Класифікація фінансових ринків

Фіна́нсовий ри́нок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Класифікація фінансових ринків:

· за терміном обігу фінансових активів: ринок грошей, ринок капіталів;

· за видами фінансових активів, що обертаються на ринку: ринок цінних паперів, валютний ринок, ринок фінансових послуг, ринок золота та інших дорогоцінних металів і каменів, ринок нерухомості;

· за умовами обертання фінансових активів: первинний, вторинний;

· за організаційними формами: біржовий (організований), позабіржовий (неорганізований);

· за швидкістю реалізації угод: з негайно (терміновою) реалізацією – ринок СПОТ, з реалізацією угод в майбутньому – ринок СВОП;

· за умовами передачі фінансових активів у користування: ринок позикового капіталу, ринок акціонерного капіталу;

· за регіональною ознакою: місцевий, регіональний, національний, світовий (міжнародний).

·

93. Механізм функціонування та складові фінансового ринку. Механізм функціонування фінансового ринку спрямований на забезпечення його рівноваги, що досягається шляхом взаємодії окремих його елементів. В основному це рівновага в умовах економіки ринкового типу досягається за рахунок саморегуляції фінансового ринку і частково - за рахунок державного його регулювання. Кожному виду фінансових ринків притаманні свої особливості формування механізму забезпечення взаємозв'язку окремих елементів ринку, проте принципові засади механізму функціонування цих ринків мають загальний характер. Загальні принципи формування механізму функціонування фінансового ринку в цілому.1. Основну роль у системі основних елементів фінансового ринку відіграє ціна на окремі фінансові інструменти. Саме цей елемент відображає збалансованість попиту і пропозиції на ринку, стан його рівноваги, ступінь задоволення економічних інтересів всіх його учасників. Пріоритетна роль ціни в системі елементів фінансового ринку, що забезпечують його рівновагу, визначає особливу роль ціноутворення в механізмі його функціонування.

2. Ціни на фінансовому ринку визначаються, насамперед, рівнем прибутковості окремих фінансових інструментів, в основі якого лежить середній рівень процентної ставки. Рівень процентної ставки служить не тільки критерієм вибору альтернативних напрямків здійснення фінансових операцій, але в значній мірі визначає обсяг цих операцій чи ділову активність окремих господарюючих суб'єктів на фінансовому ринку.

3. Особливістю формування цін на фінансовому ринку є істотний вплив на цей процес обертається на ньому спекулятивного капіталу. Під впливом спекулятивного капіталу рівень цін на фінансовому ринку значною мірою залежить не тільки від реального попиту, а й від очікуваних змін цього рівня, на які учасники ринку намагаються впливати виходячи зі своїх спекулятивних інтересів.

4. Ціни на фінансовому ринку дуже динамічні, схильні до впливу багатьох об'єктивних чинників, які виявляються як на макро-, так і на мікрорівні, тому їх рівень змінюється практично щодня.

5. Висока роль інформації про рівень цін на окремі фінансові інструменти як у здійсненні управління фінансовою діяльністю підприємства, так і в управлінні економічними процесами розвитку країни в цілому визначають не тільки оперативність, але і відкритість їх встановлення. Інформація про стан цін на основних фінансових ринках надходить не тільки з регіональних та національного, а й світового ринку, роблячи істотний вплив на управління фінансово-економічними процесами на різних рівнях.

6. Публічне встановлення рівня цін на основні фінансові інструменти здійснюється в процесі їх біржової котирування залежно від складного співвідношення обсягу попиту на них і їх пропозиції.

7. Цін, що складаються на національному ринку, від відповідного його рівня на світовому ринку. Ця залежність характерна не тільки для валютного ринку, але і для інших видів фінансових ринків.

8. Високий ступінь впливу динаміки цін на фінансовому ринку на економічні процеси в країні визначає активні форми здійснення державного регулювання цих цін з допомогою відповідних механізмів. Такими механізмами є встановлення рівня облікової ставки, нормування резервів комерційних банків, регулювання грошового обігу шляхом емісії грошей, регулювання обсягу емісії та прибутковості державних цінних паперів та інші. 9. Об'єктивність формування цін на фінансовому ринку визначає не тільки необхідність врахування в процесі ціноутворення всіх необхідних факторів, що впливають на їх рівень, але й інформованість учасників цього ринку про основні з цих чинників. Складові фінансового ринку: Ринки матеріальних активів, які також називають ринками реальних активів, мають справу з операціями щодо купівлі-продажу промислових товарів, комп’ютерної техніки, з нерухомістю, споживчими товарами та ін. Ринок цінних паперів – це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб’єктів економічної діяльності. Ринки деривативів (ф’ючерсів, форвардів). До ринків деривативів як правило відносять операції з фінансовими ф’ючерсами, опціонні та форвардні контракти. Вони здійснюються як на умовах «спот», так і до визначної дати у майбутньому та передбачають хеджування ризику. Ринки заствних. Під такими ринками розуміють сегменти фінансових ринків країн, де обертаються позики під комерційну і промислову нерухомість, під житлові будинки, фермерське господарство та ін. Такі ринки є розвинутими, широко застосовуваними, але займають незначну частку фінансового ринку. Ринки споживчого кредиту. Такі ринки займають ще меншу частку фінансового ринку і найбільше поширені серед населення країни. Сюди належать позики під автомобілі, побутові електроприлади, на навчання та відпочинок та ін. Ринки інвестицій. Під ринками інвестицій розуміють ринкові сегменти, на яких відбуваються операції з майновими та інтелектуальними цінностями з метою отримання прибутку або соціального ефекту. Ринки валютних коштів. До ринків валютних коштів як правило відносять ринки на яких здійснються операції з валютою, платіжними документами і цінними паперами, вираженими в іноземній валюті.