Ринковий механізм і джерела формування доходів населення

Ринковий розподіл доходів без будь-якого втручання держави означає, що доходи всіх володарів факторів виробництва формуються на основі закону попиту і пропозиції, а також граничної продуктивності економічних ресурсів. З цієї точки зору, наприклад, справедливим буде низький дохід осіб некваліфікованої праці, попит на який низький. І також справедливим буде високий дохід брокера, який зумів передбачити динаміку цін, наприклад, на меблі. Ринковий механізм ніяким чином не дає гарантованого рівня добробуту. Але в реальному житті розподіл у країнах із ринковою економікою здійснюється не тільки в результаті вільної гри ринкових сил, але і на основі державного регулювання різних потоків доходів шляхом їх перерозподілу.

У ХХ – на початку ХХІ ст. у промислово розвинутих країнах Заходу все більше розповсюджуються концепції і доктрини, які покладають на державу забезпечення таких прав людини, як право на певний стандарт добробуту. Особливу популярність набуває теорія і практика “соціального ринкового господарства”, яка означає широкі соціальні заходи, які проводяться державою.

Соціальна політика держави – один із напрямків її діяльності з регулювання соціально-економічних умов життя суспільства. Суть соціальної політики держави полягає у підтриманні відносин як між соціальними групами, верствами суспільства, так і всередині них, забезпеченні умов для підвищення добробуту, рівня життя членів суспільства, створенні соціальних гарантій у формуванні економічних стимулів для участі у суспільному виробництві. При цьому потрібно враховувати, що соціальна політика держави тісно пов'язана з загальноекономічною ситуацією, яка складається у певній країні. Наприклад, соціальні проблеми, які вирішують сьогодні країни з перехідною економікою, в тому числі й Україна, відрізняються від соціально-економічних проблем розвинутих країн Заходу.

Головну ланку в соціальній політиці держави займає політика формування доходів населення. Поняття “дохід” являє собою показник результатів економічної діяльності. Економічна література використовує поняття “дохід” як перевищення вартості виробленого продукту над затратами на це виробництво, а також як частину кожного класу, соціальної групи, або окремого індивідуума у виробленому продукті і привласненому ним (факторні доходи).

Рівень доходів членів суспільства є дуже важливим показником їх добробуту, так як визначає можливості матеріального і духовного життя людини: отримання освіти, повноцінного відпочинку, підтримання здоров'я, вирішення інших проблем. Серед факторів, які впливають безпосередньо на величину доходів населення, крім розмірів самої заробітної плати, виступає динаміка роздрібних цін, ступінь насиченості споживчого ринку товарами тощо.

Номінальний дохід (NI) – кількість грошей, отриманих окремими особами протягом певного року.

Використовуваний дохід (ДІ) – дохід, який може бути використаний на особисте споживання і збереження. Використовуваний дохід менший NI на суму податкових і обов'язкових платежів.

Реальний дохід (RI) – являє собою кількість товарів і послуг, які можна купити на ДІ протягом певного періоду, тобто з урахуванням зміни цін.

Номінальні грошові доходи населення формуються із різних джерел, серед яких є факторні доходи і трасфертні платежі. З-поміж факторних доходів основним доходом є заробітна плата (75-80% національного доходу в розвинутих країнах). Аналіз тенденцій перспективного розвитку свідчить, що цей вид доходу збереже свою провідну роль і в довгостроковій перспективі.

Суттєвий вплив на формування доходів населення справляють виплати по програмах державної допомоги. За рахунок цих джерел здійснюються пенсійне забезпечення, утримання тимчасово непрацездатних громадян, виплата різного виду допомог (на догляд за дітьми, медичне обслуговування, малозабезпеченим сім'ям на дітей, з безробіття).

Співвідношення в доходах населення трансфертних виплат і заробітної плати видіграє важливу роль у формуванні економічної поведінки людини, її трудової мотивації.

Завдяки домінуючій ролі заробітної плати у формуванні загальної суми доходів населення формуються такі якості, як підприємливість, ініціатива. У випадку підвищення ролі виплат по лінії державних програм допомоги нерідко відбувається формування пасивного відношення до виробничої діяльності, психології утриманства. На це звертали увагу ще представники класичної школи економічної теорії (А.Сміт і Д.Рікардо).

Формування доходів населення займає надзвичайно важливе місце у соціальній політиці держави. Адже якщо економічний розвиток не супроводжується зростанням добробуту народу, то втрачаються стимули до виробничої діяльності, знижується якість робочої сили, посилюється соціальна напруга в суспільстві. Соціальна політика держави повинна мати активний характер, не зводитися тільки до заходів соціального захисту за рахунок бюджетних коштів. Держава має сприяти розширенню кола осіб, здатних до особистої відповідальності за результати власних економічних дій, тобто сприяти зменшенню кількості соціальних груп, які потребують державної допомоги. Люди повинні більше покладатися на себе, ніж на державу. Це підтверджує світовий досвід в тих країнах, які зуміли підняти рівень добробуту людей за допомогою політики, спрямованої на активацію ринкових механізмів і звільнення держави від економічно не обгрунтованих соціальних функцій.

У формуванні доходів населення помітне місце займає тіньовий сектор економіки. Особливо велика роль доходів від неформальної економіки у країнах із нерозвинутими ринковими механізмами. Більш детально про це буде йти мова у наступному питанні.