Соціальна. мобільність — форма відтворення населення

Соціальне відтворення неможливе без широких переміщень величезних мас людей у суспільстві, без соціальної мобіль­ності. Соціальна мобільність — перехід пе­реміщення людей з одних суспільних верств, прошарків в інші соці­альні спільності (соціальні переміщення), а також їх просування на позиції з більш високим престижем, прибутком і владою (соціальне сходження, або ж просування по більш низьким ієрархічним пози­ціям (соціальний спад, деградація). Поняття соціальна мобільність введено соціологом Питиримом Сорокіним, а потім широко застосову­валось в дослідженнях соціальної структури суспільства. Здебільшо­го поняття соціальна мобільність використовується для характерис­тики відкритості або закритості соціальних спільностей і прошарків суспільства. Звичайно, як приклад закритого суспільства приводять кастовий лад в Індії, відкритого — демократію в розвинутих індус­тріально державах. Відрізняють інтергенераційну (між поколіннями) і інтрагенераційну (в середині поколінь) соціальну мобільність. Рі­вень соціальної мобільності — один з критеріїв віднесення того або іншого суспільства до певного типу: традиційного, модернізованого, постіндустріального та ін. Соціальна мобільність — форма соціально­го відтворення населення: від її результатів залежить характер дина­міки соціальної структури суспільства. Соціальна мобільність — здат­ність або готовність населення до соціальних переміщень. А соціальні переміщення в суспільстві мають масовий характер. За період тру­дової діяльності кожна третя людина в Україні змінює своє соціаль­не становище. Характер, спрямованість і інтенсивність соціальних переміщень — один з важливих показників ступеню міжкласових, міжгрупових та ін. суперечностей.

Соціальне відтворення охоплює створення уже існуючих компонен­тів соціальної структури суспільства і відносин між ними і виникнення нових компонентів і відносин між ними. Такий процес триває нині в Ук­раїні. В суспільстві виникають ті соціальні структурні компоненти, яких ще не існувало раніше. Йде процес відтворення якісно нової соціальної структури. Економічні реформи, прагнення формувати досконалі ринко­ві відносини посилює соціальну мобільність. Соціальні переміщення лю­дей зв'язані з дією системних законів суспільного розвитку, із специфіч­ними рисами вдосконалення конкретних соціальних організмів (регіонів), з національними традиціями міжгрупових взаємодій і зв'язків. У сучас­них умовах в Україні йде унікальне середкласове переміщення, коли під впливом суб'єктивних зусиль відбувається десоціалізація робітничого класу і селянства, докорінно змінюється їх внутрішні психологія, природа кла­сів на основі відродження приватної власності та інших форм власності та ринкових відносин. Переміщення в середині поколінь становить ос­новні етапи трудової кар'єри працівника, а переміщення між покоління­ми фіксується через зіставлення соціального положення працівника з по­ложенням його батьків, рідних. Соціальні переміщення самі не змінюють характер соціального ладу, співвідношення соціальних спільностей (кла­сів, соціальних верств), а лише сприяють стабілізації суспільства, зміц­нюють позиції панівних сил за рахунок притоку з нижчих верств у вищі верстви обдарованих, активних індивідів.

Соціолог Питирим Сорокін виділяє два типи соціальної мобіль­ності —горизонтальну і вертикальну. Горизонтальна мобільність — перехід індивіда або соціального об'єкта від одної соціальної по­зиції до другої, що лежить на такому ж рівні (перехід індивіда з однієї сім'ї в іншу, з однієї релігійної общини в іншу, а також зміна місця проживання). В усіх випадках індивід не змінює соці­ального ладу, соціального статусу до якого належить. Вертикальна мобільність — сукупність взаємодій, що сприяє переходу індивіду або соціального об'єкта з одної соціальної верстви, соціального статусу в інші (професійна вертикальна мобільність, економічна вертикальна мобільність та ін.). В суспільстві помітні статусні пе­реміщення людей: особисті якості людини, зміна соціальних пози­цій, досягнення кар'єри та ін. В залежності від умов відрізняють висхідну і низхідну соціальну мобільність.

Звичайно ж, проблеми соціальної мобільності значно залежать від темпів приватизації власності, від мети програм перетворення економічного, політичного і соціального життя суспільства. І хоча відсутні детальні статистичні дані про приватизацію, все ж окремі дані дають можливість в основних рисах визначити тенденції розвит­ку соціальної структури сучасної України. По-перше, активізується соціальне розшарування суспільства, формується багато великих соціальних спільностей, різноманітних верств відповідно до різно­манітних форм власності. По-друге, посилюється соціальне перемі­щення різноманітних соціальних верств і соціальних спільностей, маючи певний економічний і соціальний грунт, підкріплений політичною системою і політичним режимом; виділяються соціальні орі­єнтири і поглиблюється розшарування і соціальне переміщення в суспільстві. Значно зростає суспільна активність населення, викли­кана соціально-економічними процесами та ін. По-третє, поглиб­люються міжнаціональні (етнічні) суперечності в соціальних спіль­ностях, що доповнюються загостренням соціальних і економічних суперечностей. Формується морально-психологічний клімат, що впливає на сам процес реформування і стабільність у суспільстві, соціальне переміщення населення. «Розмивання» соціальної струк­тури України під впливом суб'єктивних зусиль панівних сил в по­літичній сфері, зростання корумпованості, мафіозних угрупувань, активізація тіньової економіки пагубно відбиваються на стабіль­ності в суспільстві, посилюють і загострюють соціальні супереч­ності. Така реальність у соціальній сфері.

Швець