Формулювання предмету дослідження у студента не має викликати особливих труднощів, оскільки саме він зумовив тему курсової роботи, яка зазначена на титульній сторінці як її назва

Під час огляду літератури студент має продемонструвати обізнаність з найважливішими дослідженнями по темі роботи, вміти виявити найбільш цінні з них, систематизувати за певним критерієм у логічній послідовності.

Виконання основної частини роботи передбачає не просте переписування підручників, а аналіз наукових положень, цитування, виявлення дискусійних питань, точок зору в історико-правовій науці.

Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить.

Конспектуючи матеріал, слід постійно пам'ятати тему курсової (контрольної) роботи щоб виписувати тільки те, що має відношення до теми дослідження.

Оскільки робота виконується передусім з юридичної дисципліни, слід особливо уважно підійти до системного опису історичних документів, що визначали державний устрій країни, врегульовували правове становище населення і т. ін.

Зміст розділів основної частини роботи має відповідати темі роботи і повністю її розкривати. Він має продемонструвати вміння студента стисло, логічно і аргументовано викласти зібраний матеріал.

Для викладу матеріалу слід обирати лаконічну мовну форму, близьку до академічної, домагатися чітких і влучних визначень. Але головне полягає в тому, щоб аргументовано, логічно викласти матеріал. Не треба намагатися до збільшити обсяг роботи за рахунок переписування матеріалу, який виявився цікавим. Головне своїми словами викласти те чи інше теоретичне положення, його генезис та методологічне значення для історико-правової науки.

Бажано щоб кожен розділ роботи закінчувався короткими висновками (2-3 абзаци). Вони не виділяються окремим підзаголовком «Висновок за розділ», а як правило, починаються зі слів: «Отже» або «Таким чином».

При написанні основної частини роботи найчастіше зустрічаються такі помилки:

– студент неправильно розуміє своє завдання і в такому випадку курсова робота зводиться до простого переписування цілих сторінок з 2-3 джерел. Тому, щоб робота не скидалася на плагіат, серйозні наукові положення слід подавати з посиланням на джерело. Зазвичай це не тільки підручник. Написання курсової роботи передбачає більш глибоке ознайомлення з темою, ніж вона висвітлена в лекційному курсі;

– іншим недоліком, що часто зустрічається у студентських роботах, є перевантаження їх довгими цитатами з авторитетної теоретичної публікації. Тому подаючи ту чи іншу точку зору слід своїми словами переказати її (жодним чином не спотворивши точки зору автора), порівняти з судженнями інших науковців, виявити співпадіння та розходження у поглядах. У курсовій роботі автору необхідно обов’язково висловити свою думку і ставлення до проблеми. У тексті це виділяється таким чином: "З нашої точки зору...", або "Вважаємо, що...";

Найбільш часті помилки при написанні курсової (контрольної) роботи пов’язані з неправильним цитуванням та оформленням посилань. У зв’язку з цим студенту слід знати, що для підтвердження власних висновків посиланням на авторитетне джерело чи критичної оцінки судження того чи іншого автора обов’язково слід наводити цитати. Цитувати слід точно, бо найменше скорочення може спотворити зміст, вкладений автором. Текст цитати береться у лапки і наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі з збереженням особливостей авторського стилю. Якщо цитата надто довга допускається її скорочення без зміни її змісту. Місце скорочення позначається три крапкою.

Після цитування слід зробити відповідне посилання у відповідності до вимог бібліографічних стандартів. У випадку непрямого цитування (переказі своїми словами думки інших авторів), що дозволяє значно скоротити текст роботи, слід бути максимально точним і коректним, давати відповідні посилання на джерело. Цитат має бути не забагато, але й не замало. І те і інше знижує рівень наукової роботи. Якщо студент бажає виділити у цитаті окремі слова то має це спеціально обумовити, тобто після пояснювального тексту поставити крапку і зазначити свої ініціали. При цьому весь текст слід взяти у круглі дужки. Наприклад: (підкреслено мною – В.П.) або (курсив наш – В.П.)

Ось приклади способів прямого цитування:

Найважливішим вважаємо положення параграфу 19 австрійської конституції (Основного державного закону) від 21 грудня 1867 р.: «Усі народи держави є рівноправними і кожен народ має непорушне право берегти і плекати свою народність та мову. Держава визнає рівноправність усіх краєвих мов у школах, урядах і у публічному житті».

Граф К. Бадені при відкритті сесії Галицького сейму у 1892 р. заявив, що причинами еміграції є "...вроджена недолугість і флегматичність...", яка "...утруднює пошук відповідних заробітків..." емігрантам вдома.

Непряме цитування виглядає так:

За твердженням видатного українського історика Н. Полонської-Василенко прагнення створити незалежну державу, свідомість потреби її – головне досягнення українського народу в ХІХ ст.

Український дослідник В. Буцевицький висловлював думку, що феодально-абсолютистська Австрійська, а потім Австро-Угорська монархія запровадили в імперії бюрократично-поліцейський режим, придушуючи, в тому числі і в Галичині, найменші прояви вільної думки, здійснюючи курс на викорінення національної самобутності й асиміляцію підневільних народів.

Користуючись літературою виданою за радянських часів, потрібно критично ставитись до ідеологічних перекручень спричинених тодішніми ідеологічними настановами, політичних ярликів (наприклад: буржуазний націоналізм і. п.).

Що стосується оформлення посилань, то найбільш типовою помилкою, яку допускають студенти цитуючи витяг зі статті чи історичного документу є те, що опис праці неповний (не вказано назви видавництва чи іншого обов’язкового атрибуту бібліографічного опису), це ж стосується і оформлення списку використаної літератури.