Поняття й характерні риси соціальної спільності. Види соціальних спільностей

Соціальна спільність — це реально існуюча, емпірично фіксована сукупність індивідів, що відрізняється відносною цілісністю й виступає самостійним суб'єктом соціальної дії, поведінки, варто підкреслити ряд моментів:

1) соціальні спільності не є умоглядними абстракціями або екс­периментальними штучними утвореннями, а існують реально, у самій дійсності. їхнє існування можна емпірично зафіксувати й перевірити,

2) соціальні спільності — це не сума індивідів, соціальних груп або інших соціальних утворень, а цілісність з випливаючими характеристиками цілісних систем,

3) соціальні спільності є об'єктами соціальної взаємодії. Це означає, що вони самі є джерелом свого розвитку, саморуху. Станов­лення й функціонування соціальної спільності відбувається на основі соціальних зв'язків, соціальної взаємодії й відносин

Соціальні спільності відрізняються величезною розмаїтістю конк­ретно-історичних і ситуативно обумовлених видів і форм.

Так, за кількісним складом вони варіюють від взаємодії двох людей до численних міжнародних економічних і політичних рухів.

За часом тривалості існування — від триваючих хвилини й години (аудиторія конкретного видовищного заходу) до етносів, народностей, націй, що живуть століття й тисячоліття.

За щільністю зв'язку між індивідами — від тісно згуртованих колективів і організацій до досить розпливчастих, аморфних утворень (уболівальники команди тощо)

Складна сукупність ознак дозволяє ділити всі спільності на два найбільш широкі підкласи, масові й групові спільності

Масові спільності характеризуються такими ознаками:

1) являють собою структурно нерозчленовані аморфні утворення з досить розсунутими межами, з невизначеним якісним і кількісним складом, не мають точно позначеного принципу входження у них.

2) для них характерний ситуативний спосіб існування, оскільки вони утворюються й функціонують на базі й у ме­жах тієї або іншої конкретної діяльності, неможливі поза нею, і тому виявляються нестійкими, мінливими час від часу утвореннями;

3) їм властива різнорідність складу, міжгрупова природа, тобто ці спіль­ності долають класові, групові, етнічні й інші межі;

4) внаслідок свого аморфного утворення вони не здатні виступати в складі більш широких спільностей у якості їхніх структурних одиниць.

Типовим зразком масових спільностей с учасники широких політичних або екологічних рухів {за мир, проти ядерної" загрози, проти забруднення навколиш­нього середовища тощо), шанувальники естрадних зірок, уболівальники спортивних команд, члени аматорських асоціацій за інтересами (філателісти й т п)

Істотним у класифікації соціальних спільностей є виділення тої або іншої базової системоутворюючої ознаки. Відповідно до таких ознак розрізняють територіальні, етнічні, демографічні, культурні й інші спільності.

Територіальні спільності розрізняються за соціальним складом населення, рівнем його освіти, загальної культури й професійної підготовленості. Більш розвинутий тип поселення висуває більші вимоги до соціального розвитку індивіда для придбання певного соціального статусу, ніж менш розвинутий. Розходження в розвиненості соціаль­ного середовища {за критерієм доступної розмаїтості сфер діяльності в праці й дозвіллі) призводять до розходжень у відтворенні соціальних відносин у зв'язку з розходженням в умовах поза виробничої діяльності.

Етнічні спільності — це історично сформовані на певній території стійкі сукупності людей, що володіють подібними рисами й стабільними особливостями культури й психологічного складу, а також свідомістю своєї єдності й відмінності від інших подібних утворень (самосвідомістю). Зовнішньою формою вираження етносу є етнонім — самоназва (росіяни, українці, естонці тощо).

Пшеничнюк