Методичні вказівки до вивчення розділів програми

 

Вступ

Вивчення історії виникнення питань, що пов’язані із проблемою безпеки життєдіяльності, а також структури, предмета й функцій дисципліни БЖД, її цілі й задач можливо з використанням матеріалів, представлених у даній методичній указівки й у монографії [1].

Для оцінки сучасного положення безпеки життєдіяльності необхідно вивчати літературу, в якій представлені дані про масштаби впливу різноманітних небезпек на людину.

 

Розділ 1. Теоретичні основи БЖД

Основні поняття, аксіоми, постулати слід вивчати з використанням монографії [1], даних методичних указівок.

Рішення задач, пов’язаних із покращенням стану безпеки не можливо без детального вивчення природи виникнення безпек, номенклатури й таксономії безпек, ризику, як фактора потенціальної небезпеки. Це дозволить дати оцінку прийнятим (припустимим) рівням ризику як для кожної людини, так і для суспільства цілкому.

Надійність виробництва слід вивчати з використанням методів аналізу відказів обладнання (апріорний та апостеріорний). Література [1-5].

 

Питання для самоперевірки

 

1. Зв’язок курсу БЖД із практикою життєвого досвіду.

2. Основні положення Національної програми безпеки України, що стосується безпеки життєдіяльності й здоров’я людини.

3. Безпека абсолютна та відносна.

4. Аксіома про потенціальну небезпеку – основний постулат БЖД.

5. Класифікація небезпек.

6. Класифікація шкідливих та небезпечних факторів за природою дії.

7. Визначення поняття “ризик”.

8. Ризик індивідуальний і соціальний (груповий).

9. Концепція припустимого ризику.

10. Управління ризиком.

11. Надійність виробництва, обладнання, технологій.

12. Надійність людини як кільця складної системи.

 

Розділ 2. Людина як елемент системи “людина – середовище проживання”

Істотний вплив на безпеку людини чинить середовище його проживання. Тому людина вивчається, з одного боку, як біологічний, з іншого, як соціальний суб’єкт. Розглядаються раціональні умови життєдіяльності людини і фізіологічні вимоги. Даються оцінки психофізіологічному стану людини та його безпеки. Розглядаються основи безпеки функціонування системи “людина – машина”, діяльність людини у цій системі, а також елементи теорії інформації. Інформація о стані зовнішнього середовища сприймається людиною по “ вхідних каналах” – аналізаторам. З усіх аналізаторів найважливішу роль для забезпечення надійної й ефективної діяльності системи “людина – машина” відіграють зоряний та слуховий, на долю яких припадає більш 90% інформації про навколишнє середовище.

При вивченні теми “психологія та безпека” необхідно враховувати, що головним винуватцем нещасних випадків є людина. Вивчення цієї теми слід починати з розглядання причин нещасних випадків (погіршення фізичних якостей людини, конфлікт безпеки та продуктивності праці та ін.) і факторів, що характеризують рівень індивідуальної захищеності людини (біологічний, психофізіологічний, професійні якості та ін.). Потім слід вивчити вплив психофізіологічних станів особистості на безпеку (трудове стомлення, стрес, монотонія, алкогольне сп’яніння та ін.). Необхідно проаналізувати основні напрямки підвищення безпеки праці з урахуванням людського фактора. Література [1-10].

 

Питання для самоперевірки

1. Основи раціонального харчування.

2. Інформаційне забезпечення і трудова активність.

3. Фізіологічні потреби людини.

4. Емоціональні аспекти життєдіяльності.

5. Значення спілкування у розвитку особистості.

6. З яких елементів складається найпростіша система “людина – машина”?

7. Основні принципи при розподілі функцій між людиною й машиною.

8. Об’єкт та предмет вивчення ергономіки. Задачі ергономіки.

9. Три типи помилок у системах управління.

10. Використання теорії інформації в ергономіці.

11. Розрахунок кількості інформації.

12. Аналізатори людини. Основні характеристики аналізаторів людини.

13. Пояснити закон Вебера-Фехнера.

14. Психологічні причини нещасних випадків.

15. Теорії травматизму.

16. Фактори, що обумовлюють спроможність протистояти небезпеці.

17. Психофізіологічний стан особистості й безпека.

18. Навчання безпечній діяльності.

19. Визначення величини емоціонального навантаження за Симоновим.