Класифікація державних позик

Державні позики є основною формою державного кредиту. Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:

1) за правовим оформленням розрізняють державні позики:

§ які оформляються підписними зобов’язаннями або надаються на підставі угод (безоблігаційні) – (кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій);

§ забезпечені випуском цінних паперів (облігаційні). За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку;

2) залежно від місця розміщення позик їх поділяють на:

§ внутрішні – на внутрішньому фінансовому ринку (надаються юридичними і фізичними особами даної країни);

§ зовнішні – надходять ззовні від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інституцій;

3) за правом емісії розрізняють:

§ державні –випускаються центральними органами управління. Надходження від них спрямовуються в Державний бюджет;

§ місцеві позики – випускаються місцевими органами управління і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети;

4) за характером використання цінних паперів:

§ ринкові –облігації (казначейські зобов’язання) ринкових позик вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку цінних паперів;

§ неринкові позики – не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати;

5) залежно від установлення забезпеченості:

§ заставні –відображають один з головних принципів кредитування – матеріальної забезпеченості. Заставні позики забезпечуються державним майном чи конкретними доходами;

§ беззаставні – не мають конкретного матеріального забезпечення. Їх надійність визначається авторитетом держави, її статусом у світовому співтоваристві;

6) відповідно до терміну погашення заборгованості:

§ короткострокові (термін погашення до одного року);

§ середньострокові (від 1 до 5 років);

§ довгострокові (понад 5 років);

7) за характером виплати:

§ процентні –дохід виплачується у вигляді позикового процента;

§ виграшні –виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів-виграшів. Якщо позики виграшні, то дохід у такий спосіб отримують не всі кредитори, а тільки ті, чиї облігації виграли;

§ дисконтні (з нульовим купоном) – державні цінні папери купуються з певною скидкою, а погашаються за номінальною вартістю. Зазначена різниця формує дохід кредитора. За такими цінними паперами відсутні купони, тому їх ще називають облігаціями з нульовим купоном;

8) за характером погашення заборгованості:

§ одноразову виплату;

§ виплату частинами;

9) залежно від зобов’язань держави в погашенні боргу:

§ з правом дострокового погашення – дає змогу державі враховувати ситуацію на фінансовому ринку;

§ без права дострокового погашення.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає економічна сутність і призначення державного кредиту?

2. Які функції державного кредиту?

3. Які існують форми державного кредиту?

4. Які випускаються види облігацій державних позик?

5. Що таке державний борг?

6. Які існують види державного боргу?

7. У чому полягає сутність управління державним боргом?

8. Які етапи включає процес управління державним боргом?

9. Яка сутність обслуговування державного боргу?

10. Які існують принципи управління державним боргом?

11. Назвіть джерела погашення зовнішнього боргу.

12. Які існують методи управління державним боргом?

13. Які є способи коригування державного боргу?

14. Які існують види державних позик відповідно до їх класифікації?

Тести для самоконтролю

1.	Які основні причини існування державного кредиту:
а)	потреба держави у нарощуванні прибутків;
б)	виплата додаткових пенсій;
в)	бюджетний дефіцит, постійно зростаючі потреби держави, потреби у виконанні державою своїх функцій.
2.	Державний кредит – це:
а)	комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, та забезпечення платоспроможності держави;
б)	погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик;
в)	сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за всіма випущеними на даний момент позиками;
г)	сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.
3.	Через розподільну функцію державного кредиту здійснюється:
а)	регулювання грошового обігу;
б)	фінансування витрат держави;
в)	підтримка малого та середнього бізнесу;
г)	формування централізованих грошових фондів держави.
4.	До державних боргових зобов'язань належить:
а)	облігація, казначейський вексель;
б)	приватизаційне боргове зобов'язання і житловий чек;
в)	усі відповіді правильні;
г)	немає правильної відповіді.
5.	Граничні розміри державного внутрішнього боргу України встановлюються:
а)	Кабінетом Міністрів України;
б)	НБУ;
в)	Верховною Радою України;
6.	Джерелом покриття державного боргу є:
а)	прибутки підприємств від використання наданих кредитів;
б)	трансфертні платежі;
в)	доходи бюджету.
7.	Управління державним боргом складається з таких стадій:
а)	залучення коштів;
б)	покриття дефіциту платіжного балансу;
в)	розміщення позичених коштів;
г)	повернення боргу і виплата відсотків.
8.	Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснює:
а)	Кабінет Міністрів України;
б)	Національний банк України;
в)	Державне казначейство;
г)	Міністерство фінансів України за допомогою банківської системи.
9.	За правом емісії розрізняють державні позики:
а)	заставні;
б)	місцеві;
в)	державні;
г)	виграшні;
д)	беззаставні.
10.	За характером виплати доходу державні позики поділяються на:
а)	заставні;
б)	ринкові;
в)	процентні;
г)	виграшні;
д)	беззаставні;
е)	дисконтні (з нульовим купоном).

Тема 8. Місцеві фінанси

План

1. Суть місцевих фінансів.

2. Склад місцевих фінансових ресурсів.

3. Місцеві бюджети, їх сутність і значення.

4. Доходи та видатки місцевих бюджетів.

5. Доходи та витрати бюджету розвитку місцевих бюджетів.

& Рекомендована література: Л. 2; 4; 5; Л. 27, с. 176-196; Л. 28, с. 213-235; Л. 29, с. 78-82; Л. 30, с. 296-323; Л. 31, с. 120-136; Л. 33, с. 182-205; Л. 34, с. 164-183; Л. 35, с. 270-292; Л. 37, с. 170-203; Л. 38, с. 94-117.

 

Суть місцевих фінансів

Функціонування місцевих фінансів пов'язане із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих Рад та органів місцевого самоврядування.

Мета фінансової діяльності місцевих органів влади – задовольняти суспільні інтереси й потреби та сприяти соціально-економічному розвитку регіону. Наявність завдань і функцій, що покладаються на місцеві органи влади, є об'єктивною причиною необхідності фінансів для цих органів влади.Якщо основними причинами функціонування фінансів взагалі є виникнення держави і товарно-грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних громад, виділення функцій і завдань, які покладаються на їх органи влади.

У зв'язку з цим зазначимо: завдання та функції місцевих органів влади можна розподілити на дві групи:

§ завдання та функції, які взагалі передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів і вони є їхньою невід'ємною власною компетенцією;

§ завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою (делеговані повноваження).

Суб'єктами місцевих фінансів в Україні є:

§ територіальна громада та органи місцевого самоврядування (територіальна громада села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, територіальна громада селища чи міста; сільська, селищна, міська ради та їхні виконавчі органи, сільський, селищний чи міський голова; обласна та районна рада);

§ держава в особі її органів: обласної, районної міської (міст Києва та Севастополя), місцевої державної адміністрації та центральних органів державної влади, насамперед, ВРУ, КМУ МФУ та інших органів;

§ Автономна Республіка Крим: ВР АРК; Рада Міністрів АРК та юридичні і фізичні особи у сфері фінансів місцевих органів влади на території автономії.

Об'єктами місцевих фінансівє фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються і використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

Місцеві фінанси формуються як самостійна частина фінансової системи держави і забезпечують фінансування заходів, пов'язаних з соціально-культурним і комунально-побутовим обслуговуванням населення. Головне їх призначення – фінансове забезпечення соціальної і частково виробничої інфраструктури.

Через місцеві фінанси держава активно проводить соціальну політику. На основі надання місцевим органам влади коштів для їх бюджетів здійснюється фінансування муніципальної народної освіти, охорони здоров'я, комунального обслуговування населення, будівництва і утримання доріг. При цьому коло заходів, що фінансуються, розширюється.

За допомогою місцевих фінансів держава здійснює вирівнювання рівнів економічного і соціального розвитку територій.

Таким чином, місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.