Інформатика як наука про технологію обробки інформації

У сферу сучасної інформатики входить ряд питань, які можуть бути подані у вигляді таких груп:

- технічні, що пов’язані з вивченням методів і засобів надійного збору, збереження, передачі обробки та видачі інформації;

- семантичні, що визначають способи опису змісту інформації та мови її опису;

- методи кодування інформації;

- синтаксичні, що пов’язані з рішенням задач із формалізації й авто­ма­ти­зації деяких видів науково-інформаційної діяльності, зокрема індексу­ва­ння, автоматичне реферування, машинний переклад.

Інформатика як поняття міцно ввійшло в наше життя, стало одним із синонімів науково-технічного прогресу. Слово це слово з’явилося на початку шіст­десятих років у французькій мові для позначення автоматизованої обробки інформації в суспільстві.

Становлення і бурхливий прогрес інформатики обумовлені різким зро­ста­нням масштабів, складності і динамізму суспільної практики – об’єктів до­слі­дження, систем керування, задач проектування тощо. Подальший розвиток багатьох областей науки, техніки і виробництва зажадало кількісного і які­сно­го зростання можливостей переробки інформації, істотного посилення інте­лектуальної діяльності людини. Інформаційні ресурси суспільства одер­жали на сучасному етапі стратегічне значення. Величезну, по суті, рево­лю­цій­ну роль у становленні та розвитку інформатики зіграло створення еле­ктрон­но-обчислювальної машини (ЕОМ) і сучасної комп’ютерної техніки, що стало одним із ключових напрямків науково-технічного прогресу, справ­ж­нім його каталізатором.

У структурі інформатики як науки виділяють: 1 – алгоритмічну, 2 – програмну і 3 – апаратну галузі. Суміжними дисциплінами з інформатикою є кібернетика й обчислювальна техніка, що у багатьох випадках вирішують загальні задачі, пов’язані з переробкою інформації. Стрижневим напрямком і предметом інформатики є розробка автоматизованих інформаційних техно­ло­гій на основі використання комп’ютерів.

До основних особливостей інформатики відносять її високу наукоємність, використання новітніх досягнень різних наук – математики, семіотики, теорії моделювання, теорії алгоритмів тощо. Інформатиці притаманний високий динамізм, активний вплив на розвиток науково-технічного прогресу, ши­ро­кий діапазон сфер практичного використання в управлінні, виробничій діяль­но­сті, охороні здоров’я, науці, культурі, освіті, висока ефективність засто­су­ва­ння, швидкість окупності витрат на впровадження нових інформаційних технологій на базі комп’ютерної техніки.

Застосування комп’ютерів стало основою для створення нових інфор­ма­ційних технологій, які дозволяють не тільки накопичувати, зберігати, пере­ро­бляти інформацію, але й одержувати нову інформацію, нові знання. У цьому полягає істотна відмінність можливостей комп’ютерів від можливостей будь-якої іншої інформаційної техніки – засобів зв’язку, проекційної апаратури, телебачення. Перераховані пристрої відтворюють повідомлення в тому вигляді, в якому вони подаються на їхній вхід. Зовсім інші можливості відкриває застосування комп’ютерів.

За оцінками фахівців, інформація на виходах комп’ютерних мереж від­різ­няється від інформації на входах приблизно так, як невирішена задача відрізняється від вирішеної. В одержанні нових відомостей, нових даних, кількісно та якісно відмінних від вхідних, і перебуває сутність тлумачення комп’ютерів як підсилювача інтелекту, а якщо врахувати її швидкодію, то і прискорювача інтелекту. За рахунок чого це відбувається? Щоб відповісти на це питання, нагадаємо спочатку, що посилення потужності об’єктів будь-якої природи відбувається за рахунок витрати енергії будь-яких зовнішніх дже­рел. Щоб комп’ютер став підсилювачем інтелекту, міг вирішувати інтеле­кту­альні задачі, варто здійснити попередню роботу і зі створення самого комп’ютера, і принципів його функціонування та відповідно підготувати задачі для вирішення їх на комп’ютері. Саме за рахунок цієї попередньої витрати інтелектуальної енергії найвищого рівня і можливе посилення потужності інтелекту людини. І це головне в загальній сукупності витрат енергії (зокрема електричної) та ресурсів.

Комп’ютерна інформаційна технологія містить у собі послідовне вико­на­ння визначених етапів роботи з інформацією. Підготовчі етапи виконуються безпосередньо людиною, виконавчі – комп’ютером самостійно або комп’ю­те­ром за участю людини (діалогові режими роботи комп’ютерів). На під­го­товчих етапах здійснюється змістовний і формалізований аналіз роз­в’язу­ва­ної задачі, вибір методу і математичної моделі її рішення. Визначається послідовність і порядок рішення, його алгоритмічний опис, складаються про­гра­ми на доступній для машини мові. Потім програми вводяться до ком­п’ю­тера, редагуються і записуються для збереження на зовнішніх носіях.

Склад виконавчих етапів залежить від характеру задачі і типу ком­п’ю­тера, що використовується. Цей процес зводиться до автоматичного викона­ння програми, причому частина програми може виконуватися за участю людини. Завершальним етапом є аналіз, оцінка отриманих результатів для їхнього практичного використання й удосконалення розроблених алгоритмів і програм.

Склад підготовчих етапів істотно спрощується, якщо є готові програми, що відповідають характеру розв’язуваних задач. Тоді основна частина роботи – це операції з даними: їх добір, введення до комп’ютера, формування ма­си­вів даних. Виклик програми та її виконання здійснюються відповідно до інструкцій з експлуатації даного комп’ютера.

Характерною рисою сучасних комп’ютерів є те, що переважна їхня ча­сти­на (за даними фахівців, до 80%) використовуються не для вирішення обчи­слю­вальних задач, а для різноманітної обробки інформації. Це обробка текстів, виконання графічних робіт, накопичення й оперативна видача різно­ма­нітних даних, програмне пред’явлення інформації в процесі ком­п’ю­тер­ного навчання, автоматизований контроль знань тощо.

Контрольні запитання до розділу

1. Наведіть означення інформатики.

2. Розкрийте основні положення концепції інформатизації суспіль­ства.

3. Означення інформації.

4. Перерахуйте види і властивості інформації.

5. В яких одиницях вимірюється інформація?

6. Форми подання інформації.

7. Інформатика як наука про технологію обробки інформації.

8. Означення інформаційної діяльності.

9. Види інформаційної діяльності.

10. Означення інформаційного ресурсу.

11. Нормативно-правова база використання ІКТ органами виконавчої влади.