Тема 4.1. Промисловість і промислова політика в

Україні

План викладу і засвоєння матеріалу

4.1.1. Місце і роль промисловості у системі національної економіки України.

4.1.2. Розвиток базових галузей промисловості України за роки незалежності.

4.1.3. Формування та реалізація державної промислової політики в Україні.

Запитання для самоконтролю.

Ключові слова:

- промисловість, -нафтогазова промисловість

,-промислове виробництво, - вугільна промисловість,

- паливно-енергетичний - металургійна промисловість,

комплекс, - промислова політика.

4. 1.1. Місце і роль промисловості у системі національної економіки України

Промисловість є провідною галуззю української економіки, оскільки від результатів її діяльності залежить успішне функціонування інших галузей і сфер національного господарства. Упродовж 1991-2005 pp. вітчизняна промисловість займала провідні позиції у системі української економіки. У промисловості України створюється близько 32 % валової доданої вартості, зосереджено понад 35 % основних засобів, випускається майже 50 % всієї

Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

продукції та сформовано близько ЗО % робочих місць [28, С. 104-105]. В Україні промисловість представлена майже всіма сучасними галузями, проте є високою частка базових та видобувних галузей з низьким ступенем переробки сировини.

Своєму розвитку промисловість України завдячує працьовитим і талановитим людям, багатим природним ресурсам, сприятливому географічному розташуванню нашої країни тощо. Водночас ці чинники стали основою для екстенсивного розширення промислового виробництва, що зумовлювало нераціональне використання вітчизняних природних ресурсів і погіршення екологічної ситуації в Україні, техніко-технологічне відставання і зневажливе ставлення до людини та її потреб в добу тоталітаризму. Промисловість України в кінці 1980-х pp. перебувала у кризовому стані. У 1980-ті роки, особливо у другій половині різко сповільнюються темпи зростання обсягів промислового виробництва. Фактично зростання припинилося ще у 1988 р. і до 1990 р. збільшення обсягів промислового виробництва на 4 % відбувалося, можна вважати, лише за рахунок зростання цін на промислову продукцію [5, С. 317].

Після проголошення Україною своєї незалежності у спадок від колишнього СРСР отримано вкрай незадовільну структуру промисловості, що здебільшого орієнтувалася на виробництво засобів виробництва. Ще однією особливістю промислового виробництва в Україні було те, що його значну частину складала продукція військово-промислового комплексу (ВПК). У виробництві продукції ВПК було задіяно 38 % усіх наявних промислових потужностей та п'ята частина працівників, зайнятих у промисловості [31, С. 173].

Розвиток промисловості України у першій половині 1990-х pp. відбувався в умовах втрати більшістю підприємств традиційних господарських зв'язків, що сформувалися у межах колишнього СРСР, та необхідності проведення ринкової трансформації вітчизняної економіки. До найважливіших завдань реформування вітчизняної промисловості після проголошення незалежності можна зарахувати: проведення структурної перебудови та впро-

Тема 4.1. Промисловість і промислова політика в Україні

вадження нових технологій, формування конкурентного середовища і зменшення рівня монополізованості, пошук ефективного власника та приватизація промислових підприємств, конверсія ВПК тощо. Ці завдання є доволі складними і не можуть бути швидко реалізованими.

Про зміни, що відбуваються у промисловості внаслідок її реформування, свідчить табл. 4.1.1, в якій відображено дані про вартість основних засобів, обсяги промислової продукції, рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, частку збиткових підприємств, середньорічну кількість працівників і середньомісячну заробітну плату за період 1990-2005 pp. Основні показники розвитку промисловості України вказують на несприятливі тенденції у цій галузі економіки. Якщо у 1990 р. рентабельність операційної діяльності промислових підприємств складала 16,8 %, то у 2005 р. - вже 5,5 %, тобто зменшилася в 3,1 рази.

Якщо ж проаналізувати такий показник як кількість збиткових підприємств у промисловості, то їх частка збільшилася від 2 % у 1990 p., до 37 % у 2005 р. Це вказує на те, що практично кожне третє промислове підприємство України, перебуває на межі банкрутства. Найбільша частка збиткових промислових підприємств припадає на 1998-1999 pp., коли кожне друге підприємство практично простоювало. Це не могло позначитися на чисельності працюючих у вітчизняній промисловості, яка впродовж 1990-2005 pp. скоротилася в 1,8 рази і у 2005 р. становила понад 3,9 млн. осіб.

Загальні тенденції розвитку промисловості України визначаються за допомогою такого показника, як індекс промислового виробництва (рис. 4.1.1), який обчислюється як у процентах до попереднього року, так і у процентах до базового року. На основі аналізу динаміки цього індексу (рис. 4.1.1) можна виділити три періоди розвитку вітчизняної промисловості після проголошення Україною своєї незалежності. Подібну періодизацію наведено у [4, С. 706-709; 31, С 173-178]. Дамо коротку характеристику кожного з цих періодів.

Таблиця 4.1.1

Основні показники розвитку промисловості України

	1990*
Основні засоби промисловості на кінець року (у фактичних цінах), млн. грн.
Загальний обсяг промислової продукції (у фактичних цінах), млн.грн.						182718,3	210842,7	229634,4	289117,3	400757,1	468562,6
Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, %	16,8	16,6	5,7	6,3	9Д	4,8	3,7	2,6	3,3	4,7	5,5
Частка збиткових підприємств, %
Середньорічна кількість працівників у промисловості, тис. осіб						4461,8	4267,2	4063,5	3943,6	3941,2	3913,3
Середньомісячна заробітна плата у промисловості, грн.						291,16	375,16	455,85		697,42	912,83

* у млн. крб.

Джерело: [25, С 118; 28, С. 105].

Тема 4.1. Промисловість і промислова політика в Україні

Перший період припадає на 1991-1994 pp. За ці чотири роки обсяги промислового виробництва у порівнянні з 1990 р. скоротилися на 40,4 %. До найважливіших чинників, що зумовили таке безпрецедентне падіння обсягів промислового виробництва в Україні можна зарахувати відсутність чіткої програми реформування промисловості. Український уряд, започатковуючи реформи в економіці, зокрема і в промисловості, здебільшого орієнтувався на модель ринкової трансформації, запропоновану фахівцями Міжнародного валютного фонду та Світового банку, що ігнорувала особливості культурного, історичного, економічного розвитку та політичну ситуацію в Україні. Негативні тенденції у розвитку української промисловості в цей період посилювалися і унаслідок втрати традиційних ринків збуту та низької конкурентоспроможності продукції промислових підприємств, купівлі в Росії енергоносіїв за цінами, що склалися на світовому ринку, розбалан-сованості грошово-кредитної системи країни та падіння довіри до національної грошової одиниці тощо. У 1991-1994 pp. відбулася структурна деформація української промисловості, в якій зменшилася частка соціально-орієнтованих галузей та машинобудування (табл. 4.1.2).

Другий період тривав від 1995 по 1998 pp. Падіння обсягів виробництва промислової продукції тривало, проте, відбувалося повільнішими темпами (рис. 4.1.1). За 1995-1998 pp. обсяги промислового виробництва скоротилися на 10,4 %, у 1998 р. становили 49,2 % по відношенню до 1990 р. Згідно з даними Державного комітету статистики України у 1998 р. обсяги виробництва продукції у промисловості досягай свого найнижчого рівня. У цей період українська промисловість і надалі продовжує орієнтуватись на виробництво проміжних продуктів з незначною величиною валової доданої вартості, а не на продукцію кінцевого споживання. Структурна деформації вітчизняної промисловості триває (табл. 4.1.2).

Третій період розвитку української промисловості розпочинається у 1999 р. і триває до цього часу. Згідно з даними Державного

у % до даівреднього року —•— у % до 1990 року, де 1990=100 %

Рис. 4.1.1. Індекси промислового виробництва в Україні

Складено на основі: [25, С 117; 27, С. 116; 34].

комітету статистики України від 1999 р. відбувається відновлення обсягів промислового виробництва, у 2006 р. обсяги промислового виробництва дещо перевищили рівень 1990 р. Проте деформована структура вітчизняної промисловості є її найуразливішою ланкою (табл. 4.1.2). Перспективи розвитку промисловості України пов'язані з процесами інтенсифікації виробництва та з переходом на використання нових ресурсозберігаючих технологій.

Таким чином, нагальним завданням є забезпечення випереджаючого розвитку високотехнологічних галузей промисловості та соціально орієнтованих галузей, поступовий перехід на інноваційно-інвестиційний тип економічного зростання. У зв'язку з цим важливим напрямом розвитку промисловості в Україні є реалізація політики енергозбереження, що вимагає врахування правових, економічних, соціальних та екологічних засад господарювання.