Орієнтовні відомості по темі. Філософія (з грецьк. «рhileo» – люблю, «sophia» – мудрість) – любов до мудрості

Філософія (з грецьк. «рhileo» – люблю, «sophia» – мудрість) – любов до мудрості. Вона виникла та сформувалася як узагальнююча форма раціонально-поняттєвого знання, в якій людина прагне осмислити реальність в її цілісності та значущості для себе. Спочатку філософія охоплювала увесь комплекс людських знань про світ, оскільки ці знання на той час не мали дисциплінарної диференціації. Знання були синкретичними, тобто єдиними, такими, що концентрували в собі всю інформацію про світ, його будову і сутність, про людину та її місце в світі, про щастя, сенс людського буття тощо.

Філософія – теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві.

Об’єктом філософського мислення є реальність – наявне буття системи «людина-світ».

Світогляд – система поглядів на світ і місце людини у ньому, на ставлення людини до навколишньої дійсності і самої себе, а також обумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації.

Етапи формування світогляду:

1. Світовідчування – почуттєво-емоційне відображення дійсності, переживання людиною свого ставлення до неї.

2. Світосприймання – сукупність уявлень про світ, як образне відображення тих чи тих сторін дійсності та самої людини.

3. Світобачення – це цілісне образне конструювання дійсності. Його представляють архаїчні міфи та сучасні соціальні міфи.

4. Світорозуміння постає як раціонально-логічне пояснення світу і людини на основі світобачення та його рефлексивної інтерпретації.

Історичні типи світогляду:

1. Міфологічний світогляд (грец. Μῦθος – сказання, переказ) – емоційно-образне і фантастичне ставлення до світу. Міфологічний тип світогляду визначається як сукупність уявлень, які були сформовані в умовах первісного суспільства на основі образного сприйняття світу.

2. Релігійний світогляд – система символічно-містичного знання про світ та місце людини в світі.

3. Філософський світогляд, основу якого складають теоретично обґрунтовані знання та оцінки.

Структура філософського знання:

1. Онтологія – вчення про першооснову буття, сфери буття і категорії (Основне питання: «Що таке світ?», «Як він влаштований?»).

2. Гносеологія – теорія пізнання яка досліджує закономірності процесу пізнання (Основне питання: «Що означає пізнати?», «Що таке пізнання?»).

3. Філософська антропологія – вчення про сутність людини, а також про співвідношення в людині природи та культури (Основне питання «Хто така людина», «Яке місце займає людина?»).

4. Аксіологія – вчення про цінності, яке досліджує закономірності побудови сфери цінності (Основне питання «У чому цінність і сенс життя?»).

5. Соціальна філософія – вчення про сутність суспільства і його структуру в цілому, у найбільш загальних законах його розвитку (Основне питання «Що є суспільство?»).

6. Етика – вивчає морально-цінне відношення до світу (Основне питання «В чому сутність добра і зла?»).

7. Естетика – наука про красу (Основне питання «В чому суть краси і гармонії»).

8. Логіка – наука про мислення, вивчає форми, закони та норми правильного мислення (Основне питання «Яка природа людського мислення?»).

Функції філософії:

1) Світоглядна – допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей.