Захисні механізми особистості

Тривога, з погляду Фрейда, є функцією «Его» і попереджає «Его» про небезпеку, що насувається, допомагаючи особистості реагувати в подібних ситуаціях (ситуаціях небезпеки, погрози) безпечним, адаптивним способом. Фрейд виділяв три типи тривоги: об’єктивну, чи реалістичну (зв’язану з впливами зовнішнього світу), невротичну (зв’язану з впливами «Ід») і моральну (зв’язану з впливами «Супер-Его»). Об’єктивна тривога виникає у відповідь на реальні небезпеки навколишнього реального світу. Невротична тривога по суті є страхом перед покаранням за неконтрольований прояв потреб «Ід», вона виникає в результаті впливу імпульсів «Ід» і небезпеки, що вони будуть усвідомлені, але не можуть контролюватися. Моральна тривога заснована на побоюваннях перед покаранням з боку «Супер-Его», що наказує поводження, яке не відповідає соціальним стандартам. Моральна тривога - це страх перед покаранням за проходження інстинктивним спонуканням, почуття чи провини сорому, що виникають у людини, коли він робить чи хотів би зробити вчинки, що суперечать моральним нормам і правилам (вимогам «Супер-Его»).

Тривога — це сигнал про небезпеку, що супроводжується визначеним рівнем напруги. Тривога викликає й активізує захисні механізми (механізми захисту), що зв’язані зі збільшенням інстинктивної напруги, погрозою Супер-Его чи реальною небезпекою. Захисні механізми - це визначені прийоми, використовувані «Его» і спрямовані на зниження напруги і тривоги. Фрейд писав, що «захисні механізми - це загальна назва для всіх спеціальних прийомів, використовуваних “Его” в конфліктах, що можуть привести до неврозу». Функція захисних механізмів полягає в тім, щоб не допустити усвідомлення інстинктивних імпульсів, іншими словами, охоронити «Его» від тривоги. Вони є неусвідомлюваними і пасивними, у значній мірі спотворюють реальність і спрямовані усередину - на зниження тривоги (на відміну від копінг-механизмів, що являють собою механізми активного оволодіння ситуацією, досить адекватно відбивають реальність і спрямовані на її активне перетворення).

З. Фрейд вважав, що “Его” реагує на загрозу прориву імпульсів «Ід» двома шляхами:

1) блокування висловлення імпульсів у свідомій поведінці;

2) або викривлення їх до такого ступеню, щоб початкова їх інтенсивність помітно знизилася або відхилилася.

Всі захисні механізми мають дві загальні характеристики:

– вони діють на несвідомому рівні і тому є засобами самообману;

– та вони викривлюють, заперечують або фальсифікують сприйняття реальності, що робить тривогу менш загрозливою для індивіда.

Слід сказати, що люди рідко використовують який–небудь єдиний механізм захисту, зазвичай вони використовують різні механізми для вирішення конфлікту або ослаблення тривоги.

У літературі виділяють різні види захисних механізмів. Розглянемо деякі з них.

Витиснення розглядається як основа всіх захисних механізмів, воно забезпечує прямий шлях тривоги і як складова частина входить до складу будь-якого іншого захисного механізму. Витиснення являє собою процес, за допомогою якого неприйнятні імпульси стають несвідомими, спробу уникнути за рахунок неусвідомлення неприємних думок і бажань тих почуттів і того досвіду, що приносять біль і страждання.

Проекція — це процес, за допомогою якого специфічні імпульси, бажання, сторони себе чи внутрішніх об’єктів представляються людині локалізованими в деякому зовнішньому стосовно себе об’єкті. Проекція внутрішніх об’єктів полягає в тому, що людина приписує свої власні неприйнятні почуття, думки, поводження іншим людям. Проекція характерна для людей із застряючими рисами, вони часто оцінюють оточуючих як заздрісних, егоїстичних, розважливих, хоча вірніше всього ці риси підходять до них самих. Такі пацієнти легко формують свої особисті концепції відносно мети лікаря. Наприклад, відмова у призначенні ліків вони пояснюють не тим, що лікар не бачить в цьому користі, а тим, що ліки дорого коштує та призначається для “своїх”. Відсутність поліпшення після лікування розцінюється їм як ознака некомпетентності або злого наміру з боку лікарів. Лікар, схильний до проекції, буду звинувачувати в ускладненнях не себе, а хворого.

Заперечення передує проекції і являє собою захист від реальності, що приносить біль, це — захисний механізм, за допомогою якого або заперечується (не визнається) яка-небудь подія чи досвід, що заподіює страждання, або якась сторона самого себе.

Заміщення припускає переадресування інстинктивного імпульсу на менш загрозливий об’єкт.

Раціоналізація — це процес, за допомогою якого дійсному поводженню дається обґрунтування, що не тільки його виправдує, але і маскує його щиру мотивацію, поводження представляється і розуміється таким чином, що виглядає цілком розумним і виправданим. Пропонована аргументація при цьому не є логічно обґрунтованої і часто не витримує ніякої критики.

Ідентифікація — це процес, за допомогою якого тривога знімається за рахунок ототожнення (ідентифікації) себе зі значимим, важливим обличчям, що представляється людині менш уразливим у тривожних ситуаціях, вона може виражатися в наслідуванні стилю поводження, манерам, одягу іншої людини («Якби я був таким як він, то почував би себе багато краще»). Ідентифікація з агресором являє собою вид ідентифікації, що полягає в тому, що людина уподібнюється людині з агресивним поводженням, імітує поводження тих, хто викликає в ньому страх. Інтроекція чи інтроективна ідентифікація («проектування усередину») також є різновидом ідентифікації і надає собою процес ототожнення з внутрішнім об’єктом (интроектом), процес, за допомогою якого людина як би вбирає в себе якості іншої людини, представляє якості іншого своїми власними. У цьому змісті «Супер-Его» розглядається як результат интроекції.

Ізоляція — це механізм захисту, за допомогою якого людина обособлює яку-небудь подію, яка приносить їй біль, перешкоджає стати частиною свого значимого досвіду. Емоційна ізоляція являє собою спробу ізолюватися від психологічного болю, людина стає «байдужим» (як робот).

Реактивне утворення — процес, за допомогою якого людина справляється з неприйнятними імпульсами шляхом формування протидії, перетворюючи цей імпульс у щось протилежне, перебільшуючи протилежне прагнення і виражаючи його у своїх думках і поводженні.

Регресія — процес, за допомогою якого у випадку погрози людина намагається повернутися до ранніх періодів життя, коли він почував себе більш безпечно, до колишнього «дитячим» стереотипам поводження.

Фантазування полягає в тому, що людина в загрозливих ситуаціях намагається позбутися від тривоги, ідучи у фантазії замість того, щоб реально діяти.

Сублімація займає особливе місце серед захисних механізмів. Фрейд розглядав сублімацію як єдиний, «не невротичний» механізм, єдиний «здоровий» шлях трансформації інстинктивних імпульсів. Так, зокрема, він писав, що конфлікт є невротичним тільки в тому випадку, якщо він дозволяється шляхом застосування захисних механізмів, відмінних від сублімації. Він також думав, що саме сублімація забезпечує розвиток людської культури як такий. Сублімація сприяє розрядці енергії інстинктів у соціально прийнятних (не інстинктивних) формах поводження і являє собою заміну потреб, що не можуть бути задоволені безпосередньо, на соціально прийнятні цілі, заміну інстинктивних способів поводження на способи поводження, прийняті в культурі, за рахунок зміни мети й об’єктів. Для приклада зіставимо сублімацію з заміщенням. Людина випробує сильне роздратування стосовно свого начальника, але він не може собі дозволити розрядити свої агресивні імпульси безпосередньо. Якщо для розрядки цієї енергії просто знаходиться інший, менш небезпечний об’єкт (наприклад, людина приходить додому і кричить на своїх домашнім чи б’є собаку), то тут мова йде про заміщення. Якщо ж він знаходить соціально прийнятний спосіб розрядки (наприклад, йде в спортивний зал і займається боксом), то в даному випадку ми маємо справу із сублімацією.

Таким чином, “Его” сприяє здійсненню бажань «Ід», але прагне співвіднести їх з реальністю, з вимогами й обмеженнями соціального середовища, стаючи, тим самим, ареною боротьби між «Ід» і «Супер-Его», між первинними потребами і моральними нормами, правилами, вимогами, заборонами. Якщо тиск на “Его” є надзвичайно сильним, то виникає тривога. Тривога — це сигнал про небезпеку, що супроводжується зростанням напруги. Вона викликає й активізує захисні механізми, основна мета яких складається в зниженні цієї напруги. Однак далеко не завжди їхня дія виявляється ефективним. Якщо тривога не знижується значно чи знижується лише на нетривалий час (оскільки захисні механізми не спрямовані на активне перетворення і переробку конфліктів, проблем і ситуацій, а лише на витиснення їх у несвідоме, «видалення» зі свідомості), то наслідком цього може бути розвиток невротичного стану.