Стратегія розбудови економіки знань

Основним напрямом підвищення конкурентноздатності національної економіки є розбудова економіки знань. Здатність держави до генерування нових знань, їх ефективного використання у виробництві є одним із основних чинників економічного зростання.

Україна має потужний потенціал для розбудови економіки знань.

Розглянемо його більш детально:

1. Диверсифікована промисловість, що характеризується значною часткою високотехнологічних галузей та науково-дослідних інститутів дає нові можливості для забезпечення переходу від "конкурентних" переваг трансформаційної економіки (дешева робоча сила, дешеві природні ресурси тощо) до формування нових конкурентних переваг, що створюють додану вартість від інновацій (реалізація високотехнологічної продукції, ліцензій).

2. Україна має потужний науково-технічний потенціал для ство­рення авіа космічної високої техніки, є суднобудівною дер­жавою. Рівень зайнятості у високо- та середньо-технологічних галузях промисловості є досить високим. Водночас продук­тивність праці у них є низькою

Сьогодні Україна посідає 72 місце серед 380 країн за індексом розвитку технологій, 67-е за індексом інформаційно-комуніка­ційних технологій та 77-е за індексом зростання конкурентоспро­можності.

Забезпечення економічного зростання інноваційного типу в українській економіці вимагають узгодженого вирішення завдань формування технологічної, інституційної та організаційних структур, здатних об'єднати всі необхідні компоненти в загальний відтворювальний контур зростання нового технологічного укладу, створення передумов для модернізації та підвищення ефективності всієї вітчизняної економіки. Потрібно також створити сприятливе макроекономічне середовище, задіяти адекватні мотивацій поведінки та оптимальні організаційні форми мікрорівневих суб'єктів господарювання.

Тема 7.1. Модель інноваційного розвитоку національної економіки

Зокрема, в технологічній сфері постає завдання формування складових нової макрогенерації, тобто виробничо-технологічних систем нового технологічного укладу, їх зростання в поєднанні з модернізацією суміжних виробництв.

Макроекономічна політика покликана створити сприятливі умови для вирішення перелічених завдань, гарантувати стабіль­ність та нормальний інвестиційно-інноваційний клімат, підтриму­вати конкурентноздатність національної економіки адекватною валютною та фінансовою політикою. В свою чергу на мікрорівні належить забезпечити чіткість та визначеність прав власності, що у випадку успіху спричинить підвищення рівня відповідальності за управління підприємствами, орієнтацію підприємницької діяльності на зростання ефективності виробництва, на прогресивні технологічні та управлінські інновації.

Окреслене коло заїдань допомагає сформулювати власне пропозицію щодо ефективної політики формування національної економічної системи зорієнтованої на економічне зростання інноваційного типу. В конкретних умовах, що склалися в укра­їнській економіці, ця політика складається з двох компонентів і передбачає, з одного боку, створення загальних макро- та мікро-господарських передумов для зростання виробничої інвестиційної та інноваційної активності, а з другого, спеціальні заходи стимулю­вання прогресивних структурних змін на базі розповсюдження виробництв п'ятого технологічного укладу, а також випереджаюче освоєння базових інновацій наступного технологічного укладу [1; 2].

Перед Урядом України постає головний виклик - трансфор­мувати економіку у конкурентоспроможний господарський комплекс, який має забезпечити подальший соціальний і гуманітар­ний розвиток суспільства.

Сьогодні в економіці країни існує низка проблем, які впливають на зниження темпів економічного розвитку. Конкурентоспромож­ність економіки знижуєі ься, а суспільні ресурси використовуються неефективно. Уповільнилась інвестиційна активність, оскільки стимули до інноваційної діяльності практично відсутні, а інвести­ційні можливості підприємств обмежені. На це, зокрема, впливає

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

зношеність основних засобів у промисловості, яка становить 58,3 відсотка їх вартості.

Низький рівень життя населення та значне розшарування суспільства стримує розвиток людського капіталу, а саме:: твор­чого, професійного, освітнього, трудового, фізичного потенціалу громадян. Частка заробітної плати у ВВП в Україні становить менше 45 %, тоді як у країнах ЄС - у середньому 65 відсотків.

Для створення надійного підґрунтя для прискорення темпів зростання економіки у 2007 році вже до кінця нинішнього року має бути забезпечене економічне зростання. Основою цього стане виконання затвердженого урядом Плану невідкладних заходів щодо подолання кризових явищ в економіці та соціальній сфері.

Насамперед, передбачається забезпечити позитивні зрушення в розвитку інноваційної моделі національної економіки за рахунок випереджаючого розвитку високотехнологічних галузей та вироб­ництва наукомісткої, енергозберігаючої, експортоорієнтовної про­дукції. Буде вжито заходів для нарощення транзитного потенціалу держави, створено довгострокові умови енергетичної безпеки України, забезпечено конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринку аграрного сектора та загалом регіонів [1; 2; 239д].

Результатом цієї роботи має стати збільшення на 5 % кількості інноваційно активних підприємств, збільшення виробництва сільгосппродукції на 3,3 %, а її експорту на 22 %. Видобуток влас­ного вугілля збільшиться на 3 %, а споживання газу зменшиться за рахунок запровадження енергозберігаючих технологій. Вести­меться будівництво доріг у напрямку міжнародних транспортних коридорів (Берлін - Київ, Любляна - Львів тощо). Виконання усіх цих завдань забезпечить зростання залучення інвестицій у регіони України не менш як на третину. Також визначено заходи для форму­вання сприятливих умов щодо кардинального збільшення притоку інвестиційних ресурсів в Україну. Зокрема, планується вдоско­налення управління державним сектором економіки, покращення корпоративного управління та розвиток фондового ринку, реформовано податково-бюджетної системи.

Поряд з цим, варто рекомендувати включення до Програми низки спеціальних інструментів економічної політики, які мають

Тема 7.1. Модель інноваційного розвитоку національної економіки

сприяти посиленню цільового характеру та дієвості останньої.

Серед таких інструментів, зокрема можна окреслити такі [1; 2]:

- розробка та подання до Верховної Ради проекту Закону України "Про Державний банк реконструкції і розвитку" (ДБРР), де доцільно зафіксувати спрямування на формування активів ДБРР не менше 50 % подальших надходжень від приватизації великих об'єктів;

- здійснення емісії державних та розробка і впровадження нормативно-методичного інструментарію емісії приватних інвестиційних цінних паперів для роздрібного продажу індивідуальним інвесторам;

- впровадження прозорого комплексу податкових стимулів при жорсткому контролі за цільовим використанням, орієнтованих на заохочення реалізації соціальних завдань, розширення робочих місць, активізацію інвестиційних та інноваційних процесів, розвиток депресивних територій особливо гірських районів Карпат;

- вдосконалення системи розрахунку міжбюджетних трансфер­тів, чітке розмежування бюджетних повноважень між органами державної влади, місцевого самоврядування, представницькими та виконавчими органами місцевого самоврядування всіх рівнів - кожен місцевий бюджет повинен мати безпосередні фінансові відносини із державним бюджетом;

- розробка заходів щодо підвищення ефективності бюджетних інвестицій, зокрема - інвестиційного бюджету на середньо-строкову перспективу (2007-2009 pp.);

- запровадження механізмів стимулювання об'єднання мате­ріальних і фінансових ресурсів місцевого самоврядування для реалізації спільних проектів з розбудови інфраструктури, вирішення інших міжрегіональних проблем;

- спрощення процедур державної закупівлі та застосування сучасних інформаційних технологій з метою підвищення їх оперативності та об'єктивності.

"ЧЧ7

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки