Наслідки спадної кривої попиту

1. Ціна завжди більше граничного доходу - монополіст диктує ціну, але підкоряючись закону попиту змушений знижувати її для збільшення обсягу продажів.

Р втрачений дохід

9 отриманий дохід

2 3 MR Q

Втрачений дохід = (10-9)*2 = 2

Отриманий дохід = 9*(3-2) = 9

Різниця між отриманим і втраченим доходом – граничний дохід (MR)

MR = 9-2 = 7

MR < p

2. Якщо в умовах досконалої конкуренції фірма вибирає тільки обсяг виробництва, то монополіст може не тільки визначати обсяг виробництва, але і призначати ціну. Монополіст обирає таку комбінацію ціна - кількість, що приносить йому максимальний прибуток.

3. Цінова еластичність: коли попит еластичний, зниження ціни веде до росту сукупного виторгу; коли попит нееластичний, зниження ціни призведе до падіння сукупної виручки (рис. 7.1). Тому раціонально мислячий монополіст намагається уникнути нееластичного участку кривої попиту.

Еластичний попит

Нееластичний попит

Р TR MR Q

0 Q

Рис. 7.1. Попит, граничний і сукупний дохід фірми в умовах чистої монополії.

Порівняння граничного прибутку і граничних витрат показує, що обсяг виробництва який максимізує прибуток складає Q1. Єдина ціна при який може бути продана дана кількість продукції, визначається шляхом відновлення перпендикуляра нагору від точки максимізації прибутку до точки перетинання з кривою попиту. При цьому ціна більше граничних витрат (рис.7.2).

Р MC

P2 B ATC

MR D

0 Q1 Q

Рис. 7.2. Максимізація прибутку в умовах чистої монополії.

На рис.7.2 ціна р2 вище середніх загальних витрат при випуску даної кількості продукції коли граничний прибуток дорівнює граничним витратам. Тому валовий прибуток дорівнює площі прямокутника 0Р2АQ1, загальні витрати дорівнюють площі прямокутника 0Р1BQ1, відповідно розмір прибутку дорівнює площі прямокутника Р1ВАР2.

Але, монополіст, реалізуючи свою продукцію, може не одержувати економічний прибуток, а і зазнавати збитки.

P ATC

P2 A

P1 B MC

MR D

Q1 Q

Рис. 7.3. Мінімізація збитків в умовах чистої монополії.

У довгостроковому періоді монополія не зіштовхується з погрозою конкуренції, максимізує прибуток, випускаючи ту кількість товару при якій довгострокові граничні витрати дорівнюються довгостроковому граничному прибутку. Оскільки попит більш еластичний на довгострокових тимчасових інтервалах, чим на короткострокових, ціна, що забезпечує максимізацію прибутку на довгостроковому інтервалі, може бути нижче тієї яка максимізує прибуток на короткостроковому тимчасовому інтервалі.

Цінова дискримінація є ситуація на ринку, коли монополіст встановлює різні ціни різним покупцям на той самий товар. Якщо монополія здійснює цінову дискримінацію її називають монополією, що дискримінує. Цінова дискримінація дозволяє монополії збільшити свій прибуток у порівнянні з випадком єдиної ціни за рахунок присвоєння всього споживчого надлишку покупців.

Цінова дискримінація заборонена за винятком випадків, коли вона сприяє рішенню соціальних проблем.

Цінова дискримінація можлива:

1. коли в покупців відсутня можливість перепродажу купленої продукції;

2. коли в продавця є можливість розділити покупців на групи, виходячи з еластичності попиту на продукт, що купується.

Цінова дискримінація називається досконалою, якщо сумарний споживчий надлишок на ринку дорівнює нулю. Досконала дискримінація можлива, якщо монополіст знає криву попиту кожного покупця і встановлює для нього індивідуальну ціну, що дорівнює його ціні попиту.

Розглянемо досконалу цінову дискримінацію при великій кількості покупців. У цьому випадку виторг монополії виражається площею трапеції, обмеженої кривої попиту, осями координат і вертикальною кривою, що відповідає обсягу випуску. На рис. 7.4 виторг монополії, що дискримінує, при випуску Q позначений через TR. Граничний виторг монополії, що дискримінує, дорівнює приросту виторгу, досягнутому в результаті збільшення випуску на одиницю. Цей приріст виражається площею криволінійної трапеції MR, обмеженою кривою попиту, віссю абсцис і вертикальними прямими, що відповідають старому і новому обсягам попиту. Площа цієї трапеції приблизно дорівнює добутку ціни попиту р(Q) і приросту випуску, рівному одиниці. Таким чином, граничний виторг монополії, що дискримінує, дорівнює ціні попиту, а крива граничного виторгу збігається з кривою попиту.

P(Q) MR

TR D

0 Q Q+1 Q

Рис. 7.4. Граничний виторг при досконалої дискримінації.

Оскільки умова рівноваги для фірми, що максимізує прибуток, складається в рівності граничного виторгу і граничних витрат, то рівновага монополії при досконалої дискримінації досягається в крапці перетинання кривої попиту і кривої граничних витрат. Таким чином, рівноважний випуск монополії, що дискримінує, буде дорівнює галузевому випуску на досконалому ринку.

Рівноважний виторг продавців на досконалому ринку виражається на рис.7.5 площею прямокутника ТR1 з основою Qc і висотою pc. Додатковий виторг монополії, отриманий у результаті здійснення досконалої дискримінації на тому ж ринку, дорівнює площі криволінійної трапеції ТR2, що обмежена кривою попиту, віссю ординат і лінією ціни рс. Рівноважний виторг монополії, що максимізує прибуток, буде дорівнювати сумі TR₁ і ТR₂_.Якщо монополія, що дискримінує, максимізує виторг, вона буде збільшувати випуск до максимальної величини Qo, при якій ціна попиту ще не дорівнює нулю. У результаті вона одержить додатковий виторг, рівний площі криволінійного трикутника TR3, обмеженого кривої попиту, віссю абсцис і лінією випуску Q.

Максимальний виторг монополії, що дискримінує, дорівнює площі криволінійного трикутника, обмеженого кривою попиту й віссями координат.

У реальному житті здійснити досконалу дискримінацію практично неможливо. Найбільш близький до стану досконалої дискримінації ринок комісійних послуг. Нехай, наприклад, реєлтер бере за оцінку житла й оформлення документів для продажу 10% його вартості. Тоді за ту саму послугу багатий власник дорогої квартири платить більше, ніж бідний власник комунальної кімнати, хоча витрати реєлтера в обох випадках приблизно однакові. Така система дозволяє робити послуги бідним власникам дешевого житла, що у випадку єдиної ціни на послуги реєлтера взагалі не змогли б ними скористатися. Таким чином, досконала цінова дискримінація виконує важливу соціальну функцію: вона "змушує" багатих частково оплачувати послуги, що робляться бідним споживачам.

TR2

p_c

TR1 TR3 D

0 Qc Q0 Q

Рис.7.5. Досконала дискримінація у загальному випадку.

Монополістична конкуренція - це організація ринку, при якій на ньому діє велика кількість продавців, що продають диференційований продукт, і можлива поява нових продавців.

Для монополістичної конкуренції характерно:

" на ринку існує багато дрібних підприємств;

" підприємства виробляють різнорідну (диференційовану) продукцію;

" продавці на ринку не зважають увагу на реакцію своїх суперників, коли вибирають яку встановити ціну на свої товари чи вибрати обсяг продажів;

" немає ускладнень для входу чи виходу з галузі;

" є деякі обмеження до одержання інформації

Прикладом ринку з монополістичною конкуренцією є ринок шоколадних батончиків ("Марс", "Снікерс", "Фінт" і т.д.). Строго говорячи, "фірмові" батончики є різними товарами, тому для кожного з них є свій ринок. Але ці ринки так взаємозалежні, що їх розглядають як єдиний ринок.

Розрізняють дійсну і штучну диференціацію продукту. Дійсна диференціація продукту припускає розходження в його фізичних характеристиках, таких як смакові якості печива, швидкість дій ліків, якість зображення телевізору, тощо. Штучна диференціація припускає розходження в упакуванні, торговій марці, іміджі. Так, наприклад, багаторазове використання в рекламі сполучення "правильне пиво" змушує деяких споживачів вважати, що саме це пиво і варто вживати. При кожному з двох названих способів диференціації продукту важливу роль грає реклама.

Монополістична конкуренція схожа на ситуацію монополії і досконалої конкуренції одночасно і тому вона вбирає їх окремі риси:

1. крива попиту підприємств, що діють в умовах монополістичної конкуренції, є спадної, а самі підприємства є "диктуючими ціну";

2. крива попиту, з яким зіштовхується продавець в умовах монополістичної конкуренції, є набагато більш еластичною, ніж крива попиту виробника при досконалої монополії, але менш еластична, ніж крива попиту в умовах досконалої конкуренції;

3. для того, щоб продати додаткову одиницю товару, підприємство повинне понизити ціну. Це пояснює спадний характер кривої попиту і те, що крива попиту знаходиться вище кривої граничного доходу, тобто ціна більше граничного доходу (Р>MR).

Головна відмінність конкуруючої монополії від конкурентної фірми і монополії складається в розташуванні кривої попиту на продукт фірми. На рис.7.6 крива попиту на продукт конкурентної фірми на досконалому ринку позначена через Dс. Ця крива, як відомо, розташована паралельно осі абсцис. Крива попиту на продукт монополії може мати довільний нахил до осі абсцис, вона позначена через Dm. Крива попиту на продукцію конкуруючої монополії Dcm має невеликий нахил до осі абсцис, більший чим нахил кривої Dc, але менший, чим нахил кривої Dm. Чим більше нахил кривої попиту на продукт конкуруючої монополії, тим сильніше диференційований продукт, тим більший вплив може робити ця фірма на ціну продукту. Процес диференціації продукту зображений на рис.7.6 стрілкою.

Dcm

Рис. 7.6. Попит на продукцію конкуруючої монополії.

Найбільше чітко специфіка монополістичної конкуренції як особливого типу ринку виявляється протягом тривалого періоду (рис.7.7). Припустимо, що крива довгострокових середніх витрат незмінна, а спочатку крива попиту на продукт фірми D1 розташована вище мінімуму довгострокових середніх витрат, тобто фірма мала позитивний економічний прибуток.

Оскільки при монополістичній конкуренції вхід на ринок відносно вільний, за тривалий період на нього проникнуть нові компанії, притягнуті економічним прибутком. Вони стануть виробляти товари, що родинні продукції нашої фірми. У результаті крива попиту на продукцію фірми знизиться, оскільки частина її колишніх клієнтів перейде до конкурентів. Цей процес буде продовжуватися доти, поки не зникне економічний прибуток і крива попиту не займе положення дотичної до кривої довгострокових середніх витрат (положення D2 на рис.7.7). Крапка довгострокової рівноваги конкуруючої монополії позначена через Е, а мінімум довгострокових середніх витрат - через р0.

Найважливіша відмінність рівноваги в довгостроковому періоді при монополістичній конкуренції від рівноваги при досконалої полягає у тому, що рівноважна ціна в першому випадку не збігається з мінімумом середніх довгострокових витрат. Звідси два наслідки:

P* E LATC

P₀D1

0 Q* Q₀Q

Рис.7.7. Довгострокова рівновага конкуруючої монополії.

Рівноважна ціна при монополістичній конкуренції в довгостроковому періоді перевищує рівноважну ціну р0, що установилася б при досконалої конкуренції. Іншими словами, покупці змушені переплачувати за товар (а, точніше, за його рекламу) "зайві" гроші. Рівноважний обсяг виробництва фірми в довгостроковому періоді трохи менше, ніж найбільш економічний (ефективний) обсяг виробництва при досконалої конкуренції. З погляду покупців, галузь недовикористовує ресурси для виробництва потрібного їм товару, але таке збільшення не в інтересах фірми. Чим вище ступінь диференціації продукту, тим значніше відхилення випуску фірми від найбільш ефективного значення. Цю закономірність називають "теоремою про надлишкову потужність", вона затверджує, що суспільству приходиться розплачуватися за розмаїтість продуктів.

Функціонування ринку в умовах монополістичної конкуренції припускає:

" недовикористання ресурсів для виробництва товарів, у результаті існують надлишкові виробничі потужності і необхідна суспільству продукція не виробляється;

" споживачі не одержують продукт за найменшою ціною;

" пристосування продукту до споживчого попиту, що викликає необхідність диференціації продукту і його удосконалювання;

" пристосування споживчого попиту до продукту, що веде до витрати великих засобів на рекламу.

Таким чином, в умовах монополістичної конкуренції не досягається максимальна виробнича ефективність.

Олігополія - це ринкова структура, при якій у реалізації будь-якого товару домінує дуже небагато продавців.

Для олігополії характерно:

" невелика кількість підприємств, причому принаймні деякі з них мають великі розміри щодо розмірів ринку;

" товар може бути і диференційованим (автомобільна, тютюнова й ін.галузі) і однорідним (алюміній, сталь, тощо);

" значні перешкоди для входу в галузь чи виходу з неї (найбільш істотним є ефект від масштабу виробництва);

" контроль за ціною обмежений взаємною залежністю.

На відміну від інших ринкових структур єдиної моделі олігополії не існує. Олігополістична поведінка на ринку залежить від того, чи це олігополія що заснована на угоді, чи це олігополія домінуючої фірми.

Угода припускає узгодження між декількома підприємствами про розділ ринку і ціни. Виділяють відкриту угоду і таємну змову. Якщо угода є відкритою і оформленою й об’єднує всіх чи велику частину виробників на ринку, її результатом є картель. Його ціль - максимізувати прибуток шляхом фіксації цін і обмеження обсягів випуску продукції.

Умови утворення картелю:

" бар'єри для входу в галузь;

" установлення спільного орієнтира по загальному рівню продукції, що випускається;

" установлення квот кожному члену картелю;

" установлення процедури проведення затвердження квот.

Але оскільки відкрита угода в даний час є незаконною в більшості країн (відповідно до антитрестовського законодавства), то олігополісти часто шукають шляхи до таємного співробітництва. Якщо олігополісти знайшли згоду, то на ринку вони виступають як єдиний монополіст, тоді обсяг виробництва і ціна, що забезпечують одержання максимального прибутку, визначаються як при монополії.

Олігополія домінуючого підприємства визначає організацію ринку, при якій на ньому панує велике підприємство, ціни якого є базовими для всіх інших продавців.

Одним з варіантів такої олігополії є лідерство в цінах.

Ціновий лідер дотримується наступної практики:

1. оскільки при зміні цін конкуренти можуть і не піти за лідером, коректування цін проводяться дуже рідко, і тільки у випадку коли умови витрат і попиту змінюються значно і у всій галузі;

2. про перегляд ціни, ціновий лідер часто повідомляє про це через засоби інформації в пресі, інтерв'ю, тощо;

3. ціновий лідер не обов'язково вибирає ціну, що максимізує прибуток в галузі в короткостроковому періоді.

В умовах високого ступеня невизначеності олігополісти поводяться по-різному. Одні намагаються ігнорувати конкурентів і діяти, начебто в галузі панує досконала конкуренція. Інші, навпаки, намагаються передбачати поведінку суперників і уважно стежать за кожним їх кроком. Нарешті, деякі з них вважають найбільш вигідним таємну змову з фірмами-супротивниками.

У реальній дійсності можуть одночасно зустрічатися всі ці три варіанти ринкової поведінки. Оскільки керівництво фірми повинне постійно приймати безліч рішень, вона практично не в змозі передбачити реакцію конкурентів на кожну свою дію. Тому по багатьох тактичних питань, що стосується другорядних аспектів, рішення приймаються цілком самостійно. З іншого боку, при прийнятті стратегічних рішень фірма веде роботу по оптимізації взаємовідносин із суперниками. Задача економічної теорії - вивчити правила раціонального вибору, залучаючи апарат теорії ігор. Кожен "гравець" шукає такий хід, щоб максимізувати свою вигоду й одночасно обмежити свободу вибору конкурента. У пошуках найбільше "простого" шляху фірми-суперники можуть вступити в пряму змову, домовляючись про єдину політику цін, про розділ ринків збуту і т.д. Останній випадок найбільш небезпечний для суспільства і, як правило, забороняється нормами антимонопольного законодавства.

Р D1 P D2

MR MR1 MR

MC D2 MC MR₂ A MC₁

P₀A P₀

B B MC₂

C MR₂

MR₁C D₁

0 MR₁

Q₀ Q 0 Q₀Q

а) б)

Рис.7.8. Ламана крива попиту.

Перший варіант зводиться до досконалої конкуренції, третій - у граничному випадку - до чистої монополії. Він може бути вивчений як з урахуванням теорії ігор, так і без її.

Звичайне вивчення олігополістичного ціноутворення починають з аналізу ламаної кривої попиту (рис.7.8). Припустимо, на галузевому ринку конкурують три (І, ІІ й ІІІ) фірми. Розглянемо реакцію фірм ІІ й ІІІ на поведінку фірми І. Можливі дві ситуації: коли вона підвищує ціни і коли вона їх знижує. У випадку, якщо фірма І підвищує ціни вище Р₀ (рис.7.8 а), її попит зображує крива D1 вище лінії Р₀А. Конкуренти (фірми ІІ й ІІІ) не будуть слідувати за нею, і їхні ціни або залишаться незмінними, або зростуть у набагато меншій пропорції, як показує крива D2 вище лінії Р₀А. При зниженні фірмою І ціни нижче Р_О фірми ІІ й ІІІ будуть слідувати за нею, що показує крива D1 нижче лінії Р₀А. У результаті виникає ламана крива попиту D2AD1, яка буде високоеластична вище рівня поточної ціни Р_О і малоеластична нижче її (рис. 7.8б). Крива граничного доходу при цьому не є беспреревною і складається як би з двох ділянок - МR2 вище крапки В и МR1 нижче крапки С.

Запропонована модель пояснює відносну негнучкість цін при олігополії. Справа в тому, що у окремих межах будь-яке підвищення цін погіршує ситуацію. Підвищення ціни однією фірмою приховує небезпеку захоплення ринку конкурентами, які можуть переманити колишніх покупців фірми, зберігаючих низькі ціни. Зниження цін в умовах олігополії також може не привести до бажаного росту обсягу продажів, тому що конкуренти, точно так само понизивши ціни, збережуть свої квоти на ринку. У результаті фірма-лідер не зможе збільшити число покупців за рахунок інших фірм. До того ж зниження ціни чревате демпінговою ціновою війною.

Запропонована модель добре пояснює лише негнучкість цін, але не дозволяє визначити первісний рівень цін і механізм їхнього росту. Останнє легше пояснити змовою олігополістів.

Прагнення олігополістов до кооперативної поведінки сприяє утворенню картелів.

Картель - це об'єднання фірм, що погоджують свої рішення з приводу цін і обсягів продукції так, ніби вони злилися в чисту монополію.

Утворення картелю вимагає вироблення спільної стратегії (із приводу цін, обсягів виробництва), встановлення квот для кожного учасника і створення механізму контролю за виконанням прийнятих рішень. Встановлення єдиних монопольних цін підвищує виторг всіх учасників, але зростання цін досягається шляхом обов'язкового зниження обсягу продажів. У результаті в кожного учасника виникає спокуса одержати подвійний виграш: продавати свою продукцію по високій картельній ціні, але з перевищенням низьких картельних квот. Якщо такого роду опортуністична поведінка стане загальною, то картель розвалиться.

Картель - класичний приклад кооперативної гри з n учасниками, де n може бути дорівнює 2, 3 і т.д. Обов'язкова умова картельної угоди полягає в том, щоб кожен його учасник одержав не менше того, на що він міг би розраховувати при об'єднанні проти нього всіх інших олігополістів. Часто картельна угода передбачає створення колективного фонду ("общака"), з якого здійснюються "побічні платежі" тим, хто постраждав від скорочення квот. Ці виплати відіграють роль платежів, що зрівнюють. Потенційну погрозу картелю несе об'єднання аутсайдерів у контркартель.

P MC

P₀A ATC

N C B

Рис.7.9. Максимізація прибутку при таємній змові Q₀ MR

Теорія ігор на її сучасному рівні недостатньо враховує інституціональні аспекти процесу виникнення, розквіту й упадку картельних союзів. В даний час явні угоди картельного типу зустрічаються рідко. Набагато частіше можна спостерігати неявні (приховані) угоди, таємні змови.

Таємна змова - це негласна угода про ціни, поділ ринків і інших способів обмеження конкуренції, що переслідуються законом.

Якщо між учасниками змови (усіма продавцями відповідного ринку) досягнута тверда домовленість, то олігополія вироджується в чисту монополію і всі криві попиту зливаються в одну. Обсяг продажів визначається крапкою В, де МR = МС. Проекція цієї крапки на криву В, тобто крапка А (рис.7.9), дозволяє визначити монопольну ціну Р₀ і економічний прибуток (площа Р₀АС).

Однак таємна змова не може бути міцною тривалий час. Високий рівень прибутку і монопольна ціна залучають у цю галузь нових виробників, що загострює конкуренцію. Чим більше число учасників, тим важче їм домовитися між собою. (У "Золотому теляті" И. Ильфа й Е. Петрова описана саме така ситуація, коли "Сухаревська конвенція" шахраїв була підірвана діями Паніковського, який вторгся на монопольні ділянки інших членів угоди про розділ Союзу.) По мірі розвитку виробництва і насичення ринку усе сильніше позначаються розходження в попиті й у витратах виробництва учасників змови. Ті, кому вдалося понизити витрати і підвищити попит, викликають заздрість конкурентів, яким здається, що їх обійшли нечесним шляхом. До об'єктивної диференціації виробників додається суб'єктивний фактор - шахрайство, що стає заразливим. В обхід угоди здійснюються таємні продажі на пільгових умовах. Усі ці явища особливо дають про себе знати в умовах спаду виробництва, коли кожний хоче вижити за рахунок інших. Фактором, що перешкоджає таємній змові, стає також антитрестовське законодавство.

Тому в сучасному світі найчастіше зустрічаються не оформлені угоди (типу картелю), а мовчазна домовленість (типу лідерства в цінах). Так, у 80-і рр., по оцінках економістів, лідерство в цінах спостерігалася в таких галузях економіки США, як виплавка стали, виробництво бензину, автомобілів, мінеральних добрив і ін. Звичайний рух цін відбувається при цьому ступінями, причому лідер галузі (сама велика чи сама технічно оснащена фірма) завчасно інформує інших виробників (наприклад, через галузевий журнал) про майбутнє підвищенні цін. Приймаючи рішення, лідер прагне зробити його загальприйнятним, тому в галузях, що діють по цій моделі, норма прибутку не максимальна, хоча і вище середньої.