Національний рух в роки війни створення та діяльність легіону Український січових стрільців

2) Війна зумовила глибокий розкол в національному русі на прибічників та противників переможної війни. Прихильниками перемоги Австро-Угорщини були:

Головна Українська Рада (ГУР), створена у серпні 1914 р. у Львові радикальною, соціал-демократичною та націонал-демократичною партіями. На чолі ГУР постав К.Левицький. У Маніфесті Ради говорилося: "Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю,...яке знайшло охорону в конституційному ладі австрійської дер­жави".

 

Союз визволення України (СВУ), створений в серпні 1914 р. у Відні емігрантами з Наддніпрянської України (Д.Донцов, Б.Дорошенко, А.Жук, О.Скоропис- Йолтуховський).

Метою СВУ було:

C утворення самостійної України;

C встановлення конституційної монархії;

C заснування демократичного устрою;

C самостійність української церкви.

СВУ вів активну пропагандистську та агітаційну роботу, опікувався полоненими українцями в австрійських та німецьких таборах, отримував матеріальну допомогу від країн Четверного союзу (як державний борг майбутньої самостійної України).

З ініціативи ГУР та згоди австрійського уряду в серпні 1914 р. починається створення української військової частини, яка мала воювати проти російської армії. Значна частина українців, особливо з товариств "Січ", "Пласт", "Сокіл" записалися добровольцями (всього близько 28 тис. осіб).

Проте австрійський уряд під тиском польських політиків (які розг­лядали всю Галичину як польські землі і боялися мати озброєні і ор­ганізовані збройні частини українців) обмежили чисельність легіону Ук­раїнських січових стрільців (УСС) до 2 тис. осіб.

Вже в вересні 1914 р. УСС брали участь в боях під Ужоцьким пере­валом. Навесні 1915 р. обороняли від наступаючих російських військ г.Маківка. В боях в 1915-1916 рр. легіон неодноразово зазнавав значних втрат. В 1916 р. легіон був оточений під Тернополем переважаючими си­лами. Лише 150 бійців вийшли з оточення; їх було відправлено на Во­линь де вони почали працювати, в основному вчителями.

 

Проросійську позицію в Наддніпрянській Україні зайняли:

* Товариство українських поступовців (ТУП), їхня газета "Рада" закликала українців стати на захист Російської держави ("перемога де­мократичних сил Роси - це заразом і наша перемога").

* Частина УСДРП на чолі з С.Петлюрою закликала українців викона­ти "свій обов'язок громадян Росії".

* Відомі представники українського руху Д.Дорошенко, А.Вязлов, А.Ніковський брали участь у роботі Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст, створеного з метою посилення оборонного потенціалу Російської імперії.

* Емігранти-москвофіли із Західної України в Києві створили "Карпато-Русский освободительный комитет", який закликав галичан зустрічати ро­сійську армію як визволительку.

 

Частина українських соціал-демократів за участю В.Винниченка займала антиво­єнні позиції під гаслами "Геть війну! Хай живе автономія України".

Політика царської Росії в окупованих землях.

3) Галицько-Буковинське генерал-губернаторство з центром у Чернівцях. Ге­нерал-губернатор Галичини граф Г.О.Бобринський "Я буду запроваджувати тут російську мову, закон і устрій".

Боротьба з "мазепинцями":

! ліквідовано мережу шкіл і культурно-освітніх установ;

! на посади в адміністративному апараті призначалися росіяни;

! відбуваються репресії проти діячів національного руху та греко-като­лицької церкви.

 

в Австро-Угорщині також посилюється боротьба з українським національним рухом:

Ø відмова від заяв щодо утворення незалежної України;

Ø скорочується матеріальна підтримка СВУ;

Ø українське населення Галичини звинувачується у русофільстві, підда­ється репресіям.

Внаслідок війни в Україні спостерігається руйнація народного гос­подарства, деформація структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу.