Характеристика дидактичних принципів навчання

Дидактичними принципами вважаються керівні положення, на основі яких будується навчальний процес, тісно пов'язаний з вихованням. Дидактичні принципи взаємопов'язані. Тому, проводячи кожне конкретне заняття, треба одночасно враховувати вимоги ряду дидактичних принципів і створити умови для їх комплексного здійснення.
Який виховує характер навчання. У процесі навчання відбувається виховання учнів. Це загальне положення характерно для будь-якого предмета і особливо для виробничого навчання. Виробниче навчання крім основних функцій має бути спрямоване і на трудове виховання учнів, психологічну і практичну підготовку їх до трудової діяльності. Велику виховну роль відіграє суворе виконання учнями правил техніки безпеки, вимог культури праці, норм часу, взаємних зобов'язань в колективі.
Великий виховний вплив на учнів мають екскурсії. Зустрічі з представниками професій.
У процесі виробничого навчання учням прищеплюють загальні правила культури праці (догляд за робочим одягом, утримання в порядку робочого місця, робота справним інструментом та ін.), бережливе ставлення до майна.
Виховний вплив на учнів значною мірою залежить від морального вигляду викладача і майстра виробничого навчання, який проводить заняття, його знань і вмінь, організаторських здібностей, відношення до справи і до учнів, педагогічної майстерності, такту та інших якостей. У більшості випадків цей вплив є вирішальним.
Науковість навчання. Принцип науковості вимагає, щоб вивчення техніки і праці велося на строгій науковій основі, щоб учням давалися лише науково достовірні, перевірені практикою знання. Для вивчення необхідно відбирати новітні досягнення науки і техніки, передові методи технології.
Принцип науковості вимагає, щоб на заняттях використовувалися сучасні обладнання, робочі інструменти та вимірювальна техніка. Учні повинні знайомитися з новими матеріалами, вивчати їх властивості і способи застосування.
Реалізація науковості в навчанні означає також вибір таких методів навчання, які активізують пізнавальну і творчу діяльність учнів, їх розумові здібності. Важливість даного принципу полягає ще й у тому, щоб методи навчання за характером наближалися до методів науки.
У процесі навчання необхідно користуватися тільки науковою термінологією, вживати прийняті в науці символічні позначення, формули і розмірності. Це відноситься також до графічних матеріалів. Виклад можна вести в популярній формі, але на строгій науковій основі. У ході практичної роботи учні повинні опановувати найбільш доцільними прийомами її виконання і способами самоконтролю за своїми діями та їх результатами.
Зв'язок теорії з практикою, навчання з життям. Щоб здійснити зазначений дидактичний принцип, необхідно пояснити учням, і в процесі навчання постійно розкривати положення про те, що теорія і практика - дві нерозривні сторони в діяльності людини, що теорія використовується у практиці, а практика часто служить ґрунтом для нових теоретичних відкриттів. У процесі виробничого навчання створюються особливо сприятливі умови для зв'язку теорії з практикою, так як переважна більшість відомостей повідомляється учням саме для того, щоб вони могли зі знанням справи, правильно виконати практичне завдання.
Одним з найважливіших напрямів реалізації принципу зв'язку теорії з практикою є складання завдань виробничого характеру. Змістом і методикою проведення лабораторно-практичних робіт надають такого характеру, щоб вони надійно поєднували теоретичні відомості з практикою. При проведенні інструктажу (особливо вступного) майстер повинен акцентувати увагу учнів на тому, що робота технічних пристроїв, вузлів машин і апаратів, технологічних процесів ґрунтується на відповідних теоретичних положеннях і це означає, по суті, застосування цих положень на практиці.
Знання та вміння, засвоювані учнів на різних заняттях, остаточно закріплюються тільки в їх практичній діяльності. Тільки будучи застосованими знання стають справжнім надбанням особистості.
Діяльність повинна бути справжньою і включати учнів у реальні виробничі відносини, відбуватися згідно з логікою і законами цього виробничого процесу, супроводжуватися створенням реально значущих для суспільства матеріально-духовних цінностей та виконанням послуг, які мають певну вартість.
Знання пристрої верстатів та інших технічних об'єктів необхідно для того, щоб учні навчилися керувати ними. Відомості про властивості різних матеріалів даються для того, щоб учні навчилися обробляти ці матеріали. Отже, учні багаторазово переконуються у значенні теорії для практичної діяльності, і навпаки: на основі набутого практичного досвіду краще засвоюють нові теоретичні знання.
Теоретичні й практичні заняття проводяться окремо. При цьому зв'язок між теорією і практикою повинна бути міцною. Це вимога доводиться підкреслювати особливо тому, що дуже часто теоретичні заняття проводить викладач, а практичні - майстер виробничого навчання. Їх дії повинні бути узгоджені в розглянутому аспекті.
Систематичність і послідовність в навчанні. Реалізація цього принципу передбачає таку організацію навчання, при якій навчальний матеріал засвоюється учнями в послідовності, що відповідає логіці науки, праці та дидактичного принципу опори на раніше засвоєні знання з інших навчальних дисциплін. Деякі зустрічаються відхилення у викладі навчального матеріалу від технології виробництва викликані необхідністю виконувати дидактичне правило переходу від простого до складного.
Якщо говорити в цілому про зміст навчання в цілому, то тут теж можна зазначити певну послідовність та систематичність.
Систематичність і послідовність проявляється у встановленні доцільних міжпредметних зв'язків, зв'язків між теоретичним і виробничим навчанням, а також між окремими темами та розділами кожного предмета профтехцикла.
Принцип систематичності і послідовності має активно впроваджуватися і в межах різноманітних форм планування, як календарного так і поурочного.
Систематизація знань учнів досягається узагальнюючим повторенням матеріалу по темі і в кінці розділу. Систематизація трудових умінь і навичок забезпечується поступовим ускладненням виконуваних учнями завдань.
Наочність у навчанні. Цей принцип вимагає, щоб на заняттях викладач і майстер виробничого навчання спирався на чуттєво-практичний досвід учнів, безпосереднє сприйняття ними досліджуваних предметів і трудових процесів. Чим різноманітніше ці сприйняття, тим глибше знання учнів. Використання наочності підвищує увагу учнів, поглиблює їх інтерес до матеріалу, що вивчається, сприяє розвитку органів чуття, спостережливості і мислення.
Чуттєве сприймання відіграє велику роль у виробничому навчанні, але воно є лише початкову ступінь пізнання. Наступний його етап - абстрактне мислення. Сприйняття має супроводжуватися і направлятися активним мисленням, яке ставить пізнавальні завдання, дає план спостережень, узагальнює його результати. В іншому випадку учні можуть сприймати замість головного другорядні деталі.
На уроках використовуються наступні види наочності: природна (демонстрація реальних предметів, дослідів і трудових прийомів), картинна (зображення предметів, процесів на стендах і плакатах, замальовки на дошці), об'ємна (макети, моделі), звукова (аудіо -, відеозапис), символічна (схеми) і графічна (креслення, графіки). При цьому наголос робиться на різні органи почуттів з тим, щоб сприйняття вироблялося по можливості одночасно слухом, зором і дотиком.
На заняттях у майстернях широко використовуються роздатковий матеріал, плакати, моделі, діапозитиви, кінофільми та ін.
Специфічним для виробничого навчання є такий вигляд наочних посібників, як щити, на яких зображені поопераційно-технологічні процеси та призначені для обробки заготовок інструменти. Відбір наочних посібників ведеться з урахуванням цілей заняття. Показ макетів, моделей і умовних зображень часто буває більш вигідним, ніж показ реальних предметів. Тут менше подробиць, тому краще можна розглянути основні елементи. Викладач повинен керувати сприйняттям показуваного учнями, направляти їхню увагу на головні й істотні сторони досліджуваного об'єкта, не перевантажувати урок наочними посібниками, використовувати їх у такій кількості, скільки це необхідно для досягнення навчальної мети. Якщо на уроці потрібно показати декілька посібників, то демонструвати їх слід по мірі потреби, а не все відразу.
Свідомість і активність учнів у навчанні.
Цей принцип вимагає так організувати навчання, щоб учні могли свідомо і активно оволодівати знаннями і методами застосування їх на практиці, трудовими уміннями і навичками, щоб у них розвивалися творча ініціатива і самостійність у праці, мислення, мова.
Реалізація принципу свідомості починається з розкриття перед учнями завдань навчання і конкретних цілей уроку. Активність їх виявляється в ході самостійного оволодіння теоретичним матеріалом, виконання трудових завдань, вирішення творчих завдань. Вони вчаться самостійно планувати роботу, визначати способи її виконання, контролювати хід і результати, вносити корективи.
Велику роль у розвитку свідомості та активності відіграє навчання учнів аналізу технологічних процесів, організації свого робочого місця та праці, прийомів творчої діяльності. Особливе значення має навчання їх раціоналізаторською умінь та конструювання.
При отриманні техніко-технологічних знань учні повинні не тільки запам'ятати нові терміни та визначення, але й осмислити їх зміст, зв'язати з конкретними трудовими процесами.
Засобами розвитку мислення учнів і свідомого засвоєння знань є постановка перед ними пізнавальних завдань, використання евристичних бесід і проблемного викладу матеріалу, складання і розв'язування експериментальних завдань, застосування знань у практичній роботі, організація дослідницької діяльності та ін.
Доступність і посильность праці для учнів. Принцип доступності вимагає, щоб трудові завдання за змістом, обсягом і методам виконання відповідали віку і рівня підготовки учнів, їх фізичним силам і пізнавальним можливостям. Але навчальні завдання не повинні бути занадто легкими, так як їх виконання без напруження сил не сприяє розвитку учнів. Доступність визначається найвищою межею можливостей учня з поступовим ускладненням завдань. Завдяки цьому в учнів розвиваються фізичні сили і пізнавальні можливості, зростають межі доступності. Крім того, зміст навчального матеріалу з різних предметів має відповідати сучасному рівню розвитку науки і техніки. Одночасно необхідно, щоб навчальний матеріал був зрозумілий учням. У зв'язку з цим досить часто доводиться вдаватися до різних методичних прийомів, які дозволяють полегшити учням засвоєння навчального матеріалу та ознайомити їх з досить складними теоретичними і практичними питаннями.
Коли йде мова про доступності та посильності навчання, необхідно мати на увазі не тільки теоретичні відомості, але і фізичне навантаження на організм учнів. Майстру ПЗ необхідно стежити за зовнішніми ознаками стомлення і відповідно до цього регулювати фізичне навантаження.
Індивідуальні особливості учнів проявляються не тільки в засвоєнні навчального матеріалу, в оволодінні трудовими вміннями і навичками, але й у ставленні до праці.
По здатності засвоїти навчальний матеріал учні помітно відрізняються один від одного. Це пояснюється тим, що вони отримали різну трудову підготовку в школі, родині, технічних гуртках. Все це необхідно враховувати майстру ПО при підборі завдань.
Міцність оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Набуті знання, уміння і навички повинні бути міцно засвоєні, ґрунтовно закріплені і тривалий час зберігатися в пам'яті учнів.
Цьому сприяє формування в учнів вміння аналізувати, зіставляти різні знаряддя праці, технологічні процеси для визначення їх ефективності.
Однією з умов реалізації даного принципу є знання учнями цілей вивчення даного матеріалу і виконання трудових завдань. Для цього на початку кожного заняття їм вказується, що потрібно вивчити і запам'ятати, для якої мети це потрібно, коли і в яких вони будуть застосовувати отримані знання та вміння. Велику роль в цьому відіграє також правильне дозування досліджуваного матеріалу і трудових завдань у часі, застосування систематичних вправ, що забезпечують не лише придбання, а також підтримання та закріплення знань, умінь і навичок і розвиток мислення учнів.
В умовах навчання міцність знань, умінь і навичок досягається, насамперед, за рахунок ефективного викладу нового навчального матеріалу. Велике значення для забезпечення міцності умінь і навичок має постановка вправ та застосування технічних засобів навчання.
Для попередження забування матеріалу, відновлення в пам'яті забутого, систематизації та поглиблення знань, умінь і навичок необхідно регулярно проводити різні види повторів (на кожному уроці, в кінці вивчення теми і по всьому матеріалу).
Велику роль у досягненні міцного засвоєння учнями знань, умінь і навичок відіграє підтримання у них інтересу до роботи. Це досягається відповідним підбором виробів, конструкторських завдань для учнів, включенням їх у роботу з раціоналізації і творчості.

Структура плану-конспекту урока виробничого навчання та методика його проведення

План-конспект уроку – основний документ для проведення конкретного уроку по темі. Стандартних, обов'язкових форм планів-конспектів уроку не встановлено, тому що форма плану-конспекту, як і його зміст, методи проведення, глибина розкриття матеріалу змінюються в залежності від змісту уроку, його навчальної і виховної цілей, характеру майбутніх робіт, організації вправ, досвіду майстра.

Добре складений конспект допомагає вести урок на високому рівні. У конспекті коротко викладається основна сутність навчального матеріалу, приводяться необхідні обґрунтування, табличної дані, схеми, ескізи, розрахунки і т.п.

Структура плану-конспекту уроку виробничого навчання

Тема уроку

Мета уроку:

– навчальна

– виховна

– розвиваюча

Методи уроку