Регіональна економіка в системі наукових дисциплін

Наука «Регіональна економіка» взаємодіє з широким колом інших наук. Вона належить до економічних наук, в основу яких покладені результати наукових досліджень природничих, географічних, геологічних і технічних наук. Результати досліджень останніх безпосередньо впливають на характер розміщення промислових об’єктів, сільськогосподарського виробництва, транспорту тощо. Оскільки регіональна економіка перебуває на межі економіки й суспільної географії, вона має тісні зв'язки, з одного боку, з низкою економічних наук, а з іншого - з низкою суспільно-географічних наук.

Просторова інтерпретація економічних явищ неможлива без напрацювань суспільної (соціально-економічної) географії та її галузевих наук - географії населення, природних ресурсів, промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування та ін. Зокрема, регіональна економіка широко користується розробленими економіко-географами теоретичними положеннями про економіко-географічне положення, економічне районування, територіально-виробничі комплекси, територіальні соціально-економічні системи.

Регіональна економіка і її продуктивні сили тісно пов’язані з економічною теорією. В основу теорії розміщення продуктивних сил покладено загальні економічні закони. В умовах ринкової економіки, як правило, розміщення продуктивних сил здійснюється відповідно до тих законів, виходячи з яких досягається оптимальний економічний та соціальний ефект при мінімальних витратах.

Найзагальнішим законом, що визначає характер розміщення продуктивних сил, є закон ефективного використання суспільної праці, згідно з яким найвища продуктивність праці забезпечується завдяки зниженню затрат праці на подолання просторового розриву між окремими елементами виробництва, за рахунок чого можна значно збільшити обсяги перевезення готової продукції між товаровиробником і її споживачем [53].

Можна стверджувати, що в основі регіональної економіки лежить макроекономіка - складова частина економічної теорії, яка вивчає великомасштабні економічні явища, такі, як виробництво валового національного продукту й національного доходу, інфляція, безробіття, економічне зростання, державні доходи, витрати, грошовий обіг тощо.

Регіональна економіка широко використовує результати наукових досліджень галузевих економік: фінансів, економіки праці, економіки природокористування, історії народного господарства, економічної статистики, економічної кібернетики, економічної і соціальної географії, картографії тощо.

Вище наведені дисципліни в основному забезпечують регіональну економіку інформацією, методами досліджень, показниками, які характеризують параметри економічного процесу. В свою чергу регіональна економіка збагачує інші економічні науки власними категоріями, інформацією про регіональні економічні характеристики. Наука і практика розміщення продуктивних сил мають першочергове значення для територіального планування і формування цільових галузевих і територіальних комплексних програм.

Основні напрями економічного аналізу, пропорцій і закономірностей відтворення виробництва, динаміки і факторів його зростання подані в визначеній системі показників економічної статистики. На основі зведених статистичних даних аналізують і оцінюють: показники рівня, структури, динаміки і ефективного розвитку економіки, її збалансованості і пропорційності з метою виявлення можливостей і резервів стратегічних напрямків розвитку галузей народного господарства (в першу чергу пріоритетних як для країни в цілому, так і для певної території, регіону). Таким чином, економічна статистика допомагає використати відповідні методи і способи розробки планів, які б повністю задовольняли потреби розвитку народного господарства. Завдання статистики в цьому випадку полягає в тому, щоби на конкретних прикладах розкрити економічні можливості в розвитку продуктивних сил країни, знайти оптимальне їх розміщення, ефективно використовуючи весь наявний економічний і природно-ресурсний потенціал.

Для дослідження регіональної економіки застосовуються зароджені в лоні суспільної географії методи регіонального аналізу, під яким розуміється економіко-географічний аналіз факторів регіонального розвитку для пізнання закономірностей і особливостей формування конкретних районів з метою визначення раціональних шляхів соціально-економічного становлення [3, 42].

У вирішенні питань регіонального маркетингу регіональна економіка має тісний зв'язок з маркетинговою географією — прикладною суспільно-географічною наукою, яка вивчає закономірності територіальної організації виробничо-споживчого комплексу та його особливості в різних країнах і регіонах.

Прикладні завдання регіональної економіки багато в чому збігаються із завданнями дисципліни «розміщення продуктивних сил», яка перебуває в тісному зв'язку із соціально-економічною географією та вивчає просторові аспекти розвитку суспільного виробництва, закономірності, особливості та ефективність просторового розміщення й розвитку продуктивних сил, соціально-економічного розвитку регіонів і територіальної організації господарства.

 

4. Методологія дисципліни “Регіональна економіка”

Обґрунтовуючи сутність регіональної економіки як науки, потрібно відповісти на питання: як вона відповідає теорії економічних систем, які її основні методологічні принципи і методи дослідження.

Під методологією наукового дослідження розуміють систему підходів, принципів, показників, методів дослідження соціально-економічних процесів, обґрунтування оптимальних рішень. Для поглибленого аналізу цих складних народногосподарських систем і підсистем використовують низку спеціальних методів залежно від структури і стратегії розвитку народного господарства, територіального їх розміщення, обсягу виробництва, кон’юнктури ринку, наявності споживача тощо.

Регіональна економіка як наука має свій метод дослідження і аргументацію спеціальних завдань її розвитку. Метод регіональної економіки – це спосіб пізнання предмета регіональної економіки, за якого регіональна економіка розглядається як частина національної економіки, що саморозвивається на основі дії об'єктивних економічних законів.

Методологічні основи науки про розміщення продуктивних сил і регіональну економіку сформували основоположники теорії розміщення виробництва: І. Тюнен, А. Вебер, А. Гетнер, А. Льош, В. Крісталлер, У. Ізард, Дж.Чорлі, П. Хаччет та ін [23, 33,56].

Вагомий внесок у теорію регіоналізації економіки і розміщення продуктивних сил зробили вчені: О. Алімов, П. Ващенко, К. Воблий, О. Діброва, С. Дорогунцов, М. Долішній, Б. Данилишин, Ф. Заставний, М. Паламарчук, М. Пістун, Ю. Пітюренко, В. Поповкін, О. Шаблій, Я. Жупаньський, М. Чумаченко, В. Симоненко, Я. Фащевиця, Я. Степаненко та ін [29, 33,45].

В умовах обмеженості ресурсної бази економічного зростання ведеться активний пошук найбільш прийнятних форм організації виробництва і розвитку соціальної сфери. В основу сучасної теорії регіоналізації економічної політики покладена модель забезпечення сталого її розвитку.

Метод (від грецьк. με οδος – шлях дослідження, теорія, вчення) – спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного освоєння (пізнання) дійсності. У науковій літературі виділяють чотири рівні методів:

• філософський (загальнонауковий);

• міждисциплінарний (загальний для декількох галузей знання);

• конкретно-науковий (спеціальний);

• методико-технічний.

Поєднання в певній пропорції методів різних рівнів становить основу будь-якого наукового дослідження.

Системний підхід – напрямок методології наукового пізнання й соціальної практики, в основі якого лежить розгляд об'єктів як систем; він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об'єкта, на виявлення різноманітних типів зв'язків у ньому та зведення їх в єдину теоретичну картину. Принципи системного підходу знайшли застосування в біології, екології, психології, кібернетиці, техніці, економіці, управлінні.

Відповідно до системного підходу навколишня дійсність розглядається як цілісна система, що перебуває в безперервному розвитку, а всі її елементи взаємопов’язані, взаємообумовлені й взаємозалежні [70].

Для аналізу розвитку РПС та регіональної економіки можна використовувати такі загальнонаукові і конкретно-наукові методи, як методи аналізу статистичних матеріалів, картографічних спостережень, техніко-економічних розрахунків ефективності, районного планування, економічного районування, економіко-математичного моделювання, системного аналізу, балансових розрахунків тощо.

Так, методи аналізу статистичних матеріалів дозволяють вивчати просторово-економічні об'єкти та явища в їхньому взаємозв'язку й динамічному розвитку. Використання цих методів супроводжується розрахунками показників динаміки (темпів зростання і приросту, абсолютних відхилень, питомої ваги тощо). На основі цих розрахунків будуються графіки, стовпчикові і структурні колові діаграми, які далі аналізуються.

Картографічні методи полягають у наочному зображенні й дослідженні розміщення продуктивних сил і регіональної економіки за допомогою топографічних, геологічних, географічних карт ґрунтів, щільності населення.

Методи техніко-економічних розрахунків ефективності поєднують визначення декількох показників різних варіантів розміщення продуктивних сил і регіональної економіки (трудомісткості, фондо- та матеріаломісткості, рентабельності, терміну окупності витрат, собівартості продукції).

Методи районного планування застосовуються при проектуванні розміщення виробництва на рівні регіону, а не окремого підприємства.

Метод економічного районування широко застосовується не лише в наукових дослідженнях, а й у практиці територіального планування і управління.

Економічне районування – це науково обґрунтований розподіл країни на економічні райони, які склалися історично або в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці. Воно передбачає членування території з урахуванням об’єктивних закономірностей територіального поділу праці, формування територіально-виробничих комплексів різного масштабу, необхідності збереження екологічної рівноваги та гармонійного розвитку економіки і культури національно-територіальних утворень.

В основі економіко-математичних методів лежить системний підхід, створюються моделі, які після їх дослідження переносяться в реальну ситуацію.

Балансові методи отримали своє використання у передпланових дослідженнях, коли розробляються баланси трудових ресурсів, грошових доходів і видатків населення, територіальні баланси потужностей підприємств. Баланси поділяються на звітні та планові. Особливого значення набули розробки звітних міжгалузевих балансів виробництва, розподілу і споживання продукції в областях та економічних районах.

За допомогою методів системного аналізу порівнюються різні варіанти вирішення проблем удосконалення розміщення виробництва і обираються найоптимальніші з погляду на витрати та отримані результати. Економічне обґрунтування як головне завдання пошуку оптимального розміщення виробництва проводиться за допомогою критерію мінімуму сумарних витрат при досягненні максимальних результатів [25].

 

Контрольні питання та завдання

1. Що є об'єктом і предметом регіональної економіки?

2. Визначте місце і роль регіональної економіки в системі наук.

3. Розкрийте методологічні принципи" і наукові методи дослідження в регіональній економіці.

4. Які проблеми досліджує регіональна економіка?

5.Проведіть дослідження наукових робіт з регіональної економіки українських вчених економістів.

6.Етапи становлення та особливості розвитку регіональної економіки.

7.Теорії розміщення продуктивних сил і розвитку регіонів.

8. Нові концепції регіонального розвитку.

 

Лекція 2

ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ ТА ФАКТОРИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

 

План викладення і засвоєння матеріалу