальні організації. Поясніть, що формальні організації. будують соціальні відносини на підставі регламентації зв’язків, статусів, норм. Ними є, наприклад, промислове підприємство, фірма, університет, муніципальна структура (мерія). В основі формальної організації лежить розподіл праці, її спеціалізація за функціональною ознакою. Неформальні організації, грунтуються на товариських взаєминах та особистому виборі зв’язків учасників і характеризується соціальною самостійністю. Ними є любительські групи, відносини лідерства, симпатій тощо. Неформальна організація має значний вплив на формальну і прагне змінити існуючі в ній відносини за своїми потребами.

До третього питання. Необхідно вказати, що вперше аналiз бюрократiї як специфiчної системи соцiальної регуляцiї здiйснив видатний нiмецький соцiолог Макс Вебер (1864-19). Вебер вважав головною тенденцiєю нової i новiтньої iсторiї – процеси рацiоналiзацiї.(rationalization), а саме - процеси замiщення традицiйних, виключно досвiдних методiв соцiальної органiзацiї методами теоретично обгрунтованими, із явно сформульованими, старано розрахованими правилами i процедурамми. Скажіть, що поняття бюрократiї соцiологи вживають у нейтральному значеннi, без того негативного навантаження, яке це слово має у повсякденному вжитку, коли ми використовуємо його для позначення, наприклад, органiзацiйної неефективностi. Поясніть, що бюрократ, в американському варiантi повсякденної свідомості, найчастiше уявляється як офiцiозний, зосереджений на правилах, заплутаний у концелярських формалiзмах клерк, що ухиляється вiд відповідальності i займається малопродуктивною роботою.

До четвертого питання Насамперед слід сказати, що соціальні інститути, дають змогу створити міцну і стійку систему відносин між людьми у складному суспільному середовищі, сформувати соціальний порядок, необхідний для задоволення об’єктивних потреб щодо безпеки, збереження умов матеріального життя, соціальних благ, цінностей культури тощо. Дайте визначення поняттю Соціальний інститут (лат. institutum – організація, лад) – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства. Визначте основні риси соціальних інститутів:

– соціальні інститути є комплексом формальних і неформальних правил поведінки, принципів, культурних норм, які регулюють різні сфери діяльності індивідів у суспільстві (сферу економіки, політики, освіти) і обмежують вчинки людей відповідно до суспільних інтересів;

– соціальні інститути охоплюють певну сукупність людей та установ, які покликані вирішувати важливі для розвитку суспільства завдання. Наприклад, для виховання, професійної підготовки через школи, університети та ін.

До п’ятого питання Насамперед слід зазначити, що соціальні інститути здійснюють у суспільстві важливі функції: інтеграцію і об’єднання суспільства, диференціації, поселення за певними соціальними статусами і ролями, вироблення чітких норм, правил, принципів життєдіяльності суспільних спільностей; регулювання відносин у соціальних спільностях, залучення людей до суспільної діяльності, здійснюють соціальний контроль.

Соціальні інститути тісно взаємодіють із суспільством. Основою взаємодії, є реалізація головної функції інститутів – задоволення конкретних соціальних потреб, інтересів та ін.

Дисфункції виражаються в нестачі матеріальних засобів і в організаційних неполадках, у неясності мети діяльності. Одним з явних виражень дисфункції соціального інституту є персоналізація його діяльності.

Серед найпоширеніших дисфункцій виділіть:

– невідповідність інституту конкретним потребам суспільства (нечіткість інституціальної діяльності);

– розмитість, невизначеність функцій, вироджування їх у символічні, е спрямовані на досягнення ра­ціональних цілей;

– зниження авторитету соціального інституту в суспільстві;

– персоналізація діяльності інституту, яка означає, що він перестає діяти відповідно до об’єктивних потреб, змінює свої функції залежно від інтересів окремих людей, їх особистих рис.

До шостого питання Вкажіть, що багато соціологів називають соціальні організації різновидом соціального інституту, але вони мають відмінні від них риси:

1- Соціальна організація утворена усвідомлено і цілеспрямовано для досягнення конкретних цілей своєї діяльності. Вона є певним засобом (інструментом) вирішення завдань. Переслідувана організацією мета не обов’язково збігається з цілями людей, що беруть участь у її діяльності. Тому організація створює різні системи стимулювання, за допомогою яких залучає індивідів до діяльності для досягнення загальної мети.

2. Соціальна організація має чіткий загальнообов’язковий порядок, система її статусів і ролей – ієрархічну структуру. Їй властивий високий ступінь формалізації відносин. Відповідно правила, регламенти, розпорядок охоплюють усю сферу поведінки її учасників, соціальні ролі яких – чітко визначені, а відносини передбачають владу і підпорядкування (субординацію).

3. Для підтримування стабільності відносин, координації дій кожна організація повинна мати координуючий орган або систему управління. Функції її різноманітні, а оптимальний їх набір залежить від цілей організації, зовнішнього середовища.

До сьомого питання Насамперад скажіть, що за Вебером, ідеальньній бюрократiї властивi такi сім особливостей: функцiональна спецiалiзацiя, ієрархiя влади, регуляцiя дій, квалiфiкованiсть персоналу, забезпечення, карьера, архiвацiя документiв. Слід сказати, що найчастіше соціологи відзначають, як основні, такі шість недоліків бюрократії:

– Неефективність у незвичайних ситуаціях, яка, фактично, є наслідком підвищеної ефективності у звичайних, типових ситуаціях.

– Другий недолік бюрократії – так звана перекручена рацiональнiсть.

– Третій з поширених недолiкiв бюрократiї – це так зване замiщення цiлi.

– Четвертий широковизнаний недолiк бюрократiї - це тенденцiя дозростання, до збiльшення своєї чисельностi

–) П’ятий недолiк бюрократiї – це авторитарнiсть.її структури.

– I, нарешті, шостий, один з найнебезпечніших недоліків бюрократії - це її тенденція вироджуватися в олігархію.