Проблема походження релігії

Проблема виникнення релігії дуже важлива для повного розуміння її суті і значення. Якщо ми хочемо досконало знати якесь явище чи річ, ми неодмінно поставимо питання: звідки, чому, як і коли вони виникли і, лише одержавши відповідь на запитання, ми здобудемо знання про це явище. Це стосується і релігії.

Але з точки зору переважної більшості віруючих і значної частини духовенства, яке не вдається у богословські тонкощі, питання про виникнення релігії не має сенсу: релігію Бог дарував людству, причому саме ту, яку сповідують ці віруючі, релігія вічна і незмінна, саме їх релігія істинна і не потребує пояснення її походження. Та вже існує загальновизнана історія релігій, яка фіксує початок кожної із них. Ми знаємо майже в дрібних деталях процес формування ісламу, який відбувався на початку XI І століття, коли вже історію записували. Докладно відомо і започаткування християнства, що завершує своє друге тисячоліття. Значно менше ми знаємо про виникнення буддизму, адже йому більш ніж дві з половиною тисячі років.

З далеких століть доходить до нас звістки про стародавні релігії, про їх початок і кінець. Про релігійні уявлення людей на зорі, їх існування свідчать численні факти науки. Всі народи мали свою релігію. Релігії виникали, розвивалися, зникали, змінювалися іншими. Безперечно, релігія має історичний характер, вона має свою, дуже цікаву і повчальну історію.

Ми з вами розглянемо питання про виникнення найперших релігійних уявлень, викладемо різні точки зору на це. І хай вас не дивує, що інший раз ці точки зору виключають одна одну.

Структура релігії

Релігія є складним соціально-духовним творенням, феноменом культурно-історичного прогресу людства. Від найдавніших часів до сьогодення вона існує як форма суспільної свідомості, певний вид духовно-практичного освоєння світу, раціонального та ірраціонального мислення і пізнання людського буття. Розкриваючи структуру релігії та її роль у житті суспільства, слід відзначити, що одним з важливих питань є вивчення її соціального змісту. Наукова характеристика ролі релігії в людському суспільстві можлива лише в тому випадку, якщо вона враховує форми суспільної свідомості, одного з суттєвих компонентів духовної культури. При цьому необхідно мати на увазі, що релігія є творенням людського суспільства, особливою формою пізнання ним себе самого і оточуючого світу. Ми не повинні трактувати релігію спрощено — як хибну свідомість, спотворену картину світу. Це дешевий прийом, і від нього краще відмовитися. Необхідно мати на увазі, що богословська мова є особливою знаковою системою, за якою приховуються реальні людські інтереси, її не так просто зрозуміти.

Функції релігії

Способи, рівень і напрями релігійного впливу на суспільст­во виявляються у функціях релігії. Функцій релігії дуже багато, тому проаналізуємо го­ловні з них.

1. Світоглядна функція релігії --це найголовніша функція, що дає змогу визначити людині своє місце у світі й ставлення світу до неї. У зв'язку з цим формується система поглядів, уяв­лень людей про довколишній світ з погляду релігійної віри, тобто релігія стає певним світоглядом. Реалізація цієї функції допома­гає людині визначити сенс свого життя.

2. Компенсаторно-терапевтичпа функція релігії ліквідує по­чуття обмеженості, залежності й безсилля перед об'єктивними законами матеріального світу. Ідея про загальну рівність (у стра­жданні й гріховності) всіх людей перед Богом допомагає змен­шити дискомфорт переживання об'єктивного конфлікту людини й природи, людини й суспільства. Сам процес переживання про­ходить на основі таких релігійних феноменів, як релігійна втіха, релігійний катарсис, духовна насолода тощо,

3. Комунікативна функція реалізує потребу спілкування віру­ючої людини як по вертикалі — з Богом, так і по горизонталі -з єдиновірцями.

4. Інтегративна функція релігії організовує безконфліктний зв'язок на основі принципів солідарності. Для цього в релігійно­му комплексі є універсальні релігійні цінності, уніфікований спо­сіб життя, загальна мета в житті тощо. Інтегративна функція за­лежить від реалізації в соціальній практиці таких релігійних цінностей, як послух, релігійна єдність, релігійно-культурні тра­диції тощо.

5. Дезінтегративна функція є реалізацією в соціальних відно­синах іншого боку інтеграції — дезінтеграції. Щоб об'єднатися з одновірцями, необхідно роз'єднатися з послідовниками інших ре­лігійних цінностей. Дезінтегративна функція стає основою етно-конфесійних конфліктів, які за правильного і своєчасного вирі­шення сприяють розвитку релігійних систем, і навпаки, за їх ігно­рування, неадекватного та несвоєчасного розв'язання призводять до кризових явищ у цій сфері.

6. Регулятивна функція (за змістом подібна до інтегративної) організовує взаємодію людей на основі специфічних релігійних принципів, ідей, цінностей, традицій, що є характерними для кож­ного історичного етапу розвитку людської цивілізації.

7. Легімітивна (від лат. Іе^ітіїш — законний) функція. Реа­лізація її в соціальній практиці означає накладання на людину деяких обмежень через певні зразки необхідної поведінки. На­приклад, бути християнином означає вести такий спосіб життя, який відрізняється від способу життя представників інших ре­лігій.