Зв’язок статичних і динамічних баз даних

 

Для того щоб почати працювати з динамічною БД, потрібен або доступний для завантаження динамічної БД файл на диску, або початкове завантаження динамічної бази вручну. Викликано це тим, що Пролог формує динамічну базу в оперативній пам’яті. Виключення комп’ютера або просто вихід з програми можуть привести до втрати даних. У цих умовах найцінніші дані можна представити фактами статичної бази даних безпосередньо в тілі програми.

При застосуванні такого підходу, для можливості зміни даних у процесі роботи програми або додавання нових фактів, слід перезаписати дані із статичної до динамічної БД.

У програмі 6_2 використовуються дві бази даних однакової структури

Адреса (Організація, Вулиця, Будинок, Группа_Організацій)

Одна з них є динамічною і описана предикатом address() у секції database, друга – статичною і описана предикатом adres() у секції predicates.

/* Програма 6_2 */

domains

firm, street, group = symbol

house = integer

database

address (firm, street, house, grup)

predicates

adres (firm, street, house, group)

place (firm, street, house, group)

load_dbd

del (firm)

school (firm)

bank (firm)

clauses

adres („ІФНТУНГ”, „вул. Карпатська”, 15, „Bуз”).

adres („Прикарпатський університет”, „вул. Шевченко”, 57, „Вуз”).

adres („Аваль”, „вул. Сахарова”, 32, „Банк”).

adres („Надра”, „вул. Чорновола”, 23, „Банк”).

load_dbd:- adres (X, Av, N, G), assertz (address (X, Av, N, G)), fail.

load_dbd:-!.

del (Firm) :- retract (address (Firm, _, _, _)).

place (X, St, N, G) :- bound (X), address (X, St, N, G),!.

place (X, St, N, G) :- free (X), address (X, St, N, G).

school (Firm) :- рlасe (Firm, St, N, „Вуз”), write (St, “ ”, N), nl.

bank (Firm) :- place (Firm, St, N, „Банк”), write (St, “ ”, N), nl.

Предикат place() зв’язує місцерозташування організації в місті з її адресою. Процедура р1асе() накладає обмеження „один-до-багатьох” при доступі до динамічної БД address(), що забезпечує цілісність відношень при обробці запитів.

Предикати school () і bank () описують дві неявні БД для забезпечення користувача інтерфейсом доступу до динамічної БД.

Процедура load_dbd служить для занесення в динамічну БД address() інформації із статичної БД adres(). У цій процедурі використовується вже знайомий нам метод відкату після невдачі, який дозволяє перебрати всі твердження предиката adres() і додати відповідні їм факти в динамічну БД.

Предикат del(X) має всього один аргумент і визначається правилом, яке видаляє з динамічної БД запис про організацію, що має такуж назву, як і аргумент Х предиката.

Завантажимо програму в пам’ять і запустимо її на виконання. Якщо ввести запит:

Goal: adres (Firm, _, _, _)

то отримаємо список з чотирьох організацій за числом фактів, що входять до статичної БД. Відповідь на запит:

Goal: place (Firm, _, _, _)

буде негативною, оскільки немає даних в динамічній БД, хоча в статичній вони задані, а предикат place() визначений для динамічної БД. Якщо до формування запиту завантажити динамічну базу даних із статичної Goal: load_dbd та знову сформувати запит

Goal: place (Firm, _, _, Group)

то отримаємо список організацій.

При цьому, операцію завантаження динамічної БД слід виконувати тільки один раз під час сеансу роботи з програмою. Це обумовлено тим, що повторне звернення до предиката load_dbd викличе поповнення динамічної бази даних, вже існуючим в ній набором фактів. Тобто відбудеться дублювання даних.

Використання неявних баз даних дозволяє істотно спростити запити за рахунок організації для користувача інтерфейсу для роботи з динамічною БД. Його використання не вимагає від користувача знання всіх атрибутів динамічної БД і послідовності їх опису в предикаті, що декларує динамічну БД.

Окрім цього, неявні БД дозволяють фільтрувати початкову динамічну БД відповідно до деяких групових ознак. При цьому у адміністратора БД залишається можливість доступу безпосередньо до фактів динамічної БД.