Поняття превентивної педагогіки як соціально-педагогічної науки

ПОНЯТТЯ ТА ПРЕДМЕТ ПРЕВЕНТИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ

План

1. Поняття превентивної педагогіки

2. Мета, предмет, завдання, функції та методи превентивної педагогіки.

3. Структура і динаміка превентивної педагогіки

4. Превентивна педагогіка в системі педагогічних наук

5. Превентивна педагогіка як навчальна дисципліна

6. Становлення і розвиток превентивної педагогіки

Поняття превентивної педагогіки як соціально-педагогічної науки.

Кардинальні зміни, пережиті нашим суспільством у всіх сферах політичного й соціально-економічного життя, не можуть не поширюватися на превентивну й пенітенціарну практику в області попередження й корекції відхиленої поведінки дітей і підлітків.

Основними причинами деструктивної поведінки є психологічний дискомфорт, негативні переживання, загальна втрата духовних орієнтирів, девальвація загальнолюдських цінностей, не сформованість почуттів терпимості, толерантності, милосердя, честі, совісті, доброти у значної частини дітей та молоді, що викликає в них апатію, байдужість, зневіру, відчуття своєї непотрібності, нерозуміння сенсу життя.

Зростання агресивних тенденцій у підлітковому середовищі відбиває одну з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність, особливо злочинність підлітків. При цьому тривожить факт збільшення числа злочинів проти особистості, що тягнуть за собою тяжкі тілесні ушкодження. Почастішали випадки групових бійок підлітків, що носять запеклий характер.

Серйозним дестабілізуючим фактором є деструктивний конфлікт у системі «учень-учитель-батьки». Як негативне соціальне явище в педагогічному процесі і як визначальний фактор у виборі мотивів асоціальної поведінки він значно гальмує навчально-виховний і соціальний процес. Погіршилася культура спілкування і поведінки в учнівських і педагогічних колективах.

Існуюча практика профілактичної діяльності, базуючись переважно на адміністративно-авторитарних підходах до дитини як об'єкта виховання, спрямована на подолання негативних явищ, а не на їх профілактику. Зміна соціально-економічних умов, побудова цивілізованого суспільства вимагає нової моделі виховання, яка б враховувала всі етапи і складові процесу соціалізації особистості й розглядала дитину як суб'єкт виховного процесу. Зміст перебудови виховно-профілактичної системи насамперед визначається тим, що існуюча раніше "каральна" профілактика, заснована на мірах соціального контролю, суспільно-адміністративного й карного покарання, повинна бути замінена на охоронно-захисну профілактику, представлену комплексом мір адекватної соціально-правової, медико-психологічної й соціально-педагогічної підтримки й допомоги родині, дітям, підліткам, юнацтву. З огляду на недоліки попередньої практики реалізації профілактичних завдань, основна увага повинна бути спрямована на вироблення нової філософії виховання, на підвищення наукового рівня теорії, методології і педагогічної технології виховання, визначення шляхів покращення педагогічної майстерності в здійсненні традиційних і нетрадиційних форм і методів, розробку нових стратегій виховання. Таку діяльність слід здійснювати з урахуванням існуючого становища дітей та молоді, наявних у суспільстві ресурсів, можливостей, державного бюджету, а також міжнародних програм і фондів.

Створення нової цілісної системи виховання неповнолітніх зумовлене:

- потребами суспільства в збереженні й розвитку соціальне активної, здорової особистості;

- потребами неповнолітніх у реалізації їхніх прагнень до соціально орієнтованого способу життя;

- соціальною необхідністю створення для підлітків умов реалізації особистих прагнень і здійснення їхніх прав і свобод, у тому числі й для захисту від деструктивних ситуацій;

- гуманним ставленням і необхідністю допомоги неповнолітнім, які опинилися в кризовій життєвій ситуації.

Превентивне виховання і є таким видом профілактичної діяльності, що покладена врахувати зазначені вище вимоги. При цьому слід зауважити, що у зв'язку зі змінами суспільного розвитку і його впливу на особистість питома вага превентивного виховання в структурі загальної виховної діяльності буде збільшуватися.

Термін «превентивний» розуміється як «попереджувальний», «охоронний», «захисний», що стосується профілактики деструктивної поведінки, наркоманії, ВІЛ/СНІДу, нездорового способу життя, забезпечення соціально-правового захисту дітей і молоді.

Концепцією превентивного виховання дітей та молоді України, прийнятої 1998 року, визначено, що превентивне виховання - це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних явищ соціального середовища, профілактику й корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді.

Будучи детермінованою об'єктивними факторами, превентивна діяльність є самостійним спеціалізованим видом загального педагогічного процесу, об'єднаного в превентивну педагогіку, яка має свою мету, принципи, зміст, форми і методи і використовує елементи правоохоронної, правової, медико-оздоровчої роботи. Орієнтири превентивної педагогіки були окреслені на Міжнародній науково-практичній конференції «Превентивна педагогіка як наука пізнання» (Болгарія, 2003 р.). Всі ці негативні прояви стали поштовхом до розвитку превентивної педагогіки, яка використовує найрізноманітніші педагогічні, психологічні методи для подолання соціальних відхилень серед підлітків і молоді.

Превенція – дії з метою профілактики, пом’якшення, полегшення, коригування тих умов, що сприяють фізичним або емоційним порушенням, виникненню соціологічних проблем.

ПРЕВЕНТИВНА ПЕДАГОГІКА – (від лат. prеventus – попереджувальний) - педагогіка, яка вивчає причини формування і розвитку відхилень у поведінці людини і методи їх попередження, подолання, виправлення. Превентивна педагогіка виникає на межі наук, але її найбільше значення полягає в тому, що вона виступає їх координаційним центром. Профілактикою займаються психологи, юристи, соціологи, медики. Але саме педагогічний аспект попередження асоціальних явищ у поведінці індивіда є визначаючим.

Педагогізація профілактичної діяльності проявляється в тому, що адміністративно-правові заходи превентивного впливу все більше наповнюються виховним змістом і акцент роботи з молоддю переноситься на особистість, а не відчуження від неї.

Превентивна педагогіка ставить за мету виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ, причин дезадаптації серед різних соціальних груп та окремих осіб, забезпечення умов для формування соціально-позитивної спрямованості особистості, а також зміна й вдосконалення особистих якостей правопорушників та створення умов для розвитку потенційних можливостей таких осіб,активне залучення їх до участі в спільному житті.

Необхідно знати: 1) причини та форми прояву асоціальної поведінки підлітків та молоді; 2) зміст та форми соціально-профілактичної роботи і, зокрема, педагогічної;3) способи та прийоми навіювання й переконання;4) наслідки впливу можливих звичок та асоціальних форм поведінки на здоров’я та життєдіяльність особистості;5) основи здорового способу життя:6) теоретичні засади, специфіку, види та рівні корекційно-реабілітаційної роботи з правопорушниками;7) вимоги до фахівця, який займається превенцією негативних явищ у житті суспільства.

Необхідно вміти :1) володіти психокорекційними прийомами впливу на особистість;2) організовувати індивідуальні, групові, масові форми профілактичної роботи;3) здійснювати соціально-позитивну діяльність підлітків та молоді через участь у різноманітних позанавчальних закладах, клубах, секціях, гуртках;4) пропагувати здоровий спосіб життя;5) виявляти групи ризику серед підлітків та молоді;6) володіти способами та формами профілактичної роботи з різними соціальними групами;7) надавати допомогу особам, які потребують соціальної адаптації;8) здійснювати Зрозуміло, що поява нового напряму педагогічної науки закономірна: це соціальна реакція на об'єктивно назрілу суспільну потребу у виживанні. В основу превентивної педагогіки покладено необхідність вироблення теоретичних і методичних підходів до вирішення проблем превентивного виховання в нинішніх умовах. Превентивна діяльність є пріоритетним напрямом політики держави, всіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах особистості й суспільства.

Починаючи з дошкільного періоду превентивна робота проводиться з усіма дітьми з метою попередження відхилень у поведінці, а особливо з тими, хто перебуває в несприятливих умовах виховання або став на шлях асоціальної та протиправної поведінки. Превентивність повинна бути складовою будь-якої соціально-педагогічної дії, оскільки превентивний процес істотно підсилює позитивний потенціал суб'єктів взаємодії.

Превентивна педагогіка як нова галузь знань базується на теоретико-методологічних основах особистісно орієнтованого гуманістичного підходу до особистості.

2. Мета, предмет, завдання, функції та методи превентивної педагогіки

Обґрунтування педагогічних умов попередження негативних явищ у парадигмі гуманістичного, не директивного підходу, передбачає уточнення деяких понять.

Термін "превентивна педагогіка" (превентивна освіта) був запропонований ЮНЕСКО у 1985 р. Превенція пов'язана з багатьма родовими поняттями. Наприклад, термін "превентивна дипломатія" - поняття відоме і широко вживане в соціальній практиці. Воно означає дії, спрямовані на запобігання міжнародних конфліктів, воєн. З поняттям превенції нині пов'язують й інші змістовні категорії різних наук. Наприклад, вживають термін "превентивна медицина". Поняття "профілактична медицина" - термін медичний, що визначає спрямованість медичних дій на запобігання епідемій та окремих захворювань. Категоріальний апарат поєднує в собі поняття з медичних та юридичних понять та категорій. Серед них: "превенція епідемій", "превенція захворювань", "превенція правопорушень", що найповніше розроблені у медичній та юридичній літературі. Найпоширеніші терміни - "запобігання правопорушень", "попередження правопорушень", "ліквідація правопорушень", "превенція правопорушень", "превентивні заходи". Деякі дослідники і практики не вбачають змістовної різниці між ними. Тлумачний словник трактує термін "превенція" як "охороняти", "оберігати", "попередити" і розглядає їх як синоніми. Наприклад, юридичний термін "превенція" в широкому розумінні - це соціально обумовлена система керованої діяльності, що закономірно склалася на конкретному історичному етапі суспільного життя й яка забезпечує науково-теоретичну і практичну реалізацію заходів, спрямованих на попередження злочинів і злочинності.

Предметом превентивної педагогіки є: 1) причини, умови і фактори соціальних відхилень серед молоді; 2) сутність і закономірність соціальних відхилень; 3)шляхи і способи попередження відхилень.

На загальносоціальному рівні соціально-профілактична діяльність у ширшому значенні має на меті виявлення, усунення і нейтралізацію причин і умов, що викликають різні негативні явища. Школа, враховуючи сучасну соціальну ситуацію в суспільстві, тенденції суспільного розвитку, а також можливості і результати власної роботи з конкретизації соціального завдання превенції негативних явищ, має посилювати виховний аспект захисту й охорони прав дитини. Педагогічна превенція, як компонент системи виховної роботи школи, актуалізує мету виховання - забезпечення набуття учнями особистого досвіду поведінки при зіткненні з негативними ситуаціями. Водночас, педагогічна превенція - це не лише частина попереджувальної роботи, спрямованої на виявлення і усунення причин та умов деформованої позитивної соціалізації, а й система розвитку особистості.

Завданням превентивної педагогіки є створення теоретичних засад щодо переваг здорового способу життя. Умовами досягнення очікуваних результатів є забезпечення доступності превентивних знань, вияв і закріплення здорових нахилів у різних видах діяльності: навчальній, виробничій, дозвіллєвій, побутовій, творчій, у спілкуванні з дорослими та однолітками.

Важливе місце посідає сім'я та її побут. Він є основним видом родинного способу життя. Тому емоційні стосунки, стилі поведінки, організація сімейного добробуту, реакції батьків на проблеми, способи їх вирішення впливають на ставлення до реальних соціальних явищ. Таким чином, превентивна педагогіка має орієнтуватися на ті актуальні види діяльності, стилі спілкування і спосіб життя, які мають забезпечити розуміння дитиною логіки соціального розвитку, на показ позитивних і негативних явищ.

Превентивна педагогіка

Концептуальні засади розвитку превентивної педагогіки як нової стратегії освіти і виховання полягають у визначенні мети, завдань, структури та основних понять. Разом з тим, вони є ініціатором створення цілісної системи гуманістичної превентивної роботи з дітьми.

У національному просторі запроваджено поняття превентивна, як така складова педагогіки, яка поєднує процес превентивної освіти, розвитку та виховання з точки зору загальних закономірностей більш безпечного підростання дитини, як невід'ємних складових процесу її соціалізації.

Стратегічну політику в галузі превентивної педагогіки розроблено лабораторією превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України на основі Концепції превентивного виховання дітей і молоді в Україні, прийнятої у 1998 р. Дана концепція є новою філософією освіти і виховання, спрямованих на позитивну соціалізацію особистості в складних умовах сучасного розвитку.

Превентивна педагогіка (освіта і виховання) спрямована на формування і розвиток особистості, здатної керувати своєю поведінкою в системі небезпечних явищ. Ця система охоплює комплекс важливих соціальних проблем необхідних для поступу сучасної педагогіки. А її місія- утвердження здорового, безпечного способу життя, соціально-психологічний та соціально-правовий захист дітей і молоді, попередження правопорушень, куріння, вживання алкогольних напоїв та інших наркотичних речовин, ВІЛ/СНІДу та інших відхилень, попередження негативної соціалізації.

Мета превентивної педагогіки полягає у створенні умов до формування та виявлення в соціальному просторі сталої, безпечної, відповідальної поведінки дітей, на основі сформованості превентивного світогляду, імунітету, здатності супротиву до негативних впливів соціального середовища групи та окремих осіб.Розроблення теоретичного проекту наукової системи попередження соціальних відхилень серед молоді, неповнолітніх; досягнення сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального середовища. Вона може розглядатися поліаспектно.

Педагогічний аспект полягає у виробленні такої позиції особистості, що конкретизується культурою цінностей, самоактуалізацією, свідомим вибором моделей просоціальної поведінки.

Соціальний аспект передбачає об'єднання зусиль суб'єктів превентивної діяльності на міждисциплінарному рівні, спрямованих на погоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізацію і поступове усунення детермінант, що викликають негативні прояви в поведінці дітей та молоді.

Психологічний аспект превентивної педагогіки полягає у диференційованому індивідуально – психологічному, статево-віковому підході до виявлення деструктивних рис у поведінці особистості й розробці науково-обґрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

Правовий аспект визначається як дотримання прав особистості, формування правової культури.

Завдання превентивної педагогіки:

1) наукове вивчення детермінант, умов і факторів, які сприяють тією чи іншою мірою відхиленням у поведінці;

2) науковий аналіз природи асоціальної поведінки, її тенденцій і закономірностей;

3) дослідження соціально-психологічних механізмів деформації особистості на різних етапах розвитку;

4) розроблення комплексної системи заходів, форм і методів ранньої профілактики відхилень у поведінці та їх попередження;

5) наукове прогнозування соціальних відхилень, створення науково обґрунтованих прогностичних моделей типової особистості правопорушника, об’єктів і суб’єктів профілактики, що допомагає керувати її процесом;створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі трудової, навчальної, позашкільної та інших видів діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню опірності до негативних явищ;

6) -забезпечити соціально-психологічну роботу, педагогічне зорієнтовану на протидію залученню дітей та молоді до негативної діяльності;

7) надавати комплексну психолого-педагогічну і медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, котрі її потребують;

8) забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, котрі діяли протиправно чи зловживали психоактивними речовинами;

9) стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу (формування з раннього віку навичок охорони і зміцнення власного життя і здоров'я);

10) забезпечити здоров'язберігаючі технології навчання і виховання, розвивати національну мережу шкіл сприяння здоров'ю;

11) сприяти виробленню інтегративних міждисциплінарних підходів при підготовці фахівців (педагогів, психологів, соціологів, лікарів, юристів, соціальних працівників), батьків та ін., об'єднанню зусиль різних суб'єктів превентивної роботи.

Та такі як:

• створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів соціальної, навчальної, розвивальної, трудової, позашкільної та інших видів діяльності на основі сприяння духовному, інтелектуальному, морально-етичному, психічному, естетичному розвитку, формуванню здорового простору, способу та культури життя, виробленню навичок безпечної поведінки, стійкості до негативних явищ;

• технологічно забезпечити превентивну діяльність, соціально-психологічно зорієнтовану на протидію залучення дітей і молоді в негативні ситуації;

• здійснювати освітньо-просвітницькі, консультативно-тренінгові заходи, сприяти вдосконаленню комплексної психолого-соціально-педагогічної допомоги;

• забезпечити вплив на соціальну реабілітацію неповнолітніх;

• розвивати цінності здоров'я, духовності, законослухняної поведінки через технології навчання і виховання, розвивати національну мережу шкіл сприяння здоров'ю;

• розвивати свідоме ставлення батьків до виховання, захисту дітей.

Об'єктом превентивної педагогіки є педагогічна діяльність, процес та його складові, що спрямовані на попередження і подолання негативних проявів у поведінці дітей і молоді.Об’єктом превентивної педагогіки виступає сукупність існуючих явищ маргінального характеру, поширених серед молоді.

Суб'єктами превентивної педагогіки виступають:

• батьки;

• педагогічні колективи установ усіх рівнів акредитації;

• працівники культури;

• працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції та інших правових установ, медичних закладів;

самі діти.

Суб'єктами -об'єктами превентивної педагогіки є:

• -діти дошкільного віку, учні загальноосвітніх шкіл, ПТУ, середніх спеціальних навчальних закладів, студенти;

• неповнолітні, які перебувають на обліку (шкільному, кримінальному, наркологічному);

• неповнолітні, соціалізація яких відбувається під впливом негативних явищ («групи ризику»);

• неповнолітні, які перебувають в установах соціальної реабілітації, у місцях позбавлення волі чи повернулися з них;

• неповнолітні, які не мають умов для сімейного виховання й опіки (сироти, неповнолітні з алко-наркозалежних родин, діти, батьки яких перебувають у місцях позбавлення волі);

• молоді родини, які потребують консультативної допомоги по догляду за дітьми;

• родини, які мають дітей з негативними чи протиправними проявами в поведінці, наркозалежні;

• педагогічні колективи навчально-виховних, позашкільних, культурно-освітніх та інших установ;

• працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції й інших правових установ, медичних закладів.

Предмет превентивної педагогіки - закономірності, чинники, умови, зміст, форми і методи процесу педагогічної допомоги і підтримки особистості, що забезпечують вироблення імунітету до негативних явищ, уникнення дій, що не відповідають моральним іюридичним нормам суспільства, формування відповідальної поведінки, позитивного ставлення до життя. Предметом превентивної педагогіки є:1) причини, умови і фактори соціальних відхилень серед неповнолітніх, молоді;2) сутність і закономірності соціальних відхилень;3) шляхи, способи попередження та подолання відхилень у поведінці.

Таким чином, предмет вивчення превентивної педагогіки являє собою триєдину структуру: профілактика девіантної поведінки дітей та молоді, формування їхнього здорового способу життя і соціально-правовий захист. Це, у свою чергу, дає змогу виокремити функції превентивної педагогіки:

Функції превентивної педагогіки. Превентивна педагогіка охоплює багатофункціональну діяльність, обумовлену складністю її завдань. Серед них:

Діагностично-прогностична функція - передбачає збір, з'ясування причин та умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їхнього розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості. полягає в аналітичній роботі зі з'ясування причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їх розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.

Освітньо-просвітницька функція передбачає узгоджене з реальними умовами соціалізації дитини, превентивне сприяння складовій рівню знань, емоцій, поведінки, оптимізації освітньо-просвітницьких заходів, занять, поширенню вітчизняного й зарубіжного досвіду.

Освітньо-консультативна функція передбачає використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.

Консультативно-тренінгова функція передбачає використання сучасних технологій з надання оптимальної консультативної допомоги, реалізації тренінгового підходу.

Корекційно-реабілітаційна функція ставить за мету використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя. Корекційно-реабілітаційна функція має на меті узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації дитини і пов'язана зі втручанням у негативну ситуацію її розвитку в процесі формування знань та поведінки, використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

Правозахисна функція має на меті здійснення правового захисту, стигматизацію, правовий моніторинг превентивного процесу.

Організаційно-розпорядча функція ставить за мету організацію та менеджмент процесом запровадження превентивних підходів, міжгалузевих науково-дослідних досліджень, програм і проектів з проблем попередження негативних явищ.

Науково-методична - передбачає обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення наявної бази превентивних підходів, дослідження чинників розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки, розробку психолого-соціально-педагогічних стратегій та технологій в контексті медико-гігієнічних, соціально-педагогічних, психолого-педагогічних технологій, їх оптимізацію та впровадження на базі дошкільних, позашкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, ПТУ, медичних і правоохоронних служб, установ реабілітації та інших служб соціальної роботи, у недержавних організаціях.

Організаційно-методична функція полягає в опрацюванні й реалізації міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідженні соціально-гігієнічних та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробці заходів щодо її профілактики; відпрацюванні медико-біологічних, соціально-педагогічних та психолого-педагогічних технологій на базі дошкільних, позашкільних за­кладів, шкіл, ПТУ, медичних та правоохоронних служб, установ реабілітації неповнолітніх та молоді.

Інтегративно-просвітницька функція передбачає збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивної практики, інтеграцію у світовий превентивний процес у роботі з дітьми та молоддю.

Свої функції превентивна педагогіка здійснює на трьох рівнях:

1) раннє, або первинне, превентивне виховання (соціально-педагогічна профілактика). Базується на виховній функції освіти, превентивному вихованні. Складовими є освіта, виховання, просвітництво;

2) вторинне превентивне виховання, відповідно має цілі, завдання - превентивну педагогічну допомогу і корекцію;

3) третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація і ресоціалізація). Цей рівень забезпечує допоміжний характер провідній ролі соціальної педагогіки, її спеціалізації: превентивна робота з питань ресоціалізації дітей та молоді.

Система превентивного виховання в превентивній педагогіці побудована з урахуванням принципів комплексності, системності, інтегративності, мобільності, наступності, конкретності, реалістичності,етичності.

Очевидно, що передбачуваним результатом функціонуванняпревентивної педагогіки стане створення оптимальної структурної системи превентивного виховання, яка буде сприяти:

- активізації діяльності вчених, фахівців, консультантів, практичних працівників у дослідженні й вирішенні проблем превентивного виховання;

- залученню освітніх, медичних, соціальних і правоохоронних установ до реалізації завдань попередження правопорушень і злочинності серед неповнолітніх, координації діяльності суб'єктів превентивної діяльності;

- посиленню тенденції до зниження вживання наркотичних речовин, ВІЛ-інфікованості, формуванню в молодого покоління навичок здорового способу життя;

- зміні установок і моделей поведінки неповнолітніх у «групах ризику»;

- соціально-психологічній адаптації неповнолітніх, які мають життєві проблеми;

-підвищенню професійного рівня фахівців навчальних закладів усіх типів і рівнів акредитації, а також системи післядипломної підготовки до превентивної діяльності серед дітей та молоді.

Принципи о креслюють ціннісні правила, а також закономірності процесу й вимоги до організації і результату навчально-виховного процесу. Виходячи з того, що будь-який педагогічний процес є передусім виховний і розвивальний, метою превентивної педагогіки є досягнення сталості у виконанні принципів виховання. Принципи мають наскрізний характер і охоплюють усі рівні превентивної роботи в навчальному закладі.

А.С.Макаренко зазначав, що існує не проблема виховання колишніх правопорушників, а проблема виховання взагалі і принципи виховання колишніх правопорушників та благополучних підлітків повинні бути спільними. Принципи виховання, якщо вони відображають правильну рівновагу законів впливу і соціальних вимог, можуть бути частиною єдиного превентивно-педагогічного процесу.

Цілеспрямованість та послідовність сприяє досягненню намічених результатів відповідно до структурних рівнів превентивної педагогіки.

Комплексний підхід забезпечує поєднання зусиль державних та недержавних організацій, багатовекторність та оптимізацію форм, методів і прийомів, поєднання зусиль соціальних інституцій, вироблення стандартів освітніх, просвітницьких, виховних та розвивальних впливів, забезпечення єдності розуміння, переконання, виявлення в поведінці цінностей превентивної педагогіки.

Індивідуальний підхід забезпечується особистісно орієнтованим підходом, наданням дітям довіри для здійснення превентивної діяльності, наприклад, у концепції "рівний-рівному".

Врахування ситуації соціального розвитку та орієнтація на позитивне забезпечує відкритість в обговоренні проблем, дотримання демократичних, гуманістичних цінностей, доступності.

У такий спосіб превентивна педагогіка здатна здійснювати більш дієвий вплив на:

- ситуацію розвитку дитини та формування духовності, моралі, культури здоров'я і способу життя;

- стимулювання нових підходів, технологій виховання та навчання;

- практику соціально-правового захисту розвитку дитини.

Для розвитку уявлень про сутність превентивної педагогіки визначимо поняття, які розглядаються передусім у контексті педагогічних категорій:

Превенція - термін, який означає запобігання, попередження, захист.

Це не лише частина заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов правопорушень, а й система заходів виховної роботи з формування рис особистості школярів. Превенція - це складова загального навчально-виховного процесу школи.

Значення превенції, особливо ранньої, посилюється її гуманністю в системі заходів і засобів виховної роботи із запобігання впливу негативних явищ.

Превентивність повинна бути у сфері соціальної політики, а відповідно навчання, виховання, розвиток дітей - складова будь-якої соціально-педагогічної дії, оскільки превентивний процес істотно підсилює позитивний потенціал суб'єктів взаємодії.

Превентивна діяльність - пріоритетний напрям політики держави, усіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах особистості та суспільства. Система превентивної діяльності в школі повинна бути представлена двома основними групами засобів: як загальною ранньою превенцією з усіма учнями, так і спеціальною превенцією з важкими учнями та їхніми батьками.

Превентивна педагогічна робота - цілеспрямована діяльність з чітко визначеною метою. Вона проводиться з усіма дітьми, починаючи з дошкільного періоду, з метою попередження відхилень У поведінці з тими, хто перебуває в несприятливих умовах виховання чи характеризується негативною поведінкою, а також з тими, хто вже став на шлях асоціальної і протиправної поведінки. Особливе значення має робота з батьками та за місцем проживання.

Педагогічний аспект превентивної педагогіки - це віра у здатність здійснювати виховний, соціально розвивальний вплив на всіх стадіях відхилень, віра у можливості зорієнтувати свідомість, емоційність, волю у систему культурних цінностей, зорієнтувати на позитивну самоактуалізацію, рефлексію, навчити керуватися свідомим вибором шляхів соціалізації та дотримання моделей безпечної поведінки, оцінки ступеня ризику, розвивати культуру захисту своїх прав на здоров'я та соціальний розвиток.

Психологічний аспект превентивної педагогічної роботи передбачає опору на психічні чинники засвоєння знань, умінь, навичок, диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення схильності до відхилень, психологічну оцінку ризиків та тенденцій.

Соціологічний аспект орієнтує на застосування соціологічного інструментарію для визначення тенденцій, закономірностей соціального становлення особистості в системі впливу негативних явищ.

Правовий аспект полягає у здійсненні дієвості дотримання прав дитини, забезпеченні соціально-правового захисту через адвокатські функції.

У широкому розумінні об'єктами превентивної педагогіки виступають:

• діти всіх категорій, форм навчання, виховання та опіки відповідно до першої статті Декларації прав дитини; неповнолітні, що перебувають на обліку (шкільному, кримінальному, наркологічному);

• неповнолітні, які перебувають, або в яких закінчились терміни спеціального виховання в установах соціальної реабілітації та звільнені з установ пенітенціарної системи, умовно засуджені;

• неповнолітні, які не мають умов для сімейного виховання та опіки (сироти, неповнолітні з дисфункціональних сімей, "діти вулиці", діти з родин, де батьки перебувають у місцях позбавлення волі);

• молоді родини, які потребують консультативної допомоги за доглядом за дітьми.

Принципом превентивної педагогіки, безперечно, є суб'єкт-суб'єктний підхід, що не тільки забезпечує партнерські стосунки з уповноваженими превентивного виховання, а й визначає здатність самих дітей здійснювати превентивне взаємовиховання. Саме це й виражає сучасні підходи до превентивної стратегії, пов'язаної з концепцією освіти "рівний-рівному", яка є однією з технологій превентивної педагогіки (Концепція освіти "рівний-рівному" щодо здорового способу життя серед молоді України. / Оржеховська В.М., Пилипенко О.І., Андрущак Л.І. - К.: Міленіум, 2002.-20 с).

Методи дослідження, які використовуються превентивною педагогікою:

педагогічні (вивчення педагогічної документації, створення педагогічних ситуацій); соціологічні (тестування, спостереження); кримінологічні (кримінальна статистика); математичні (моделювання, математичне опрацювання статистичних даних); медичні (методи діагностики). Як методичний інструментарій проведеної превентивної педагогічної діяльності залежно від напрямку й бажаних результатів можуть використаються інструктажі, групові й індивідуальні бесіди, спостереження, опитування, анкетування, біографічний метод, хронометраж, соціометрія, самооцінка, психолого-медичне обстеження й ін

3. Структура і динаміка превентивної педагогіки

Як зазначалося, відповідно до класифікації ВООЗ, превентивні заходи поділяються на три рівні: первинний, вторинний і третинний. Це дає можливість розуміти превентивно-педагогічний процес як динамічну систему, розвиток якої обумовлено певною метою та складністю завдань на кожному з них. Відповідно кожен з рівнів має певні завдання, згідно з принципами яких розробляються зміст, форми та методи. Динаміка превентивної діяльності передбачає вироблення та застосування заходів у широкому контексті соціальних ініціатив.

Первинна превенція спрямована на розвиток умов у системі навчально-виховної шкільної та позашкільної роботи. Метою їх є передусім - сприяння здоров'ю, розвитку духовності та моралі, збереженню життя і попередження несприятливого впливу негативних явищ. Вона масова і найбільш ефективна, базується на комплексному системному вивченні впливу умов і чинників соціального і природного середовища на здоров'я, навчання і виховання, розвиток дитини. До первинної превенції належать соціальні заходи з просвітницького, освітньо-виховного та правозахисного процесу. В сукупності вони дають розуміння про самоцінність, впливають на розвиток духовності, цінності моралі, самозбереження психіки та фізичного здоров'я. В цілому це створює умови для підвищення стійкості людини до несприятливих чинників. Як загальна превенція, педагогічна сприяє розвитку духовних, моральних, правових, соціальних, екологічних орієнтацій і виступає одним із засобів унормування правильної соціальної позиції.

Якщо впливи первинної превенції не можуть змінити ситуації соціального розвитку, тоді відбувається перехід до наступних рівнів превентивної педагогіки. Нижня вікова межа ранньої превенції відносна, однак ранню профілактику відхилень у поведінці доцільно розпочинати вже в старших групах дитячого садка. Значення ранньої превенції підсилюється її гуманністю - в системі засобів, що сприяють корекції відхилень у поведінці.

Виявлена деформація вчинків неповнолітніх показала перехід від порушень шкільної дисципліни до порушень культури поведінки учнів та вплив на статус дитини. Знання взаємозв'язку можливої негативної динаміки поведінки забезпечує особливу увагу до кожного з рівнів превентивної педагогіки, докладання зусиль до процесу і результату.

Вторинний рівень у превентивній педагогіці розглядається як система заходів з виявлення та усунення конкретних недоліків сімейного, шкільного і соціального виховання та інших чинників, що негативно впливають на розвиток дитини. Це також цілеспрямована корекційна робота з тими підлітками, які виявляють відхилення від моральних і правових норм. Метою є якомога раннє виявлення негативних змін у поведінці дитини, що дає можливість попередити їх подальший розвиток. Вторинна превенція базується на результатах соціолого-психологічної та педагогічної діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності учнів і є індивідуально-груповою системою корекції особистості, умов проживання в сім'ї, проблем навчально-виховної діяльності та змісту дозвіллєвої діяльності.

Досвід переконує, що 13 - 15% дітей молодшого та підліткового віку педагоги відносять до важковиховуваних, або груп з ризиковою поведінкою. Показник включення програм вторинної превенції - характер поведінки, що породжує проблеми або завдає шкоди самому підлітку, оточуючим, суспільству.

Реалізація нерозривного зв'язку та єдності загального виховного процесу з попередженням антигромадських вчинків є специфікою виховного змісту вторинної превенції. її необхідність визначається уже незначними відхиленнями у поведінці дитини.

Третинна превенція - сукупність соціально-педагогічних форм, методів і заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію та створення умов для ресоціалізації. Третинна превенція переважно вважається як індивідуальна робота з дітьми, які повернулися із закладів спеціального виховання, зокрема притулків, шкіл та училищ соціальної реабілітації, спеціалізованих наркологічних центрів, інших спеціалізованих служб. Рівень третинної превенції передбачає відновлення морально-психічних засад розвитку здоров'я дитини і захисту її права на ресоціалізацію.

Важливо усвідомлювати здатність морального почуття, що виникає в дитини, і викликає відповідальність за вибір своїх вчинків. Як системне явище особистості така здатність розвивається в процесі становлення духовності, психологічної стійкості, фізичного і трудового загартування, активної участі у суспільних соціальних процесах. Адже превентивна педагогіка - це організований всією системою соціальних взаємодій, зокрема школою, комплекс систематичного і цілеспрямованого взаємовпливу на свідомість, почуття і волю дитини.

Третинна педагогічна превенція може розглядатись як самостійний вид спеціальної педагогічної діяльності зі специфікою методів виховання. її мета і завдання є визначальними критеріями ефективності процесу ресоціалізації, оскільки вона завжди пов'язана з необхідністю прогнозування очікуваних результатів. З цієї точки зору поняття мети педагогічної превенції може втілюватись у взірець, що пропонується педагогічно занедбаному школяреві і спрямовувати процес і технології превентивного виховання на запобігання рецидивів.

Чинниками успішної превентивної роботи з такими дітьми в школі є інтерактивність навчально-виховного процесу, включення в його практику позитивного соціального досвіду тощо. Практика свідчить, що там, де цієї умови дотримуються, соціалізація відбувається інтенсивніше, зменшуються рецидиви протиправної поведінки, блокуються умови, що породжують дезадаптацію.

Психологічний аспект третинної педагогічної превенції полягає у запобіганні руйнуванню структури особистості через соціальний патронаж та педагогічну та психологічну реабілітацію.

Психологічний аспект реалізується в охороні прав дитини на відновлення позитивного статусу, розвитку у важковиховуваних підлітків потреби у рефлексії, самовизначенні, самопізнанні, самовдосконаленні..

Отже, розкриваючи освітній, виховний, розвивальний зміст педагогічної превенції на різних її рівнях, слід відзначити, що критерії досягнення окремої мети - виховання якостей особистості є реалізацією загальної мети виховання особистості і, як кінцевої мети - формування соціальної відповідальності особистості, яка реалізується в системі соціальних взаємодій, під соціальним доглядом та патронажем більш широкої системи педагогічних впливів, наприклад, соціальної педагогіки, яка реалізується через систему соціальних служб.

4. Превентивна педагогіка в системі педагогічних наук

Превентивну педагогіку розглядають як елемент системи національної освіти. Як окрему галузь у системі педагогічних наук, превентивну педагогіку виділяє П.М.Щербань. Превентивна педагогіка в системі освіти займається питаннями попередження негативних явищ у житті дитини, отже спрямована на розвиток змісту і якості безпечної поведінки та способу життя. Вона ставить за мету допомогти дитині розібратися в явищах, що можуть позбавити свободу вибору, зашкодити здоров'ю, психіці, соціальному та духовному розвитку.

Саме тому, превентивну педагогіку слід розглядати як змістову складову дошкільної педагогіки, педагогіки загальноосвітньої школи, педагогіки професійно-технічної освіти, педагогіки вищої школи (Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навчально-метод. посібник. - К.: Вища шк., - 2002).

Особливе місце їй слід відвести в предметах прикладних наук: спеціальної, спортивної, військової, пенітенціарної і особливо соціальної педагогіки. Предметом розгляду спортивної педагогіки мають бути питання попередження вживання допінгу, переборення психоемоційних травм; предмет військової педагогіки має включати способи запобігання порушення військового способу життя, викорінення насильства серед військовослужбовців, вживання алкоголю та наркотиків, попередження суїциду та інших негативних явищ; предметом пенітенціарної педагогіки має бути визначений превентивний фактор запобігання негативних явищ, що супроводжують людину під час відбування покарання.

Відомо, що предметом соціальної педагогіки є передусім питання допомоги неповнолітнім, які в результаті особистих потреб мають проблеми в їх задоволенні та пристосуванні до соціальних, фізичних і психічних норм суспільства. Превентивний аспект соціальної педагогіки випливає з її функцій. Втім, на наш погляд, є функції що відрізняють та поєднують предмет соціальної та превентивної педагогіки.

 

Рівні	Превентивна педагогіка	Соціальна педагогіка
Первинний	Провідна	Допоміжна
Вторинний	Провідна	Провідна
Третинний	Допоміжна	Провідна

Отже, превентивна педагогіка розглядається поліаспектно, у тісному взаємозв'язку з іншими дисциплінами.