Головні принципи та етапи проведення опитування за методом Делфі

Спроба усунути більшість недоліків прогнозування, виконуваного комісією експертів, пов'язана з методом Делфі.

Від звичайних методів групової взаємодії експертів його відрізняють три особливості: анонімність; використання результатів попереднього туру опитування; статистична характеристика групової відповіді.

Анонімність у цьому разі передбачає, що у ході проведення процедури опитування експертів за методом Делфі учасники групи невідомі один одному. Крім того, взаємодію членів групи при використанні анкет цілковито усунено. У результаті автор відповіді може змінити свою думку без можливої втрати власної репутації в очах інших фахівців. Завдяки цьому будь-яку ідею можна розглядати тільки з точки зору її переваг, безвідносно до того, яку оцінку (високу або низьку) отримав би автор з боку інших учасників експертної групи.

Використання результатів попереднього туру опитувань здійснюють за допомогою відповідей на запитання анкети. Ці відповіді потім обробляє дослідницька група, після чого отриману інформацію надають експертам. При цьому кожного експерта інформують тільки про поточний стан колективної думки, а також про доводи "за" та "проти" кожної точки зору.

Головний ефект від використання методу Делфі полягає в тому, щоб запобігти прийняттю групою своїх власних цілей та завдань, які суперечать реальним завданням прогнозування або просто не стосуються їх (наприклад, перемога у дискусії з опонентом або досягнення внутрішньогрупової злагоди задля "мирного співіснування").

Статистична характеристика групового звіту враховує думку всієї групи експертів. При цьому групова відповідь може бути подана у вигляді медіани (у статистиці — серединне або центральне значення) та двох квартилів (від лат. guаrtа — четвертий; квартилі поділяють область зміни деякої випадкової величини на чотири інтервали, потрапляння в які мають рівні ймовірності), тобто у вигляді такого числа, оцінки якого однією частиною членів групи будуть більшими, ніж це число, а іншою частиною — меншими. Крім того, відповідь може бути подана у вигляді двох чисел, які за величиною оцінок відокремлюють одну частину членів групи від іншої. Таким чином, кожну відповідь усередині групи враховують при побудові медіани, а величину розкиду відповідей характеризує величина інтервалу між квартилями.

Метод Делфі включає до свого складу низку конкретних методик, які відповідають різним завданням підготовки прогнозів. Розглянемо одну з таких методик, яку вважають "класичною" і яка є загальною для всіх інших модифікацій методу Делфі.

Як ми вже знаємо, метод Делфі здійснюють шляхом опитування групи фахівців за допомогою серії анкет, які містять не тільки запитання, а й необхідну для фахівців з групи експертів інформацію стосовно рівня узгодженості думок членів групи та доводів, наведених експертами.

Кожний етап анкетування за методом Делфі називають туром опитування.

Перший тур опитування починають з безструктурної анкети, яка допускає будь-які відповіді. Якщо анкету для першого туру буде складено надто "жорстко", то це обмежить експертів у формулюванні важливих питань і може призвести до того, що група не отримає і не врахує деякі знання про події, які не можна ігнорувати. Після того, як прогнози надійшли до керівника дослідження, вони мають бути об'єднані дослідниками в єдиний прогноз, на підставі якого складають другу анкету.

Другий тур опитування починається з отримання експертами зведеного переліку описаних подій та пропозиції оцінити дати, коли може відбутися та чи та подія. Експертів також просять навести міркування, чому вони вважають свої оцінки правильними.

Після того, як прогнози та оцінки дат, зроблені членами експертної групи, повернулися до керівника дослідження, останній має підготувати статистичне зведення думок експертів, навівши при цьому доводи на користь того, що певна подія відбудеться раніше чи пізніше відповідної дати.

Третя анкета, підготовлена дослідниками, що працюють з експертами, має бути складена з переліку коротко описаних подій, групової медіани дат настання подій, а також дат верхнього та нижнього квартилів для кожної події. Анкета повинна містити й зведені дані про причини більш ранніх або більш пізніх дат.

Третій тур опитування починається з отримання експертами зведеного переліку подій, статистичного описання думок експертів та зведення доводів. їх просять дати огляд доводів і сформулювати нові оцінки передбачуваної дати настання кожної події. Якщо нова оцінка не потрапила в інтервал між квартилями, отриманими у другому турі опитування, то експертів просять обґрунтувати свою точку зору й прокоментувати інші.

Четвертий тур опитування починається й розвивається вже відомим чином. Але оскільки цей тур опитування є останнім, то, як правило, відпадає необхідність аналізувати наведені доводи для підготовки нової анкети, але зберігається необхідність їх урахування.

Слід зауважити, що подія, яка цікавить дослідників, не обов'язково повинна фігурувати в усіх чотирьох турах опитування. Якщо члени експертної групи дійшли згоди у другому турі, то опитування можна припинити. Це особливо доречно зробити стосовно тих подій, які, згідно із загальною думкою експертів, ніколи не відбудуться.

Головний варіант методу Делфі має не тільки переваги, а й недоліки. Оскільки вихідна анкета є безструктурною, то деякі експерти розгублюються, не знаючи, з чого почати. Щоб подолати цей недолік та інші, фахівці, які застосовують метод Делфі, вважають зручнішим починати з переліку подій, складеного за певними правилами.

Усі варіанти методу Делфі сумісні з головним методом, в якому особисте спілкування членів групи замінене їх анонімною взаємодією. Проте існують такі варіанти, в яких ту чи ту з визначальних особливостей методу Делфі опускають або значно модифікують. Наприклад, виключають анонімність, що надає можливість значно прискорити процес. Може бути також виключений зворотний зв'язок, що дає змогу зменшити тенденцію до зміни оцінок у напрямі групової медіани.

У багатьох американських організаціях дослідження за методом Делфі здійснюють з використанням багатотермінальних комп'ютерів. Комп'ютер ознайомлює членів експертної групи із загальною думкою експертної комісії на початку кожного туру опитування, і їхні відповіді вводяться безпосередньо у комп'ютер. У жодному з цих експериментів комп'ютер не використовували для підсумовування доводів "за" або "проти". Цей різновид зворотного зв'язку або цілком виключали, або ж його здійснював керівник дослідження одночасно з комп'ютером.

Городяненко

Метод експертних оцінок. Під час масових опитувань (анкетування, інтерв'ю, поштове опитування, телефонне інтерв'ю) джерелом соціальної інформації про певні аспекти об'єкта дослідження є представники цього самого об'єкта. Однак на практиці буває важко або взагалі неможливо встановити носія проблеми і відповідно використати його як джерело інформації. Найчастіше такі ситуації пов'язані зі спробами прогнозування зміни соціального явища, процесу, об'єктивного оцінювання аспектів діяльності й особистісних рис людей, щодо яких їх самооцінка може бути неадекватною. Така інформація може надходити тільки від компетентних осіб — експертів, які мають глибокі знання про предмет чи об'єкт дослідження.

Формуючи групу експертів, на першому етапі їх від бору доцільно скористатися такими критеріями, як рід занять і стаж роботи з певного профілю. Попереднім список експертів може бути широким, але надалі його доцільно звузити, залишивши в ньому найпідготовленіших осіб. Головним серед усіх критеріїв відбору експертів є компетентність. Для визначення її рівня використовують два методи: самооцінку експертів і колективну оцінку авторитетності кожного з кандидатів н експерти (наприклад, з допомогою соціометричного опитування).

Метод колективної оцінки застосовують для формування групи експертів, коли вони знають один одного як спеціалісти. Така ситуація найчастіше трапляється серед творчих людей, відомих політиків, економісти.

До основних функцій методу експертної оцінки в соціологічному дослідженні належать:

— прогноз тенденцій розвитку різних явищ і процесів соціальної дійсності;

— оцінка рівня достовірності даних, одержаних за допомогою масових опитувань;

— атестація колективу (його членів) за рівнем професіоналізму, трудової активності тощо.

Прогностична експертна оцінка може бути застосована щодо будь-яких соціальних явищ, процесів, глобальних і локальних проблем.

В експертних опитуваннях анонімність, як правило, втрачає будь-який смисл, оскільки експерт є активним учасником наукового дослідження. Спроба приховати від нього мету дослідження, перетворивши його на пасивне джерело інформації, може призвести до втрати його довіри до організаторів дослідження.

Основний інструментарій експертних опитувань (анкета, бланк-інтерв'ю) розроблений за спеціальною програмою. На відміну від масового опитування програма опитування експертів не так деталізована і має переважно концептуальний характер. Якщо дослідник не наважується сформулювати прогностичні судження, то в анкету експерта вміщують відкриті запитання, які передбачають повну свободу вибору форми відповіді.

Процедура опитування експертів може бути очною чи заочною (поштове опитування, телефонне інтерв'ю). Однією з найпростіших форм експертного прогнозу є обмін думками. Вона передбачає одночасну присутність усіх експертів за круглим столом, де і відбувається з'ясування домінуючої позиції з порушеного дослідником дискусійного питання. Обговорення проблеми може відбуватися в кілька турів, поки не буде вироблена узгоджена оцінка.

Під час вироблення управлінських рішень за допомогою соціологічних досліджень іноді постає проблема достовірності результатів масового опитування, правомірності сформульованих на їх основі висновків. Йдеться про оцінку компетентності висловлених респондентами міркувань. Для цього складають анкету експерта, яка містить загалом закриті питання, які за структурою ідентичні питанням анкети масового опитування. Завдання експерта полягає в тому, щоб з урахуванням об’єктивної ситуації та чинників, які цікавлять дослідника, висловити щодо поставлених питань неупереджені, всебічно виважені міркування.

Останнім часом використовують і такий різновид методу експертної оцінки, як атестація, коли експертам и с керівники закладу, колективу чи спеціальна атестаційна комісія. Структура атестаційного листа, який заповнюють експерти колективно, зумовлена системою показників, за якими оцінюють члена колективу чи колектив загалом.

Метод експертної оцінки поширений у розвідувальних і проблемних дослідженнях для одержання попередніх відомостей про об'єкт, предмет аналізу, для уточнення гіпотез і завдань основного дослідження, для визначення умов експерименту, а також при оцінюванні його ефективності.