Зовнішні ефекти і зовнішні витрати

Однією з найважливіших функцій ринкового механізму є функція передачі інформації про альтернативні витрати виробництва товарів та послуг. Ринок здійснює це за допомогою цін. Але можуть виникати ситуації, коли витрати чи вигоди від виробництва та споживання не відображаються в цінах повністю, а створюють деякі побічні ефекти, що впливають на третю сторону, яка не бере участі в обміні. Такий вплив має назву екстерналії або зовнішніх ефектів.

Зовнішні ефекти – це побічні наслідки економічної діяльності, які не регулюються ринком і впливають на інтереси третіх осіб як у сфері виробництва, так і у сфері споживання.

Залежно від сфери прояву розрізняють зовнішні ефекти:

• у сфері виробництва, коли один виробник впливає на діяльність іншого(наприклад, хімічний комбінат – на діяльність фермерського господарства, розташованого неподалік);

• у сфері споживання, коли один споживач впливає на рівень корисності іншого (наприклад, куріння в громадських місцях шкодить здоров’ю присутніх індивідів);

• між виробництвом та споживанням, коли господарська діяльність виробника впливає на добробут споживачів (фірма по периметру своєї території встановила яскраве освітлення в нічний час, яким користуються перехожі);

• між споживанням та виробництвом, коли споживання індивідів впливає на господарську діяльність фірм (наприклад, в результаті пікніків на природі забруднюється лісове господарство і, можливо, виникають пожежі).

Якщо діяльність економічного агента призвела до витрат у інших виробників чи споживачів товарів і послуг, то в цьому разі має місце негативний зовнішній ефект. Яскравим прикладом такого ефекту є забруднення навколишнього середовища (наприклад, завод скидає в озеро стічні води). Додаткові витрати на очисні споруди не входять до витрат заводу, а перекладаються на тих, хто страждає від забруднення. Негативні зовнішні ефекти є додатковими витратами третіх осіб.

Позитивний зовнішній ефект виникає тоді, коли діяльність одно­го економічного агента принесла вигоду іншим. Прикладом позитив­ного зовнішнього ефекту може слугувати освітянська діяльність. Отримання освіти окремим індивідом має позитивний вплив на усіх членів суспільства через підвищення якості робочої сили в країні, а значить підвищення кількості й якості благ. У даному випадку позитивний ефект виникає у споживанні, а впливає на виробництво.

Зовнішні ефекти можуть виникати через дії різних суб’єктів економіки і впливати так само на різних суб’єктів, однак причиною їх виникнення завжди є відсутність плати за зовнішній ефект.

Щоб оцінити наслідки зовнішніх ефектів використовують дві групи граничних показників:

1. Граничні суспільні витрати (МSС), граничні індивіду­альні витрати (МРС), граничні зовнішні витрати (МЕС) – це додаткові витрати, пов’язані зі збільшенням виробництва або споживання деякого продукту на одиницю.

Співвідношення між ними є таким:

МSС = МРС + МЕС.

2. Граничні суспільні вигоди (МSВ), граничні індивіду­альні вигоди (МРВ), граничні зовнішні вгоди (МЕВ)– це додаткові вигоди, пов’язані зі збільшенням виробництва або споживання деякого продукту на одиницю.

Співвідношення між ними є таким:

МSВ = МРВ + МЕВ.

На рис. 14.1 проілюстровано наслідки негативного зовнішнього ефекту графічно, де виробник, діяльність якого спричиняє негативний зовнішній ефект, виробляє за кривою пропозиції, яка відповідає його граничним приватним витратам S = MPС. Крива попиту відображає граничну індивідуальну вигоду(МРВ).

 

 

Оскільки виробник не сплачує за шкоду, яку завдає третім особам, і не несе витрат, пов’язаних з усуненням негативного ефекту, його крива МРС розташована нижче кривої граничних суспільних витрат MSC, які включають витрати на очищення забрудненого середовища, або граничні екстернальні витрати (МЕС):

МSС = МРС + МЕС.

Приватний виробник обирає оптимальний обсяг випуску за правилом:

МSС = МРС,

тому виробляє обсяг більший (Q₁), ніж суспільно оптимальний (Q^*), за нижчою рівноважною ринковою ціною (Р₁).

Вплив негативного ефекту, спричиненого діяльністю одного виробника на стан іншого, породжує в останнього додаткові витрати, пов’язані з необхідністю усунення негативного впливу. Рівноважна ціна на його продукцію зростає, а обсяг продажу скорочується.

Виробництво, пов’язане з негативними зовнішніми ефектами, призводить до неефективного використання ресурсів економіки. Виробник – забруднювач штучно використовує надлишкові ресурси, а інший виробник недоотримає їх і випускає менше продукції порівняно з ефективним випуском. У результаті структура економіки виявляється неефективною, її можна поліпшити, усунувши вплив негативного зовнішнього ефекту за допомогою державного регулювання.

На рис. 14.2 проілюстровано наслідки позитивного зовнішнього ефекту графічно.

 

 

 

Для виробника, діяльність якого пов’язана зі створенням позитивного зовнішнього ефекту, рівноважна ринкова ціна відображає лише цінність даного товару для його споживачів (D = MPB) і не відображає додаткової зовнішньої вигоди (MEB). З точки зору суспільства було б доцільно збільшити виробництво цього товару (від Q* до Q₁). Якби споживачі сплачували за додаткову вигоду, то ціна товару була б вищою (Р₁) і відображала б не граничну індивідуальну, а граничну суспільну вигоду(MSB):

МSВ = МРВ + МЕВ.

Отже, позитивні зовнішні ефекти означають, що в деяких ринкових угодах фактично присутнє виробництво додаткових благ без відповідної оплати. Врахування зовнішньої вигоди в діяльності фірми приведе до збільшення обсягів виробництва.

З точки зору суспільства фірма, яка користується позитивним ефектом, завищує обсяг виробництв. А фірма, що ініціює позитивний ефект, має недовиробництво і ринкову недооцінку цінності блага, тобто недоодержує виторгу і прибутку. Має місце неефективний розподіл ресурсів, суспільству вигідно було б перерозподілити ресурси на користь тих галузей і виробництва, де створюються такі ефекти.

Щоб зменшити перевиробництво товарів з негативним зовнішнім ефектом або збільшити виробництво, що має позитивний зовнішній ефект, необхідно трансформувати зовнішні ефекти у внутрішні. З цим завданням ринок не може справитись, і виправляти становище повинна держава.

Методи державного регулювання зовнішніх ефектів:

1. Прямі (адміністративно-командні) – пряма заборона або встановлення обмежень (нормативів) на викиди речовин, які забруднюють довкілля; запровадження штрафних санкцій.

2. Непрямі (ринкові) – встановлення прав власності на ресурси та вільний обмін цими правами, запровадження коригуючих податків і субсидій, продаж дозволів на викиди.

Ринкові методи переводять додаткові суспільні витрати або вигоди з зовнішніх ефектів у індивідуальні внутрішні витрати чи вигоди окремої фірми, оптимізують розподіл ресурсів, сприяють здешевленню суспільного виробництва продукції. Цей процес отримав назву інтерналізації або трансформації зовнішніх ефектів.

Наприклад, дві фірми, що функціонували поблизу річки, об’єднуються – зовнішній ефект для фірми, що розташована була вище за течією, стає внутрішнім. Однак, таке об’єднання не завжди можливе та не завжди ефективне.

Теоретичними методами інтерналізації негативних зовнішніх ефектів є податок Пігу та субсидія Пігу, ідея яких полягає у доведенні індивідуальних граничних витрат до рівня суспільних.

Коригуючий податок (податок Пігу – Т) – податок на випуск товарів та послуг, який перевищує граничні індивідуальні витрати до рівня граничних суспільних витрат і призводить до скорочення виробництва:

Т = МЕС

МРВ + Т = МSC.

Коригуючи субсидії (субсидія Пігу – G) – платіж споживачам чи виробникам товару, споживання якого створює позитивний зовнішній ефект:

G = МЕВ

МРВ + G = МSВ.

Запровадження коригуючи субсидій призводить до ефективного з позиції ресурсів рівня.

Не завжди інтерналізація зовнішніх ефектів потребує втручання держави. Покращенню ситуації часто сприяють приватні рішення. Наприклад, існують громадські організації, які виступають на захист довкілля або створюють фонди, за підтримки яких більше молоді може одержати освіту.

Приватні рішення мають місце, коли приватні сторони мають можливість досягти згоди і не несуть надмірних додаткових витрат з розподілу ресурсів, вони здатні укласти взаємовигідну угоду і досягти ефективного результату. Це твердження одержало назву теореми Коуза. Результативність угоди залежить від рівня трансакційних витрат – витрат на укладання угод, пов’язаних зі встановленням прав власності. Але для вирішення проблеми потрібно визначити права власності на ресурси і можливість вільного обміну цими правами. Встановлення прав власності на ресурси і можливість вільного обміну цими правами призводить до створення нових ринків і забезпечує можливість підключення під контроль держави ринковий механізм щодо реалізації питань зовнішніх ефектів. Наприклад, фермер, який потерпів від забруднення озера, є його власником, закон стоїть на варті прав приватної власності. Тому він може у судовому порядку вимагати заборони діяльності фірми, яка створює зовнішній ефект. Фірма-забруднювач, перед якою постає перспектива закриття, буде прагнути вступити у переговори.

Переговори – механізм урегулювання проблеми зовнішніх ефектів у моделі Коуза.

У цьому випадку сторони можуть досягти домовленості. Ділове співробітництво сторін на взаємовигідній основі дозволить обом оптимізувати свій стан (фірма буде плати фермеру, доки втрати від скорочення виробництва не почнуть переважати платні за дозвіл на забруднення).

Отже, держава, її інститути повинні виконувати функцію коригування зовнішніх ефектів, яку не здатний виконувати традиційний ринковий механізм.