Історія протестантизму: етапи зародження та розвитку

 

Перші голоси протесту в лоні римо-католицької церкви пов’язані з ім’ям Джона Уїкліфа (1330?–1384). Він був католицьким священи-ком і професором теології в Оксфорді (Велика Британія). Д. Уїкліф гостро критикував те, що церква занедбала вивчення Біблії. У літе-ратурі часто цитують його заяву відносно бажання Бога: «Бог хоче, щоб кожна парафіяльна церква цієї країни мала добру Біблію і до-бре розуміла Євангеліє, щоб священики належно досліджували їх та дійсно навчали людей Євангелії і Божих заповідей!» (Людство в по-шуках Бога. // Реформація — Нові спроби знайти Бога. 2001, с. 310) Уїкліф останні роки свого життя віддав перекладу Вульгати (Біблія, що написана латинською мовою) англійською мовою. Ніколас Герефордський, видав першу повну Біблію англійською мовою. Його вчення поширилося у Швейцарії та південній Німеччині в XVI сто-літті як цвінгліянство. Ідеологічна основа цвінглиянства представляє христоцентричний паулінізм, тобто, викладене в посланнях апостола Павла, вчення про спокуту Христом гріха й жорсткий детермінізм порятунку обраних Богом людей від благодаті через віру. Критерій істинності цвінгліянства дуже суворий: істинно лише те, що підтвер-джується Священним писанням. Таїнства заперечуються й сприйма-ються тільки як символи. У зв’язку з цим цвінгліянство сприймалося як украй радикальне й нецерковне вчення. Друга хвиля поширення

 

— 395 —

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС

цвінгліянства пов’язана з ім’ям Булінгера. До початку XVII століття цвінгліянство зливається з кальвінізмом.

 

Погляди англійського реформатора дуже вплинули на Яна Гуса (1369?–1415). Він був католицьким священиком в Богемії і, крім того, ректором Празького університету. Ян Гус виступав проти за-перечення католицької церкви і наголошував на важливості чи-тання Біблії. Ця діяльність Яна Гуса швидко викликала обурення з боку ієрархії. Влада наказала йому припинити проповідування анти-папських ідей Д. Уїкліфа, але він безкомпромісно захищав Біблію. Спочатку його відлучили від церкви (1410 р.), а потім, після допиту на Констанцькому соборі, визнали винним у єресі. Ян Гус відмовився зректися і в 1415 р. його спалили. На тому ж соборі було видано наказ викопати і спалити кістки Уїкліфа, незважаючи на те, що після його смерті минуло більше 30 років.

 

Початок протестантської Реформації пов’язаний з 31 жовтня 1517 р., коли Мартін Лютер (1483–1546) прибив до дверей церкви свої 95 тез. Він був августиніанським ченцем, доктором богослов’я і професором біблійних досліджень у Віттенберзькому університеті. Його тези не були запланованим бунтом, він протестував спочатку тільки проти продажу індульгенцій («Диспут про силу індульген-цій» — так він назвав свої 95 тез). Проте подальший осуд його ідей папою призвели до формулювання Лютером нових, ще більш рад-кальних тез.

 

Розглянемо лише три тези з того документу, що так не сподоба-лось папі:

 

— 5. «Папа не має ні права, ні влади звільняти від будь-якого покарання, за винятком покарання, яке він наклав на когось, користуючись своєю владою…

 

— 20. Отже, коли папа говорить про повне відпущення гріхів і звільнення від усіх покарань, це насправді не стосується всіх покарань, а лише тих, які він сам на когось наклав…

 

— 36. Кожен християнин, що відчуває справжні докори сум-ління, навіть без листів прощення, має право на повне звіль-нення від покарання і вини» (Людство в пошуках Бога. // Реформація — Нові спроби знайти Бога. 2001, с. 314).

 

Подальша його праця й ідеї реформаціїї набули популярнос-ті. У 1524 р. послідовники Лютера отримали назву «Лютерани», а

в 1526 р. імператор надав право кожному німецькому князівству са-

 

— 396 —

МОДУЛЬ V. ХРИСТИЯНСТВО ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ І СЬОГОДЕННІ

мому вибирати собі релігію — католицизм чи лютеранство. Правда через три роки імператор відмінив своє рішення, і деякі німецькі князі запротестували. Відтоді прихильникам реформації дали назву «протестанти».

 

З теоретичних питань пішли розходження між протестантами і католиками? Найважливіші три. Лютер навчав, що спасіння можливе завдяки «виправданню лише особистою вірою», а не через відпущен-ня гріхів священиком або через плоди покути. Прощення досягається завдяки Божій милості, а не через священиків чи римських пап. Всі питання віри мають затверджуватись лише Писаннями, а не папами чи церковними соборами.

 

Основи віровчення лютеран викладені в «Книзі угоди» (1584 р.). Новий Заповіт Господа І. Христа — найважливіша частина всієї Біб-лії. Євангеліє від Іоанна та послання апостола Павла — це джерело, або перлинка Нового заповіту. Лютерани не поклоняються іконам. Свічки, вівтар, розп’яття збережені. Католицька меса відкинута. Богослужіння виконується на мові парафіян, як правило, — це про-повідь з поясненням пунктів віровчення. На відміну від римо-като-лицької церкви і православ’я з таїнств визначаються лише хрещення і причастя. Подружня невірність може бути однією з причин для роз-лучення, а сам шлюб не вважається таїнством. Церква в їх розумін-ні — це «конгрегація святих. Там Євангелія правильно сповідуються, а таїнства дійсно здійснюються».

 

Авторитетом з питань віри визнано Священне Писання, а право зрозуміти й тлумачити його надається кожному віруючому.

 

Громаду очолює пастор та виборна церковна рада. Існує думка, що німецькі переселенці занесли в Україну цю релігію. Сьогоднішня Українська лютеранська церква не є цілковито іноземним явищем. Вона має довгу історію в Україні. Головна мета цієї церкви — пробу-дження духовності й національної свідомості українців. Вона зуміла зберегти й розвинути східний український обряд (на основі літургії Івана Золотоуста). Сучасний розмах громад в Україні невеликий. Фахівці вважають, що діє близько 64 громад. В Україні зареєстро-вані лише три лютеранські церкви: німецька (48), українська (18) і шведська (1). Найбільш відома спілка «Братня лютеранська церква в Україні».

 

За 400 років у світі з’явилося понад 30 релігійних течій цього напрямку. Кожна з них вважає Біблію за слово Бога і знаходить там

 

— 397 —

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС

«своє» святе, що є чимось значним і особистим як у світорозумінні, так і в намірах Бога.

 

Кальвінізм. Кальвінізм — є різновид реформаторської течії. Вінвиник на початку XVI ст. Теоретичним джерелом цієї релігії стала праця Жана Кальвіна «Настанови у християнській вірі». Цей твір став основою усіх пізніших реформатських церков на земній кулі. Його праця підсумувала ідеї ранніх отців церкви і богословів. Роз-глянемо основні доктрини.

 

Бог є абсолютним сувереном і за своєю волею керує всім. Людина абсолютно недостойна милості через своє гріхопадіння. Спасіння не залежить від виконання людиною добрих справ, а

залежить лише від Бога.

 

Процитуємо Ж. Кальвіна, його догмат про визначення: «Ми за-являємо, що Бог через вічний і незмінний намір один раз для всіх визначив, кому Він дає спасіння, а кого Він засуджує на знищення. Ми твердимо, що цей намір стосовно обраних базується на Його ве-ликодушній милості і не залежить від заслуг людини; а для тих, кого Він віддає на засудження, брама життя зачинена через справедливий і бездоганний, однак незбагненний вирок» (Людство в пошуках Бога. // Реформація — Нові спроби знайти Бога. 2001, с. 323).

 

Цей уривок досить суворий, а вчення його виявлялось у різних сферах життя. Християни, згідно твердженню Ж.Кальвіна, мусять провадити святе і чеснотливе життя, уникати задоволень та приволь-ності. Церква, яка складається з обранців, повинна бути вільною від усіх цивільних обмежень. Завдяки їй можна побудувати справді бла-гочестиве суспільство.

 

Вільям Форель — реформатор із Франції — умовив Кальвіна поселитись у Женеві і разом там впроваджувати кальвінізм в жит-тя. Вони на все встановили строгі правила: від релігійних настанов і церковних служб до суспільної моралі. Вони запровадили суворі по-карання за недотримування тих правил. Найбільш горезвісна спра-ва — це спалення Мігеля Сервета та наукових книг кальвіністами.

 

Вплив кальвінізму та його різновидів на мешканців України скорі-ше має теоретичне значення. Слідів широкого поширення офіційних по-слідовників кальвінізму в Україні в практичному напрямку важко зна-йти і можна констатувати, що ця течія майже не охопила нашу країну.

 

Англіканство. Це «реформація зверху», без якихось змін упринципах церковної організації, а також доктрині й обрядовості. У

 

— 398 —

МОДУЛЬ V. ХРИСТИЯНСТВО ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ І СЬОГОДЕННІ

1534 році за спеціальним актом відбулося підпорядкування англій-ської церкви королю: Генріх VIII розірвав відносини з Ватиканом і встав на чолі церкви, що дозволило йому розірвати шлюб. Мона-стирські землі були конфісковані на користь його скарбниці, що зба-гатило короля й дало можливість одержати нові земельні володіння.

 

У 1562 р. була проголошена доктрина нової церкви а реформована церква була названа англіканською. У 1571 р. — було проголошено англіканський Символ віри з 39 членів, у якому були збережені цер-ковна ієрархія (з епископатом і безшлюбним духівництвом), пишний культ, літургія, таємниче розуміння Євхаристії тощо. Остаточний ви-гляд англіканства склався під час царювання Єлизавети I у XVI ст.

 

У цей період була завершена розробка «Книги загальних моли-тов» та 39 документів, що містять основу англіканського віровчен-ня. Англійська англіканська церква є однією з державних церков Великобританії. Архієпіскопи та єпіскопи призначаються монархом за рекомендацією урядової комісії. Частина єпископів займає місця в палаті лордів парламенту.

 

Англіканство сполучає католицький догмат про рятівну силу церкви з протестантським вченням про порятунок особистою вірою. Єпископат нагадує католицький та претендує на апостольську на-ступність. У сфері догматики й обрядовості в англіканстві є умовний поділ на два плини — «високий», що тяжіє до католицизму, та «низь-кий», протестантський, що дозволяє англіканській церкві вступати в екуменнічні рухи як з католицькою церквою, так і з протестантськи-ми течіями.

 

До складу Англіканської співдружності входять 25 автономних церков та 6 незалежних церковних організацій, ієрархи яких зустрі-чаються на періодичних Ламбертських конференціях. Загальне чис-ло сучасних англіканців становить близько 70 мільйонів, переважно у Великобританії та її колишніх колоніях.

 

Баптизм. Баптизм, як релігія, приваблює людей своїми моральни-ми нормами. Вона для віруючих завжди виступала як наука життя. У моралі баптистів завжди можна виділити питання про правила пове-дінки, норми моральності, а також про зміст життя. Особливо підкрес-люється аморальність безбожників. Баптисти вірять у спокутну місію Христа та його друге пришестя, і Божий суд. Вони вважають, що за всі гріхи людей перед Богом уже поніс кару Спаситель — Христос. Людям залишається вірити в Сина Божого і, таким чином, «очиститися».

 

— 399 —

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС

Баптисти підтримують також віровчення про триєдність Бога і осо-бисто трактують це. Кілька разів на тиждень, і обов’язково у неділю, вони збираються в молитовних будинках. Особливих культових спо-руд (як у католиків і православних) там немає. На зборах вони прого-лошують молитви, читають і співають гімни у супроводі музичних ін-струментів. Раз на місяць відбувається хлібопреломлення, або вечеря любові. Символом «духовного відродження» стає обряд хрещення, але над дорослими і після релігійної підготовки. Хрещення немовлят у баптистів відсутнє, бо немовля ще не має віри, а доросла людина має свободу вибору і свідомо обирає релігію. Хрещення і хлібопре-ломлення не вважаються таїнствами, бо це лише обряд, пов’язаний з Христом, і здійснюється на Його честь. Тому усі християнські свя-та, пов’язані з іменем Христа, баптисти дуже шанують. Вільний час баптист присвячує Біблії і баптистським зборам. На користь громади віддається значна частина свого заробітку. Особливо шанується та людина, яка дотримується цього напрямку, не одружується з людьми іншої віри, а тим більш — з невіруючими.

 

Баптизм виник у 1609 р. В Україну ця релігія потрапила з Німеч-чини у середині XIX ст. У 1944 р. створена церква євангельських християн-баптистів (ЄХБ). У 1945 р. до них приєдналася частинап’ятдесятників. П’ятдесятники — досить молода релігійна організа-ція. Початок її діяльності у світі припадає на 1901 р. Вони вірять у можливість сходження до них Святого Духа і безпосереднього спілку-вання з Богом. Дари святого Духа — це зцілення, пророкування, спіл-кування на інших мовах тощо. Найбільш поширені п’ятдесятницькі релігійні організації в Рівненській, Волинській та Тернопільській об-ластях.

 

На початку 60-х років ХХ ст. відбувся розкол церкви ЄХБ. Най-активніші члени потім створили керівний орган — Раду церкви ЄХБ. «Баптисти-розкольники» особливо ставилися до законодавства про свободу совісті.

 

В Україні діють більш 2000 громад ЄХБ-баптистів. Найбільш поширені баптистські громади в Чернівецькій (142), Київській (139), Вінницькій (126) та Хмельницькій (132) областях; Громади утворили Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів (ВСОЄХБ). Баптисти мають 5 періодичних видань.

 

Всеукраїнський союз християн віри Євангельської (п’ятдесят-ники) найбільшу кількість громад мають у 4-х областях України:

 

— 400 —

МОДУЛЬ V. ХРИСТИЯНСТВО ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ І СЬОГОДЕННІ

Рівненській (207), Волинській (130), Чернівецькій (101) та Терно-пільській (80). Видавництво нараховує три періодики.

 

В Україні існують також інші різновиди протестантства, але всі вони мають багато спільного з баптизмом. Наприклад, адвентисти виникли у 1831 р. Адвентизм заперечує безсмертя душі. Під час «дру-гого пришестя» Христа Бог воскресить як тіла, так і душі померлих. Це перший етап. Другий полягає в тому, що після воскресіння Бог буде їх судити. Грішники не будуть мати ніякої надії на подальше життя, а праведники існуватимуть вічно. Останні моменти віри дуже близькі з баптистами.

 

Варто нагадати, що в Україні досить поширені адвентисти сьо-мого дня (АСД). Вони зосереджені, приблизно, у 500 громадах, тавідносно рівномірно розташовані по Україні. На цьому фоні виділя-ються Чернівецька та Вінницька області. Там їх відповідно 85 та 70. В суспільстві вони ведуть широку діяльність. Як правило, це допомога тим, хто знаходиться в будинках для людей похилого віку, лікарнях, сиротинцях. Інакше кажучи, вони там, де людям тяжко. Видавницька діяльність охоплює дві періодики.

 

В протестантських церквах існують необхідні управлінські структури, в тому числі республіканські духовні центри. Вони діють на підставі статутів, зареєстрованих в установленому законом поряд-ку. Там панує спокійна діловитість: зміцнюється матеріальна база релігійної діяльності, ведеться релігійно-просвітницька, морально-виховна, місіонерська робота. Зв’язки з братніми церквами інших держав ретельно підтримуються. З-за кордону регулярно завозиться релігійна література, медикаменти, одяг, продовольчі товари, які роз-поділяються по лікарнях, будинках сиріт, серед людей похилого віку, інших малозахищених верств населення.

 

Теологія протестантизму

 

Отже, протестантизм розділяє загальнохристиянські представ-лення про буття Бога, його триєдність, про безсмертя душі, рай та пекло (відкидаючи при цьому католицьке вчення про чистилище), про Одкровення тощо. Разом з тим, протестантизм висунув 3 нових принципи: порятунок особистою вірою, священство усіх віруючих, винятковий авторитет Священного Писання (Біблії).

 

Відповідно до вчення протестантизму, першорідний гріх зіпсу-вав природу людини, позбавив її здатності до добра, тому вона може

 

— 401 —

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС

домогтися порятунку не за допомогою добрих справ, таїнств та ас-кетизму, а тільки завдяки особистій вірі в спокутну жертву Ісуса Христа.

 

Кожен християнин, становлячись охрещеним, одержує «присвя-ту» на спілкування з Богом, право проповідувати і робити богослу-жіння без посередників (церкви і духівництва). У протестантизмі в такий спосіб знімається догматичне розходження між священником і мирянином, скасовується церковна ієрархія. Тому в протестантизмі відсутня сповідь і відпущення гріхів, а також безшлюбність священи-ків та пасторів (М. Лютер відмовився від чернецтва та одружився з колишньою монахинею). Молитовні дома протестантів були звільне-ні від пишного оздоблення, від вівтарів, образів і статуй, зняті дзвони. Богослужіння протестантів гранично спрощене і зведено до пропо-віді, молитви і співів псалмів та гімнів на національних мовах. Біблія була переведена на національні мови, а її вивчення і тлумачення стало головним обов’язком кожного віруючого. Принцип загального священства заклав основу демократичного устрою громад (рівність мирян і духівництва, виборність, звітність і т.д.).

 

Теологія протестантизму пройшла у своєму розвитку ряд етапів. Це ортодоксальна теологія XVI ст. (М. Лютер, Ж. Кальвін), непротес-тантська, або ліберальна теологія XVIII–XIX ст. (Ф. Шлейєрмахер, Е. Трьольч, А. Гарнак), «теологія кризи», або діалектична теоло-гія, що з’явилася після Першої світової війни (К. Барт, П. Тілліх, Р. Бультман), радикальна або «нова» теологія, що поширилася після Другої світової війни (Д. Бонхоффер).

 

У XIX–XX ст. для деяких напрямків протестантизму характерне прагнення дати раціоналістичне тлумачення Біблії, проповідь «ре-лігії без бога» (тобто тільки як морального вчення). Протестантські церкви відіграють головну роль у світовому екуменічному русі.

 

 

— 402 —

МОДУЛЬ V. ХРИСТИЯНСТВО ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ І СЬОГОДЕННІ

Запитання та завдання для самоконтролю

 

1. Назвіть відомі вам історичні підстави виникнення протестан-тизму.

 

2. За яким принципом визначається приналежність релігійної течії до протестантизму?

 

3. Назвіть основні етапи розвитку протестантської теології.