Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми. Усі запропоновані питання слід розкривати у формі доповіді або презентації.Необхідно знати, що Богдан Хмельницький (1595-1657)

Усі запропоновані питання слід розкривати у формі доповіді або презентації.Необхідно знати, що Богдан Хмельницький (1595-1657) - гетьман Війська Запорозького, видатний український політичний і державний діяч, полководець. У 1648 р. на козацькій Раді був обраний гетьманом. Цього ж року під його керівництвом почалася національно-визвольна війна проти Польщі. Для результативних воєнних дій проти Речі Посполитої був змушений шукати союзників - укладав військово-політичні угоди з Трансільванією, Туреччиною, Московським царством. Займався питаннями створення української козацької армії, розбудови державності: запровадив статут “Про устрій Війська Запорозького”, козацько-адміністративно-територіальний устрій, надавав значення зміцненню кордонів, активізації зовнішньополітичних зносин. У складній геополітичній ситуації держави Хмельницький був змушений укласти з Московщиною Переяславський військово-політичний союз. Але після цього намагався зміцнити суверенітет Української держави.

Слід звернути увагу, що у ході національно-визвольної війни на звільненій від польських окупантів території формувалися підвалини самостійної української національної державності у вигляді козацької республіки. Необхідно показати, які зміни у внутрішньому та зовнішньому житті України сталися за гетьманування Богдана Хмельницького, як була створена власна адміністративно-державна структура по управлінню звільненими територіями.

Треба пам’ятати, що під актом Переяславської Ради Б. Хмельницький і старшина розуміли насамперед рівноправний військово-політичний союз, який дасть змогу закінчити боротьбу за унезалежнення від Польщі. В історичних умовах середини ХVII ст. рішення Переяславської ради відповідало інтересам України. Сукупність документів, за якими практично втілено рішення Переяславської ради про протекторат над Україною самодержавної Москви увійшло в історію під назвою «Березневих статей», остаточно схвалених і підписаних у Москві 14 березня 1654 р. З цих позицій доцільно проаналізувати основні воєнні дії 1950-53 р. та основні Угоди Б. Хмельницького з сусідніми країнами.

Сучасні медієвісти вважають українське середньовіччя недостатньо дослідженим, але в проблемі виникнення українського козацтва як дуже важливий чинник визначено релігійну боротьбу за збереження православ’я як протидію католицькій експансії. Цього не спостерігається в ґенезі донського козацтва. Таким чином, визначимо результати екстраполяції для подальшої їх наукової ревізії:

· Козацтво є окремим психокласом в тодішньому українському суспільстві.

· Психоісторія українського козацтва може бути репрезентована як групова фантазія, як результат історичної мотивації в протистоянні ворожим, іноземним вторгненням.

· Колективній та індивідуальній свідомості козацтва притаманні свої форми організації: від вільних уходників до козацької громади з чіткою внутрішньою структурою – Запорізька Січ, яка прогресувала до рівня макросоціальної спільноти - держави Б.Хмельницького. Остання стала синтезом індивідуальних прагнень, сподівань, поведінкових мотивацій, бажань, які набули форми колективного рішення, пізнавального процесу предметної спрямованості індивідів та спільноти в цілому.

· Характерною рисою психології козацтва є образність мислення та сприйняття як форми пізнання минулого та сучасності в якості віддзеркалення дійсності.

· В контексті визначення загально психологічних проблем козацтва важливим є виділення окремого та спільного в особі козака та козацької спільноти.

Таким чином, визначені вище візії відкривають новий простір у вивченні феномену козацтва, перехід цього вивчення в площину психологічної, психоісторичної уваги, зберігаючи актуальність природно-географічних, економічних, етнополітичних та ін. чинників виникнення та історичного покликання козацтва.

Проблема політичного лідерства в контексті козацької історії може розглядатися через державотворчу діяльність Б.Хмельницького та його опонента Я.Вишневецького. В науковій розвідці, яку здійснено Г.Віноградовим [8], робиться спроба створення гіпотетичних семіологічних моделей поведінкових стратегій означених політичних діячів. Що є значущим для нас у визначенні мотивацій лідерів козацької доби:

1. З точки зору психології тих часів «усі без винятку відносини на землі як Творінню Господньому вважалися точною проекцією Законів Божих, будь-який відступ від яких розглядався не просто як злочин, а прояв сатанинського гріха, знищення якого було священним обов’язком кожного християнина» [8,c.136]. (Раніше ми вказували на необхідність виділення категорій спільного та окремого в особі козака та козацької спільноти: як раз боротьбу з сатанинським гріхом можливо визначити як «спільне», притаманне козацтву як психокласу).

2. Означена характеристика є притаманною не лише причетним до православ’я. Ярема Вишневецький, за яким точиться слава ката України, зі свого боку реалізує подібний сценарій, «адже він прагнув встановити на підлеглих Речі Посполитій територіях законний порядок, в процесі чого, зрозуміло, нерідко схилявся до репресивних дій щодо повсталих, проте катування були звичайним явищем, а особливо у період офіційно оголошеного воєнного стану»[8, c.137]. Оригінальним є свідчення того, що у свій час Ярема Вишневецький дав клятву матері не зраджувати православ’я, як свідчення його причетності до династії Рюриковичів та Гедиміновичів, але зрадив, здійснивши парентифікацію у вигляді католицької церкви, що надало йому через авторитетність Ватикану як політичних, зовнішніх, преференцій, так і внутрішніх, особистісних.

3. І Хмельницький, і Вишневецький мали так званий комплекс архангела Михаїла, який полягав у здійсненні особливої захисної функції легітимної влади.

4. Із врахуванням особливостей історичної психології того часу Б.Хмельницький мав певні проблеми з надбанням державних прав, бо за походженням був дрібним шляхтичем: «Б.Хмельницький та інші українські гетьмані для законного здійснення власних державотворчих амбіцій мали або отримати князівські титули згідно існуючих процедур.., або запропонувати іншу альтернативну модель»[8, c.139]. Усвідомлення подібних нюансів дозволяє зрозуміти на перший погляд нелогічні «па» у поведінці гетьмана: постійний пошук «високої руки», молдовське відрядження Тимоша Хмельницького, пошук благословення Єрусалімського патріарха Паїсія тощо.

Таким чином, визначені вище візії відкривають новий простір у вивченні феномену козацтва, перехід цього вивчення в площину психологічної, психоісторичної уваги, психології політичного лідерства, зберігаючи актуальність природно-географічних, економічних, етнополітичних та ін. чинників виникнення та історичного покликання козацтва.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягав внесок Б.Хмельницького у творення Української козацької держави?

2. Які риси та особистісні комплекси Б.Хмельницького дозволили йому стати видатним державним діячем, полководцем та дипломатом?

3. Які факти засвідчують суверенітет Української держави, створеної Богданом Хмельницьким?

4. Які факти свідчать про зміцнення особистої влади Богдана Хмельницького? Чи можна вважати Україну часів його правління монархією?

Ключові поняття й терміни

Волинське князівство — територіальне утворення на західних землях Південної Русі, що склалося у другій половині XI ст. навколо м. Володимира Волинського. В кінці XII ст. було об'єднано з Галицьким князівством Романом Мстиславовичем.

Віче — це орган влади, який представляв собою демократичну сторону політичного устрою часів Київської Русі; збори городян що походили від племінних рад східних слов'ян; скликалося князем або городянами у разі необхідності порадитись з важливих питань суспільного життя (військові походи; укладання угод; престолонаслідування, схвалення князівської політики тощо).

Вотчина - феодальна земельна власність, куди входила земля, будівлі, реманент і право на феодальне залежних селян. В Київській Русі відомо існування князівської, монастирської, церковної вотчини.

Галицьке князівство — утворення на заході Південної Русі з центром у м. Галичі, яке формувалось на початку 1140-х років. В 1199 р. князь Роман Мстиславович об'єднав Галицьке князівство з Волинським, і утворив Галицько-Волинське князівство.

Громада — колектив, який мав повну або часткову спільну власність на засоби виробництва, форми самоуправління. В VІ-ХІ ст. відбувся перехід від родової до територіальної громади на українських землях.

Дворові люди - - так називали слуг великих і удільних князівств в часи Київської Русі.

Дим — в Давній Русі одиниця оподаткування, звідси назва податку — подимний. Існував також в Україні ХІУ-ХУПІ ст.

Дружина — озброєний загін найближчих соратників князя, його оточення. Приблизно в XIII ст. відбувається утворення «старшої дружини» (бояри, які були васалами у князя). «Молодша» — складала князівський двір, який знаходився в стані напіввільних слуг.

Києво-Печерська лавра — заснована в 1051 р. як один з найдавніших релігійних центрів Київської Русі.

Київська митрополія після запровадження християнства у 988 році — перша церковна структура в Київській Русі.

Київська Русь науково-історична назва держави східних слов'ян, яка існувала з кінця IX і до початку 40-х років XIII ст.

Нормани — вихідці з країн Скандинавії, їх ще називані варягами.

Панщина — відробіткова рента, виникла за часів Київської Русі. Це примусове виконання виробниками певного розміру неоплаченої праці в господарстві юридичного власника землі.

«Повість временних літ» - найдавніший серед літописів, який зберігся до наших часів. По багатьом аспектам це є головна джерельна пам'ятка з історії східних слов'ян і Київської Русі з перших століть нашої ери і до початку XII ст.

«Руська Правда» - перший давньоруський писаний звід норм світського права, яка складена у 1015 р. за часів Ярослава Мудрого.

Склавини - грецька назва слов'ян, які проживали на захід від Дністра і створили в першій половині І тис. протодержавне міжплемінне об'єднання, яке розпалося в другій половині VI ст. під ударами аварів.

Феодал — власник земельного наділу, отриманого у вигляді пожалування за службу.

Закупи – наймити, які відробляли позичені гроші, - “купу”, або наймалися на роботу, попередньо беручи плату.

Залозний шлях – сухопутний торговий шлях, що з’єднував Київ з Тмутараканню, Малою Азією і країнами Сходу.

Ізгої – люди без суспільного становища, що з різних причин вийшли з тієї соціальної групи, до якої належали, та не увійшли до іншої. Вони вважалися вільними, проте не мали власного господарства, часто осідали в чужих дворах, при церквах.

Полюддя – форма стягнення данини в Київській Русі.

Рядовичі – залежне населення в Київській Русі, яке служило феодалові на підставі договору.

Смерди – в Київської Русі.вільні селяни, яки займалися землеробством, працювали у власному дворищі.

Соляний шлях – сухопутний торговий шлях, що з’єднував Київську Русь з узбережжях Чорного моря.

Бум — спекулятивне, короткочасне піднесення промисловості і торгівлі.

Вексель — цінний папір (боргова розписка, заставна), який містить безумовне грошове зобов'язання про сплату певній особі або пред'явнику векселя певної суми і в певний термін.

Воєводство — адміністративно-територіальна одиниця в Литві і Польщі у 15-18 ст., яку очолював воєвода.

Гетьман — командуючий збройними силами; глава Української козацької держави середини 17 ст.; керівник гетьманського уряду на Лівобережній Україні з перервами до 1764 року.

Жупа — адміністративно-територіальна одиниця.

Застава — один із засобів забезпечення виконання договірних зобов'язань; у випадку невиконання боржником забезпечених заставою зобов'язань, кредитор отримує йому належне із вартості заставленого майна.

Іпотека — державна позика, яка видається під заставу нерухомого майна (головним чином землі) на тривалий термін; концентрується в особливих іпотечних банках.

Комітат — округ.

Контракт — терміновий договір, який визначає право і обов'язки сторін.

Кредит — надання грошей або товарів в борг на певний строк на умовах повернення з виплатою певного проценту.

Курінь — військово-адміністративна одиниця Запорозької Січі.

Мито — особлива платня (податок), який сплачували грішми за перевезення товарів, прогін худоби через державні кордони або внутрішні митні застави.

Фільварок – багатогалузеве товарне господарство, в якому займалися землеробством, різними промислами.

Чумацтво – торгово-візницький промисел, який спеціалізувався на перевезенні солі та риби.

Митрополія — велика єпархія, підпорядкована патріархові.

Паланка — адміністративно-територіальна одиниця у Запорозькій Січі.

Патронат — опіка над релігійними установами.

Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, польських, литовських і білоруських землях з другої половини 14ст.

Січова рада — вищий орган законодавчої влади на Січі; загальне зібрання козаків для вирішення головних питань внутрішнього життя та зовнішньої політики, а також обрання органів управління.

Сейм — зібрання.

Собор — з'їзд вищих церковних ієрархів.

Ставропігія — форма управління в православній церкві, що передбачала церковно-правний імунітет від місцевої церковної ієрархії та безпосередню залежність від патріаршої влади.

Унія — угода.

Рекомендована література:

Основна література: 3, 4, 5, 6, 7, 8,16,18.

Додаткова література: 10, 12, 15, 18, 19, 25, 30, 33, 34, 38, 43, 56, 59, 63, 68, 70, 79, 80, 98, 102.

Тема 4. Українська козацька державність наприкінці ХVII- ХVIII століття

План вивчення теми

1. Україна у другій половині ХVII ст.

2. “Руїна”: її соціально-політична суть і наслідки;

3. Іван Мазепа та його роль в історичному розвитку України;

4. Події Північної війни та політика Петра І щодо України;

5. Культура. України у ХVIII ст. Київська академія. Колегіуми. Ф. Прокопович, Г.Кониський, Г. Сковорода

Навчальні цілі: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про: особливості політичної боротьби в період „Руїни”; суперечливу зовнішню політику Козацької держави; роль козацтва та його участь у азовських та кримських походах; колонізацію південної України у кінці ХVIII ст.; культурний розвиток України у другій половині ХVII- ХVIII ст.; козацько-старшинські літописи ХVIII ст.