Геополітика як сфера наукового знання

Стрімкі геополітичні зміни глобального масштабу у період після другої “холодної війни” зумовили те, що Україна, Росія, інші держави постсоюзного простору опинились у стані повної дезорієнтованості у визначенні причин, характеру теперішнього стану, напрямків та перспектив свого стратегічного курсу. Все більше стає очевидним, що найкращим визначенням ситуації, у якій опинились постсоюзні держави, буде словосполучення “геополітичний колапс”. Дезінтегровані, депресовані суспільства, їх владні та інтелектуальні еліти в цих умовах поставлені перед запитаннями, що торкаються фундаментальних аспектів нашого існування у “всесвіті міжнародних феноменів”.

Одним з головних серед таких фундаментальних аспектів є територіальний імператив людського буття, який традиційно привертав до себе увагу різних мислителів у різні епохи. Звернення до нього є особливо актуальним сьогодні для України, адже, за словами Ю.В.Павленка, “визначення нашого можливого місця в світі майбутнього століття передбачає з`ясування цивілізаційної ідентичності пострадянського простору та його окремих регіонів". Дослідження територіального імперативу становить давню наукову традицію, що поступово оформилась у окрему галузь наукового знання - геополітичну науку, що виникла та розвивається на стику філософії історії, філософії політики, науки про міжнародні відносини та політичної географії.

Значення територіального імперативу визначається тим, що людина є земною істотою, отже земля, простір зумовлюють найбільш важливі прояви людської діяльності. Політичні рішення, що приймаються у людському суспільстві, є проявами його залежності від дій законів простору, від територіальних інтересів держав і народів, зумовлених цими законами. В цих умовах “геополітика є останньою розгадкою та поясненням багатьох цивілізаційних процесів, що залишаються непоясненими у суто політичних, економічних або натуралістичних термінах”, як це підкреслює О.Г.Дугін. Панорамний погляд на світ у його безперервному розвитку змушує визнати, що масштабні геополітичні зрушення мають значно більш глибинні причини, ніж звичайне міждержавне суперництво. В свою чергу політична влада лише тоді має шанс стати усталеною, коли політичні лідери стануть мислити не локальними, короткостроковими категоріями, а панорамно, континентами, у далекоглядній перспективі, на що і орієнтує їх фундаментальна геополітика. Не торкаючись складного питання про дефініцію геополітики, геополітичної науки, слід зазначити, що вона виявляє найбільш суттєві, сутнісні, універсальні прояви просторової, географічної обумовленості політики через розкриття просторових взаємовідносин політичних феноменів. Розглядаючи простір з точки зору держави, геополітична наука виступає сьогодні надзвичайно актуальною, тому що дозволяє розкрити та використовувати можливості активного застосування політичними акторами факторів простору як найбільш усталених та незмінних. Це головним чином стосується сфери міжнародної політики.

Після “закриття ойкумени” в ХХ ст. значення територіального імперативу, незважаючи на деякі лунаючи ствердження, не тільки не зменшилось, а навіть збільшилось. Це пов`язано зі зростанням просторової взаємозалежності, остаточним підривом традиційних уявлень про територіальний суверенітет держав, виникненням нових вимірів проблеми територіально-державного розмежування, загостренням проблеми нестачі “життєвого простору” в умовах демографічного вибуху у глобальному масштабі, багатьма іншими тенденціями. В цих умовах актуалізується вимога віднайти оптимальні політичні рішення та механізми їх реалізації, визначити певні напрямки та перспективи світового розвитку. Геополітика має використовувати просторові фактори для визначення та досягнення стратегічних цілей держав.