Моделі фінансових відносин у суспільстві

Функції фінансів

Розподільча функція фінансів гарантує державне забезпечення суб’єктів відносин необхідними грошовими ресурсами, підтримання суспільних пропорцій.

Об ' єктами дії розподільної функції фінансів виступають вартість валового суспільного продукту (в її грошовій формі), а також частина національного багатства (у грошовій формі).

Суб ' єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні й фізичні особи (держава, підприємства, об'єднання, організації, установи, громадяни), що є учасниками відтворювального процесу, в розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення.

За первинного розподілу утворюються первинні фонди базового рівня (доходи фізичних осіб, прибуток підприємств, організацій та ін.), сукупність яких і формує національний доход держави.

Однак на цьому етапі лише утворюється тільки передумова для формування державних грошових фондів, розміри яких остаточно визначаються тільки після сплати податків, обов’язкових зборів і платежів.

Якщо на стадії первинного розподілу прибуток державних підприємств відразу надходить власникові - державі, то на стадії вторинного розподілу кошти змінюють власника. Наприклад, одержавши на стадії первинного розподілу доходи, на стадії вторинного розподілу фізичні особи, сплачуючи податки, саме і забезпечують зміну власності на частину коштів, передаючи їх державі.

Рівні розподільчої функції фінансів

внутрішньогосподарський розподіл — характеризує розподіл грошових ресурсів усередині підприємства (формування фондів матеріальних витрат, заробітної плати, прибутку);

внутрішньогалузевий - забезпечує розподіл коштів усередині галузі, між підгалузями. Йдеться насамперед про розподіл коштів основних галузей матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, будівництво);

міжгалузевий - розподіл грошових ресурсів між основними галузями. У цих умовах формуються основні пропорції суспільного відтворення;

міжтериторіальний — гарантує надходження коштів окремим регіонам держави, залежить від адміністративно-територіального поділу держави і забезпечує утворення місцевих бюджетів.

Різновидами розподільчої функції є:

регулююча функція, при якій за допомогою фінансів здійснюється вплив на обсяги та структуру виробництва та споживання;

стимулююча (дестимулююча) – яка передбачає відповідний вплив на виробництво.

2.Контрольна функція фінансів органічно пов’язана з розподільною.

А) З одного боку, здійснюється контроль за розподілом грошових фондів. Диференціація контролю за стадіями дає змогу приймати необхідне рішення, коригувати на проміжних етапах рух грошових фондів й уточнювати, поліпшувати процес розподілу.

Б) З іншого боку здійснюється контроль за відповідністю розподілу потребам суспільства.

 

Моделі фінансових відносин у суспільстві

Фінансові відносини – це відображення руху вартості від одного суб’єкта до іншого, що характеризується процесами обміну, розподілу й перерозподілу і проявляється у грошових потоках.

Фінансова наука вивчає сукупність фінансових відносин на всіх рівнях господарювання, тобто відносини, що виникають у процесі утворення, розподілу й використання грошових доходів, а також досліджує закономірність розвитку фінансових відносин і методи управління ними.

Фінансова діяльність будь–якого суб’єкта проявляється у формуванні доходів і здійсненні витрат.

Моделі фінансових відносин розрізняються за двома ознаками:

а) за послідовністю розподілу ВВП;

б) за рівнем державної централізації ВВП.

За послідовністю розподілу ВВП розрізняють:

ринкову;

адміністративну.

Їх розглядають виходячи з розподілу новоствореної вартості — національного доходу, домінуючими складовими якого є заробітна плата і прибуток.

Сутність фінансової моделі ринкової економіки її полягає в тому, що спочатку вартість реалізованого національного доходу розподіляється між тими, хто зайнятий у його створенні: власниками засобів виробництва, котрі отримують прибуток, і робітниками та службовцями, яким виплачується заробітна плата.

Характерними ознаками моделі є:

те, що держава отримує свої доходи насамперед на основі перерозподілу національного доходу;

у ній точно відображається рівень доходів кожної юридичної і фізичної особи, який, у свою чергу, характеризує їх вклад у створення національного доходу;

достовірно визначається рівень оподаткування: кожний суб’єкт точно знає, скільки він заробляє і скільки віддає;

чітко зафіксовано стимули до зростання доходів на основі зростання виробництва і підвищення продуктивності праці.

пропорції первинного розподілу національного доходу між підприємцями і робітниками та службовцями регулюються: ринковими відносинами, нормативно-правовими актами.

Сутність фінансової моделі адміністративної економіки, яка застосовувалась у колишньому СРСР та інших соціалістичних країнах, полягає в тому, що переважна частина національного доходу одразу централізувалась у бюджеті й виключалась із розподільних відносин.

Характерні ознаки адміністративної моделі:

переважну частину своїх доходів держава отримує в процесі первинного розподілу національного доходу.

з неї не видно реального рівня доходів юридичних і фізичних осіб;

доходи юридичних і фізичних осіб не відображають їх вклад у створення національного доходу;

неможливо достовірно визначити рівень оподаткування;

відсутні стимули до продуктивної праці.

За рівнем державної централізації ВВП у рамках фінансової моделі ринкової економіки умовно можна виділити:

1.Американська модель, яка заснована на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб, характеризується незначним рівнем бюджетної централізації 25—30%.

2.Західноєвропейська модель характеризується поміркованим рівнем централізації ВВП у бюджеті - 35—45%.

3.Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюджетної централізації ВВП — 50—60%.

Чинники, що впливають на вибір моделі фінансових відносин:

основний критерій вибору — вплив на суспільство через установлення стимулів до праці й ефективного господарювання та забезпечення надійної системи соціальних гарантій;

рівень розвитку суспільства,

характер та масштаби діяльності держави, її втручання в економіку,

тип здійснюваної нею соціальної політики,

характер міжнародної діяльності та воєнної доктрини,

історичні традиції народу, рівень розвитку культури тощо.

 

Фінансові ресурси

Централізовані фінансові ресурси концентруються державою і створюються за рахунок податків, обов’язкових відрахувань, кредитної емісії НБУ.

Децентралізовані фінансові ресурси – це кошти підприємств (СПД) та інших суб’єктів господарювання.

Джерела формування фінансових ресурсів:

Власні й порівняні до них засоби (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльності, цільові надходження і ін.)

Мобілізовані на фінансовому ринку як результат операцій з цінними паперами, що надходять у порядку перерозподілу бюджетні субсидії, субвенції, страхові відшкодування і т.п.)