Якою є умова максимізації прибутку для будь якої фірми, незалежно від ринкової структури, в якій вона функціонує? Проілюструйте

Прибуток виступає як різниця між виручкою від продажу товарів (Total Rewenue – TR) і загальними витратами на його виробництво: Pr= TR – TC.

Виручка – це ціна (Р), помножена на обсяг виробництва (Q). Відповідно: гранична виручка (marginal revenue – MR) – це зміни в обсязі виручки від продажу при зміні обсягу виробництва/продажу на одиницю (∆Q): MR = ∆TR/∆Q.

Оскільки ціна не залежить від обсягів виробництва, то ∆TR = P∆Q, таким чином, MR = P.

Очевидно, що максимальний прибуток буде отримано при обсязі виробництва на рівні, який максимізує різницю (TR - TC), тобто у точці В, яка зветься точкою злому (break-tven point). На графіку загальних функцій цей обсяг буде знаходитися там, де дотична до кривої загальних витрат буде паралельною функції загальної виручки.

У точці В фірма повністю покриває за рахунок виручки всі альтернативні витрати виробництва, тобто всі бухгалтерські витрати, і (imputed cost) всіх ресурсів, що постачаються власником. У цьому випадку фірма отримує нормальний прибуток (normal profit). Та частина прибутку, що перевищує нормальний, зветься економічним прибутком (economic profit). Рис.

Cформулюємо загальне правило вибору оптимального обсягу виробництва, або загальну умову максимізації прибутку:

q прибуток максимізується на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам:

Це правило справедливе для всіх фірм, у будь-якій ринковій структурі.

Аналітичний метод визначення оптимального обсягу випуску для максимізації прибутку базується на тому, що треба відшукати такий обсяг, для якого похідна функції дорівнює нулю. Прибуток максимізується в точці, де приріст обсягу виробництва не змінює прибутку, тобто ,

Отже, умовою максимізації прибутку є: . Це рівняння є рівнянням рівноваги, тому що лише у випадку (а для конкурентної фірми ), фірма не буде мати стимулів до зміни обсягів виробництва, оскільки будь-яка зміна не поліпшить показників прибутку.

Частина кривої короткострокових граничних витрат конкурентної фірми, що розташована вище точки мінімуму кривої середніх змінних витрат – це крива пропозиції конкурентної фірми. Доведіть.

Крива нетривалої пропозиції конкурентної фірми - це взаємовідношення між ціною і обсягом виробництва. Кривая предложения конкурентной фирмы показывает, какой объем продукции будет производить и предлагать фирма, чтобы иметь максимальную прибыль.

Конкурентна фірма пристосовує обсяг до того, щоб ціна дорівнювала маржинальним витратам, за умовами чого фірма максимізує прибуток. Ціна має перевищувати середні змінні витрати інакше фірма згортає операції. Обсяг виробництва нижче мін. AVC буде дорівнювати 0.

Таким чином, крива нетривалої пропозиції конкурентної фірми - це та частка її маржинальних витрат, яка знаходиться понад мінімальною точкою кривої середніх змінних витрат.

Крива пропонування показує обсяг продукції, який фірма може поставити на ринок за всіх можливих значень ціни. Згідно з правилом визначення оптимального обсягу випуску, фірма завжди, за будь-якої ціни, розширює виробництво до рівня, де . Отже, всі параметри виробництва належать кривій граничних витрат . Але фірма припиняє виробництво, якщо ціна впаде нижче середніх змінних витрат

Она будет совпадать с той частью кривой предельных затрат фирмы, которая расположенная выше кривой ее средних переменных затрат (AVC)

А – точка прекращения операций (MC = AVC)

В – точка самоокупаемости. (MC = ATC)

Определение объема выпуска при любой цене (Р₁, Р₂), выше минимума AVC, осуществляется проведением горизонтальной линии до кривой МС и вертикальной линии от точки их пересечения до оси абсцисс (q₁, q₂), определяющей объем продукции, который фирма по соответствующей цене предлагает для продажи.