Взаємозв’язок рослин і ссавців розглянемо на прикладі такої цікавої представниці цього класу, як білка звичайна

Реферат з біології

на тему «Клас ссавці»

Виконав: учень 8–А класу

Беляєв Ілля

Загальна характеристика. У сучасній фауні налічується 4-4,5 тис. видів ссавців, або звірів. Вони становлять вищий клас хребетних, органи яких, особливо кора переднього мозку, досягли на сучасному етапі їхнього розвитку найвищого диференціювання.

Тіло ссавців вкрите шкірою з шерстю або волоссям. Шкіра багата на сальні й потові залози. У багатьох видів є й пахучі залози. Потові залози виділяють піт, завдяки чому здійснюється терморегуляція. Усі ссавці характеризуються наявністю молочних залоз. У них є передротова порожнина, обмежена губами і зубами. На відміну від плазунів, зуби ссавців диференційовані. Є діафрагма, яка відділяє грудну порожнину від черевної. Орган слуху у зовнішній частині має вушну раковину, а в середньому вусі є три слухові кісточки.

Завдяки прогресивному розвитку центральної нервової системи, теплокровності, наявності волосяного покриву, виношуванню малят у тілі матері та вигодовуванню їх молоком ссавці здобули перемогу в конкуренції з плазунами та іншими хребетними і міцно завоювали не лише суходіл, а й інші середовища існування.

Ссавці у Києві

Світ ссавців Києва ненабагато бідніший, ніж птахів, і в межах Києва зустрічаються 48 видів. Однак звірі ведуть потаємний, здебільшого нічний спосіб життя, а тому для пересічного мешканця непомітні. Тим не менш, вони мають для буття міста неабияке значення. Досить лише згадати пацюка сірого, що освоїв підземні переходи, смітники та підвали і є носієм цілої низки особливо небезпечних хвороб, серед яких і смертельно небезпечна для людини - лептоспіроз. Дивно, але ці за походженням тропічні тварини з'явилися в Україні трохи раніше ніж 100 років тому.

Найбільш численними в місті є представники рядів комахоїдні (їжак звичайний, кріт європейський, землерийка-бурозубка звичайна та землерийка-білозубка мала) і гризуни. Тільки мишоподібних гризунів у Києві налічують 13 видів. Крім того, безпосередньо в місті зустрічаються й інші види: соня сіра і горішкова, підземний мешканець сліпак подільський, якого занесено до Червоної книги і білка звичайна, яку можна вважати живим символом міста.

У лісах передмістя живе заєць-русак. Зайці завдають значної шкоди садам і лісопосадкам.

На особливу увагу та охорону заслуговують кажани. Це єдиний ряд ссавців, якому загрожує зникнення в Європі. Тому всі види кажанів, згідно з Бернською конвенцією, належать до видів, що підлягають особливій охороні. У межах Києва зафіксовано 10 видів кажанів, серед яких і занесені до Червоної книги (мала вечірниця, ставкова нічниця, середземноморський нетопир). Рік за роком кількість кажанів зменшується. Ще в 1960-і роки у травні-червні кажани десятками ширяли над Хрещатиком, а нині в центрі міста їх майже не побачиш.

Взаємозв’язок рослин і ссавців

Взаємозв’язок рослин і ссавців розглянемо на прикладі такої цікавої представниці цього класу, як білка звичайна.

БІЛКА ЗВИЧАЙНА
(Sciurus vulgaris)

Ознаки: довжина тіла 20-30 см, хвіст 14-25 см, висо 5-6,5 см, маса 200-500 гр. Для цього надзвичайно в'юнкого звірка характерні довгий пухнатий хвіст і вуха з "пензликами". Звичайну білку легко поплутати із сірою білкою, завезеної з Північної Америки в Англію. Але на відміну від останньої, хутро звичайної білки в основному бурих тонів, що можуть варіюватися від глибокого чорно-бурого до світлого червоно-бурого відтінків. Черево завжди світле. Колір хутра залежить від середовища проживання. Білка дуже добре лазить по деревах. Вона так само швидко піднімається нагору на дерево, як і спускається вниз головою. Вона добре і прицільно стрибає. Невелика маса дозволяє підніматися їй на частину крони і на кінці гілок дерев. При цьому довгий пухнатий хвіст служить білці своєрідним балансиром. А під час стрибка він служить кермом. Сигнал тривоги - голосний цокіт.

Середовище проживання: ліси усіх видів від низовини до гір. У великих садах і міських парках звірки швидко приручаються і дозволяють себе годувати.

Спосіб життя: оскільки білка - тварина денна, вона цілком доступна для спостереження. З незвичайною моторністю миготить вона в кронах дерев, без зволікання стрибає на сусіднє дерево або кущ, мчить стовбуром нагору і вниз або довгими стрибками скаче по землі. Вона будує кулясті гнізда з гілок і листя в дуплах або в кронах дерев (гайно). У гнізді вона спить або народжує дитинчат. Узимку вона в дійсну сплячку (зі зниженням температури тіла) не впадає, а перемежовує сон зі станом дрімоти. Завдяки зниженню активності, зменшується потреба в їжі. Найвищу активність білка виявляє в період спарювання, коли самці влаштовують дійсні гонки за самками в кронах дерев. Весь інший час білки живуть поодинці. Тільки в міських умовах білки збираються по кілька особин на невеликому просторі, у місцях, де регулярно одержують їжу з рук людини.

Розмноження: основний час розмноження припадає на весну і початок літа. Білки, як правило, у низовині народжують 2 рази в рік. Вагітність триває 28 днів; народжується 4-5, максимум 7 дитинчат, голі та сліпі. Оскільки вагітні самки часто будують запасне гніздо, то при руйнуванні першого гнізда вони можуть швидко перетягнути дитинчати в нове. Вхід у гніздо звичайно улаштовується внизу збоку, тому що білці зручніше забиратися в нього знизу нагору. Цим воно відрізняється від пташиних гнізд.

Харчування: білки дуже рідко розбірливі в їжі і перемелюють усе, що попадає на їхні міцні зуби. Меню білки досить багато: горіхи, букові горішки, насіння їли, сосни, ялиці, жолуді і насіння ін. рослин, вкл. ягоди, плоди, гриби і дрібних тварин. Вони з задоволенням поїдають пташенят і яйця, розоряють гнізда співочих птахів.

Вороги: найлютіші вороги білок - яструб і лісова куниця. Якщо білка наважитися вибратися на поверхню деревної крони, яструб блискавично кидається на неї. Лісова ж куниця - гідний супротивник білки, тому що не уступає їй у спритності. Вона жене білку по гілках, і хоча білка легша і вони краще її витримують, зате куниця далі стрибає.

Загальні відомості: темно-бурі білки хвойних лісів "особливо бурхливо" реагують на врожай ялинових шишок. А він у різні роки дуже різний. Дійсно врожайні роки дуже рідкісні. Але тоді білки народжують велику кількість дитинчат і щільність популяції зростає багаторазово. Насіння хвойних надзвичайно поживні, і їх легко добути. Із шишками білка справляється дуже спритно. За день звірок обробляє 10-15 ялинових шишок або більш 100 соснових. Схопивши зубами лусочку, він піднімає її нагору так, що вона відтягається або відлітає, а потім витягає насіннячко. Соснову шишку білка обробляє за 3 хвилини. Вона добуває близько 30 штук насінин, що разом важать 2 десятих грама. Денний раціон у 100-150 шишок складає 5% ваги тіла білки. Це досить для того, щоб ще відкласти жир.

Таким чином, на прикладі білки, ми бачимо, що між ссавцями і рослинами існують тісні зв’язки. Білки, які живляться плодами і насінням сприяють поширенню плодів і насіння.