Міжнародні фінансові потоки

Міжнародні фінанси – це категорія, яка відображує специфічні фінансові відносини, які мають під собою об'єктивну основу. Матеріальною основою міжнародних фінансів є міжнародні фінансові потоки, які складаються між країнами у вигляді:

§ грошових потоків – надходжень валютних коштів від експорту та імпорту товарів і послуг; ці потоки можуть відображати фінанси суб'єктів господарювання, однак оскільки вони належать різним країнам, то відображають рух грошових потоків між країнами;

§ потоків кредитних коштів, які також являються двохсторонніми: з одного боку, надання позики, а з іншого – її погашення і сплата відсотків;

§ операцій з цінними паперами і різними фінансовими інструментами;

§ зарубіжних інвестицій в основний і оборотний капітал;

§ перерозподілу частки національного доходу через бюджет у формі допомоги бідним країнам та внесків держав до міжнародних організацій тощо.

Валютний ринок

Здійснення міжнародних фінансових відносин потребує купівлі-продажу необхідної для розрахунків валюти та визначення валютного курсу. Ці операції забезпечуються через спеціальний фінансовий інститут – валютний ринок, який є базовою ланкою сфери міжнародних фінансів.

Валютний ринок – це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж іноземної валюти за національну валюту країни.

Суб'єкти валютного ринку:

§ юридичні та фізичні особи, зайняті у різних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

§ комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;

§ брокерські фірми, контори й окремі брокери, які займаються посередницькою діяльністю, отримуючи за це відповідну компенсаційну винагороду;

§ державні установи, головне місце серед яких займають валютні банки та державні казначейства окремих країн.

Найбільші валютні центри розташовані у країнах, де валютні обмеження зведені до мінімуму. Такими центрами є валютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Гонконзі, Сингапурі та інших містах.

Більшість валютних операцій здійснюється у євро та доларах США, а також японських ієнах, французьких і швейцарських франках.

Валютне регулювання на національному рівні здійснюється на основі принципів і методів, що визначаються МВФ і регіональними союзами, в які входять окремі країни.

Валютне регулювання – діяльність державних органів, спрямована на регламентування порядку здійснення валютних операцій.

В умовах ринкової економіки головним об'єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці. Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни або в міжнародній грошовій одиниці. Валютний курс забезпечує зв'язок національної валюти з іншими валютами і дає змогу здійснювати порівняння основних макроекономічних показників однієї країни (продуктивності праці, темпів економічного зростання і т. ін.) з такими самими показниками в інших країнах.

Валюта має свій курс, тобто своє визначення в іншій валюті, і цим відрізняється від інших валют, які теж мають свій власний курс, не схожий на курс іншої валюти. Але між валютами існує ще й різниця в ступені можливості однієї валюти обмінюватись на інші. Ця особливість називається конвертованістю валюти, а суть її в можливості валюти однієї країни обмінюватись (повністю або частково) на валюти інших країн.

Неконвертована валюта – це та валюта, що не обмінюється на іноземну валюту або ж має суттєві обмеження в її обміні як за поточними, так і за капітальними операціями.

Інструментами валютного регулювання є девальвація і ревальвація.

Девальвація –це офіційне зниження, а ревальвація – збільшення курсу національної грошової одиниці щодо валюти інших країн.

Отже, міжнародні валютні відносини – одна з головних складових міжнародних економічних відносин. Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи.

Національна валютна система – це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Основні елементи національної валютної системи визначаються національним законодавством.

Її структурними елементами є:

§ національна валюта – грошова одиниця країни;

§ валютний паритет як основа валютного курсу;

§ режим курсу національної валюти;

§ організація валютного ринку;

§ національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;

§ умови обміну національної валюти на золото та інші валюти – конвертованість валюти.

Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Світова валютна система включає ряд конструктивних елементів – світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність міжнародних фінансів?

2. Які існують суб'єкти та об'єкти міжнародних фінансів?

3. Які функції виконують міжнародні фінанси?

4. Що таке міжнародний фінансовий ринок?

5. На які сегменти поділяється міжнародний фінансовий ринок?

6. Які існують міжнародні фінансові організації та міжнародні фінансові інституції?

7. Що являє собою міжнародний ринок кредитних ресурсів?

8. На яких засадах функціонує міжнародний ринок цінних паперів?

9. Які існують міжнародні фінансові потоки?

10. Що таке валютний ринок?

11. Які існують види валютних операцій?

12. Що таке валютне регулювання?

13. Які існують види валютних систем?

Тести для самоконтролю

1.	Ринок, на якому здійснюється купівля й продаж іноземної валюти або цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту і пропозиції:
а)	міжнародний ринок кредитних ресурсів;
б)	міжнародний ринок грошей;
в)	міжнародний ринок цінних паперів.
2.	Сукупність заходів і рекомендацій держави у галузі між­народних фінансів – це:
а)	функція держави;
б)	фінансова функція держави;
в)	державна політика;
г)	міжнародна фінансова політика.
3.	Знецінення курсу національної валюти у формі зниження її курсу відносно іноземних валют, міжнародних розрахункових грошових одиниць – це:
а)	ревальвація;
б)	валютна інтервенція;
в)	девальвація;
г)	політика валютних обмежень.
4.	Коли Україна вступила до МВФ?
а)	1991 р.;
б)	1992 р.;
в)	1993 р.;
г)	1999 р.
5.	Функція міжнародних фінансів, пов'язана з перерозподілом фінансових ресурсів і капіталу між різними суб’єктами міжнародних економічних відносин має назву:
а)	перерозподільної;
б)	контрольної;
в)	регулюючо-координуючої;
г)	грошової.
6.	Міжнародний валютний фонд було створено:
а)	на Бреттон-Вудській конференції;
б)	на Генуезькій конференції;
в)	на Паризькій конференції;
г)	на Ямайській конференції.
7.	До складу Світового банку входять організації:
а)	Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
б)	Міжнародна асоціація розвитку;
в)	Азіатський банк розвитку;
г)	правильні відповіді а і б.
8.	До структури Всесвітнього банку входять такі організації:
а)	Міжнародний банк реконструкції й розвитку;
б)	Міжнародний валютний фонд;
в)	Міжнародна асоціація розвитку;
г)	Банк міжнародних розрахунків.
9.	Яка міжнародна фінансова установа при кредитуванні надає превагу бідним країнам та країнам, що розвиваються:
а)	Світовий банк;
б)	Міжнародний валютний фонд;
в)	Європейський Союз;
г)	Європейський інвестиційний банк;
д)	Міжнародний банк реконструкції і розвитку.
10.	До міжнародних фінансових інституцій належать:
а)	Міжнародний валютний фонд;
б)	Організація Об’єднаних Націй;
в)	Європейський Союз;
г)	Міжнародний банк реконструкції і розвитку;
д)	Лондонський клуб.