Міжнародні фінансові інститути 3 страница

♦ Міжнародний ринок похідних фінансових інструментів
(деривативів) охоплює обіг групи нових фінансових інстру
ментів, що використовуються для передачі або нейтралізації
ризиків.

Інша модель світового фінансового ринку базується на функціональному критерії типів фінансових операцій (кредитних або інвестиційних). Головною ознакою, що відокремлює різнкгипи фінансових трансакцій у цій моделі, є можливість або неможливість вільної купівлі-продажу фінансових зобов'язань або фінансових інструментів. Залежно від часових параметрів реалізації майнових прав розрізняють грошовий ринок (короткі терміни купівлі-продажу короткострокових боргових інструментів) і ринок капіталів (тривалі терміни купівлі-продажу довгострокових боргових зобов'язань та акцій).

Поділ світового фінансового ринку на два великі сектори -кредитний та інвестиційний - є доволі умовним. В останні десятиріччя відбувається бурхливий процес трансформації кредитних операцій в операції з цінними паперами, який дістав назву "сек'юритизація кредитів".

♦ Сек 'юритизація - це процес перетворення низьколіквідних
фінансових активів на інструменти ринку капіталів, що
придатні для продажу.

На суми виданих кредитів банки випускають цінні папери і продають їх. Цей механізм дає змогу знизити кредитні ризики та забезпечити приплив грошей у банк до настання термінів погашення кредиту.

Між деякими структурними елементами світового фінансового ринку не можна провести чіткої межі. Наприклад, міжнародний ринок облігацій є складовою частиною міжнародного ринку боргових зобов'язань, водночас за іншими критеріями він становить

Міжнародні фінанси 521

елемент міжнародного ринку цінних паперів. Міжнародний ринок титулів (прав) власності, будучи структурним компонентом міжнародного ринку цінних паперів, є також одним із двох головних сегментів міжнародного ринку капіталів.

Досить складну проблему становить і виокремлення такого нового елементу світового фінансового ринку, як міжнародний ринок похідних фінансових інструментів. З одного боку, він все ще несе "родові" риси грошового ринку, тому в деяких моделях структури світового фінансового ринку включається в цей його сегмент. З іншого боку, ринок похідних фінансових інструментів використовує деякі інструменти міжнародного ринку капіталу як базисні продукти. Похідні інструменти мають елементи окремих довгострокових боргових інструментів ринку капіталу. Складні взаємозв'язки світового фінансового ринку інколи ілюструють ще в одній із інтерпретацій його моделі (рис. 14.2).

Рис. 14.2. Взаємозв'язок між окремими елементами світового фінансового ринку

Розглянемо детальніше характеристику структурних елементів світового фінансового ринку.

Необхідною умовою розрахунків у сфері зовнішньої торгівлі при наданні послуг, кредитів, інвестицій тощо є обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі чи продажу. Міжнародний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн, обслуговується валютним ринком.

МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНІ РИНКИ

♦ Валютний ринок у широкому розумінні - це сфера екномічних відносин, які виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, де-номінованих в іноземній валюті, а також: операцій з інвестування капіталу в іноземній валюті. Формування світового ринку, розвиток регулярних міжнародних економічних зв'язків, поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків, посилення концентрації й централізації банківського капіталу стали найважливішими передумовами виникнення та подальшого розвитку валютних ринків. Валютні ринки в сучасному розумінні сформувалися лише в XIX ст. Цьому сприяли такі передумови:

> розвиток міжнародних економічних відносин;

> розвиток світової валютної системи, поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;

> розвиток банківських систем та кореспондентських зв'язків між: банками різних країн;

> удосконалення засобів зв'язку та інформаційних технологій -телеграф, телефон, телекс, мережний зв 'язок тощо.

Валютні ринки як одна з важливих складових світового господарства реагують на зміни в економіці та політиці, а також впливають на них у зворотному напрямі.

Структура валютного ринку кожної окремої країни значною мірою залежить від державної політики з регулювання економіки, зокрема заходів валютного регулювання, яке здійснюється передусім з метою підтримки стабільного валютного курсу і досягнення рівноваги платіжних балансів.

Рух валютних і фінансових потоків на валютних ринках відбувається у вигляді:

О валютних операцій;

О валютно-кредитного і розрахункового обслуговування

придбання та продажу товарів і послуг; О закордонного інвестування; ^> операцій з цінними паперами; *=> перерозподілу національних доходів у вигляді допомоги

країнам, що розвиваються; => внесків у міжнародні організації.

Отже,

головними функціями валютних ринків є:

забезпечення здійснення міжнародних розрахунків;

страхування валютних ризиків; забезпечення кредитування в

іноземній валюті; диверсифікація валютних резервів банків,

підприємств, держав; отримання спекулятивного прибутку

учасниками ринку; вплив на державне регулювання

^національної економіки й узгодження валютної

політики на рівні світового господарства.

Залежно від обсягу і характеру валютних операцій, кількості використовуваних валют, рівня нормативно-правового регулювання валютні ринки поділяються на міжнародні, регіональні та національні (місцеві).

вз= Міжнародні валютні ринки обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів. У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові центри, де зосередилися найбільші банки і біржі, спеціалізовані кредитно-фінансові інституції. Міжнародні валютні ринки розташовані у світових фінансових центрах - у Західній Європі, США, на Далекому та Близькому Сході, у Південно-Східній Азії. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі. На цих валютних ринках банки проводять операції з ключовими валютами, які широко використовуються у світовому платіжному обігу.

Поряд із світовими центрами валютної торгівлі діють регіональні валютні ринки, наприклад, у рамках європейської валютної системи, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи.

us³ Національний (місцевий) валютний ринок - це ринок однієї держави. Під ним розуміється сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території даної країни. Це, по-перше, операції банків з валютного обслуговування своїх клієнтів (компаній, приватних осіб, банків, що не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій), а, по-друге, власні валютні операції уповноважених банків. У країнах з обмежувальним валютним законодавством офіційний валютний ринок звичайно доповнюється "чорним" (неофіційним ринком) і "сірим" ринком (на якому банки проводять операції з неконвертованими валютами). Національні (місцеві) валютні ринки забезпечують рух грошових потоків усередині країни й обслуговують зв'язок зі світовими валютними центрами. Характер залучення національних ринків у

Тема 14

операції міжнародного валютного ринку залежить від ступеня інтегрованості економіки країни у світове господарство, від стану її валютно-кредитної системи й системи оподаткування, рівня валютного контролю і валютного регулювання (ступеня свободи дій нерезидентів на національному валютному і фондовому ринках), стабільності політичної системи країни і, нарешті, від зручності її географічного розташування.

На регіональних та національних валютних ринках здійснюються операції з певними конвертованими валютами (сінгапурський долар, Саудівський ріал, кувейтський динар тощо.) Котирування валют, які використовуються для валютних операцій у регіоні, відносно регулярно проводиться регіональними банками, а валют місцевого значення - банками, для яких ця валюта є національною й активно застосовується в угодах з місцевими клієнтами.

Слід зазначити, що з розвитком технологій поділ валютних ринків на міжнародні, регіональні та місцеві набирає доволі умовного характеру, оскільки на всіх цих ринках можуть проводитись операції з валютами, які широко використовуються для міжнародних розрахунків. Фактично валютний ринок набув відносної організаційної цілісності у глобальному масштабі.

ns= Організованим ринком є біржовий валютний ринок. Валютна біржа - як правило, не комерційне підприємство, оскільки її основне завдання полягає не в одержанні прибутку, а в організації торгів валютою й у мобілізації тимчасово вільних валютних коштів. У деяких країнах (наприклад, у Японії, скандинавських країнах, у Франції та ін.) функціями валютних бірж є встановлення курсу валюти або фіксація довідкових курсів валют.

Переважна частина валютних операцій (понад 90 %) здійснюється на неорганізованому - позабіржовому, або міжбанківському, валютному ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного й супутникового зв'язку.

Більшість валютних операцій проводяться через банки, які виконують на договірній основі доручення іноземних банків-кореспондентів. Це дає змогу здійснювати валютні операції безготівковим шляхом. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними. Серед комерційних банків чи інших учасників валютного ринку є дилери, які "грають" на пониження {"ведмеді") або на підвищення ("бики") курсу валют.

Відповідно до валютного законодавства більшості країн права банків на проведення всіх або деяких валютних операцій є об'єктом

Міжнародні фінанси 525

валютного регулювання та валютного контролю. Банки, яким надане право на проведення валютних операцій, самостійно можуть здійснювати їх з урахуванням законодавчо визначених обмежень. Не всі девізні банки можуть повною мірою брати участь в операціях валютного ринку. Величина банку, його репутація, розвиток мережі закордонних відділень та філій, обсяг здійснюваних через банк міжнародних розрахунків - ці фактори безпосередньо впливають на його роль на валютних ринках. Крім того, певне значення мають періодичне запровадження валютних обмежень, стан зв'язку в місці, де розташований банк, політика банку. Найбільший обсяг валютних операцій припадає на транснаціональні великі банки Японії, США, Великої Британії, Німеччини, Швейцарії, Франції та інших розвинутих країн. Транснаціональні банки мають значні конкурентні переваги в боротьбі за вигідні угоди. Завдяки наявності мережі закордонних відділень вони цілодобово проводять валютні операції, по черзі використовуючи свої відділення залежно від часу роботи валютних ринків.

На міжнародному міжбанківському валютному ринку представлені також банки, що спеціалізуються на проведенні операцій з однією або з деякими валютами і встановлюють ціни, як правило, на стандартні суми (5 млн., 10 млн. дол. США).

Міжбанківський ринок залежно від видів угод з валютою може мати три сегменти:

О спот-ринок (ринок торгівлі з негайним постачанням валюти; на нього припадає приблизно 65 % усього обороту валюти);

us* За спеціалізацією валютні ринки можна поділити на:

- ринки процентних ставок на іноземні валюти;

- ринки конверсійних операцій;

- ринки окремих розрахункових одиниць.

пэ» За видами валютних операцій:

- спот-ринки;

- форвард-ринки;

- ф'ючерсні ринки;

- своп-ринки.

из* За об'єктами торгівлі валютні ринки можуть мати такі сегменти:

- форексний ринок, де торгують безготівковою валютою

(форексом). За безготівкового обороту безготівкові активи, якими оперує валютний відділ банку, становлять залишки з рахунків у іноземній валюті. Необхідні платежі здійснюються з одного рахунку на інший засобом бухгалтерських записів. Як правило, на внески в іноземній валюті нараховуються проценти;

- готівковий (банкнотний) ринок, де валюта фізично рухається у

просторі. При цьому підвищуються витрати на транспортування, охорону, страхування, зберігання валюти, підвищується спред із котирування іноземних банків.. Фізичне зберігання у спеціальних сховищах, без процентів.

І

* Спред - величина, на яку курс продажу (вищий) відрізняється від курсу купівлі (нижчий).

Крім того, залежно від характеру дій з валютного регулювання та валютних обмежень можна виділити вільні та невільні (обмежені) валютні ринки.

Учасниками валютних ринків є банки, валютні біржі, брокерські фірми, зовнішньоторговельні й виробничі компанії, міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації. Слід зазначити, що учасниками валютних ринків можуть бути й фізичні особи.

Співвідношення вимог та зобов'язань з тієї чи іншої валюти в оператора валютного ринку створює його валютну позицію.

Валютна позиція може бути:

О закритою - передбачає збіг (рівність) вимог та зобов'язань у певній валюті;

® відкритою - незбіг.

взр Відкрита валютна позиція в свою чергу, може бути:

=> довгою - вимоги щодо певної придбаної валюти перевищують зобов'язання з проданої тієї самої валюти;

■=> короткою - показує, що зобов'язання в певній валюті перевищують вимоги;

■=> овернайт-позицією - це позиція, що залишається відкритою до наступного дня.

Саме наявність відкритої позиції передбачає, що оператор валютного ринку в умовах плаваючих валютних курсів несе валютний ризик.

Тема 14

Міжнародні фінанси

До найбільш потужних і впливових валютних бірж, що діють у визнаних світових фінансових центрах, належать:

> Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів;

> Чиказька товарна біржа;

> Філадельфійська товарна біржа;

> Швейцарська біржа фінансових ф 'ючерсів та опціонів; У Європейська опціонна біржа в Амстердамі;

> Німецька строкова біржа у Франкфурті;

> Міжнародна грошова біржа в Сингапурі;

> Біржа строкової торгівлі в Сіднеї;

> Австрійська строкова опціонна біржа у Відні.

На багатьох біржах поряд з операціями з придбання і продажу валюти поширюються операції з похідними фінансовими інструментами - валютні й фінансові ф'ючерси та опціони, валютні й процентні свопи. Водночас розвиваються національні валютні ринки, тобто ті, що функціонують усередині однієї держави. _Ґ Особливістю сучасного валютного ринку є децентралізований характер проведення валютних операцій. Основна маса угод здійснюється безпосередньо між банками з використанням електронних мереж. Хоча в деяких країнах (Німеччина, Франція, Японія, країни Скандинавії) збереглися валютні біржі, роль їх незначна і зводиться головно до фіксації довідкових курсів валют.

МІЖНАРОДНІ КРЕДИТНІ РИНКИ

Розвиток міжнародного економічного співробітництва зумовив стрімке зростання обсягів банківського кредитування.

Позичальниками на ринку банківських кредитів є компанії, банки, центральні, регіональні, муніципальні органи влади різних країн. Роль кредиторів відіграють різні фінансово-кредитні організації: фірми, трасти, фонди, банки, міжнародні фінансові організації, а також державні заклади, уряди країн. Провідне місце серед учасників ринку посідають банки.

Механізм кредитування на міжнародному ринку банківських кредитів передбачає використання класичних боргових інструментів - кредитів і позик.

♦ Міжнародний кредит - це рух позичкового капіталу, пов'язаний із наданням валютних і товарних активів одними суб'єктами світової системи господарства іншим на умовах платності, строковості, повернення.

Міжнародне кредитування здійснюється в різноманітних формах та видах.

Тема 14

Головною ознакою класифікації є поділ кредитів за об'єктом кредитування, у відповідності до якого міжнародний кредит (так само, як і внутрішній) виступає у двох основних формах:

Ф товарного, або комерційного, кредиту;

Існує і змішана форма міжнародного кредиту - фірмово-банківські кредити.

vs- За джерелами у структурі міжнародного зовнішнього фінансування вирізняють офіційні і приватні кошти. Офіційні охоплюють двосторонні міжурядові кредити (головним чином міжурядові позики, які надаються найчастіше промислово розвинутими країнами країнам, що розвиваються, і тісно пов'язані з різними національними, регіональними та міжнародними програмами допомоги; змішані, в яких беруть участь приватні підприємства та держава) і багатосторонні кредити міжнародних фінансових організацій. Приватні кредити охоплюють фірмові кредити, банківські кредити, синдиковані банківські позики та ін.

вэ= За терміном кредити поділяються на:

<=> короткострокові - до одного року;

О середньострокові - від одного року до п'яти (інколи до семи-

восьми) років; <=> довгострокові- понад 10 років.

Частиною довгострокового кредиту є позики - залучення' державними та приватними корпораціями позичкових коштів на національному та світовому ринках позичкових капіталів через випуск власних боргових зобов'язань. Довгострокові кредити і позики обслуговують розширене відтворення основного капіталу, експорт машин, обладнання, реалізацію промислових проектів.

в®" За видами зовнішньоекономічної діяльності кредити поділяються на комерційні, тобто ті, що пов'язані із зовнішньоторговельними операціями; фінансові, які використовуються на будь-які цілі, включаючи погашення заборгованості, інвестування в цінні папери, прямі капіталовкладення; "проміжні" кредити, призначені для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів та послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).

с®" За призначенням міжнародні кредити, так само, як і внутрішні, можна поділити на продуктивні і непродуктивні. До продуктивних належать кредити, призначені для розвитку економіки країни -

Міжнародні фінанси

позичальника: для закупівлі промислового обладнання, матеріалів, ліцензій, ноу-хау, оплати виробничих послуг, забезпечення зовнішньоторговельних угод та інших господарських потреб. Непродуктивні кредити пов'язані з утриманням урядового апарату, армії, закупівлею зброї, погашенням зовнішньої заборгованості за раніше отриманими кредитами і т. п.

US' За валютою позики вирізняють: міжнародні кредити у валюті країни-боржника або країни-кредитора; у валюті третьої країни, а також у міжнародних рахункових валютних одиницях (СДР, колишня екю). Найчастіше міжнародний кредит надається у валюті країни-кредитора.

из* За забезпеченням міжнародні кредити класифікують на забезпечені та бланкові. Забезпечені надаються під товари, товаророзпорядчі та інші комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість та коштовності. Інколи використовують частину офіційних золотих запасів країни. Бланковий кредит надається під зобов'язання боржника погасити його у встановлений термін і оформляється соло-векселем з одним підписом - позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт.

Різновидом міжнародного кредиту є валютний кредит, тобто кредит у певній валюті чи валютах, призначений для погашення зовнішньої заборгованості, підтримки валютного курсу національної грошової одиниці, поповнення офіційних валютних резервів.

Кредити за компенсаційними угодами передбачають взаємні поставки товарів однакової вартості, коли країна-позичальник отримує у кредит на 8-15 років машини, обладнання для створення чи реконструкції підприємств, освоєння природних ресурсів, збагачення сировини, а погашення кредиту здійснюється поставками продукції цих підприємств. Такі кредити надаються, як правило, банківськими консорціумами.

♦ Проектне фінансування - нова форма кредитування країн, що розвиваються, яка передбачає спільне фінансування кількома кредитними установами великих, переважно інфраструк-турних, проектів.

Ініціаторами спільного фінансування виступають міжнародні фінансові інституції, які залучають до цих операцій приватні банки. Останні кредитують найбільш прибуткову частину проекту на пільгових умовах, встановлюючи процентну ставку, нижчу за ринкову.

Серед інших боргових інструментів особливу групу становлять експортні кредити. їх специфічною рисою є зв'язаний характер,

Тема 14

тобто наявність так званого зв'язуючого застереження в кредитній угоді. Сутність застереження полягає в тому, що позичальник повинен використати цей кредит винятково на зазначені цілі, наприклад, на придбання товарів, вироблених у країні-кредиторі.

Експортні кредити поділяються на: короткострокові (надаються і використовуються в межах одного року для кредитування експорту споживчих товарів та сировини); середньострокові (надаються на строк від одного до п'яти років і використовуються для кредитування експорту машин та обладнання); довгострокові (надаються на строк понад п'ять років і використовуються для кредитування експорту інвестиційних товарів та великих проектів).

Механізм експортного кредитування створює умови для прихованого субсидування експорту і тому може розглядатися як метод стимулювання урядом національного експортозорієнто-ваного виробництва. Інколи експортні кредити розглядаються як різновид зовнішньої міждержавної допомоги, оскільки процентні ставки за експортними кредитами є значно нижчими порівняно зі ставками за іншими видами кредитів. При цьому різниця між поточною ринковою ставкою і ставкою за експортним кредитом становить розмір субсидування.

Механізм експортного кредитування передбачає: надання державними банками субсидованих кредитів національним експортерам за ставкою, нижчою від ринкової; надання державних кредитів іноземним імпортерам за умов обов'язкових закупівель товарів, виробниками яких є фірми країни-кредитора (зв'язаний кредит); страхування експортних ризиків національних експортерів.

Найпоширенішим різновидом комерційного кредиту є фірмовий кредит.

♦ Фірмовий кредит - позика, що надається експортером однієї країни імпортерові іншої крани у вигляді відстрочки платежу за поставлені товари або послуги.

Строки фірмових кредитів визначаються кон'юнктурою світових ринків, видом товарів і становлять 8-10 років. Розширення експорту машин та обладнання спричинило тенденцію продовження терміну фірмових кредитів.

Фірмові кредити мають певні недоліки. Цільовий характер
фірмових кредитів означає, що вони є пов'язаними з конкретною
угодою. Це позбавляє імпортерів можливості маневрувати на
ринках цієї продукції, оскільки в деяких випадках експортер не може
надати імпортерові кредит, тоді як останній зацікавлений саме в
його продукції. Крім того, фірми-експортери змушені приймати на
Міжнародні фінанси 531

себе частину ризику, при отриманні кредиту під цю частину суми контракту фірми сплачують банкам підвищену процентну ставку, що призводить до подорожчання кредиту.

Різновидами міжнародного комерційного кредиту є кредити, пов'язані з відповідними формами міжнародних розрахунків (вексельні кредити, авансовий платіж імпортера, кредити за відкритими рахунками тощо).

as- Сутність вексельного кредиту полягає в тому, що експортер після укладання угоди щодо продажу товару виставляє переказний вексель (тратту) на імпортера, який погоджується на оплату векселя у визначений термін (акцептує тратту) після одержання відповідних товарних документів (коносамента, страхового поліса, сертифіката якості та ін.).

♦ Авансовий платіж імпортера - це форма кредитування експорту і водночас засіб забезпечення зобов 'язань іноземного покупця, оскільки при цьому імпортер має прийняти замовлення на поставку продукції. Як правило, імпортери надають аванси іноземним експортерам у розмірі 1/3 вартості поставки замовлених машин, обладнання, суден.

Кредит за відкритим рахунком надається на основі угоди між експортерами й імпортерами, згідно з якою експортер записує на рахунок покупця борг у розмірі вартості проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобов'язується погасити кредит у визначений строк. Кредит за відкритим рахунком часто застосовується при регулярних поставках товарів з періодичним погашенням заборгованості в середині або в кінці місяця.

Банківські кредити мають суттєві переваги порівняно з фірмовими, оскільки є дешевшими і можуть надаватися на більш довгий термін, звільняють імпортера від необхідності звертатися з проханням про кредит до фірм-постачальниць при укладанні контрактів і через це йти на поступки за іншими позиціями контрактів (ціни, умови поставок, строки та ін.), крім того, імпортер має можливість вибору фірми-експортера.

На ринку банківських кредитів ціна активу, або процентна ставка, визначається на основі міжнародних ставок пропозиції за між-банківськими депозитами: лондонської ставки пропозиції за міжбанківськими депозитами ЛІБОР; сінгапурської ставки пропозиції за міжбанківськими депозитами СІБОР; ставок інших світових фінансових центрів; американської "прайм-рейт" - базової ставки Сполучених Штатів Америки за кредитами небанківському сектора.

Тема 14

Банки можуть також відкривати кредитні лінії для іноземних постачальників на оплату закуплених товарів чи послуг або проведення робіт. Виокремлюють міжнародні кредитні лінії загального призначення та спеціальні. Кредитні лінії загального призначення відкриваються на певну суму і дають можливість кредитувати різних імпортерів у країні, що отримала даний кредит. Механізм спеціальних (або проектних) кредитних ліній призначений для кредитування певних проектів.

На ринку банківських кредитів вирізняють міжбанківськийринок, на якому кредитні організації різних країн розміщують тимчасово вільні ресурси, переважно у вигляді короткострокових депозитів, а також поточних рахунків і позик.

Уряди суверенних держав, виконуючи функції кредитора, донора, гаранта і боржника, є активними учасниками ринку несек'юрити-зованих кредитів і позик та використовують низку інструментів боргового фінансування: двосторонні кредити; багатосторонні кредити; цільові позики; синдиковані кредити.

♦ Суверенний дефолт - це відмова уряду держави-боржника від виконання своїх зобов 'язань за борговими цінними паперами, несек'юритизованими позиками і кредитами.

У структурі сучасного кредитного ринку переважає облігаційна форма кредитування. Але вибір форми зовнішнього боргового фінансування - кредитів або цінних паперів - залежить від низки складних факторів, тому час від часу відбувається зміна на протилежну тенденції розвитку відповідних ринкових секторів.

МІЖНАРОДНІ РИНКИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Міжнародний ринок цінних паперів утворюється складною

системою національних і міжнародних фінансових інструментів та

інститутів. Цей ринок здатний створювати фінансові активи з

різноманітними характеристиками: від короткострокових боргових